Ухвала суду № 30847227, 18.04.2013, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №784/945/13 18.04.2013 18.04.2013 18.04.2013

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 11/784/303/13 Головуючий 1 інстанції

Категорія: ч.2 ст.212, ч.2 ст.358 Галагуза В.В.

ч.3 ст.358, ч.2 ст.366 КК України Доповідач апеляційного суду

Олещук Т. Л.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 квітня 2013 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Миколаївської області у складі:

Головуючого Царюка В.В.

суддів Куценко О.В., Олещук Т.Л.

при секретарі Рябеженко А.А., Георгиці Г.В.

Чоботаренко Т.І.

за участю прокурора Цибух Т.І., Брек Г.С.

засуджених ОСОБА_4, ОСОБА_5,

ОСОБА_6

захисника ОСОБА_7

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві кримінальну справу за апеляціями засуджених ОСОБА_5, ОСОБА_4, ОСОБА_6 та старшого помічника прокурора Центрального району м. Миколаєва ОСОБА_8 на вирок Центрального районного суду м. Миколаєва від 07 травня 2012 року, яким

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець м. Миколаєва, який має на утриманні неповнолітню дитину, проживає за адресою: АДРЕСА_2, директор ПСП «Владимирське», не судимий,

засуджений:

за ч.3 ст.212 КК України до штрафу в розмірі 15000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що еквівалентно 255000 грн., з позбавленням права займати керівні посади на строк 2 роки, без конфіскації майна;

за ч.2 ст.366 КК України на 4 роки позбавлення волі з позбавленням права займати керівні посади строком на 3 роки.

На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим остаточно призначено покарання - 4 роки позбавлення волі з позбавленням права займати керівні посади на строк 3 роки, без конфіскації майна.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_4 звільнений від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 3 роки, з покладенням на нього обов'язків відповідно ст. 76 КК України: не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції та повідомляти її про зміну місця проживання.

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_4, уродженка с. Манне Вознесенського району Миколаївської області, інвалід 3-ї групи, яка проживає за адресою: АДРЕСА_3, бухгалтер ТОВ «Біг», не судима,

засуджена:

за ч.3 ст.212 КК України до штрафу в розмірі 15000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що еквівалентно 255000 грн., з позбавленням права займатися певними видами діяльності на строк 2 роки, без конфіскації майна;

за ч.2 ст.358 КК України на 3 роки обмеження волі;

за ч.3 ст.358 КК України на 2 роки обмеження волі;

за ч.2 ст.366 КК України на 3 роки 6 місяців позбавлення волі з позбавленням права займатися певними видами діяльності на строк 3 роки.

На підставі ст.70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим остаточно призначено покарання - 3 роки 6 місяців позбавлення волі з позбавленням права займатися певними видами діяльності на строк 3 роки, без конфіскації майна.

На підставі ст.75 КК України ОСОБА_5 звільнена від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 3 роки, з покладенням на неї обов'язків відповідно ст.76 КК України: не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції та повідомляти її про зміну місця проживання.

ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_6, уродженка м. Курільськ Сахалинської області, РФ, яка має на утриманні двох неповнолітніх дітей, проживає за адресою: АДРЕСА_4, директор ПП «Південний автомобільний альянс», не судима,

засуджена:

за ч.5 ст.27, ч.3 ст.212 КК України до штрафу в розмірі 15000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що еквівалентно 255000 грн., з позбавленням права займатися певними видами діяльності на строк 3 роки, без конфіскації майна;

за ч.5 ст.27, ч.2 ст.358 КК України на 3 роки обмеження волі;

за ч.5 ст.27, ч.3 ст.358 КК України на 2 роки обмеження волі.

На підставі ст.70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим остаточно призначено покарання - 3 роки обмеження волі з позбавленням права займатися певними видами діяльності на строк 3 роки, без конфіскації майна.

На підставі ст.75 КК України ОСОБА_6 звільнена від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 2 роки, покладенням на неї обов'язків відповідно ст.76 КК України: не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції та повідомляти її про зміну місця проживання.

Постановлено стягнути до Державного бюджету України з ОСОБА_4 та ОСОБА_5 в солідарному порядку 2726196 грн..

Вироком суду ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 визнано винними у вчиненні зазначених злочинів за наступних обставин:

ОСОБА_4, будучи службовою особою - директором ПСП «Владимирське», виконуючи на підприємстві організаційно-розпорядчі та адміністративно-господарські функції, в тому числі організацію бухгалтерського обліку, був відповідальним за достовірність даних, зазначених у податкових деклараціях з ПДВ підприємства за звітні періоди 2009р.

ОСОБА_5, будучи головним бухгалтером зазначеного підприємства, була відповідальною за забезпечення дотримання встановлених засад бухгалтерського обліку, складання та надання у встановлені строки фінансової звітності, організацію контролю за відображенням на рахунках бухгалтерського обліку всіх господарських операцій, за достовірність даних, зазначених у податкових деклараціях з ПДВ підприємства за звітні періоди 2009р.

ОСОБА_6, будучи службовою особою - директором ПП «Південний автомобільний альянс», виконуючи на підприємстві організаційно-розпорядчі та адміністративно-господарські функції, в тому числі організацію бухгалтерського обліку, була відповідальною за достовірність даних, зазначених у податкових деклараціях з ПДВ підприємства за звітні періоди 2009р.

Плануючи в період 2009р. придбання від імені підприємства ПСП «Владимирське» з метою подальшого продажу з урахуванням ПДВ сільськогосподарської продукції у невстановлених фермерських господарств, які не є платниками ПДВ, ОСОБА_4 усвідомлював, що для реалізації його злочинного умислу, спрямованого на умисне ухилення від сплати податку на додану вартість до бюджету держави, йому будуть необхідні підроблені первинні бухгалтерські та податкові документи від суб'єкта господарювання, що підтверджують легітимність проведених операцій. З метою умисного ухилення від сплати ПДВ, він розробив спосіб вчинення злочину - придбання ПСП «Владимирське» товарів у осіб, які не є платниками ПДВ, продаж товарів діючим суб'єктам господарювання з урахуванням ПДВ, формування недостовірних даних про податковий кредит з ПДВ у податковій звітності його підприємства шляхом використання підроблених первинних бухгалтерських документів підприємства ПП «Південний автомобільний альянс», що належить його дружині ОСОБА_9, директором якого була ОСОБА_6.

З метою реалізації свого злочинного плану ОСОБА_4 вступив у злочинну змову з директором ПП «Південний автомобільний альянс» ОСОБА_6, яка згодом виступила пособником вчинення злочину, а також у попередню змову з головним бухгалтером ПСП «Владимирське» ОСОБА_5.

ОСОБА_5, будучи головним бухгалтером підприємства ПСП «Владимирське», вступивши в попередню змову з ОСОБА_4 та ОСОБА_6, діючи за їх вказівкою, складала і надавала до ДПІ Центрального району завідомо неправдиві документи податкової звітності підприємства ПП «Південний автомобільний альянс», які містили завідомо неправдиві дані про постачальників, складала та підписувала від імені директора ОСОБА_6 первинні бухгалтерські документи вищевказаного підприємства на адресу ПСП «Владимирське» з метою незаконного формування податкового кредиту з ПДВ підприємству ПСП «Владимирське»; формувала неправдиві дані бухгалтерського обліку ПСП «Владимирське» в бухгалтерській програмі « 1С Бухгалтерія» вищевказаного підприємства; складала завідомо неправдиві декларації ПСП «Владимирське», засвідчені у подальшому ОСОБА_4, та подавала їх до ДПІ за місцем реєстрації підприємства.

ОСОБА_6, виступаючи пособником у вчиненні злочинів шляхом дачі вказівок, наданням засобів, усуненням перешкод сприяла директору ПСП «Владимирське» у вчиненні злочинів, а саме: достовірно знаючи про те, що її підприємство в період лютого - листопада 2009р. не мало жодних фінансово-господарських відносин з ПСП «Владимирське» і не здійснювало закупівлю товарів, з метою незаконного формування податкового кредиту з ПДВ підприємству ПСП «Владимирське», діючи у злочинній змові з ОСОБА_4, спільно з ним давала вказівки головному бухгалтеру ПСП «Владимирське» ОСОБА_5 на складання і підписання від її імені первинних бухгалтерських та податкових документів ПП «Південний автомобільний альянс», що підтверджують безтоварні операції з ПСП «Владимирське», складання та надання в ДПІ за місцем реєстрації ПП «Південний автомобільний альянс» завідомо неправдивих декларацій вищевказаного підприємства з ПДВ, із завідомо неправдивими даними про постачальників підприємства, які товари на адресу ПП «Південний автомобільний альянс» не поставляли. Також, з метою приховування злочинної діяльності службових осіб ПСП «Владимирське», надавала ОСОБА_4 та ОСОБА_5 вільний доступ до користування печаткою ПП «Південний автомобільний альянс» для засвідчення складених завідомо підроблених первинних бухгалтерських та податкових документів підприємства з недостовірними даними про проведені господарські операції.

Внаслідок чого ОСОБА_4, будучи директором підприємства ПСП «Владимирське», будучи обізнаним про фактичні проведені в період лютого - листопада 2009р. фінансово-господарські операції підприємства, які є об'єктом оподаткування, а також про те, що товари підприємством ПСП «Владимирське» купувалися у невстановлених осіб та за невстановленою ціною, за попередньою змовою з головним бухгалтером підприємства ОСОБА_5, яка використовувала завідомо підроблені первинні бухгалтерські документи підприємства ПП «Південний автомобільний альянс», яке не постачало на адресу ПСП «Владимирське» товари, з метою незаконного формування податкового кредиту з ПДВ його підприємства, при пособництві ОСОБА_10, шляхом внесення до податкових декларацій з ПДВ підприємства ПСП «Владимирське» завідомо неправдивих даних про суми податкового кредиту з ПДВ із суб'єктом господарювання ПП «Південний автомобільний альянс», умисно ухилився від сплати в бюджет держави податку на додану вартість на суму 2726196грн., що призвело до фактичного ненадходження до бюджету держави податків на загальну суму 2726196грн., що в 9012 разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян, встановлений законодавством України на момент скоєння злочину і є особливо великим розміром.

Так, ОСОБА_4, здійснюючи в період лютого 2009р. господарські операції з купівлі-продажу товарів, володів даними про обсяги проведених фінансово-господарських операцій ПСП «Владимирське», згідно яких дохід підприємства від продажу товарів сільськогосподарської продукції склав 1272844грн., в тому числі ПДВ - 254569грн. Будучи обізнаним, що реалізовані товари підприємством ПСП «Владимирське» купувалися у невстановлених осіб та за невстановленою ціною, для надання вигляду законності придбання сільськогосподарської продукції та формування податкового кредиту з ПДВ, при пособництві ОСОБА_6, спільно з нею давав вказівку ОСОБА_5 про складання завідомо підроблених первинних бухгалтерських документів від імені підприємства ПП «Південний автомобільний альянс» на адресу ПСП «Владимирське». ОСОБА_5, виконуючи роль у попередній змові з ОСОБА_4, сформувала завідомо підроблені накладні та податкові накладні на поставку на адресу ПСП «Владимирське» товарів на загальну суму 1112401грн., в тому числі ПДВ - 185400грн. Також, з метою надання законності проведених нібито господарських операцій ПСП «Владимирське» і підтвердження податкового кредиту з ПДВ підприємства за лютий 2009р., ОСОБА_5, діючи за попередньою змовою з ОСОБА_4 і за вказівкою ОСОБА_6, 18.03.2009р. за місцем розташування офісу ПСП «Владимирське» АДРЕСА_1, підробила від імені ОСОБА_6 податкову декларацію з ПДВ підприємства за звітний місяць лютий 2009р., де відобразила неіснуючі поставки на адресу ПСП «Владимирське» товарів на суму ПДВ у розмірі 185400грн., яку подала 19.03.2009р. в ДПІ Центрального району м. Миколаєва за №8767. Завідомо підроблені документи від ПП «Південний автомобільний альянс», ОСОБА_5 використовувала при формуванні даних податкового кредиту з ПДВ ПСП «Владимирське» за звітний період лютого 2009р., склавши за місцем розташування офісу ПСП «Владимирське» 19.03.2009р. завідомо неправдивий офіційний документ - податкову декларацію з ПДВ за лютий 2009р., згідно якого податковий кредит з ПДВ підприємства за лютий 2009р. склав 252942грн., а ПДВ, що підлягає сплаті до бюджету, - 1627грн. В дійсності, податковий кредит з ПДВ підприємства ПСП «Владимирське» становив 67542грн., а ПДВ до сплати в бюджет - 185400грн. Після чого ОСОБА_4, знаючи про відсутність якихось поставок товарів від ПП «Південний автомобільний альянс», а також те, що податкова декларація ПСП «Владимирське» з ПДВ за лютий 2009р. містить завідомо недостовірні відомості, внесені головним бухгалтером ОСОБА_5, засвідчив завідомо неправдивий документ підписом і печаткою підприємства, після чого видав зазначений документ головному бухгалтеру ОСОБА_5. 23.03.2009р. цей документ був наданий до ДПІ Центрального району м. Миколаєва за № 8895. У результаті злочинних дій ОСОБА_4, ОСОБА_5 і ОСОБА_6, до бюджету держави за звітний місяць лютий 2009р. фактично не надійшов ПДВ у сумі 185400грн .

Таким же чином, продовжуючи свою злочинну діяльність, спрямовану на умисне ухилення від сплати податків, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 при пособництві ОСОБА_6 не сплатили до бюджету держави за звітний місяць - березень 2009р. ПДВ у сумі 152903грн., квітень 2009р. у сумі 209100грн., за травень 2009р. у сумі 210071грн., червень 2009р. у сумі 131067грн., липень 2009р. у сумі 431498грн., серпень 2009р. у сумі 201203грн., вересень 2009р. у сумі 446732грн., жовтень 2009р. у сумі 365693грн., листопад 2009р. у сумі 392529грн. Всього в результаті вказаних злочинних дій до бюджету держави не надійшло податків на загальну суму 2726196грн..

Прокурор, не оспорюючи фактичні обставини справи, в апеляції просить вирок в частині кваліфікації дій ОСОБА_4 та ОСОБА_5 за ч. 2 ст. 366 КК України змінити, кваліфікувавши їх дії за ч.1 ст.366 КК України, та призначити ОСОБА_4 за ч.1 ст.366 КК України покарання у вигляді обмеження волі строком на 3 роки з позбавленням права обіймати керівні посади строком на 3 роки, ОСОБА_5 - за ч.1 ст.366 КК України у вигляді обмеження волі строком на 3 роки з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням адміністративно-господарських та організаційно-розпорядчих функцій строком на 2 роки. В частині призначення ОСОБА_5 додаткового покарання за ч.3 ст.212 КК України вирок змінити, призначити їй додаткове покарання у вигляді позбавлення права обіймати посади, пов'язані з виконанням адміністративно-господарських та організаційно-розпорядчих функцій строком на 3 роки.

В частині призначення покарання ОСОБА_6 вирок скасувати, постановити новий, яким визнати винною ОСОБА_6 за ч.5 ст.27, ч.3 ст.212, ч.5 ст.27, ч.2 ст.358, ч.5 ст.27, ч.3 ст.358 КК України та призначити їй покарання за ч.5 ст.27, ч.3 ст.212 КК України у вигляді штрафу у розмірі 15000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що еквівалентно 255000 грн., з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням адміністративно-господарських та організаційно-розпорядчих функцій строком на 3 роки, без конфіскації майна, за ч.5 ст.27, ч.2 ст.358 КК України у вигляді штрафу у розмірі 100 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що еквівалентно 1700 грн., за ч.5 ст.27, ч.3 ст.358 КК України у вигляді 3 років позбавлення волі. На підставі ст.70 КК України призначити покарання за сукупністю злочинів шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим - 3 роки позбавлення волі із позбавленням права займати посади, пов'язані із виконанням адміністративно-господарських та організаційно-розпорядчих функцій строком на 3 роки. На підставі ст.75 КК України від відбування покарання звільнити з випробуванням на 2 роки з покладенням обов'язків передбачених ст. 76 КК України.

Посилається на те, що вирок підлягає зміні у зв'язку з неправильним застосуванням кримінального закону. Мотивує тим, що дії ОСОБА_4 та ОСОБА_5 невірно кваліфіковано за ч.2 ст.366, а не за ч.1 ст.366 КК України, оскільки наслідки у виді несплати податків у великих розмірах настали не в результаті службового підроблення, а внаслідок ненадходження коштів до бюджету від несплати податків.

Щодо призначення ОСОБА_6 та ОСОБА_5 додаткового покарання у вигляді позбавлення права займати певні посади та займатися певною діяльністю, то суд у вироку не зазначив конкретні посади або вид діяльності, права займатися якою вони позбавлені.

Крім того, основне покарання, призначене ОСОБА_6 у виді обмеження волі, суперечить вимогам ч.3 ст.61 КК України, згідно якої обмеження волі не застосовується до жінок, що мають дітей віком до 14 років.

В своїх апеляціях засуджені ОСОБА_5, ОСОБА_4 та ОСОБА_6 просять вирок скасувати, справу відносно кожного з них за всіма обвинуваченнями закрити на підставі п. 2 ст. 6 КПК України. Мотивують тим, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, досудове слідство проводилося без аналізу жодного первинного документу, судом порушено принцип безпосередності, оскільки вирок ґрунтується на показаннях декількох свідків, які не були безпосередньо допитані в судовому засіданні. Апелянти звертають увагу, що вони не несуть відповідальності за можливі правопорушення контрагентів, оскільки ЗУ «Про податок на додану вартість» не встановлює для суб'єкта господарювання обов'язку, відповідної можливості або права контролювати сплату податків контрагентами. Вважають, що їхні показання, а також показання свідків ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16 щодо діяльності ПСП «Владимирське» та ПП «Південний автомобільний альянс» суд безпідставно не прийняв до уваги. Стверджує, що суд був позбавлений можливості об'єктивно оцінити проведення фінансово-господарської діяльності ПСП «Владимирське» та ПП «Південний автомобільний альянс», оскільки не було проведено судово-бухгалтерську експертизу. На думку апелянтів, протоколи огляду, на які посилається суд, не мають ніякого інформативного та доказового значення. Досудове та судове слідство проведено поверхово та однобічно, відсутні докази їхньої вини та умислу на ухилення від сплати податків.

В доповненнях до своєї апеляції засуджений ОСОБА_4 просить вирок суду скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд, посилаючись на його незаконність та необґрунтованість, а також на істотні порушення вимог кримінально - процесуального закону, які перешкодили суду повно та всебічно розглянути справу та постановити справедливий вирок.

Заслухавши доповідь судді, прокурора Брек Г.С., яка в судових дебатах підтримала вимоги апеляції прокурора, який брав участь в суді 1-ої інстанції, частково, просила вирок скасувати, справу направити на додаткове розслідування через неповноту досудового та судового слідства, частково задовольнивши апеляції засуджених, засудженого ОСОБА_4 та його захисника ОСОБА_7, які просили вирок через істотні порушення кримінально - процесуального закону скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд, засуджених ОСОБА_5 та ОСОБА_6, які просили задовольнити їх апеляції, провівши часткове судове слідство, вивчивши матеріали кримінальної справи та обговоривши доводи апеляцій, колегія суддів вважає, що апеляції підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно роз'яснень, що містяться у п. 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 29.06.1990 р. № 5 «Про виконання судами України законодавства і постанов Пленуму Верховного Суду України з питань судового розгляду кримінальних справ і постановлення вироку», п.10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003р. № 8 «Про застосування законодавства, яке забезпечує право на захист у кримінальному судочинстві», складаючи вирок, суд зобов'язаний додержуватися вимог ст. 334 КПК України 1960р.. Засуджений має право знати, за яких обставин його визнано винним у вчиненні злочину. Тому, у мотивувальній частині вироку має бути чітко сформульовано обвинувачення, яке визнається судом доведеним, з обов'язковим зазначенням місця, часу, способу вчинення злочину та його наслідків, форми вини і мотивів злочину. В цій частині вироку наводяться обставини, які визначають ступень тяжкості вчиненого злочину, та докази, на яких ґрунтується висновок суду щодо кожного підсудного, з зазначенням мотивів, з яких суд відкидає інші докази.

Також, слід зазначити, що відповідно до вимог ст. ст. 22, 64, 323 КПК України 1960р. всі обставини вчинення кожного конкретного злочину підлягають доказуванню при провадженні досудового слідства і розгляді кримінальної справи в суді. При цьому слідчий під час слідства зобов'язаний вжити всіх передбачених законом заходів для всебічного, повного і об'єктивного дослідження обставин справи, виявити, як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують обвинуваченого, а також обставини, що пом'якшують і обтяжують його відповідальність. Суд, прокурор, слідчий не вправі перекладати обов'язок доказування на обвинуваченого. Вирок суду повинен бути законним і обґрунтованим, що базується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності.

Проте, зазначені вимоги кримінально - процесуального закону судом 1-ої інстанції належним чином виконані не були, що є підставою для скасування вироку.

Так, згідно вироку, суд 1-ої інстанції визнав доведеним за обставин, викладених в обвинувальному висновку, обвинувачення:

ОСОБА_4 та ОСОБА_5 в умисному ухиленні від сплати податку на додану вартість, що призвело до ненадходження до бюджету держави коштів в особливо великих розмірах, а також у службовому підробленні, що спричинило тяжкі наслідки,

крім того, ОСОБА_5 у підробленні документів та використанні завідомо підробленого документа;

а ОСОБА_6 в пособництві ОСОБА_4 та ОСОБА_5 у вчиненні вказаних злочинів.

Проте, в порушення вимог кримінально - процесуального закону викладене у обвинувальному висновку та у вироку формулювання обвинувачення не є конкретним, не визначено, де, коли, за яких обставин та на яких умовах засуджені домовились між собою вчинити злочини. Хоча це має суттєве значення для встановлення фактичних обставин справи, визначення вини кожного із засуджених, правильної кваліфікації їх дій та призначення відповідного покарання.

Як убачається з матеріалів справи, засуджені ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6, як на досудовому слідстві, так і під час розгляду справи в суді 1-ої інстанції, заперечували свою вину у пред'явленому їм обвинуваченні.

Допитані в суді апеляційної інстанції ОСОБА_4 та ОСОБА_6 стверджували, що висновки суду про відсутність господарської діяльності між підприємствами ПСП «Владимирське» та «Південний автомобільний альянс», директорами яких вони були в 2009 році, не відповідають дійсності. Поясняли, що протягом 2009 року податковою інспекцією Центрального району м. Миколаєва проводились перевірки ПП «Південний автомобільний альянс» щодо підтвердження відомостей про відносини з ПСП «Владимирське», за результатами яких на підставі наданих первинних, бухгалтерських та інших документів не встановлено розбіжностей з даними, отриманими від ПСП «Владимирське» про господарські операції по поставці с/г продукції через ПП «Південний автомобільний альянс», як посередника, від постачальників - ТОВ «Мажорель», ТОВ «СІТИНВЕСТБУД», ТОВ «Ріан-Реверс», ТОВ «ПромСервис» та інших, які були платниками податку ПДВ.

Засуджена ОСОБА_5 також вину не визнала, заперечувала будь -яку домовленість з ОСОБА_4 та ОСОБА_6 про ухилення від сплати податків. Пояснила, що в 2009 році працювала на ПСП «Владимирське» головним бухгалтером, а на ПСП «Південний автомобільний альянс» - бухгалтером по сумісництву. За своїми службовими обов'язками складала та надавала до ДПІ Центрального району документи податкової звітності вказаних підприємств, які містили дані про постачальників на підставі належно оформлених первинних бухгалтерських документів.

Проте, суд 1-ої інстанції не перевірив, не надав належної оцінки показанням ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 та не спростував наведених ними фактів про відповідність їх дій при здійсненні фінансово - господарської діяльності зазначених підприємств чинному законодавству.

Крім того, суд у вироку, посилаючись в обґрунтування вини засуджених на показання свідків ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_19, ОСОБА_14, ОСОБА_20, ОСОБА_16, взагалі не надав їм оцінки. З викладеного судом змісту показань свідків не зрозуміло, які саме обставини обвинувачення вони підтверджують, та яким чином спростовують твердження засуджених про невинуватість.

Також суд 1-ої інстанції в обґрунтування висновку про доведеність вини засуджених послався на письмові докази, зазначені в обвинувальному висновку, які фактично не досліджував, обмежився лише перерахуванням оголошених аркушів справи. Таким чином, не надав доказам, здобутим на досудовому слідстві, правову оцінку з точки зору їх допустимості, достовірності та достатності для правильного встановлення фактичних обставин справи.

У тому числі суд 1-ої інстанції, послався, як на доказ, на акт ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва від 09.06.2010р. № 938 - 000/32521083 «Про результати документальної невиїзної перевірки ПСП «Владимирське» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за 2009р., яким встановлено, що вказане підприємство занизило зазначений податок на загальну суму 3103738 грн. ( т.7 а.с. 299 - 323).

Проте, як вбачається з акту, що підтвердив допитаний в апеляційному суді ст. держподатревізор - інспектор ОСОБА_21., який проводив перевірку, вона була проведена на підставі матеріалів, наданих слідчим, з урахуванням висновків акту того ж ДПІ від 26.05.2010р. про результати перевірки ПП «Південний автомобільний альянс», але без перевірки документів господарської діяльності ПСП «Владимирське» та ПП «Південний автомобільний альянс» та будь -яких пояснень з боку керівників підприємств.

Як вбачається з акту ДПІ від 26.05.2010р. (т. 7 а.с. 336 - 381), перевірка ПП «Південний автомобільний альянс» також була проведена лише на підставі матеріалів, наданих слідчим. Проте, в акті зазначено, що за повноту та достовірність наданих до перевірки документів відповідальність несе керівник суб'єкту господарювання, тобто ОСОБА_6. При цьому суд не звернув увагу, що ОСОБА_4 та ОСОБА_6 з результатами перевірок не погоджуються.

Виходячи з викладеного, колегія суддів вважає, що вирок суду 1-ої інстанції не відповідає вимогам ст. ст. 323, 334 КПК України 1960р., а тому підлягає скасуванню.

Як вбачається з матеріалів справи, зазначені засудженими обставини здійснення операцій по закупівлі та реалізації с/г продукції їх підприємствами не були предметом дослідження і під час досудового слідства.

З матеріалів справи вбачається, що органом досудового слідства не досліджувались обставини виникнення податкових зобов'язань контрагентів ПП «Південний автомобільний альянс» та, взагалі, залишились поза увагою питання достовірність наданих цими контрагентами документів. Слідчий обмежився лише тим, що послався на довідки про те, що де - які контрагенти знаходились на момент здійснення господарських операцій з ПП «Південний автомобільний альянс» у стані банкрутства, або припинили свою діяльність. Між тим, на думку колегії суддів, таких даних недостатньо для ствердження спростування вини обвинувачених. Органом досудового слідства не досліджувались обставини складання та надання первинних документів від постачальників та не встановлювались особи, які виготовляли їх. Колегія суддів вважає, що встановлення цих обставин має суттєве значення для правильного вирішення справи.

Крім того, в якості доказу органи досудового слідства надали акти вищевказаних податкових перевірок від 26.05. та 09.06. 2010р.. Між тим, з пояснень податкового ревізора ОСОБА_21 вбачається, що дані, які ним відображені в акті були надані лише слідчим, чи є ці дані повними і чи всі вони є достовірними - йому невідомо. Більш того, висновки актів зроблені та ґрунтуються на вимогах цивільно - правових та господарських правовідносин і мають значення для відповідальності юридичної особи. Для встановлення відповідності дій певних службових осіб цих підприємств, на думку колегії суддів, слід провести судово - бухгалтерську та судово - економічну експертизи.

Органом досудового слідства також не встановлений мотив вчинення злочинів обвинуваченими. Між тим, для визначення форми вини у даному випадку це має суттєве значення, оскільки відповідальність за ст.. 212 КК України передбачена лише за умисні дії.

Виходячи з викладеного, відповідно до вимог ст. ст. 368, п.4 ч.1 ст. 374 КПК України 1960р. через встановлену неповноту та однобічність досудового слідства, які не можуть бути усунені в судовому засіданні, колегія суддів вважає, що вирок підлягає скасуванню з поверненням справи на додаткове розслідування.

Під час додаткового розслідування необхідно усунути зазначені вище недоліки слідства, повно, всебічно і об'єктивно дослідити всі обставини справи, і в залежності від встановленого прийняти рішення, яке б відповідало вимогам закону.

Керуючись ст. ст. 365, 366 КПК України 1960р., колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляції засуджених ОСОБА_5, ОСОБА_4, ОСОБА_6 та ст. помічника прокурора Центрального району м. Миколаєва ОСОБА_8 задовольнити частково.

Вирок Центрального районного суду м. Миколаєва від 07 травня 2012 року щодо ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 скасувати, а кримінальну справу повернути прокурору Миколаївської області для проведення додаткового розслідування.

Запобіжний захід - підписку про невиїзд ОСОБА_5,ОСОБА_4, ОСОБА_6 - скасувати.

Головуючий

Судді