Постанова № 30848500, 11.02.2013, Чернігівський окружний адміністративний суд

Справа № 2а/2570/2955/2012

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 лютого 2013 року м. Чернігів

Чернігівський окружний адміністративний суду складі:

головуючого судді Лобана Д.В.,

при секретарі Романенко Л.Л.,

за участю представників сторін

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за адміністративним позовом публічного акціонерного товариства "Ніжинський завод сільськогосподарського машинобудування " до Ніжинської об'єднаної державної податкової інспекції Державної податкової служби про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень - рішень , -

В С Т А Н О В И В:

Публічне акціонерне товариство «Ніжинський завод сільськогосподарського машинобудування» (далі - що ПАТ «Завод «Ніжинсільмаш») звернулось до суду з адміністративним позовом про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень - рішень Ніжинської об'єднаної державної податкової інспекції Державної податкової служби (далі - Ніжинська ОДПІ) від 03.09.2012 № 000312200, № 000322200, № 000332200 та № 000342200.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем, на думку позивача, були порушені вимоги Податкового кодексу України, у зв'язку з чим податковий орган під час перевірки дійшов необґрунтованих висновків, які покладені в основу податкових повідомлень-рішень. Зокрема, висновки про порушення позивачем цивільного та податкового законодавства не обґрунтовані посиланням на конкретні обставини фінансово - господарської діяльності, на первинні документи, зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку. Відповідачем була проведена документальна планова виїзна перевірка ПАТ «Завод «Ніжинсільмаш» з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011 по 31.03.2012. За результатами перевірки складено акт від 14.08.2012 № 602/22-14311643 про встановлення порушень, на підставі якого винесені податкові повідомлення - рішення від 03.09.2012 № 0000322200 про зменшення суми бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) податку на додану вартість у розмірі 130832,00 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями 65416,00 грн, № 0000312200 про зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 1290195,00 грн, № 0000332200 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 181362,00 грн, № 0000342200 про збільшення суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у розмірі 61138,75 грн.

Підставою винесення податкових повідомлень - рішень Ніжинської ОДПІ є договір оренди № 198/10 від 01.08.2010, укладений між ВАТ «Завод «Ніжинсільмаш» та ТОВ «Укравтозапчастина». Предметом договору є те, що ВАТ «Завод «Ніжинсільмаш» приймає в тимчасове оплатне користування основні засоби розташовані за адресою м. Ніжин, вул. Шевченко, 109 (корпус № 5-а, лівневка з насосною, збірний склад, корпус № 5, ангар, склад ГСМ, транспортний цех, корпус № 1 та корпус № 2). Розмір орендної плати за один квадратний метр майна складає 1 грн з урахуванням податку на додану вартість в місяць. Загальна сума орендної плати складає 80960,50 грн, з урахуванням податку на додану вартість в місяць. Цей договір набуває чинності з моменту передання майна в оренду та діє до 01.06.2015. Таким чином, термін дії договору складає 5 років. Ніжинською ОДПІ встановлено, що договір оренди № 198/10 від 01.08.2010 укладений між ВАТ «Завод «Ніжинсільмаш» та ТОВ «Укравтозапчастина» є нікчемним. Такі висновки було зроблено з огляду на те, що в порушення п. 2 ст. 793 Цивільного кодексу України, договір оренди укладений між що ВАТ «Завод «Ніжинсільмаш» та ТОВ «Укравтозапчастина» не був нотаріально посвідчений. Відповідно до ч. 2 ст. 793 Цивільного кодексу України договір оренди будівлі, або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) строком на три або більше років підлягає нотаріальному посвідченню. Крім того ч. 1 ст. 794 Цивільного кодексу України договір оренди будівлі, або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) строком на три або більше років підлягає державній реєстрації. Оскільки договір оренди строком на 5 років потребував нотаріального посвідчення та державній реєстрації, ВАТ «Завод «Ніжинсільмаш» та ТОВ «Укравтозапчастина» уклали договір оренди № 198/10 від 01.08.2010 строком до 31 липня 2013 року. В свою чергу під час проведення планової перевірки Ніжинській ОДПІ було надано договір оренди № 198/10 від 01.08.2010 укладений між ВАТ «Завод «Ніжинсільмаш» та ТОВ «Укравтозапчастина» тобто строком до 3 років, який не потребує нотаріального посвідчення та державної реєстрації. Не зважаючи на це перевіряючи зробили акцент на договір оренди строком на 5 років. Податковий орган роблячи висновки про наявну відсутність між суб'єктами господарювання певних господарських відносин, вказує тим самим на наявну фіктивність договірних відносин, які вчинено без наміру створення правових наслідків. Будь-яких судових рішень з приводу визнання недійсним правочину між ВАТ «Завод Ніжинсільмаш» та ТОВ «Укравтозапчастина» або встановлених судовим рішенням наявності нікчемності правочину відсутні. Також, податковим органом на думку позивача неправомірно, враховуючи вимоги ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22.05.97 № 283/97-ВР, до складу валових витрат не було віднесено витрати за електричну енергію, яка була використана на обслуговування лівневки в процесі виробництва готової продукції. Кожного місяця ПАТ «Завод «Ніжинсільмаш» отримувало рахунки за використану електроенергію від ПАТ «Чернігівобленерго», вказані рахунки відображають кількість та вартість використаної електроенергії як в цілому по підприємству, так і по окремих точках обліку електроенергії. При перевірці вказаних рахунків встановлено, що до них включені суми електричної енергії, яка була використана на обслуговування лівневки. До складу податкового кредиту ПАТ «Завод «Ніжинсільмаш» були віднесені суми податку на додану вартість нараховані по рахункам за використану електроенергію на лівневку в сумі 46164,00 грн. Отже, підприємством були понесені витрати на електроенергію, яка була використана в процесі виробництва готової продукції, що підтверджується первинними бухгалтерськими документами наданими Ніжинській ОДПІ під час перевірки. Таким чином, ПАТ «Завод «Ніжинсільмаш» правомірно віднесено до складу витрат витрати у періоді з 01.01.2011 по 31.03.2012, тому вважає, що оскаржувані податкові повідомленні - рішення є недійсними та підлягають скасуванню.

У судовому засіданні представник позивача позов підтримав, просив його задовольнити в повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.

Представники відповідача в судовому засіданні позов не визнали, в його задоволенні просили відмовити в повному обсязі, оскільки Ніжинською ОДПІ було проведено документальну планову виїзну перевірку ПАТ «Завод «Ніжинсільмаш» з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011 по 31.03.2012. За результатами вказаної документальної планової виїзної перевірки відповідачем складено акт від 14.08.2012 № 602/22-14311643 та винесено оскаржувані податкові повідомлення - рішення.

При перевірці були встановлені порушення податкового та цивільного законодавства, які полягали в наступному.

В ході проведення перевірки встановлено, що ПАТ «Завод «Ніжинсільмаш» уклав договір оренди № 198/10 від 01.08.2010 з ТОВ «Укравтозапчастина». Предметом договору є те, що ПАТ «Завод «Ніжинсільмаш» приймає в тимчасове володіння та користування основні засоби розташовані за адресою м. Ніжин, вул. Шевченко, 109 (корпус № 5-а, лівненвка з насосною, збірний склад, корпус № 5, ангар, склад ГСМ, транспортний цех, корпус № 1 та корпус № 2). Розмір орендної плати за один квадратний метр майна складає 1 грн з урахуванням податку на додану вартість в місяць. Загальна сума орендної плати складає 80960,50 грн з урахуванням податку на додану вартість в місяць. Цей договір набуває чинності з моменту передання майна в оренду та діє до 01.06.2015. Таким чином термін дії договору складає 5 років. В порушення ч. 2 ст. 793 Цивільного кодексу України від 16.01.2003, № 435-IV договір оренди укладений між ПАТ «Завод «Ніжинсільмаш» та ТОВ «Укравтозапчастина» не був нотаріально посвідчений, а також в порушення ч. 1 ст. 794 Цивільного кодексу України вказаний договір оренди не пройшов державної реєстрації. Згідно вимог норм Цивільного кодексу України у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення та державної реєстрації договору такий договір є нікчемним. Договір оренди № 198/10 від 01.08.2010, який був наданий під час перевірки не містив відміток про державну реєстрацію та нотаріальне посвідчення. Ніжинською ОДПІ були направлені запити до КП «Ніжинське МБТІ» та до Ніжинської міської Державної нотаріальної контори про надання інформації щодо державної реєстрації договору оренди 198/10 від 01.08.2010 та його нотаріального посвідчення. Ніжинською ОДПІ було отримано відповідь від КП «Ніжинське МБТІ», в якій зазначено що вищезазначений договір не реєструвався, а відповіді, яка б підтверджувала нотаріальне посвідчення договору оренди надано не було. В порушення ст. 215, ст. 216 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ПАТ «Завод «Ніжинсільмаш» при укладанні договору оренди № 198/10 від 01.08.2010 з ТОВ «Укравтозапчастина» позивач за 2-4 квартал 2011 року до складу витрат включив суми орендної плати в розмірі 582199,00 грн. На момент проведення перевірки сума орендної плати сплачена не була. Так, ПАТ «Завод «Ніжинсільмаш» до складу виробничих витрат в порушення ст. 138 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI до складу витрат віднесено витрати на суму 582199,00 грн.

Також, підприємством були понесені витрати на електроенергію, яка не була використана в процесі виробництва готової продукції ПАТ «Завод «Ніжинсільмаш» кожного місяця отримувало рахунки за використану електроенергію від ПАТ «Чернігівобленерго». Вказані рахунки відображають кількість та вартість використаної електроенергії як в цілому по підприємству, так і по окремих точках обліку електроенергії. При перевірці вказаних рахунків встановлено, що до них включені суми електричної енергії, яка була використана на обслуговування лівневки. До складу податкового кредиту ПАТ «Завод «Ніжинсільмаш» були віднесені суми податку на додану вартість нараховані по рахункам за використану електроенергію на лівневку в сумі 46164,00 грн. Таким чином, в порушення п. 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198, Податкового кодексу України № 2755-VI від 02.12.2010 ПАТ «Завод «Ніжинсільмаш» безпідставно включено суму податку на додану вартість в сумі 46164,00 грн. Твердження позивача про те, що ним було укладено договір оренди № 198/10 від 01.08.2010 з ТОВ «Укравтозапчастина», який набуває чинності з моменту передання майна в оренду та діє до 31.07.2013, та у зв'язку, з чим не потребує ні нотаріальному засвідченню, ні держаної реєстрації спростовуються ним самим, так як, при розгляді адміністративної справи № 2а/2570/2278/2011 за позовом ВАТ «Завод сільськогосподарського машинобудування» до Ніжинської ОДПІ про визнання недійсними та скасування повідомлень рішень, позивачем було надано до суду належним чином завірену копію договору оренди № 198/10 від 01.08.2010, який діє до 01.06.2015, як це і зазначено в акті перевірки. Також, не погоджуючись з висновками акту перевірки позивачем було направлено до Ніжинської ОДПІ заперечення № 1634 від 21.08.2012. В наданих запереченнях позивач жодним чином не посилається на наявність договору, який діє до 01.07.2013. А навпаки, говориться про правомірність договору, який діє до 01.06.2015.

Виходячи з наведеного, відповідач вважає, що ПАТ «Завод «Ніжинсільмаш» безпідставно сформовано витрати, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування у вказаному періоді та в свою чергу, вважає, що оскаржувані податкові повідомлення - рішення прийняті на підставі та у відповідності до норм податкового законодавства, а тому просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, доводи позовної заяви та заперечень на неї, суд приходить до висновку, що в задоволенні позовних вимог необхідно відмовити, виходячи з наступних підстав.

ПАТ «Завод «Ніжинсільмаш» (ідентифікаційний код 14311643) зареєстровано виконавчим комітетом Ніжинської міської ради 05.10.1999 та 10.11.1999 взято на облік до Ніжинської ОДПІ як платника податків за № 111, є платником податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість, що підтверджується копією акту про результати документальної планової виїзної перевірки від 14.08.2012 № 602/22-14311643 (а.с. 16-42), ці факти сторонами не заперечується та відповідно до ч. 3 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України не потребують доказуванню.

Судом встановлено, що на підставі направлень від 26.06.2012 № 369, 370, 371, 372, у відповідності до пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, ст. 75, ст. 77 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI, згідно наказу Ніжинської ОДПІ від 13.06.2012 № 336, та відповідно до плану - графіку проведення планових виїзних перевірок співробітниками Ніжинської ОДПІ проведена документальна планова виїзна перевірка ПАТ «Завод «Ніжинсільмаш» з питань дотримання податкового законодавства за період з 01.01.2011 по 31.03.2012 валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011 по 31.03.2012.

За результатами вказаної документальної позапланової виїзної перевірки відповідачем складено акт від 14.08.2012 № 602/22-14311643 (а.с. 16-42), в якому зафіксовано порушення позивачем:

- п. 5.1, пп. 5.3.9 п. 5.3, пп. 5.4.2 п. 5.4 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22.05.1997 № 283/97-ВР (зі змінами та доповненнями), в результаті чого завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у сумі 313932,00 грн за 1 квартал 2011 року;

- п. 138.8, пп. 138.10.1 п. 138.10 ст. 138 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI (зі змінами та доповненнями), в результаті чого завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток в сумі 976263,00 грн, в тому числі за 2 квартал 2011 року - 261797,00 грн, за 3 квартал 2011 року - 241176,00 грн, за 4 квартал 2011 року - 232565,00 грн та за 1 квартал 2012 року в сумі 240725,00 грн;

- п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI (зі змінами та доповненнями), в результаті чого завищено суму податку, що підлягає (підлягала) бюджетному відшкодуванню всього у сумі 130832,00 грн, в тому числі за липень 2011 року в сумі 23465,00 грн, за серпень 2011 року - 15270,00 грн, за вересень 2011 року - 12937,00 грн, за листопад 2011 року - 6531,00 грн, за грудень 2011 року - 16052,00 грн, за січень 2012 року - 14866,00 грн, за березень 2012 року - 41711,00 грн;

- п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI (зі змінами та доповненнями), в результаті чого завищено від'ємне значення різниці між сумою податкових зобов'язань та податкового кредиту в періоді, що перевірявся на загальну суму 195606,00 грн, в тому числі за січень 2011 року - 30997,00, за лютий 2011 року - 16329,00 грн, за червень 2011 року - 23465,00 грн, за липень 2011 року - 15270,00 грн, за серпень 2011 року - 16235,00 грн, , за листопад 2011 року - 16052,00 грн, за грудень 2011 року - 14866,00 грн, за січень 2012 року - 15373,00 грн, за лютий 2012 року - 14886,00 грн, за березень 2012 року - 17887,00 грн;

- пп. 168.1.2, пп. 168.1.4, пп. 168.1.5 п. 168.1 ст. 168 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (зі змінами та доповненнями), а саме підприємством не було своєчасно перераховано до бюджету за граничними строками сплати за період з 01.01.2011 по 31.03.2012 1600559,87 грн податку на доходи фізичних осіб.

На підставі зазначеного акту та викладених у ньому порушень, Ніжинською ОДПІ прийнято наступні податкові повідомлення-рішення: від 03.09.2011 № 0000322200 про зменшення суми бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) податку на додану вартість у розмірі 130832,00 грн та за штрафними санкціями 65416,00 грн, № 0000312200 про зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 1290195,00 грн, № 0000332200 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 181362,00 грн, № 0000342200 про збільшення суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у розмірі 61138,75 грн.

Згідно з п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закон України від 22.05.1997 № 283/97- ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (зі змінами та доповненнями) валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. До складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Суд звертає увагу на те, що Закону України від 22.05.1997 № 283/97- ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (зі змінами та доповненнями) втратив чинність з 01.04.2011, крім п. 1.20 ст. 1 цього Закону, який діє до 01.01.2013.

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Підпунктом 138.8. ст. 138 Податкового кодексу України визначено, що собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат, прямих витрат на оплату праці, амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну);

Згідно ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Частиною 1 ст. 9 вказаного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

З матеріалів справи вбачається, що у перевіряємому періоді ПАТ «Завод «Ніжинсільмаш» були укладені 2 (два) договір оренди найму (оренди) майна під № 198/10 від 01.08.2010 з ТОВ «Укравтозапчастина», але з різними строками дії. Один договір набуває чинності з моменту передання майна в оренду та діє до 01.06.2015 (а.с. 86-88), а інший договір набуває чинності з моменту передання майна в оренду та діє до 31.07.2013 (а.с. 10-15). Предметом обох договорів є те, що ПАТ «Завод «Ніжинсільмаш» приймає в тимчасове володіння та користування основні засоби розташовані за адресою м. Ніжин, вул. Шевченко, 109 (корпус № 5-а, лівненвка з насосною, збірний склад, корпус № 5, ангар, склад ГСМ, транспортний цех, корпус № 1 та корпус №2). Розмір орендної плати за один квадратний метр майна складає 1 грн з урахуванням податку на додану вартість в місяць. Загальна сума орендної плати складає 80960,50 грн, з урахуванням податку на додану вартість в місяць.

Обидва договори підписано та скріплено печатками підприємств.

До договору оренди, який діє до 01.06.2015 (згідно акту перевірки та заперечень на нього) додається а приймання - передачі майна, який також підписано та скріплено печатками підприємств (а.с. 13-14).

Також, з матеріалів справи вбачається, що позивачем були понесені витрати на електроенергію, яка не була використана в процесі виробництва готової продукції. ПАТ «Завод «Ніжинсільмаш» кожного місяця отримувало рахунки за використану електроенергію від ПАТ «Чернігівобленерго», вказані рахунки відображають кількість та вартість використаної електроенергії як в цілому по підприємству, так і по окремих точках обліку електроенергії, але при перевірці вказаних рахунків встановлено, що до них включені суми електричної енергії, яка була використана на обслуговування лівневки, та яка відповідно до договорів від 01.08.2010 з насосною необхідна для збору лівневих вод з приміщень та території яка належить ТОВ «Укравтозапчастина» та їх подальшою перекачкою.

Ні по одному з вказаних договорів позивачем не було проведено орендної плати чи інших розрахунків, що не спростовано будь-якими документами та повністю підтверджується представником позивача з наданих ним в останньому судовому засіданні пояснень.

Отже, правовідносини за спірними правочинами не відображені в бухгалтерському та податковому обліку позивача.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позивачем не було вчинено дій та не досягнуто конкретних результатів, які визначають саме поняття господарської операції - факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань та фінансових ресурсів.

Тобто, позивачем не дотримано принцип превалювання сутності над формою, який закріплений в ст. 4 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми).

Суд вважає, що будь-які документи мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З наданих позивачем доказів вбачається, що договори не мали на меті настання реальних правових наслідків, що обумовлені ними, оскільки не було проведено оплати по орендній платі, тобто не один договір не виконано сторонами в повному обсязі.

Відповідно до п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України від 22.05.1997 № 283/97- ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (який втратив чинність з 01.04.2011, крім п. 1.20 ст. 1 цього Закону, який діє до 01.01.2013) не включаються до складу валових витрат витрати на виплату винагород або інших видів заохочень пов'язаним з таким платником податку фізичним чи юридичним особам у разі, якщо немає документальних доказів, що таку виплату або заохочення було проведено як компенсацію за фактично надану послугу (відпрацьований час). За наявності зазначених документальних доказів віднесенню до складу валових витрат підлягають фактичні суми виплат (заохочень), але не більші ніж суми, розраховані за звичайними цінами. Не підлягають віднесенню до складу валових витрат суми збитків платника податку, понесених у зв'язку з продажем товарів (робіт, послуг) або їх обміном за цінами, що нижчі за звичайні, пов'язаним з таким платником податку особам. У разі коли сума виплат (заохочень) або її частина пов'язаним фізичним особам не визнаються валовими витратами, така сума (або її частина) є базою для нарахування внесків на соціальні заходи, передбачені пунктом 5.7 цієї статті.

Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

У разі втрати, знищення або зіпсуття зазначених документів, платник податку має право письмово заявити про це податковому органу та здійснити заходи, необхідні для поновлення таких документів. Письмова заява має бути надіслана до/або разом з поданням розрахунку податкових зобов'язань звітного періоду. Якщо платник податку не подасть у такий строк письмову заяву та не поновить зазначених документів до закінчення податкового періоду, що настає за звітним, непідтверджені відповідними документами витрати не визнаються валовими витратами і на суму недосплаченого податку нараховується пеня у розмірі облікової ставки Національного банку України, збільшеної в 1,2 рази.

Відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до п. 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно із п. 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пунктами 200.1, 200.2 ст. 200 Податкового кодексу України встановлено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При цьому, з урахуванням норм статей 44 та 61 Податкового кодексу України саме на контролюючі органи покладається обов'язок контролювати правильність формування даних податкового обліку платників податків, у тому числі щодо правильності складення та достовірності первинних документів.

Як на підставу нікчемності договору укладеного позивачем з ТОВ «Укравтозапчастина» відповідач посилається на наступні порушення.

Під час перевірки позивачем було надано договір найму (оренди) майна № 198/10 від 01.08.2012, який набуває чинності з моменту передання майна в оренду та діє до 01.06.2015. Так, в порушення ч. 2 ст. 793 Цивільного кодексу України від 16.01.2003, № 435-IV, договір оренди укладений між що ПАТ «Завод «Ніжинсільмаш» та ТОВ «Укравтозапчастина» мав бути нотаріально посвідчений.

Також, в порушення ч. 1 ст.794 Цивільного кодексу України вказаний договір оренди не пройшов державної реєстрації, що є протиправним, оскільки у відповідності до вказаних норм Цивільного кодексу України договір оренди будівлі, або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) строком на три або більше років підлягає нотаріальному посвідченню та держаній реєстрації. Згідно ст. 220 Цивільного кодексу України у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

Відповідно до п. 3 статті 640 Цивільного кодексу України договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації, а в разі необхідності і нотаріального посвідчення, і державної реєстрації - з моменту державної реєстрації.

Згідно вимог норм Цивільного кодексу України у разі недодержання сторонами вимог закону про нотаріальне посвідчення та державну реєстрацію договору, такий договір є нікчемним. Договір оренди № 198/10 від 01.08.2010, який був наданий під час перевірки не містив відміток про державну реєстрацію та нотаріальне посвідчення.

На підтвердження цих обставин Ніжинською ОДПІ були направлені запити до КП «Ніжинське МБТІ» та до Ніжинської міської Державної нотаріальної контори про надання інформації щодо державної реєстрації договору оренди 198/10 від 01.08.2010 та його нотаріального посвідчення. Ніжинською ОДПІ було отримано відповідь від КП «Ніжинське МБТІ», в якій зазначено що вищезазначений договір не реєструвався, а відповіді, яка б підтверджувала нотаріальне посвідчення договору оренди надано не було.

Відповідно до статті 215 Цивільного Кодексу України від 16.01.2003 № 435 (далі - ЦК України) підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин) - у цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Пунктом 1 статті 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити, зокрема, моральним засадам суспільства, пунктом 5 статті 203 ЦК України передбачено, що правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

По договору № 198/10 від 01.08.2010, який був укладений строком на 5 років, позивачем не було проведено орендної плати чи інших розрахунків, що не спростовано будь-якими документами та повністю підтверджується представником позивача з наданих ним в останньому судовому засіданні пояснень.

Згідно абз. 2 ч. 2 ст. 215 ЦК України у випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Згідно із статтею 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 203 ЦК України передбачено загальні вимоги, додержання яких є необхідними для чинності правочину. Зокрема зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має вчинятися у формі, встановлений законом, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно з ч. 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. Нікчемний правочин є недійсним в силу закону, а тому також не створює інших наслідків, крім тих, що пов'язані із його недійсністю.

В порушення ст. 215, ст. 216 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ПАТ «Завод «Ніжинсільмаш» при укладанні договору оренди № 198/10 від 01.08.2010 з ТОВ «Укравтозапчастина» позивач за 2-4 квартал 2011 року до складу витрат включив суми орендної плати в розмірі 582199,00 грн. На момент розгляду справи в суді сума орендної плати сплачена не була, що додатково підтверджує доводи відповідача про укладення договору для отримання податкової вигоди, без реального здійснення господарських операцій.

За змістом ч. 1 ст. 228 ЦК України, правочин спрямований на незаконне заволодіння майном держави, вважається таким, що порушує публічний порядок, а отже, згідно з ч. 2 згаданої статті, є нікчемним.

Частиною 1 ст. 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно із ч. 1 ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Судом встановлено, що не один з вищезазначених договорів оренди не були виконані сторонами в повному обсязі.

Таким чином, не надання податковому органу належним чином оформлених всіх первинних документів, передбачених законодавством, не є підставою для формування валових витрат та податкового кредиту.

Вказаний факт не був спростований в судовому засіданні представником позивача.

Крім того, спірний правочин на момент розгляду даної справи не був визнаний згідно абз. 2 ч. 2 ст. 215 ЦК України дійсним.

Враховуючи вищевикладене, висновок податкового органу про заниження позивачем податку на додану вартість та податку на прибуток є цілком правомірним, а тому і нарахування штрафних (фінансових) санкцій, з огляду на ст. 123 Податкового кодексу України, також є правомірним.

Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, довів правомірність своїх рішеннь.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що в задоволенні позовних вимог позивача необхідно відмовити.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись ст.ст. 122, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні адміністративного позову публічного акціонерного товариства "Ніжинський завод сільськогосподарського машинобудування" до Ніжинської об'єднаної державної податкової інспекції Державної податкової служби про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень - рішень, - відмовити.

Постанова набирає законної сили та може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду в порядку та строки, передбачені статтями 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Д.В. Лобан