Постанова № 30848164, 06.02.2013, Чернігівський окружний адміністративний суд

Справа № 825/184/13-а

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 січня 2013 р. м. Чернігів

Чернігівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючої судді Падій В.В.,

при секретарі Кондратенко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до відділу Головного управління Державної фельд'єгерської служби України в м. Чернігові про визнання протиправними дій, стягнення грошової компенсації за службу в надурочний час, стягнення компенсації за затримку виплати грошових сум за службу в надурочний час та відшкодування моральної шкоди,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1.) звернувся до суду з адміністративним позовом до відділу Головного управління Державної фельд'єгерської служби України в м. Чернігові про стягнення грошової компенсації за службу у надурочний час у період з 30 січня по 05 грудня 2006 року. Свої вимоги обґрунтовує тим, що позивач проходив службу у відділі Головного управління Державної фельд'єгерської служби України в м. Чернігові з 30.05.1998 по 05.12.2006 року на посадах старшого офіцера фельдзв'язку, інженера з транспорту та старшого інспектора відділу. Під час проходження служби відповідачем були порушені права ОСОБА_1 на належні умови праці та відпочинок. Так, позивач з 30.01.2006 по 05.12.2006 залучався до виконання обов'язків «добового чергового» у робочі, вихідні та святкові дні, але грошової компенсації за службу в надурочний час не отримував.

18.01.2013 та 23.01.2013 позивачем до суду були надані заяви про зміну та збільшення позовних вимог, відповідно до яких останній просить: визнати протиправними дії відповідача у відмові виплати грошової компенсації за службу в надурочний час та затримці при розрахунку в день звільнення; стягнути з відповідача 806,63 грн. компенсації за службу понад установлений законодавством робочий час в період з 30.01.2006 по 05.12.2006; стягнути з відповідача 4839,78 грн. компенсації за затримку виплати грошових сум за службу в надурочний час по день фактичного розрахунку в період з 06.12.2006 по день звернення з доповненою позовною заявою до суду, тобто по 21.01.2013; стягнути з відповідача 666,6 грн. компенсації за затримку виплати в день звільнення по день фактичного розрахунку, тобто з 06.12.2006 по 14.12.2006 - 9 днів; стягнути з відповідача 102 661,02 грн. компенсації за затримку у виплаті нарахованих грошових сум в день звільнення, тобто з 06.12.2006 по день звернення з доповненою позовною заявою до суду, тобто по 21.01.2013; відшкодувати завдану неправомірними діями відповідача моральну шкоду в розмірі 20 000 грн.

Ухвалою суду від 28.01.2013 провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до відділу Головного управління Державної фельд'єгерської служби України в м. Чернігові в частині стягнення з відповідача 666,60 грн. компенсації за затримку виплати в день звільнення по день фактичного розрахунку, тобто з 06.12.2006 по 14.12.2006 - 9 днів - закрито.

В судовому засіданні позивач та його представник позовні вимоги підтримали в повному обсязі та просили їх задовольнити, посилаючись на обставини викладені в позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав, просив відмовити в його задоволенні в повному обсязі та зазначив, що під час проходження служби позивач не залучався до надурочної служби, про що свідчить відсутність наказів про залучення його до надурочної служби, всі передбачені законодавством компенсації, позивач отримував в повному обсязі, в тому числі і додаткові у вигляді надбавки за особливі умови несення служби, доплату за нічне несення служби, додаткові вихідні дні, а отже відповідач у оскаржуваних правовідносинах діяв у межах та у спосіб, передбачений чинним законодавством України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення сторін та свідка, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 проходив службу у відділі Головного управління Державної фельд'єгерської служби України в м. Чернігові з 30.05.1998 по 05.12.2006 року на посадах старшого офіцера фельдзв'язку, інженера з транспорту та старшого інспектора відділу, що підтверджується матеріалами справи та копією трудової книжки позивача, наявною в матеріалах справи (II том,а.с.227, 228).

Під час проходження служби з 30.01.2006 по 05.12.2006 позивач залучався до виконання обов'язків «відповідального чергового по відділу», що підтверджується графіками чергування відповідальних чергових по відділу Головного управління Державної фельд'єгерської служби України в м. Чернігові за 1-4 квартали 2006 року (том I, а.с.159-162).

Згідно складеної позивачем таблиці розрахунку оплати праці за надурочний час ОСОБА_1 у 2006 році, позивач вважає, що ним було відпрацьовано надурочно 328,5 годин, за які останньому підлягала виплата грошова компенсації в розмірі 886,09 грн. (II том, а.с.230). Оскільки, позовна вимога базується за період з 30.01.2006 по 05.12.2006, а розрахунок проведений позивачем за весь рік, тому на думку ОСОБА_1, загальна сума компенсації, невиплачена відповідачем, становить 806,63 грн.

Свідок ОСОБА_2 в судовому засіданні пояснив, що він з 1996 по 2010 роки служив у відділі Головного управління Державної фельд'єгерської служби України в м. Чернігові на посаді офіцера фельд'єгерського зв'язку. Під час служби ОСОБА_1 ніс службу відповідальним черговим по відділу з 8.00 по 19.00 год., в тому числі і у вихідні та святкові дні. Позивач вів також табелі обліку використання робочого часу та неодноразово звертався до керівництва з вимогою щодо оплати праці за надурочний час.

Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи, суд зважає на наступне.

Проходження служби особовим складом Державної фельд'єгерської служби України здійснюється на підставі Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України і прирівнюється до оперативного складу органів внутрішніх справ.

На особовий склад Держфельдслужби поширюються положення Закону України від 20.12.1990 №565-XII „Про міліцію" (далі - Закон №565-XII), Закону України "Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України", Статуту внутрішньої служби органів внутрішніх справ України, нормативно-правових документів Міністерства внутрішніх справ України щодо грошового забезпечення.

Відповідно до статті 22 Закону №565-XII для працівників міліції встановлюється 41 - годинний робочий тиждень. У необхідних випадках особи рядового і начальницького складу несуть службу понад встановлену тривалість робочого часу, а також у вихідні та святкові дні.

Оплата праці в надурочний і нічний час, у вихідні та святкові дні провадиться відповідно до вимог законодавства.

Порядок компенсації особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за службу понад установлений законодавством робочий час, а також у дні щотижневого відпочинку та святкові дні, визначено постановою Кабінету Міністрів України від 14.09.1991 №197 «Про порядок компенсації особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за службу понад установлений законодавством робочий час, а також у дні щотижневого відпочинку та святкові дні» (далі - Постанова №197).

Пунктом 2 Постанови №197 передбачено, що фінансування витрат, пов'язаних з реалізацією цієї постанови для осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ республіканського відання, здійснюється у межах асигнувань, що виділяються Міністерству внутрішніх справ України з республіканського бюджету.

При цьому, наказом Міністерства внутрішніх справ України від 17.12.1991 №530 (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) затверджено Інструкцію про порядок залучення працівників ОВС до несення служби понад встановлений законодавством робочий час, в дні щотижневого відпочинку та святкові дні і надання відповідних компенсацій (далі - Інструкція №530).

Пунктом 3 Інструкції №530 передбачений вичерпний перелік підстав залучення працівників органів внутрішніх справ до несення служби понад встановлений законодавством робочий час.

Як вбачається з довідки відділу Головного управління Державної фельд'єгерської служби України в м. Чернігова від 07.05.2007 №111, на протязі всього періоду проходження служби ОСОБА_1 наказів та розпоряджень щодо його служби в понаднормований час не видавалось (том I, а.с.135).

Інструкцією по організації чергувань керівного складу в підрозділах Держфельдслужби України, затвердженого наказом Головного управління Державної фельд'єгерської служби України від 20.05.1998 №121- А (том I, а.с.30-33) передбачено, що несення служби відповідального чергового починається з 08.00 год. зазначеного у графіку дня, при цьому він повинен до 19.00 години знаходитися безпосередньо у розташуванні Головного управління (у вихідні та святкові дні тривалість перебування у Головному управління визначається обставинами), а решту часу, з урахуванням оперативної обстановки, що склалася, продовжує чергування вдома і у разі необхідності викликається оперативним черговим Головного управління для виконання покладених на нього обов'язків. За роботу у вихідні та святкові дні відповідальному черговому, за його бажанням надаються інші дні відпочинку.

Суд зауважує, що вищевказана Інструкція не передбачає грошової компенсації за несення служби відповідальним черговим.

Як вбачається з довідки відділу Головного управління Державної фельд'єгерської служби України в м. Чернігова від 05.05.2007 №121 черговим по відділу призначається співробітник з числа старших офіцерів фельдзв'язку. Чергування по відділу триває 24 години, з них 7 годин на прийом їжі та сон, після чого надається час на відпочинок протягом двох діб (48 год.) (том I, а.с. 172).

Відповідно до пункту 16 Постанови Пленуму Верховного суду України від 24.12.1999 року №13 "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці" не є надурочною робота працівника з ненормованим робочим днем понад установлену норму робочого часу, крім випадків виконання за дорученням роботодавця роботи, що не входила до кола його обов'язків.

В судовому засіданні не встановлено, що позивач виконував роботу, яка не входить до кола його обов'язків, а тому відсутні підстави стверджувати, що позивачем в період часу з 31 січня 2006 року по 05 грудня 2006 рік виконувалася надурочна робота.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що обставини, на які посилається позивач, не є понаднормовим несенням служби.

З пояснень начальника відділу Головного управління Державної фельд'єгерської служби України м. Чернігова Л. В. Квітницького (том I, а.с.88-91) та представника відповідача в судовому засіданні вбачається, що за відпрацьований робочий день в такому випадку нараховується відповідне грошове забезпечення, а за нічні години чергування виплачується доплата за службу в нічний час та надбавка за особливі умови служби, а також надається подвійна норма відпочинку. Протягом наданого часу відпочинку за особою також зберігається відповідне грошове забезпечення.

Даний факт підтверджується також розрахунковим листом з січня по грудень 2006 року, який мається в матеріалах справи (том II, а.с.257) та матеріалами справи.

Позивач під час несення служби за період з 30.01.2006 по 05.12.2006 отримував надбавку за особливі умови служби, доплату за роботу у нічні години та отримував додаткові дні відпочинку, що підтверджується матеріалами справи, зокрема, копіями рапортів позивача про надання йому додаткових днів відпочинку та копією наказу начальника відділу Головного управління Державної фельд'єгерської служби України в м. Чернігові від 31.01.2006 №15 о/с (II том, а.с.245-251,255).

Отже, суд вважає, що всі передбачені законодавством компенсації позивач отримував в повному обсязі, в тому числі і додаткові у вигляді надбавки за особливі умови несення служби, доплату за нічне несення служби, преміальні виплати, додаткові дні відпочинку.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що відділ Головного управління Державної фельд'єгерської служби України в м. Чернігові правомірно відмовив позивачу у виплаті грошової компенсації за службу у надурочний час, а тому вимоги позивача про визнання дій відповідача, які полягають у відмові виплати позивачу грошової компенсації за службу в надурочний час протиправними та стягнення з відповідача 806,63 грн. компенсації за службу понад установлений законодавством робочий час в період з 30.01.2006 по 05.12.2006 не підлягають задоволенню за необґрунтованістю.

Оскільки, позовні вимоги щодо визнання протиправними дій відповідача щодо затримки при розрахунку в день звільнення протиправними, стягнення з відповідача 4839,78 грн. компенсації за затримку виплати грошових сум за службу в надурочний час по день фактичного розрахунку в період з 06.12.2006 по день звернення з доповненою позовною заявою до суду, тобто по 21.01.2013; стягнення з відповідача 102 661,02 грн. компенсації за затримку у виплаті нарахованих грошових сум в день звільнення, тобто з 06.12.2006 по день звернення з доповненою позовною заявою до суду, тобто по 21.01.2013; відшкодування завданої неправомірними діями відповідача моральної шкоди в розмірі 20000 грн. є похідними від позовних вимог позивача про визнання дій відповідача, які полягають у відмові виплати позивачу грошової компенсації за службу в надурочний час протиправними та стягнення з відповідача 806,63 грн. компенсації за службу понад установлений законодавством робочий час в період з 30.01.2006 по 05.12.2006, тому також не підлягають задоволенню за небгрунтованістю.

Крім того, суд зауважує, що відповідно до статті 2 Закону України від 19.10.2000 №2050-III "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

З метою реалізації вказаного Закону №2050-ІІІ Кабінетом Міністрів України 21 лютого 2001 року прийнято постанову №159, якою затверджено Порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати (далі - Порядок).

Відповідно до пункту 1 Порядку, його дія поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Пунктом 2 Порядку передбачено, що компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати (далі - компенсація) проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 1 січня 2001 року.

Згідно з пунктом 4 Порядку сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.

Таким чином, компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, які вже були нараховані.

Вказана позиція, також була висловлена і у постанові Вищого адміністративного суду України від 05.09.2012 року по справі № К/9991/74083/11.

Як вбачається з довідки відділу Головного управління Державної фельд'єгерської служби України м. Чернігова від 03 травня 2007 року №12 заборгованості по виплаті грошового забезпечення за період з 01.01.2002 по 05.12.2006 перед позивачем відсутня (том 1, а.с.136).

Суд відхиляє посилання позивача на те, що оскільки 05.12.2006 позивач був звільнений з органів внутрішніх справ і втратив статус службовця органів внутрішніх справ, то з 06.12.2006 на нього розповсюджуються норми трудового законодавства - безпосередньо статті 116, 117 Кодексу законів про працю України при затриманні остаточного розрахунку з 06.12.2006 року по день звернення з доповненою позовною заявою до суду, тобто 21.01.2013, виходячи з наступного.

У відповідності до частини 1 статті 117 Кодексу законів про працю України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Будь-яка публічна служба є державною службою.

Суспільні відносини, пов'язані зі створенням правових, організаційних, економічних та соціальних умов реалізації громадянами України права на державну службу, регулює Закон України від 16 грудня 1993 року №3723-ХІІ "Про державну службу". Згідно зі статтями 9 і 30 цього Закону правовий статус окремих категорій державних службовців регулюється Конституцією України, спеціальними законами та Кодексом законів про працю України.

Спеціальним законодавством урегульовані питання, пов'язані із прийняттям (обранням, призначенням) громадян на публічну службу, її проходженням та звільненням із неї (її припиненням).

Як вже було зазначено, до таких законодавчих актів належать, зокрема, Закон №565-ХІІ та Положення №114.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач проходив службу в органах внутрішніх справ, йому було присвоєне спеціальне звання «капітан».

Оскільки, порядок проходження служби та звільнення зі служби регулюється спеціальними нормативними актами, то положення Кодексу законів про працю України про норми оплати праці та порядок вирішення спорів не поширюються на осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ.

Таку правову позицію висловив і Верховний Суд України у постанові Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року №13 "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці", зазначивши, що передбачені законодавством про працю норми її оплати і порядок вирішення спорів не поширюється на військовослужбовців та прирівняних до них осіб (рядовий і начальницький склад органів внутрішніх справ тощо).

У листі від 23 березня 1998 року № 1-4/83 Верховний Суд України також звертає увагу, що проходження служби рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ регулюється не Кодексом законів про працю України, а законодавством про ці органи.

При вирішенні даної справи судом були враховані положення частини 3 статті 2, частини 1 статті 11 та частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідач як суб'єкт владних повноважень довів правомірність своїх дій.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до відділу Головного управління Державної фельд'єгерської служби України в м. Чернігові, необхідно відмовити повністю за необґрунтованістю.

Керуючись статтями 122, 158 - 163, 167, Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 - відмовити повністю.

Порядок апеляційного оскарження постанови суду, передбачений статтями 185-186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя: Падій В.В.