Ухвала суду № 30845088, 22.04.2013, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Головуючий 1 інстанції Воробйов С.А.

Категорія 52 Доповідач Курило В.П.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 квітня 2013 року м. Донецьк

Апеляційний суд Донецької області в складі:

головуючого - судді Курило В.П.,

суддів: Азевича В.Б., Будулуци М.С.,

при секретарі Козак І.С.

розглянув у відкритому судовому засіданні в місті Донецьку справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська», ОСОБА_2 про поновлення на роботі, оплату за час вимушеного прогулу, спонукання до виконання вимог законодавства про інформацію та роз'яснення рішення суду,

за апеляційною скаргою представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_3 на додаткове рішення Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 14 березня 2013 року, -

В С Т А Н О В И В :

Рішенням Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 30 листопада 2012 року визнано незаконним та скасовано наказ № 1187К від 21.05.2012 року про звільнення та наказ № 615 від 24.05.2012 року про внесення змін в наказ № 1187К від 21.05.2012 року про звільнення ОСОБА_1 за вчинення прогулу без поважної причини 27.04.2012 року.

Поновлено на роботі ОСОБА_1 у якості гірничого робітника підземного 2 розряду дільниці ВТБ Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська». Стягнуто з Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 22.05.2012 року по 30.11.12 року в розмірі 20 843, 98 грн. У задоволені іншої частини позовних вимог відмовлено.

Ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 15 лютого 2013 року апеляційна скарга підприємства відхилена, рішення Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 30 листопада 2012 року залишено без змін.

Додатковим рішенням Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 14 березня 2013 року заяву представника позивача ОСОБА_1, - ОСОБА_3 про винесення додаткового рішення задоволено частково.

Доповнено вищевказане рішення наступним: стягнути з Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська» на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 22.05.2012 року по 30.11.2012 року в розмірі 20 843, 98 грн.

Рішення в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 22 травня 2012 року по 30 листопада 2012 року в розмірі 20 843.98 грн. підлягає негайному виконанню.

У задоволені заяви ОСОБА_3 про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період 01.12.2012 року по 20.02.2013 року відмовлено.

В апеляційній скарзі представник позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_3 просить змінити додаткове рішення суду першої інстанції частково, новим судовим рішенням встановити додатковий строк вимушеного прогулу позивача за період з 01.12.12 року по 02.03.2013 року та розмір компенсації за вимушений прогул, а також відповідну дату набрання чинності судового рішення про поновлення на роботі .

В засідання апеляційного суду позивач ОСОБА_1 не прибув, в письмовій заяві просив справу розглядати у його відсутність.

В засіданні апеляційного суду представник позивача ОСОБА_3 апеляційну скаргу підтримав, просив її задовольнити.

Представник підприємства просив апеляційну скаргу відхилити, додаткове рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення сторін, дослідивши матеріали справи і доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Позивач ОСОБА_1 та його представник оскаржують додаткове рішення місцевого суду в частині відмови в ухваленні додаткового рішення щодо стягнення з підприємства на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 01.12.2012 року по 20.02.2012 року - за час розгляду вказаної справи судами першої та другої інстанції.

Відмовляючи в задоволені такої заяви, суд першої інстанції виходив з того, що вона не грунтується на законі.

Вказаний висновок суду першої інстанції є правильним.

Відповідно до частини 1 статті 220 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою осіб, які беруть участь у справі, чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо:

1) стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення;

2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної суми грошових коштів, які підлягають стягненню, майно, яке підлягає передачі, або які дії треба виконати;

3) суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених статтею 367 цього Кодексу;

4) судом не вирішено питання про судові витрати.

З матеріалів справи видно, що ОСОБА_1 заявляв позов про поновлення на роботі і оплаті часу вимушеного прогулу.

Рішенням Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 30 листопада 2012 року позовні вимоги задоволені. ОСОБА_1 поновлений на попередньому місці роботі і на його користь з підприємства стягнутий середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з часу звільнення - з 22.05.2012 року по 30.11.2012 року в розмірі 20 843, 98 грн.

З приведеного видно, що суд першої інстанції вирішував позовні вимоги про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу і з цього приводу ухвалив рішення. В наведеній частині рішення суду першої інстанції набуло чинності 15 лютого 2013 року після проголошення Апеляційним судом Донецької області ухвали від 15 лютого 2013 року про відхилення апеляційної скарги Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська» і залишення без змін рішення Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 30 листопада 2012 року.

Таким чином, підстав для ухвалення додаткового рішення в наведеній частині вимог ОСОБА_1 дійсно не встановлено. Тому у суду першої інстанції не було передбачених частиною 1 статті 220 ЦПК України підстав для задоволення заяви ОСОБА_1

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення суду першої інстанції без змін, якщо визнає, що воно ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права. Апеляційний суд вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Доводи представника позивача про те, що підприємство не виконувало рішення суду про поновлення ОСОБА_1 на роботі через що він знаходився у вимушеному прогулі не є підставою для ухвалення додаткового рішення по цій справі, проте можуть бути підставою для нового звернення ОСОБА_1 до суду з відповідним позовом.

Розглядаючи справу, суд повно, всебічно і об'єктивно перевірив доводи і заперечення сторін і дійшов правильного висновку про часткове задоволення заяви представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_3 про винесення додаткового рішення.

Рішення суду відповідає вимогам закону і підстав для його скасування не має. Доводи апеляційної скарги, які були предметом дослідження суду першої інстанції, не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального законодавства, що призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст. ст. 304, 308, 315 ЦПК України, апеляційний суд

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_3 відхилити.

Додаткове рішення Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 14 березня 2013 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з часу її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили ухвалою апеляційного суду.

Судді: