Рішення № 30844511, 09.04.2013, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" квітня 2013 р.Справа № 922/1130/13

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Сальніковой Г.І.

при секретарі судового засідання Близнюковой А.І.

розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Шредер" (м. Тернопіль) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Паркінг+" (м. Харків) про стягнення 709098,53 грн. за участю представників сторін:

позивача - Бригідир Н.Г. (довіреність №355 від 05.04.13 р.);

відповідача - Кагал Є.О. (довіреність від 17.12.12 р.)

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариства з обмеженою відповідальністю "Шредер", звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю "Паркінг+", про стягнення заборгованості в розмірі 709098,53 грн., з яких сума основного боргу у розмірі 658554,52 грн. та пеню у сумі 50544,01 грн., мотивуючи свої вимоги неналежним виконанням відповідачем своїх зобов"язань за договором купівлі-продажу продукції №53-05 від 27.03.12 р. та просить суд в порядку підготовки справи до розгляду вжити заходи до забезпечення позову, наклавши арешт на рахунок відповідача (ТОВ "Паркінг+") в межах 709098,53 грн.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 22.03.2013 року прийнято вказану позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до розгляду в судовому засіданні на 09.04.2013 р. о 10:00.

09.04.2013 р. до канцелярії суду від позивача надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог, в якій позивач просить зменшити суму позовних вимог у розмірі 50000,00 грн., у зв"язку з частковим погашенням відповідачем суми основного боргу. Таким чином, до стягнення з відповідача підлягає 608554,52грн. суми основного боргу, 50544,01грн. пені та судовий збір.

Відповідно до ч. 4 ст. 22 ГПК України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Суд, розглянувши заяву представника позивача про зменшення розміру позовних вимог, вирішив за можливе прийняти її до розгляду.

Представник позивача в судовому засіданні 09.04.2013 р. підтримав позов з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог.

09.04.2013 р. до канцелярії суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому він визнає позовні вимоги позивача частково, а саме в розмірі 608 554,52 грн. основного боргу.

Представник відповідача в судовому засіданні 09.04.2013 р. визнав позовні вимоги позивача частково в розмірі 608554,52 грн. основного боргу., проти нарахування пені заперечив.

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

27 березня 2012 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Шредер" (продавець), та Товариством з обмеженою відповідальністю "Паркінг+" (покупець), був укладений купівлі-продажу продукції №53-05.

Відповідно до п. 1.1. договору, у порядку та на умовах, визначених у цьому договорі, продавець зобов'язується передати у власність покупцю, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити продукцію, найменування та кількість якої наведено в п. 1.2. цього договору.

Відповідно до п. 1.2. договору, номенклатура, одиниці вимірювання і загальна кількість продукції, що підлягає поставці за цим договором, а також його ціна визначаються у додатку №1, що є невід'ємною частиною договору.

Відповідно до п. 2.1. договору, продавець передає продукцію на умовах, визначених в п. 4 цього договору, за цінами, які зазначені в додатку №1 до цього договору.

Згідно п. 3.1. договору, оплата продукції покупцем здійснюється шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок продавця.

Згідно п. 3.2. договору, оплати продукції покупцем проводиться наступним чином; відстрочка оплати 30 днів з моменту відвантаження. Згідно графіку поданого в додатку №1.

Відповідно до 6.1. договору, продавець бере на себе зобов'язання виготовити та продати покупцю продукцію, згідно специфікації чи рахунку та умов даного договору.

Відповідно до 6.2. договору, покупець бере на себе зобов'язання прийняти продукцію від продавця та оплатити її в строки і згідно умов, передбачених даним договором.

Факт отримання відповідачем товару від позивача підтверджується наявними в матеріалах справи належним чином засвідченими копіями накладних на відвантаження готової продукції разом з транспортними витратами на суму 747765,72 грн., які підписані представниками сторін та скріплені печаткою позивача. Також в матеріалах справи наявні довіреності на отримання від ТОВ "Шредер" цінностей за рахунками-фактурами.

В матеріалах справи наявний акт звірки розрахунків станом на 31.08.12 р. між сторонами, який також підтверджує отримання товару відповідачем від позивача та наявність заборгованості ТОВ "Паркінг+".

Відповідач гарантійним листом № 219 від 22.05.2012 року зобов'язувався провести повний розрахунок з позивачем за поставлену продукцію та за транспортні послуги до 01 липня 2012 року, але не виконав своїх зобов"язань повністю.

В порядку досудового врегулювання спору, відповідно до частини 2 ст. 6 Господарського процесуального кодексу України, позивачем на адресу відповідача рекомендованим листом було та претензію № 156 від 08 лютого 2013 року з вимогою перерахувати повну суму заборгованості на поточний рахунок ТОВ "Шредер".

Судом встановлено, що позивач виконав свої обов'язки у повному обсязі, проте відповідач в порушення норм чинного цивільного та господарського законодавства України та умов договору купівлі-продажу продукції №53-05 від 27.03.12 р., частково оплатив за отриману продукцію.

Стаття 129 Конституції України встановлює, що судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону. Змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості - є однією із основних засад судочинства.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно п. 1 Інформаційного листа Вищого господарського суду України №01-06/928/2012 від 17.07.2012 р. "Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права", відповідно до частини першої статті 692 ЦК України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Якщо інше не встановлено укладеним сторонами договором або актом цивільного законодавства, перебіг строку виконання грошового зобов'язання, яке виникло на підставі договору купівлі-продажу, починається з моменту прийняття товару або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, і положення частини другої статті 530 названого Кодексу, в якій ідеться про строк (термін) виконання боржником обов'язку, що не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, до відповідних правовідносин не застосовується.

При цьому підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. Строк виконання відповідного грошового зобов'язання визначається за правилами, встановленими частиною першою статті 692 ЦК України.

Відповідно до ч.1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст.599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з ч.1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до вимог ст. 32 ГПК України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вказані обставини та приймаючи до уваги вимоги ст. 526 Цивільного Кодексу України, а саме те, що зобов"язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, враховуючи те, що відповідач підтвердив наявність заборгованості, суд дійшов висновку про те, що позовна вимога позивача про стягнення заборгованості за отриманий товар в сумі 608554,52 грн. правомірна та обґрунтована, тому підлягає задоволенню.

Згідно зі ст.ст.193, 198 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених законом або договором.

Згідно зі ст.ст. 610, 611 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", пеня обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до частини 3 статті 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Перевіривши зроблений позивачем розрахунок пені, суд дійшов висновку, що позовна вимога щодо стягнення з відповідача пені в сумі 50544,01 грн. підлягає задоволенню як правомірна.

Відповідно до статті 44 та статті 49 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає за необхідне покласти на відповідача витрати по сплаті судового збору в сумі 14181,97 грн., оскільки з його вини спір було доведено до суду.

Також ухвалою господарського суду харківської області від 22.03.13 р. було розглянуто клопотання позивача про вжиття заходів до забезпечення позову, наклавши арешт на рахунок відповідача (ТОВ "Паркінг+") в межах 709098,53 грн. У задоволенні клопотання позивача, Товариства з обмеженою відповідальністю "Шредер", про вжиття заходів до забезпечення позову, наклавши арешт на рахунок відповідача (ТОВ "Паркінг+") в межах 709098,53 грн. відмовлено.

Суд зазначає, що відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір", за подання до господарського суду заяви про вжиття заходів забезпечення позову, заявником сплачується судовий збір у розмірі 1,5 розміру мінімальної заробітної плати.

Відповідно до Закону України "Про Державний бюджет України на 2013 рік" розмір мінімальної заробітної плати станом на 01.01.2013 р. становить 1147,00 грн. Так, розмір судового збору за подання заяви про вжиття заходів забезпечення позову становить 1720,50 грн.

В даному разі суду не надано доказів сплати судового збору у встановленому порядку та розмірі за подання заяви про вжиття заходів забезпечення позову.

У зв`язку з тим, що судом, в процесі розгляду справи, було розглянуто заяву позивача про вжиття заходів забезпечення позову, а позивачем щодо зазначеної заяви несплачений судовий збір, то суд зазначає, що судовий збір в сумі 1720,50 грн. підлягає стягненню з позивача на користь Державного бюджету України.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 509, 526, 612, 625, 629, 692 ЦК України, ст. 193 ГК України, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 33-34, 38, 43, 49, 82-85, Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Паркінг+" (61002, м. Харків, вул. Артема, буд.2; код ЄДРПО 32868719, ІПН 328687120319, свідоцтво ПДВ 100265453; р/р 26009619948011 в Обласному відділені ПАТ "Промінвестбанку м. Харкова, МФО 300012; р/р 26001010045156 в ПАТ "Банк Золоті Ворота", м. Харків, МФО 351931) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Шредер" (46005, м. Тернопіль, вул. Микулинецька, 46-Б; код ЄДРПО 00231024; ІПН 002310219180; свідоцтво ПДВ № 100158828; р/р № 26008177397 в AT «Райффайзен Банк Аваль» м. Київ, МФО 380805) основний борг у розмірі 608554,52 грн., пеню у сумі 50544,01 грн. та судовий збір у розмірі 14181,97 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Шредер" (46005, м. Тернопіль, вул. Микулинецька, 46-Б; код ЄДРПО 00231024; ІПН 002310219180; свідоцтво ПДВ № 100158828; р/р № 26008177397 в AT «Райффайзен Банк Аваль» м. Київ, МФО 380805) на користь Державного бюджету України (одержувач - УДКС у Дзержинському районі м. Харкова, № рахунку 31215206783003, код одержувача 37999654, банк одержувача - ГУДКСУ у Харківській обл., МФО 851011) 1720,50 грн. судового збору.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 15.04.2013 р.

Суддя Сальнікова Г.І.