Постанова № 30844484, 17.04.2013, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" квітня 2013 р.Справа № 916/281/13-гОдеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Аленіна О.Ю.

суддів: Сидоренка М.В., Жекова В.І.

при секретарі судового засідання Щербатюк О.В.

за участю представників сторін:

від ФОП ОСОБА_1 - ОСОБА_1 особисто

від ТОВ „Одеський торговий дім" - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю „Одеський торговий дім"

на рішення господарського суду Одеської області від 11.03.2013 р.

у справі №916/281/13-г

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю „Одеський торговий дім"

до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1

про стягнення 5500 грн. та витребування майна із чужого незаконного володіння

ВСТАНОВИВ

Товариство з обмеженою відповідальністю „Одеський торговий дім" (далі - ТОВ „Одеський торговий дім") звернулось до господарського суду Одеської області із позовом про витребування із незаконного володіння фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1) стіл (місце) НОМЕР_1, що є власністю і знаходиться на території ТОВ „Одеський торговий дім" та стягнення з ФОП ОСОБА_1 на користь ТОВ „Одеський торговий дім" 5500 грн. збитків.

Рішенням господарського суду Одеської області від 11.03.2013 р. у справі №916/281/13-г (суддя Малярчук І.А.) з урахуванням ухвали господарського суду Одеської області про виправлення описки від 15.03.2013 р. припинено провадження у справі в частині позовних вимог ТОВ „Одеський торговий дім" про витребування із незаконного володіння ФОП ОСОБА_1 стіл (місце) НОМЕР_1, що є власністю і знаходиться на території ТОВ „Одеський торговий дім" за адресою: м. Одеса, вул. Новощепний ряд,2, відмовлено у задоволенні решти позовних вимог позивача повністю, стягнуто з ФОП ОСОБА_1 на користь ТОВ „Одеський торговий дім" 573 грн. 50 коп.

Судове рішення мотивовано тим, що згідно підписаного сторонами акту приймання-передачі від 26.02.2013 р. спірне майно фактично вибуло з оренди відповідача та повернуто позивачу, припинив існувати предмет спору у даній справі в частині позовної вимоги про витребування із незаконного володіння ФОП ОСОБА_1 стіл (місце) НОМЕР_1, що є власністю і знаходиться на території ТОВ „Одеський торговий дім" за адресою: м. Одеса, вул. Новощепний ряд,2, відповідно до чого суд першої інстанції визнав за доцільне застосувати до цих правовідносин, що склались між сторонами, положення п.1-1 ст. 80 ГПК України, згідно якого суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Окрім того, місцевий господарський суд визнав, що відсутні підстави для стягнення з відповідача збитків у розмірі 2500 грн., оскільки спірне торгівельне місце відповідачем не знищене, не пошкоджене, не привласнене, що вбачається із акту прийому-передачі від 26.02.2013 р., тобто, відсутня складова цивільного правопорушення, що виключає можливість заявлення до стягнення збитків, у вигляді вартості втраченого майна.

Стосовно стягнення з відповідача 3000 грн. збитків, де 2000 грн. сплаченого за договором про надання послуг штрафу, 1000 грн. сплаченого за договором купівлі-продажу штрафу, суд першої інстанції зазначив, що із наявних у справі доказів, зокрема, листа ТОВ „Робатех" від 14.01.2013 р., вбачається, що розпочати послуги з розбирання конструкцій на території позивача не виявилось можливим, у зв'язку зі знаходженням на території підприємців, тоді як позовну вимогу про стягнення збитків в сумі 3000 грн., як єдино разового внеску, у повній мірі, понесених на сплату позивачем штрафу витрат заявлено до одного із підприємців, що є недоречним з огляду на можливу наявність вини у заподіяних збитках решти підприємців, що теж перешкоджали розбиранню конструкцій та продажу спірних лотків.

Не погоджуючись з цим рішенням, ТОВ „Одеський торговий дім" звернулось до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою в якій просить скасувати рішення господарського суду Одеської області від 11.03.2013 р. частково і прийняти нове рішення про стягнення з ФОП ОСОБА_1 на користь ТОВ „Одеський торговий дім" 5500 грн. збитків та стягнути з ФОП ОСОБА_1 на користь ТОВ „Одеський торговий дім" судові витрати. Свої вимоги скаржник обґрунтовує тим, що оскаржуване рішення винесено з порушенням норм матеріального права та без повного з'ясування обставин, що мають значення для справи з підстав викладених в апеляційній скарзі. На думку скаржника судом першої інстанції було залишено поза увагою той факт, що збитки у сумі 2500 грн. розраховувалися позивачем як упущена вигода, у зв'язку з неможливістю виконати зобов'язання за договором купівлі-продажу від 26.12.2012 р., а не в якості вартості втраченого майна, як зазначив суд першої інстанції в своєму рішенні. Окрім того, скаржник вказує на те, що суд першої інстанції посилається на ненадання ТОВ „Одеський торговий дім" розрахунку міри відповідальності кожного із підприємців, що однозначно із ФОП ОСОБА_1 перешкоджали розбору конструкцій та продажу лотків, але апелянт зазначає, що суд не зобов'язував надати такий розрахунок, а усі документи, пояснення та обґрунтування які витребувані у позивача були надані в повному обсязі.

У судове засідання представник скаржника не з'явився, хоча був належним чином повідомлений про час, дату та місце розгляду справи, що підтверджується підписом про отримання представником апелянта Ющенко Н.М. копії ухвали про прийняття апеляційної скарги до провадження 22.03.2013 р.

Відповідач у судовому засіданні надав пояснення, згідно з якими не погоджується з апеляційною скаргою ТОВ „Одеський торговий дім" вважає, що її слід залишити без задоволення, а рішення господарського суду Одеської області від 11.03.2013 р. без змін.

Відповідно до ст. 85 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

Перевіривши матеріали справи, правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, заслухавши відповідача, апеляційний господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, з огляду на наступне.

15.03.2012 р. між ТОВ „Одеський торговий дім" та ФОП ОСОБА_1 було укладено договір оренди торгового місця на території, що належить ТОВ „ОТД" по вул. Новощепний ряд,2, №ДГ ДГ - 0813,

Відповідно до п.1 даного договору підприємство надає, а підприємець приймає у тимчасове платне користування стіл (місце) НОМЕР_1 на території, що належить ТОВ „ОТД" по вул. Новощепний ряд,2.

Згідно з п.2 договору вартість оренди одного місця (лотка) становить 950 грн. на місяць із урахуванням ПДВ. У зазначену суму входить відшкодування фактичних витрат підприємства за користування землею, комунальні послуги, на прибирання приміщень загального користування й території, охорону громадського порядку, та інші витрати.

Відповідно до умов п.3 договору №ДГ ДГ - 0813 від 15.03.2012 р. підприємець не пізніше 3-х банківських днів з дня підписання договору зобов'язаний перерахувати на розрахунковий рахунок підприємства повну вартість за оренду торгового місця за перший місяць оренди. Підприємець зобов'язаний сплачувати щомісячну орендну плату не пізніше 5 числа поточного місяця шляхом перерахування підприємству повної вартості за оренду торгового місця протягом строку дії договору.

Положеннями п. 7 договору №ДГ ДГ - 0813 від 15.03.2012 р. сторони визначили, що договір складається до початку будівельних або інших робіт, пов'язаних з цільовим використанням чи реконструкцією території, на якій розташоване торгівельне місце, у зв'язку з чим підприємець зобов'язується звільнити торгове місце, що займає. Термін дії договору до 30.12.2012 р. включно. Підприємець повідомлений про закриття території, на якій розташоване торгове місце, та ліквідацію торгівельних місць, зобов'язується не чинити перешкод закриттю торгового місця.

У зв'язку із закінченням строку дії договору № ДГ ДГ-0813 від 15.03.2012 р., позивач 17.01.2013 р. надіслав відповідачу претензію №11 з вимогою повернути орендоване майно за актом приймання-передачі.

12.02.2013 р. ФОП ОСОБА_1 надіслав позивачу заяву, в якій повідомив, що не здійснює торгівельну діяльність на ринку „Острів", який знаходиться за адресою: м.Одеса, вул. Новощепний ряд,2, з 16.01.2013 р., майном позивача не володіє.

Згідно акту приймання-передачі від 26.02.2013 р., складеного та підписаного ТОВ „Одеський торговий дім" та ФОП ОСОБА_1, вбачається, що відповідач повернув позивачу спірне майно, а саме стіл НОМЕР_1, яке розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Новощепний ряд,2, та при цьому, погіршення якості з моменту укладання договору оренди і явних недоліків переданого майна при візуальному огляді не виявлено.

Апелянт просить стягнути з відповідача 5500 грн., з яких 2000 грн. штраф, сплачений за договором, який позивач уклав із ТОВ „Робатех" 25.12.2012 р. про надання послуг по розбиранню тимчасових конструкції з метою звільнення території від торгівельних лотків у термін до 11.01.2013 р., але у зв'язку з перешкоджанням відповідачем розбору конструкцій позивач змушений був згідно п.4.4. договору від 25.12.2012 р. сплатити ТОВ „Робатех" штраф у розмірі 2000 грн., 1000 грн. штраф, сплачений за договором купівлі-продажу торгівельних лотків від 26.12.2012 р. який було укладено між позивачем та ТОВ „Грааль", до яких входять і спірні лотки, однак, у зв'язку з тим, що в порушення умов цього договору позивач в строк до 11.01.2013 р. не передав ТОВ „Грааль" товар, це мало наслідком для продавця розірвання договору за ініціативою покупця та ТОВ „Одеський торговий дім" сплатило покупцю передбачений договором штраф у розмірі 1000 грн. А також апелянт просить стягнути з відповідача 2500 грн. ціни непроданого торгівельного лотка, який утримує відповідач.

Згідно ч.1 ст.11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

За положеннями ч.2 ст.11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини; створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; інші юридичні факти.

Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода) (частина 2 статті 22 Кодексу).

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі (абзац 1 частини 3 статті 22 Кодексу).

Відшкодування збитків передбачено також і ст. 224 ГК України, якою встановлено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Відповідно до ст.614 Цивільного кодексу України підставою відповідальності за порушення зобов'язання є вина особи, яка порушила зобов'язання, якщо інше на встановлено договором або законом.

Породжуючи настання цивільних прав та обов'язків згідно ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України, відповідальність у вигляді відшкодування збитків вимагає для її застосування наявності складу правопорушення, а саме: протиправної поведінки (дії чи бездіяльності особи), шкідливого результату такої поведінки, причинного зв'язку між протиправною поведінкою та заподіяними збитками, вини особи, яка заподіяла збитки. Протиправною є поведінка, що не відповідає вимогам закону або договору, тягне за собою порушення майнових прав та інтересів іншої особи і спричинила заподіяння збитків. Причинний зв'язок між протиправною поведінкою порушника та збитками полягає, передусім, у прямому (безпосередньому) зв'язку між протиправною поведінкою та настанням негативного результату. Вказані обставини підлягають доведенню позивачем належними та допустимими у справі доказами. Стягнення збитків як виду цивільно-правової відповідальності можливе у випадку наявності таких збитків та обґрунтованості їх розміру.

З аналізу вищевказаних норм законодавства, вбачаться, що об'єктивною стороною правопорушення є наявність збитків в майновій сфері кредитора, протиправна поведінка, яка втілилась в невиконанні або неналежному виконанні боржником зобов'язання, причинний зв'язок між протиправною поведінкою боржника та збитками. Відсутність хоч би одного з вищевказаних елементів, які утворюють склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за невиконання або неналежне виконання ним зобов'язань, оскільки в даному випадку його поведінка не може бути кваліфікована як правопорушення.

Згідно положень ч.ч.1, 3 ст.390 ЦК України власник майна має право вимагати від особи, яка знала або могла знати, що вона володіє майном незаконно (недобросовісного набувача), передання усіх доходів від майна, які вона одержала або могла одержати за весь час володіння ним. Добросовісний або недобросовісний набувач (володілець) має право вимагати від власника майна відшкодування необхідних витрат на утримання, збереження майна, здійснених ним з часу, з якого власникові належить право на повернення майна або передання доходів.

Таким чином, нараховані позивачем збитки в сумі 2500 грн., що складає вартість непроданого торгівельного лотка, який утримував відповідач не можуть вважатись обґрунтованими, оскільки апелянт не позбавлений права реалізувати дане майно, яке згідно акту приймання-передачі від 26.02.2013 р. відповідачем не знищене, не пошкоджене, не привласнене.

З цих же підстав судовою колегією не приймаються до уваги посилання апелянта на те, що збитки у сумі 2500 грн. розраховувались як упущена вигода, у зв'язку з неможливістю виконати зобов'язання за договором купівлі-продажу від 26.12.2012 р.

Щодо заявлених позивачем до стягнення з відповідача 3000 грн. збитків, де 2000 грн. сплаченого за договором про надання послуг штрафу, 1000 грн. сплаченого за договором купівлі-продажу штрафу слід зазначити наступне. Як вбачається з матеріалів справи, а саме листа ТОВ „Робатех" від 14.01.2013 р., розпочати послуги з розбирання конструкцій та виконати договір від 25.12.2012 р. не виявилось можливим, у зв'язку з тим, що 03.01.2013 р. під час прибуття на територію для проведення робіт на ній знаходились підприємці та територія не була підготовлена для проведення робіт, у зв'язку з чим, на підставі п.4.4. договору ТОВ „Робатех" було нараховано позивачу штраф у розмірі 2000 грн.

Заявлену сума штрафу у розмірі 1000 грн. позивач обґрунтував тим, що 26.12.2012 р. між ТОВ „Грааль" та ТОВ „Одеський торговий дім" було укладено договір купівлі-продажу каркасно-тентової конструкції та торгових лотків. На підставі п.3.2. даного договору позивач зобов'язаний був передати ТОВ „Грааль" товар у строк до 11.01.2013 р., проте станом на 14.01.2013 р. товар переданий не був, у зв'язку з чим, керуючись п. 5.4. договору ТОВ „Грааль" було нараховано позивачу штраф у розмірі 1000 грн.

Колегія суддів не погоджується з заявленими вимогами позивача про стягнення з відповідача 3000 грн. з огляду на таке.

Згідно листа ТОВ „Робатех" від 14.01.2013 р., вбачається, що розпочати послуги з розбирання конструкцій на території позивача не виявилось можливим, у зв'язку зі знаходженням на території підприємців, проте позовні вимоги сумі 3000 грн. понесених ТОВ „Одеський торговий дім" за сплату штрафу заявлено до одного із підприємців, а саме ФОП ОСОБА_1

Наведені обставини а також докази на які посилається позивач свідчать про недоведеність причинного зв'язку між діями (бездіяльністю) відповідача й збитками у вигляді оплати штрафу, який за твердженням самого позивача, сплачено саме внаслідок перешкод які чинились не самим відповідачем, а групою підприємців.

Відповідно до ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 33 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи, що доводи апеляційної скарги ТОВ „Одеський торговий дім" не спростовують правильних висновків місцевого господарського суду, підстави для скасування рішення господарського суду Одеської області від 11.13.2013 р. відсутні.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Одеський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні апеляційної скарги ТОВ „Одеський торговий дім" відмовити, а рішення господарського суду Одеської області від 11.03.2013 р. залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку.

Повний текст постанови складено 22.04.2013 року

Головуючий суддя Аленін О.Ю.

Суддя Жеков В.І.

Суддя Сидоренко М.В.