Рішення № 30846837, 18.04.2013, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.04.13р. Справа№ 914/1157/13

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Союз-Хмельницький», м.Хмельницький

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Форт-Агро-Буд», смт.Дашава Стрийського району Львівської області

про стягнення заборгованості в сумі 21 969 грн. 22 коп.

Суддя Гулик Г.С.

при секретарі Михновецький Ю.О.

Представники:

від позивача: Горпинюк І.М. - представник (довіреність №23 від 01.04.2013р., дійсна до 31.12.2013р.);

від відповідача: не з'явився.

Представнику позивача роз'яснено його права та обов'язки передбачені ст.ст.20, 22 ГПК України. Заяв про відвід судді не подавалось. Клопотань про здійснення технічної фіксації судового процесу не поступало.

Товариство з обмеженою відповідальністю Агро-Союз-Хмельницький» звернулось з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Форт-Агро-Буд» про стягнення заборгованості в сумі 21 969 грн. 22 коп. та судового збору у сумі 1 720 грн. 50 коп.

Ухвалою суду від 25.03.2013р. порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 05.04.2013р. У зв'язку із неявкою в судове засідання відповідача та невиконання сторонами всіх вимог ухвали суду від 25.03.2013р., розгляд справи відкладено на 18.04.2013р.

В судовому засіданні 18.04.2013р. представник позивача позовні вимоги підтримав і просить суд позов задоволити повністю та стягнути з відповідача заборгованість в сумі 21 969 грн. 22 коп. (в т.ч. 19 604 грн. 65 коп. - основного боргу, 1 782 грн. 44 коп. - пені, 261 грн. 18 коп. - інфляційних втрат та 860 грн. 95 коп. - 3% річних), а також судовий збір у сумі 1 720 грн. 50 коп.

Відповідач в судові засідання 05.04.2013р. та 18.04.2013р. не з'явився, явки повноважного представника не забезпечив, про причини неявки суд не повідомив, вимог попередніх ухвал суду не виконав, відзиву на позов не подав. Оскільки відповідач двічі не з'явився у засідання, суд розглядає спір в порядку ст.75 ГПК України, за наявними у справі доказами, без участі відповідача та за відсутності відзиву на позов.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, повно, всебічно і об'єктивно з'ясувавши усі обставини справи в їх сукупності, дослідивши наявні в матеріалах докази, судом встановлено таке:

18.02.2011р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Агро-Союз-Хмельницький» (постачальник, позивач по справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Форт-Агро-Буд» (покупець, відповідач по справі) укладено договір №84/1 (далі по тексту - договір). Договір набрав чинності з моменту його підписання сторонами і діяв до 31.12.2011р. (п.6.1. договору).

Відповідно до п.1.1. договору постачальник зобов'язався поставити, а покупець прийняти й оплатити продукцію в асортименті, кількості й за ціною, визначеними у рахунках та/або накладних, що є невід'ємною частиною даного договору.

Пунктом 2.2. договору передбачено, що поставка продукції здійснюється партіями. На кожну партію продукції, що поставляється, постачальник пропонує покупцю рахунок і накладну на продукцію, в якій вказується найменування, асортимент, кількість і ціна продукції. Вся продукція, яка поставляється постачальником покупцю на період дії даного договору і/або оплачена покупцем у період дії даного договору, рахується продукцією, поставленою/оплаченою в порядку і на умовах визначеним цим договором.

На виконання умов договору позивач поставив відповідачеві товари, згідно виставлених рахунків: №03650 від 02.08.2011р. на суму 10 948 грн. 80 коп. (з ПДВ); №04263 від 04.08.2011р. на суму 88 грн. 00 коп. (з ПДВ); №03740 від 05.08.2011р. на суму 11 199 грн. 74 коп. (з ПДВ); №03739 від 05.08.2011р. на суму 828 грн. 11 коп. (з ПДВ).

На підтвердження поставки товарів, позивачем, як постачальником за договором, відповідачеві були видані видаткові накладні: №05466/03 від 02.08.2011р. на суму 10 948 грн. 80 коп. (з ПДВ); №05564/03 від 04.08.2011р. на суму 88 грн. 00 коп. (з ПДВ); №05613/03 від 05.08.2011р. на суму 11 199 грн. 74 коп. (з ПДВ); №05606 від 05.08.2011р. на суму 828 грн. 11 коп. (з ПДВ), які були підписані сторонами без жодних застережень та скріплені печатками. Ці товари були отримані відповідачем, через Мельникова Олександра Генадійо по довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей №82 від 02.08.2011р.

Таким чином, матеріалами справи підтверджено факт, що позивач поставив відповідачеві товари на загальну суму 23 064 грн. 65 коп. (з ПДВ) (10 948 грн. 80 коп. + 88 грн. 00 коп. + 11 199 грн. 74 коп. + 828 грн. 11 коп. = 23 064 грн. 65 коп.).

Станом на день подання позовної заяви, відповідач частково оплатив позивачу борг в сумі 4 000 грн. 00 коп., що підтверджується довідкою з банку, тобто частину вартості поставлених йому товарів і основна сума заборгованості становить 19 064 грн. 65 коп. (23 064 грн. 65 коп. - 1 500грн. 00 коп. - 1 000 грн. 00 коп. - 1 500 грн. 00 коп. = 19 064 грн. 65 коп.).

Між позивачем та відповідачем був складений акт звірки розрахунків, за період з 01.01.2012р. по 15.11.2012р., підписаний та скріплений печатками обох сторін. З цього акту звірки вбачається, що заборгованість відповідача перед позивачем становить 19 064 грн. 65 коп.

Відповідно до п.3.1 договору покупець здійснює сплату за кожну партію продукції протягом 14 днів з дня поставки партії продукції. Оплата провадиться в безготівковій формі, шляхом перерахування коштів на поточний рахунок постачальника. Датою оплати вважається дата зарахування коштів на рахунок постачальника (п.п.3.3, 3.4 договору).

Згідно п.5.3. договору за порушення строку оплати продукції, покупець сплачує постачальникові пеню в розмірі 0,1% від простроченої суми, за кожний день прострочення.

Відповідно до вимог п.5.3. договору, ст.ст.230-232 Господарського кодексу України, ст.549 Цивільного кодексу України, позивач за період з 17.08.2011р. по 27.06.2011р. нарахував відповідачу пеню в сумі 1 782 грн. 44 коп.

Також позивач, на підставі ст.625 ЦК України, нарахував відповідачеві 261 грн. 18 коп. - інфляційних втрат за період з 01.09.2011р. по 12.03.2013р. та 860 грн. 95 коп. - 3% річних за період з 17.08.2011р. по 12.03.2013р.

Щодо нарахування пені, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Статтею 599 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. При цьому пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Зазначені норми Цивільного кодексу України кореспондуються із приписами, встановленими Господарським кодексом України.

Згідно п.6 ст.231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, які визначаються обліковою ставкою НБУ за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ч.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

У відповідності до п.2 ст.258 ЦК України для окремих видів вимог законом може встановлюватись спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік.

Пунктом 6 Інформаційного листа Вищого господарського суду України «Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права» від 21.11.2011р. №01-06/1624/2011 передбачено, що відповідно до статті 256 ЦК України під позовною давністю розуміється строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені; пункт 1 частини другої статті 258 названого Кодексу). Водночас частиною шостою статті 232 ГК України визначено порядок застосування штрафних санкцій та обмеження щодо періоду їх нарахування. Зокрема, частиною шостою цієї статті передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Отже, частиною шостою статті 232 ГК України встановлено строк, у межах якого нараховуються штрафні санкції, і який не є строком позовної давності, а пунктом 1 частини другої статті 258 ЦК України - строк, протягом якого особа може звернутися до суду за захистом свого порушеного права.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що по позовних вимогах в частині стягнення пені, позивачем пропущено строк позовної давності визначений чинним законодавством.

Доказів погашення боргу, інфляційних втрат та 3% річних станом на день розгляду справи, відповідач суду не надав.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного:

Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України та ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином згідно умов договору та актів цивільного законодавства, а при відсутності таких вказівок - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч.1 ст.265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за цього певну грошову суму.

Згідно з ч.1 ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. Статтею 611 ЦК України передбачені наслідки порушення зобов'язання.

Згідно з ч.1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то він підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до вимог ч.2 ст.218 ГК України відсутність у боржника необхідних коштів, а також порушення зобов'язання контрагентами правопорушника не вважаються обставинами, які є підставою для звільнення боржника від господарсько-правової відповідальності.

Згідно з ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (ст.33 ГПК України). Відповідно до ст.34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Позивачем повністю доведено факт виконання ним своїх договірних зобов'язань по поставці товарів у повному обсязі. Підтвердженням цього, є доручення на отримання товару відповідачеві, видаткові накладні, підписані представником відповідача без жодних застережень проте, в порушення зобов'язання, передбаченого договором 84/1 від 18.07.2011р., відповідач не оплатив позивачу повної вартості отриманих товарів.

На підставі зібраних у справі доказів, суд дійшов висновку, що позовні вимоги по основному боргу в сумі 19 604 грн. 65 коп., інфляційних втратах в сумі 261 грн. 18 коп. та 3% річних в сумі 860 грн. 95 коп. підлягають до задоволення. Решта позовних вимог до задоволення не підлягає.

Оскільки спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, судові витрати, сплачені позивачем, підлягають стягненню з відповідача, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 193, 202, ч. 2 ст. 218, 230-232, ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, ст. ст.11, 258, 509, 530, 599, 610-612, 625, 629, 712 Цивільного кодексу України та ст. ст. 3, 12, 33, 34, 44, 49, 75, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Форт-Агро-Буд» (82443, Львівська область, Стрийський район, смт.Дашава, вул.Стрийська, 8, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 35424132) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Союз-Хмельницький» (29000, м.Хмельницький, вул. Чорновола, 155/1, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 23828102) 19 064 грн. 65 коп. - основного боргу, 261 грн. 18 коп. - інфляційні втрати, 860 грн. 95 коп. - 3% річних та 1 580 грн. 91 коп. - судового збору.

3. В задоволені решти позовних вимог відмовити.

4. Наказ видати відповідно до ст.116 ГПК України.

Повне рішення складено 22.04.2013р.

Суддя Гулик Г.С.