Рішення № 30845935, 23.04.2013, Варвинський районний суд Чернігівської області

КОПІЯ Справа № 731/294/13-ц

Провадження № 2/731/91/13

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 квітня 2013 року смт.Варва

Варвинський районний суд Чернігівської області

в складі: головуючого-судді - Павлова В.Г.,

секретаря - Петренко Т.І.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в смт. Варва Чернігівської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Відділу освіти Варвинської районної державної адміністрації про поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, -

ВСТАНОВИВ:

03.04.2013 року позивач ОСОБА_1 звернулась до Варвинського районного суду з позовом до Відділу освіти Варвинської районної державної адміністрації про поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, починаючи з 04.03.2013 року до дня винесення рішення в справі, мотивуючи даний позов тим, що 04.03.2013 року, наказом начальника відділу освіти, в порушення вимог трудового законодавства, її було безпідставно звільнено з роботи згідно п.3 ст.40 КЗпП України.

Позивач ОСОБА_1, будучи належним чином повідомленою про день, час та місце розгляду справи /а.с.33/, в судове засідання не з'явилась, подала до канцелярії суду письмову заяву, згідно якої наполягала на задоволенні позовних вимог у повному обсязі та проведенні розгляду справи у її відсутності /а.с.25/.

Представник відповідача, будучи належним чином повідомлений про день, час та місце розгляду справи /а.с.29/, в судове засідання не з'явився також, пред'явлений цивільний позов категорично не визнав з підстав, зазначених у письмових запереченнях, що долучені до матеріалів справи, стверджуючи по наявність беззаперечних підстав законності звільнення ОСОБА_1 з посади вчителя російської мови і світової літератури Дащенківської загальноосвітньої школи I-III ступенів, в зв'язку з чим просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі /а.с.34-38/.

Враховуючи те, що сторони до судового засідання не з'явились, суд, керуючись ст.197 ЦПК України, розглянув справу без фіксації судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Суд, дослідивши матеріали справи, повно та всебічно з'ясувавши обставини справи, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, розглянувши надані ними докази, які мають юридичне значення, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв'язок у сукупності, приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

У відповідності до вимог ст.ст.10,11 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог чи заперечень. Суд розглядає справи не інакше, як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до вимог цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

З обставин, наведених у позовній заяві, які згідно з ч.1 ст.61 ЦПК не підлягають доказуванню, оскільки визнані сторонами, судом встановлено, що на підставі наказу № 66 від 15.08.1991 року позивач ОСОБА_1 була прийнята на роботу на посаду вчителя російської мови і світової літератури Дащенківської загальноосвітньої школи I-III ступенів /а.с.3-5/.

Наказом начальника Відділу освіти Варвинської районної державної адміністрації № 5 від 04.03.2013 року вчителя російської мови і світової літератури Дащенківської ЗОШ I-III ступенів - ОСОБА_1, на підставі п.3 ст.40 КЗпП України, було звільнено з займаної посади за систематичне невиконання без поважних причин посадових обов'язків, покладених на неї трудовим договором, правилами внутрішнього трудового розпорядку /а.с.6/.

Частиною 4 ст.10 ЦПК України передбачено, що суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст.212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Згідно з п.3 ст.40 КЗпП України у випадку систематичного невиконання працівником без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення трудовий договір може бути розірваний з ініціативи власника або уповноваженого ним органу.

Положеннями п.п.18,23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 року N 9 "Про практику розгляду судами трудових спорів" /далі-Постанови/ визначено, що при розгляді справ про поновлення на роботі судам необхідно з'ясувати, з яких підстав проведено звільнення працівника згідно з наказом (розпорядженням) і перевіряти їх відповідність законові.

За передбаченими п.3 ст.40 КЗпП України підставами працівник може бути звільнений лише за проступок на роботі, вчинений після застосування до нього дисциплінарного або громадського стягнення за невиконання без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку.

Позивач, не оспорюючи підстави та формулювання причин звільнення з посади вчителя російської мови та світової літератури Дащенківської ЗОШ І-ІІІ ст., стверджує про неправомірність видання начальником управління освіти оскаржуваного наказу, оскільки фактично її звільнення відбулось у період тимчасової непрацездатності, що прямо суперечить положенням ч.3 ст.40 КЗпП України.

В судовому засіданні на підставі належних та достовірних доказів встановлено та сторонами не оспорюється, що згідно листка непрацездатності серії АВЯ № 426168, виданого терапевтом Березанської міської лікарні 02.03.2013 року, позивач ОСОБА_1 перебувала на амбулаторному лікуванні в період з 02.03.2013 року по 07.03.2013 року /включно/ та протягом даного періоду була відповідно звільненою від роботи /а.с.7,26/.

Відповідно до ч.3 ст.40 КЗпП України, п.17 Постанови не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу, зокрема у період його тимчасової непрацездатності.

Згідно вимог ч.1 ст.57 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

Виходячи з системного аналізу законодавства та правових позицій Верховного Суду України з приводу розгляду аналогічних справ про поновлення на роботі вбачається, що звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу зокрема в період його тимчасової непрацездатності за вище наведених підстав є неприпустимим /правова позиція у справі №6-156цс12,6-127цс12/.

Посилання представника відповідача на те, що 04.03.2013 року ОСОБА_1, знаходячись на роботі, не повідомила адміністрацію навчального закладу про перебування її на лікарняному, що в подальшому і зумовило виникнення даного цивільно-правового спору, як на правову підставу для відмови у задоволенні позову, не можуть бути взяті судом до уваги, оскільки вказані обставини не стосуються предмету доказування в справі.

Згідно з вимогами частин 1, 4 ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст.61 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Твердження представника відповідача щодо сумнівів з приводу достовірності листка непрацездатності серії АВЯ №426168 від 02.03.2013 року, виданого Березанською міською лікарнею, ґрунтуються виключно на припущеннях та власній суб'єктивній думці, що власне і підтверджується наявним письмовим запереченням та клопотанням / абз.6,арк.36; абз.4 арк.38/.

Враховуючи вищевикладене та аналізуючи надані сторонами по справі докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що фактично звільнення позивача відбулось в період її тимчасової непрацездатності, а відтак відсутні підстави для відмови ОСОБА_1 в поновленні на посаді вчителя Дащенківської ЗОШ І-ІІІ ступенів.

Відповідно до ст.235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави працівник має бути поновлений на попередній роботі органом, який вирішує трудовий спір. При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

В зв'язку з тим, що позивач ОСОБА_1 підлягає поновленню на роботі, заявлена нею похідна позовна вимога щодо стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу також підлягає задоволенню.

Згідно довідки від 02.04.2013 року за № 06-13/153, розмір середньоденної заробітної плати найманого працівника ОСОБА_1 становить 89 грн 95 к. /а.с.8/. В наданому на розгляд суду письмовому запереченні та клопотанні представником відповідача не було зазначено будь-яких зауважень щодо розрахунку вказаної величини.

Виходячи з вищевикладеного, суд вважає, що на користь позивача необхідно стягнути заробітну плату за час вимушеного прогулу за період з 04.03.2013 року по 23.04.2013 року /включно/ у розмірі 3238 грн 20 к. /36 робочих днів * 89 грн 95 к./. При цьому, визначена судом сума середнього заробітку підлягає стягненню на користь позивача за вирахуванням суми прибуткового податку та інших обов'язкових платежів.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.367 ЦПК України рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника підлягає негайному виконанню.

Крім того, відповідно до ч.3 ст.88 ЦПК України стягненню з відповідача на користь держави підлягає судовий збір, оскільки відповідно до п.1 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір», позивач за подання позову до суду звільнений від сплати судового збору.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст.10,11,60,88,208,209,212-216,218 ЦПК України, ст.ст.40,235 КЗпП України, п.п.18,23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 року N 9 "Про практику розгляду судами трудових спорів" суд -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Відділу освіти Варвинської районної державної адміністрації про поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу - задовольнити.

Поновити ОСОБА_1 на посаді вчителя російської мови і світової літератури Дащенківської загальноосвітньої школи I-III ступенів з 04.03.2013 року.

Стягнути з Відділу освіти Варвинської районної державної адміністрації на користь ОСОБА_1 заробіток за час вимушеного прогулу з 04.03.2013 року по 23.04.2013 року /включно/ в розмірі 3238 /трьох тисяч двохсот тридцяти восьми/ гривень 20 /двадцяти/ копійок.

Стягнути з Відділу освіти Варвинської районної державної адміністрації на користь держави судовий збір в розмірі 229 грн 40 к.

Рішення в частині поновлення на роботі підлягає негайному виконанню.

Апеляційна скарга подається до судової палати у цивільних справах апеляційного суду Чернігівської області через Варвинський районний суд. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя Варвинського районного суду

Чернігівської області підпис В.Г. Павлов

Копія вірна: суддя Варвинського районного суду

Чернігівської області В.Г. Павлов