Постанова № 30847173, 20.03.2013, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" березня 2013 р. Справа № 809/526/13-a

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді Боброва Ю.О.,

секретаря судового засідання Дмитрашко О.М.,

за участю:

прокурора - Маланчука В.М.,

представника відповідача - Комара В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу

за позовом Івано-Франківського міжрайонного прокурора з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері, за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - державного підприємства «Болехівське лісове господарство»

до Долинської районної державної адміністрації Івано-Франківської області, за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - комунального підприємства «Комунгосп» Долинської міської ради

про визнання незаконним розпорядження №259 від 30.07.2012 року, -

ВСТАНОВИВ:

15.02.2013 року Івано-Франківський міжрайонний прокурор з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері (надалі - позивач) звернувся з адміністративним позовом до Долинської районної державної адміністрації Івано-Франківської області (надалі - відповідач про визнання незаконним розпорядження №259 від 30.07.2012 року.

Ухвалами суду від 19.02.2013 року та від 05.03.2013 року до участі в справі були залучені: державне підприємство «Болехівське лісове господарство» - в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача та комунальне підприємство Долинської міської ради «Комунгосп» - в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача (надалі - треті особи).

Позовні вимоги мотивовані тим, що 30.07.2012 року головою Долинської районної державної адміністрації Івано-Франківської області видано розпорядження за №259, відповідно до якого погоджено надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 5,0000 га комунальному підприємству «Комунгосп» Долинської міської ради для обслуговування полігону твердих побутових відходів за межами населеного пункту с. Тростянець Долинського району за рахунок земель державного підприємства «Болехівське лісове господарство». Вважає, що голова райдержадміністрації, приймаючи рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою про відведення земельної ділянки для обслуговування полігону твердих побутових відходів за межами населеного пункту Тростянець Долинського району, вийшов за межі своїх повноважень. Таке рішення відповідно до норм Лісового кодексу України повинен приймати Кабінет Міністрів України. Тому, згідно вимог Конституції України та Лісового кодексу України вважає дії Долинської районної державної адміністрації Івано-Франківської області протиправними, а розпорядження №259 від 30.07.2012 року незаконним та таким, що підлягає скасуванню.

Прокурор в судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю з підстав викладених в позовній заяві. Просив позов задовольнити повністю.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив. Просив у задоволенні позову відмовити повністю.

Треті особи в судове засідання не з'явилися, хоча належним чином повідомлялися про дату, час і місце судового розгляду, що підтверджується повідомленнями про вручення поштових відправлень та телефонограмами. Разом з тим, заявили клопотання про розгляд даної справи за відсутності їх представників.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, заслухавши пояснення прокурора та представника відповідача, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, дослідивши і оцінивши докази, суд установив наступне.

Згідно розпорядження голови Долинської районної державної адміністрації Івано-Франківської області «Про погодження надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки КП «Комунгосп» за межами населеного пункту с. Тростянець Долинського району» від 30.07.2012 року за №259 вказаному комунальному підприємству погоджено надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 5,0000 га для обслуговування полігону твердих побутових відходів за рахунок земель державного підприємства «Болехівське лісове господарство» (а.с. 6, 62, 74).

Підставами для прийняття вказаного розпорядження слугувало клопотання начальника комунального підприємства Долинської міської ради «Комунгосп» з доданими до нього документами: обґрунтуванням необхідності вилучення та відведення земельної ділянки, планом місця розташування земельної ділянки та її орієнтовними розмірами, нотаріально засвідченою письмовою згодою землекористувача - державного підприємства «Болехівське лісове господарство» із зазначенням розмірів земельної ділянки та умов її вилучення, копіями установчих документів комунального підприємства (а.с. 78-91).

Крім того, при прийнятті оскаржуваного розпорядження взято до уваги пояснювальну записку та довідку про погодження проекту розпорядження начальником управління Держкомзему у Долинському районі (76-77).

Окрім вказаного, у судовому засідання встановлено, що відповідно до акту обстеження земельної ділянки, яка призначена для розміщення полігону твердих побутових відходів, на ній розташовані поодинокі лісові дерева (а.с. 122).

Згідно матеріально-грошової оцінки лісосіки №5 Рахинського лісництва державного підприємства «Болехівське лісове господарство» (квартал 21, виділ 7), на ділянці якої планується розміщення полігону побутових відходів, на ній ростуть 2543 ліквідних дерева, об'ємом 212 м. куб. (а.с. 10, 125).

Вказані вище фактичні обставини підтверджуються дослідженими в судовому засіданні матеріалами перевірки, проведеної Івано-Франківською міжрайонною прокуратурою з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері згідно постанови прокурора від 13.12.2012 року за №6 (53-69).

В судовому засіданні встановлено, що оскаржуване розпорядження голови Долинської районної державної адміністрації Івано-Франківської області від 30.07.2012 року за №259 не відповідає нормам закону, оскільки прийняте всупереч Конституції України, Лісового та Земельного кодексів України, виходячи з наступного.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 13 Конституції України встановлено, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України є об'єктами права власності Українського народу. Кожний громадянин має право користуватися природними об'єктами права власності народу відповідно до закону.

Відповідно до статті 14 Конституції земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Згідно зі статтею 3 Лісового кодексу України лісові відносини в Україні регулюються Конституцією України, Законом України «Про охорону навколишнього природного середовища», цим Кодексом, іншими законодавчими актами України, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Лісові відносини, що виникають при використанні землі, не врегульовані цим Кодексом, регулюються відповідними законодавчими актами.

До земель лісогосподарського призначення належать лісові землі, на яких розташовані лісові ділянки, та нелісові землі, зайняті сільськогосподарськими угіддями, водами й болотами, спорудами, комунікаціями, малопродуктивними землями тощо, які надані в установленому порядку та використовуються для потреб лісового господарства. Віднесення земельних ділянок до складу земель лісогосподарського призначення здійснюється відповідно до земельного законодавства (стаття 5 Кодексу).

Відповідно до статті 27 Лісового кодексу України Кабінет Міністрів України у сфері лісових відносин, серед іншого: забезпечує реалізацію державної політики у сфері лісових відносин; спрямовує та координує діяльність органів виконавчої влади щодо організації охорони, захисту, використання та відтворення лісів; передає у власність, надає у постійне користування для не лісогосподарських потреб земельні лісові ділянки, що перебувають у державній власності; вирішує інші питання у сфері лісових відносин відповідно

до Конституції України та закону.

Повноваження районних державних адміністрацій у сфері лісових відносин встановлені статтею 32 Лісового кодексу України. Так, зокрема, до таких повноважень належать: 1) забезпечення реалізації державної політики у сфері лісових відносин; 2) участь у розробленні та забезпеченні виконання регіональних (місцевих) програм з охорони, захисту, використання та відтворення лісів; 4) прийняття рішення про виділення в установленому порядку для довгострокового чи тимчасового користування лісами лісових ділянок, що перебувають у державній власності, у межах сіл, селищ, міст районного значення; 5)участь у здійсненні заходів щодо охорони і захисту лісів, ліквідації наслідків стихійних явищ, лісових пожеж, залучення у встановленому порядку до цих робіт населення, транспортних й інших технічних засобів та обладнання; 6) внесення у встановленому порядку пропозицій про обмеження або тимчасове припинення діяльності підприємств, установ та організацій у разі порушення ними лісового законодавства; 7) вирішення інших питань у сфері лісових відносин відповідно до закону.

Земельні відносини в Україні регулюються Конституцією України, Земельним кодексом України, а також прийнятими відповідно до них нормативно правовими актами.

Відповідно до статей 55 Земельного кодексу України (наділ - Кодекс) до земель лісогосподарського призначення належать землі, вкриті лісовою рослинністю, а також не вкриті лісовою рослинністю, нелісові землі, які надані та використовуються для потреб лісового господарства.

Землі лісогосподарського призначення можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності (стаття 56 Кодексу).

Згідно статті 57 Кодексу земельні ділянки лісогосподарського призначення за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування надаються в постійне користування спеціалізованим державним або комунальним лісогосподарським підприємствам, іншим державним і комунальним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані підрозділи, для ведення лісового господарства. Порядок використання земель лісогосподарського призначення визначається законом.

До повноважень Кабінету Міністрів України в галузі земельних відносин належить: а) розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом; б) реалізація державної політики у галузі використання та охорони земель; в) викуп земельних ділянок для суспільних потребу порядку, визначеному законом г) координація проведення земельної реформи; ґ) розроблення і забезпечення виконання загальнодержавних програм використання та охорони земель; д) організація ведення державного земельного кадастру, державного контролю за використанням і охороною земель та здійснення землеустрою; е) встановлення порядку проведення моніторингу земель; є) вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону (стаття 13 Кодексу).

Статтею 17 Земельного кодексу України встановлені повноваження місцевих державних адміністрацій у галузі земельних відносин, зокрема, серед іншого: розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом; координація здійснення землеустрою та державного контролю за використанням та охороною земель; підготовка висновків щодо надання або вилучення (викупу) земельних ділянок; координація діяльності державних органів земельних ресурсів; вирішення інших питань земельних відносин відповідно до закону.

Відповідно до частини 1 статті 116 Кодексу громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Згідно частини 3 статті 122 Кодексу районні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для: а) ведення водного господарства; б) будівництва об'єктів, пов'язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району (шкіл, закладів культури, лікарень, підприємств торгівлі тощо), з урахуванням вимог частини сьомої цієї статті; в) індивідуального дачного будівництва.

Частиною 8 цієї ж статті встановлено, що Кабінет Міністрів України передає земельні ділянки із земель державної власності у власність або у користування у випадках, визначених статтею 149 цього Кодексу, та земельні ділянки дна територіального моря, а також передає земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності до статутного капіталу державного земельного банку, який стовідсотково належить державі та не підлягає приватизації.

Відповідно до частини 2 статті 123 Кодексу особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки. У клопотанні зазначаються орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення. До клопотання додаються викопіювання з кадастрової карти (плану) або інші графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, письмова згода землекористувача, засвідчена нотаріально (у разі вилучення земельної ділянки).

Частиною 3 цієї статті встановлено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Статтею 149 Земельного кодексу України встановлений порядок вилучення земельних ділянок.

Так, згідно частини 1 цієї статті земельні ділянки, надані у постійне користування із земель державної та комунальної власності, можуть вилучатися для суспільних та інших потреб за рішенням органів державної влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування на підставі та в порядку, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 передбачено, що вилучення земельних ділянок провадиться за згодою землекористувачів на підставі рішень Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, сільських, селищних, міських рад відповідно до їх повноважень.

Відповідно до частини 5 статті 149 Кодексу районні державні адміністрації на їх території вилучають земельні ділянки державної власності (крім випадків, визначених частиною дев'ятою цієї статті), які перебувають у постійному користуванні, в межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для: а) сільськогосподарського використання; б) ведення водного господарства; в) будівництва об'єктів, пов'язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району (шкіл, лікарень, підприємств торгівлі, інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції тощо) з урахуванням вимог частини восьмої цієї статті.

Відповідно до частини 9 зазначеної статті Кабінет Міністрів України вилучає земельні ділянки державної власності, які перебувають у постійному користуванні,- ріллю, багаторічні насадження для несільськогосподарських потреб, ліси для нелісогосподарських потреб, а також земельні ділянки природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного призначення та суб'єктів господарювання залізничного транспорту загального користування у зв'язку з їх реорганізацією шляхом злиття під час утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування відповідно до Закону України «Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування», крім випадків, визначених частинами п'ятою-восьмою цієї статті, та у випадках, визначених статтею 150 цього Кодексу.

Організацію, повноваження та порядок діяльності місцевих державних адміністрацій визначає Закон України «Про місцеві державні адміністрації» від 09.04.1999 року за №586-XIV (надалі - Закон №586-XIV).

Основні завдання місцевих державних адміністрацій встановлені статтею 2 вказаного Закону. Так, місцеві державні адміністрації в межах відповідної адміністративно-територіальної одиниці забезпечують: виконання Конституції, законів України, актів Президента України, Кабінету Міністрів України, інших органів виконавчої влади вищого рівня; виконання державних і регіональних програм соціально-економічного та культурного розвитку, програм охорони довкілля, а в місцях компактного проживання корінних народів і національних меншин - також програм їх національно-культурного розвитку; законність і правопорядок, додержання прав і свобод громадян; реалізацію інших наданих державою, а також делегованих відповідними радами повноважень.

Відповідно до статті 13 Закону №586-XIV до відання місцевих державних адміністрацій у межах і формах, визначених Конституцією і законами України, належить вирішення питань: забезпечення законності,охорони прав, свобод і законних інтересів громадян; управління майном, приватизації, сприяння розвитку підприємництва та здійснення державної регуляторної політики; використання землі, природних ресурсів, охорони довкілля. Місцеві державні адміністрації вирішують й інші питання, віднесені законами до їх повноважень.

Окрім вказаного, статтею 21 цього Закону місцевим державним адміністраціям надані повноваження розпоряджатися землями державної власності відповідно до закону.

Частиною 3 цієї статті КАС України встановлено, що в справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

В судовому засіданні встановлено, що оскаржуване розпорядження видане відповідачем поза межами його повноважень та без урахування усіх обставин, що мають значення для його прийняття.

У відповідності до статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб про захист яких вони просять.

Таким чином, розпорядження голови Долинської районної державної адміністрації Івано-Франківської області «Про погодження надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки КП «Комунгосп» за межами населеного пункту с. Тростянець Долинського району» від 30.07.2012 року за №259 слід визнати протиправним та скасувати, оскільки, воно видане всупереч вказаним вище нормам Конституції України, Лісового та Земельного кодексів України, Закону №586-XIV.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про те, що позов обґрунтований та правомірний і підлягає задоволенню в повному обсязі.

У зв'язку із задоволенням адміністративного позову, заходи його забезпечення, вжиті ухвалою суду від 20.02.2013 року, необхідно зберегти до набрання постановою суду законної сили.

На підставі статті 124 Конституції України, керуючись статтями 11, 94, 118, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати розпорядження Долинської районної державної адміністрації Івано-Франківської області «Про погодження надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки КП «Комунгосп» за межами населеного пункту с. Тростянець Долинського району» від 30.07.2012 року за №259.

Заходи забезпечення адміністративного позову, вжиті ухвалою суду від 20.02.2013 року, - зберегти до набрання постановою суду законної сили.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Постанова набирає законної сили в порядку та строки, встановлені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя: /підпис/ Ю.О. Бобров

Постанова складена в повному обсязі 25.03.2013 року.