Постанова № 30844496, 16.04.2013, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" квітня 2013 р.Справа № 5017/485/2012Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Будішевської Л.О.,

Суддів: Бєляновського В.В., Мишкіної М.А.,

при секретарі судового засідання Бєлянкіній Г.Є.,

за участю представників сторін:

від прокуратури - Лянна О.А., за посвідченням №005252,

від позивача - ОСОБА_2, за довіреністю,

ОСОБА_3, за довіреністю,

від відповідача - не з'явився,

від третьої особи - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Біляївського міжрайонного прокурора Одеської області в інтересах держави в особі Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в Одеській області

на рішення господарського суду Одеської області від 27 березня 2012 року

у справі №5017/485/2012

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4

до відповідача Великодальницької сільської ради Біляївського району Одеської області

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в Одеській області

про визнання права власності

встановив:

У лютому 2012 року фізична особа-підприємець ОСОБА_4 (далі-позивач) звернулася до господарського суду Одеської області з позовом до Великодальницької сільської ради Біляївського району Одеської області (далі-відповідач) про визнання за нею права власності на нежитлову будівлю - торгівельний павільйон загальною площею 48,6 кв.м, що знаходиться на земельній ділянці несільськогосподарського призначення, розташованій за адресою: АДРЕСА_1.

Позовні вимоги обґрунтовані наступним.

ОСОБА_4 є фізичною особою-підприємцем, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця Серії НОМЕР_1.

03.11.2009р. між сторонами укладено договір оренди земельної ділянки, який зареєстровано в Біляївському районному відділі ОРФ ДП „Центр державного земельного кадастру", про що у книзі записів реєстрації договорів оренди вчинено запис від 03.11.2009 року №040951600032.

Предметом зазначеного договору була земельна ділянка несільськогосподарського призначення, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, Великодальницької сільської ради (в межах населеного пункту) Біляївського району, Одеської області, загальною площею 0,050 га, надана для розміщення торгівельного павільйону.

Для здійснення підприємницької діяльності позивач побудувала на вказаній земельній ділянці приміщення торгівельного павільйону загальною площею 48,6 кв.м, що складається з основного приміщення площею 33,50 кв.м, допоміжного приміщення площею 4,10 кв.м, допоміжного приміщення площею 4,30 кв.м.

29.07.2011р. виконавчим комітетом Великодальницької сільської ради було прийнято рішення, на підставі якого вирішено надати позивачу дозвіл на виготовлення проектних робіт та будівництво торгівельного павільйону за адресою: АДРЕСА_1, Біляївського району, Одеської області.

Згідно Звіту про проведення технічного огляду на відповідність нежитлового будинку державним стандартам, будівельним нормам та правилам, було зроблено позитивний висновок про можливість збереження та вводу в експлуатацію вищевказаного нерухомого майна, як такого, що відповідає державним стандартам, будівельним нормам та правилам та не порушує прав та інтересів інших осіб.

Заявою від 01.03.2012р. відповідач підтримав доводи, викладені у позовній заяві та не заперечував проти її задоволення.

Рішенням господарського суду Одеської області від 27 березня 2012 року (суддя Меденцев П.А.) позов задоволено у повному обсязі на підставі обґрунтованості позовних вимог та підтвердження останніх належними доказами.

До такого висновку місцевий господарський суд дійшов з огляду на те, що збудоване нежитлове приміщення - торгівельний павільйон, згідно технічного паспорта та технічного висновоку відповідає державним стандартам, будівельним нормам і правилам.

При побудові вказаної спірної будівлі не порушено права та інтереси інших осіб.

Таким чином, позивачем здійснено будівництво торгівельного павільйону у відповідності до норм чинного законодавства про регулювання містобудівельної діяльності та норм чинного цивільного та земельного законодавства України.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, заступник прокурора Одеської області (далі-прокурор) в інтересах держави в особі Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в Одеській області (далі-Інспекція ДАБК) звернувся до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржене рішення суду від 27.03.2012р. та прийняти нове, яким відмовити у позові ФОП ОСОБА_4

В обґрунтування своєї скарги прокурор зазначає, що суд дійшов неправильного висновку про можливість набуття позивачем права власності на самочинно зведене нерухоме майно одразу після завершення його будівництва з огляду на недоведеність факту дотримання при цьому вимог усіх норм і правил чинного містобудівного законодавства та відсутності порушення прав інших осіб.

На думку прокурора, приймаючи оскаржене рішення суд помилково виходив лише на підставі документів, а саме: звіту про проведення технічного нагляду на відповідність нежитлового будинку державним стандартам, будівельним правилам та нормам, який виготовлений 29.09.2011р. КП „Одесоблпроект"; рішення Великодальницької сільської ради №168 від 29.07.2011р. „Про надання дозволу на виготовлення проектних робіт та будівництво торгівельного павільйону на території Великодальницької сільської ради Біляївського району Одеської області"; рішення Великодальницької сільської ради №96 від 17.06.2011р. „Про надання дозволу на збір матеріалів по викупу земельної ділянки, наданої в оренду ФОП ОСОБА_4 для розміщення торгівельного павільйону по АДРЕСА_1"; Технічного паспорту, виготовленого 12.09.2011р.; договору оренди земельної ділянки несільськогосподарського призначення площею 0,050 га за адресою: Біляївський район, АДРЕСА_1 від 03.11.2009р., укладеного між Великодальницькою сільською ради та ФОП ОСОБА_4 на 5 років.

Судом першої інстанції неправильно застосовані норми статей 16, 316, 317, 319, 321, 328, 331, ч.5 ст.376, 392 Цивільного кодексу України, статей 4, 9, 29 Закону України „Про архітектурну діяльність" та норми статей 1, 24, 32, 43 Господарського кодексу України.

Господарським судом, в порушення вимог ст.331 ЦК України не взято до уваги відсутність в матеріалах справи доказів закінчення будівництвом спірних нежитлових приміщень, а також відсутність у позивача сертифіката відповідності, який видається інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю, на підставі якого здійснюється прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, або будь-яких звернень позивача чи уповноваженої ним особи до інспекції державного архітектурно-будівельного контролю для видачі такого сертифікату, що свідчить про неприйняття спірного нерухомого майна в експлуатацію в установленому містобудівним законодавством порядку та, відповідно, відсутність права власності на нього.

Крім того, зі змісту апеляційної скарги вбачається, що, на думку прокурора, всупереч вимогам ст.375 ЦК України позивачем здійснено будівництво спірного нежитлового будинку без отримання на те дозволу, затвердженої проектної документації та інших визначених чинним законодавством документів, що свідчить про суттєве порушення позивачем вимог містобудівного законодавства України, що також не знайшло відображення у рішенні місцевого господарського суду.

Прокурор також зазначає, що суд, посилаючись в оскарженому рішенні на положення ст.376 ЦК України щодо набуття за рішенням суду права власності на самочинно збудоване нерухоме майно особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була відведена їй для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно, не врахував загальне положення ч.2 ст.376 ЦК України, відповідно до якої особа, яка здійснила самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього та взагалі не досліджено, чи надавалась позивачу земельна ділянка під вже самочинно зведену нежитлову будівлю.

Також, прокурор вказує на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, зокрема, ст.24 ГПК України, оскільки судом за власною ініціативою не було залучено до участі у справі в якості відповідача спеціально уповноважений орган виконавчої влади в галузі містобудування-Інспекцію державного архітектурно-будівельного контролю в Одеській області, з огляду на те, що рішення у справі зачіпає інтереси держави в особі зазначеного органу виконавчої влади.

У запереченнях на апеляційну скаргу позивач не визнає її з наступних підстав.

Прокурор, зазначаючи в апеляційній скарзі про те, що йому не було відомо про винесення оскарженого рішення, вводить в оману суд апеляційної інстанції, оскільки відповідачем у травні 2012 року було направлено лист Біляївській міжрайонній прокуратурі щодо перевірки останньою законності прийняття рішення суду від 27.03.2012р. Цей лист прокуратурою розглянуто та надано відповідь, що вказане рішення прийняте в межах норм чинного законодавства та підстав для його оскарження не вбачається.

Позивачу земельна ділянка була надана у користування відповідачем у справі у передбаченому законодавством порядку ще до здійснення самочинного будівництва, що підтверджується договором оренди землі від 03.11.2009р. Також відповідачем надано позивачу дозвіл на будівництво торгівельного павільйону, що підтверджується матеріалами справи, та дозвіл на викуп цієї земельної ділянки, що є підтвердженням волевиявлення власника земельної ділянки та відсутності у нього заперечень проти дій позивача.

Є безпідставними посилання прокурора на те, що судом першої інстанції не перевірено та не надано оцінку тому факту, що об'єкт нерухомого майна дійсно є об'єктом завершеного будівництва, оскільки КП „Одесаоблепроект" надало позивачу звіт про проведення технічного огляду та відповідність нежитлової будівлі державним стандартам, будівельним нормам та правилам, а отже, вказаний об'єкт є завершеним будівництвом та його можливо вводити в експлуатацію.

Позивачем на даний час відповідно до Закону України „Про регулювання містобудівної діяльності" готуються документи, а саме декларація для введення в експлуатацію нерухомого майна. Після виготовлення дана декларація буде подана до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в Одеській області. А спірне нерухоме майно з березня 2012 року по теперішній час не використовується, оскільки його не введено в експлуатацію.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 18.02.2013р. залучено до участі у справі №5017/485/2012 в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Інспекцію державного архітектурно-будівельного контролю в Одеській області.

В засіданні суду апеляційної інстанції прокурор підтримав доводи апеляційної скарги.

Представник позивача в судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги, вважаючи її безпідставною, а рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим.

Представник відповідача не був присутнім в судовому засіданні, хоча про час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлений належним чином.

Третя особа, яка належним чином повідомлена про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги, не направила в судове засідання свого представника, про причини неявки суд апеляційної інстанції не повідомила, відзив на апеляційну скаргу не надала, клопотань не заявляла, тобто не скористалась своїм правом на участь у судовому засіданні, у зв'язку із чим апеляційна скарга розглянута за її відсутністю.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши доводи апеляційної скарги, заслухавши представників прокуратури та позивача, перевіривши юридичну оцінку встановлених судом першої інстанції фактичних обставин справи і їх повноту, застосування норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Як вбачається із матеріалів справи і встановлено судом першої інстанції, 03 листопада 2009 року між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 (Орендар) та Великодальницькою сільською радою Біляївського району Одеської області (Орендодавець) укладено договір оренди земельної ділянки, який зареєстровано в Біляївському районному відділі ОРФ ДП „Центр державного земельного кадастру", про що у книзі записів реєстрації договорів оренди вчинено запис від 03.11.2009 року №040951600032.

У відповідності з пунктами 1, 2, 7, 13 вказаного договору Орендодавець надає, а Орендар приймає в короткострокове платне користування земельну ділянку несільськогосподарського призначення, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 Великодальницької сільської ради (в межах населеного пункту) Біляївського району Одеської області, загальною площею 0,050 га, строком на 5 років для розміщення торгівельного павільйону.

На зазначеній земельній ділянці збудовано нежитлову будівлю - торгівельний павільйон загальною площею 48,6 кв.м, що складається з основного приміщення площею 33,50 кв.м, допоміжного приміщення площею 4,10 кв.м, допоміжного приміщення площею 4,30 кв.м., що підтверджено наявною в матеріалах справи копією технічного паспорту, виготовленого КП „ОМБТІ та РОН" у вересні 2011 року.

Рішенням виконавчого комітету Великодальницької сільської ради №168 від 29.11.2011р. позивачу надано дозвіл на виготовлення проектних робіт та будівництво торгівельного павільйону за адресою АДРЕСА_1.

В матеріалах справи міститься копія Звіту про проведення технічного огляду на відповідність нежитлового будинку державним стандартам, будівельним нормам та правилам за вказаною вище адресою, який виготовлено КП „Одесоблпроект" і відповідно з яким зроблено позитивний висновок про можливість збереження та вводу в експлуатацію вищевказаного нерухомого майна, як такого, що відповідає державним стандартам, будівельним нормам та правилам і не порушує прав та інтересів інших осіб.

Статтею 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Способом такого захисту може бути визнання права. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.5 ст.376 ЦК України на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.

Колегія суддів, вивчивши матеріали справи, погоджується з висновком місцевого господарського суду, що побудований позивачем торгівельний павільйон не порушує права та інтереси інших осіб.

Крім того, згідно наданих до матеріалів справи документів, вказаний павільйон відповідає вимогам будівельних норм та правил України.

Позивач звертаючись з позовом про визнання за ним права власності на торговельний павільйон, надав суду всі необхідні документи та докази, що свідчать про законність його вимог і наявність підстав для задоволення позову.

Суперечливою є позиція Великодальницької сільської ради Біляївського району Одеської області щодо заявлених позовних вимог.

Відповідач при розгляді справи в суді першої інстанції позов ФОП ОСОБА_4 визнав повністю та не заперечував проти його задоволення, оскільки дане самочинне будівництво не порушує права сільської ради, як власника земельної ділянки, та не порушує прав інших осіб.

Така ж позиція була викладена в листі Великодальницької сільської ради Біляївського району Одеської області від 11.03.2013р., підписаному її головою Рибаком В.Г.

В подальшому, 16.04.2013р. до Одеського апеляційного господарського суду надійшов лист Великодальницької сільської ради Біляївського району Одеської області №267 від 11.04.2013р., яким відповідач змінив свою позицію щодо позовних вимог, підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, та не заперечував проти її задоволення.

Посилання прокурора на порушення позивачем при здійсненні самочинного будівництва норм і правил, що містяться у чинному містобудівному законодавстві, відсутність доказів того, що таким будівництвом не були порушені права інших осіб, а також на відсутність доказів здійснення самочинного будівництва саме ФОП ОСОБА_4 судовою колегією не приймаються з огляду на приписи ст.33 ГПК України, відповідно до якої кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, а прокурором, як вбачається з апеляційної скарги та матеріалів справи, не надано доказів порушення позивачем конкретних державних стандартів, норм та правил містобудування, не надано доказів порушення в результаті самочинного зведення торгівельного павільйону прав або законних інтересів інших осіб та не надано доказів того, що спірний торгівельний павільйон був зведений не позивачем, а іншою особою.

Також не заслуговують на увагу доводи прокурора щодо порушення місцевим господарським судом ст.24 ГПК України, оскільки зазначена стаття передбачає не обов'язок, а право суду за наявності достатніх підстав прийняти рішення про залучення до участі у справі іншого відповідача.

Судова колегія приходить до висновку, що позивачем в даній справі правильно визначений відповідач.

Посилання прокурора на ст.104 ГПК України, як на підставу для скасування або зміни рішення, також є необґрунтованим, оскільки господарський суд не прийняв рішення про права і обов'язки осіб, що не були залучені до участі у справі.

Інші доводи, викладені прокурором в апеляційній скарзі, також не заслуговують на увагу суду, як такі, що спростовані наявними матеріалами справи.

За таких обставин, судова колегія вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу Біляївського міжрайонного прокурора Одеської області в інтересах держави в особі Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в Одеській області без задоволення, а рішення господарського суду Одеської області від 27.03.2012р. -без змін.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 99, 101-103, 105 Господарського процесуального кодексу України,

апеляційний господарський суд

постановив:

Рішення господарського суду Одеської області від 27 березня 2012 року у справі №5017/485/2012 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку.

Повний текст постанови підписаний 22.04.2013р.

Головуючий суддя: Будішевська Л.О.

Судді: Бєляновський В.В.

Мишкіна М.А.