Постанова № 30844339, 18.04.2013, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" квітня 2013 р.Справа № 923/126/13-гОдеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Разюк Г.П.,

суддів: Колоколова С.І., Петрова М.С.,

при секретарі судового засідання Соколовій Ю.М.

за участю представників сторін:

від позивача - Паци В.О., довіреність № 14-333 від 16.03.12р.,

Бережка С.І., довіреність № 14-7 від 08.01.13р. /у судовому засіданні від 4.04.13р./;

від відповідача - Чернишової В.Г., довіреність № 4936/08 від 25.12.2012р.,

Руденко І.С., довіреність № 4938/08 від 25.12.12р. /у судовому засіданні від 4.04.13р./,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Херсонгаз"

на рішення господарського суду Херсонської області від 19.02.2013 року

по справі № 923/126/13-г

за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м.Київ

до скаржника

про стягнення 275 557 грн. 07 коп.,

/в судовому засіданні оголошувалася перерва за ст.77 ГПК України з 4 по 18.04.13р., повна фіксація судового процесу здійснювалась відповідно до ст. 129 Конституції України та ст. ст. 4-4, 81-1 Господарського процесуального кодексу України/.

В С Т А Н О В И В:

У лютому 2013р. Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі по тексту - позивач, ПАТ „НАК„Нафтогаз України") звернулося до господарського суду Херсонської області з позовом до Публічного акціонерного товариства "Херсонгаз" (далі - ПАТ, скаржник, відповідач) про стягнення на підставі ст.ст. 11-16, 258, 525, 526, 530, 611, 625, 712 ЦК України, ст.ст. 193, 216-217, 264-265 ГК України 275557,08грн., нарахованих через несвоєчасне виконання зобов'язань з оплати поставленого за договором купівлі - продажу природного газу № 14/2130/11 від 30.09.11р. протягом жовтня 2011р. - лютого 2012р., а саме : 61703, 61грн., на які збільшився борг внаслідок інфляції з листопада 2011р. по березень 2012р., 174019,66грн. - пені за період з 10.02.12р. по 30.03.12р. та 39833,81грн.. - 3% річних, нарахованих за період з 10.11.11р. по 30.03.12р..

Рішенням господарського суду Херсонької області від 19.02.13р. (суддя Людоговська В.В.) позов задоволено повністю з підстав обґрунтованості та окрім заявлених сум стягнуто з ПАТ "Херсонгаз" на користь позивача 5511,14грн. витрат по сплаті судового збору.

Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду, ПАТ "Херсонгаз" звернулось до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати його та прийняти нове, яким зменшити розмір пені на 100%, а також відмовити у стягненні інфляційних втрат та 3% річних повністю.

В обґрунтування апеляційної скарги ПАТ „Херсонгаз" посилається на те, що місцевий господарський суд дійшов помилкового висновку про стягнення з відповідача інфляційних втрат, 3% річних, оскільки у відповідності із ст.614 ЦК України для стягнення інфляційних втрат та 3% річних на підставі ст.625 ЦК України необхідно встановити наявність вини особи, яка прострочила виконання грошового зобов'язання, а також користування відповідачем чужими грошовими коштами.

Відсутність своєї вини та користування чужими грошовими коштами ПАТ „Херсонгаз" обгрунтовує посиланням на постанову КМ України від 26.03.2008р. №247 „Про вдосконалення порядку розрахунків за спожитий природний газ", відповідно до якої кошти за спожитий газ від споживачів надходять на поточний рахунок зі спеціальним режимом використання, відкритий підприємством, що здійснює продаж газу. Перерахування коштів з цього рахунку здійснює банк, а не ПАТ „Херсонгаз", а тому вини останнього у простроченні грошового зобов'язання по сплаті основного боргу не має.

Крім того, на думку скаржника, місцевий господарський суд не врахував, що позивач нарахував інфляційні втрати на прострочення оплати основного боргу у спірний період, яке тривало менше 15 днів на місяць, в той час як таке нарахування можливо лише у разі прострочення, що тривало в календарний місяць більш ніж 15 днів, тому суд безпідставно задовольнив позовні вимоги про стягнення інфляційних втрат.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив, але у судовому засіданні представник ПАТ "НАК "Нафтогаз України" спростовував доводи апеляційної скарги, просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, вислухавши пояснення представників сторін, судова колегія прийшла до наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 30.09.2011р. між сторонами укладено договір на купівлю - продаж природного газу № 14/2130/11, відповідно до умов якого продавець /позивач/ зобов'язався передати у власність покупцю /відповідач/ у ІV кварталі 2011 року та у 2012 році імпортований природний газ (п.1.1), а покупець зобов'язався прийняти та оплатити газ на умовах цього договору. Газ, що продається за цим договором, використовується покупцем виключно для подальшої реалізації установам і організаціям, що фінансуються з державного та місцевих бюджетів /п.1.2/.

Згідно із п.5.1-5.4 договору та додатками 1 і 2 до договору сторони узгодили вартість поставки та транспортування газу відповідно до затверджених тарифів.

Пунктами 6.1, 6.2 Договору сторони погодили, що оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовим шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Оплата за газ здійснюється з поточного рахунку із спеціальним режимом використання Покупця на поточний рахунок із спеціальним режимом використання Продавця відповідно до вимог ЗУ „Про засади функціонування ринку природного газу" кожного банківського дня розрахункового місяця згідно з алгоритмом розподілу коштів, установленим відповідною постановою НКРЕ, та зараховується як оплата за газ, поставлений Продавцем Покупцю в тому ж місяці, у якому надійшли кошти. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 10-го числа наступного за місяцем поставки газу з поточних рахунків покупця.

Відповідно до п. 7.2. Договору у разі невиконання покупцем умов п. 6.1 цього Договору покупець зобов'язується (крім суми заборгованості) сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу. Неустойка нараховується продавцем протягом шести місяців, що передують моменту звернення з вимогою, претензією, позовом.

За умовами п.11.1 Договору, договір набирає чинності з дати його підписання і діє в частині реалізації газу з 01 жовтня 2011 року до 31 грудня 2012 року, а в частині проведення розрахунків за газ - до повного погашення заборгованості.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. Зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору, вимог ЦК та інших актів законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (статті 526,525 ЦК України).

Згідно умов договору НАК "Нафтогаз України" виконала свої зобов'язання, передавши відповідачу протягом жовтня 2011 року - лютого 2012 року природний газ на загальну суму 66 945 824, 33 грн., що підтверджуються актами приймання - передачі природного газу від 31.10.2011 р. на суму 3 633 185,20 грн., від 30.11.2011 р. на суму 12 675 718,42 грн., від 31.12.2011 р. на суму 13 931 436,07 грн., від 31.01.2012 р. на суму 16 096 414,62 грн., від 29.02.2012 р. на суму 20 609 070,02 грн., (а.с.17-21).

Відповідач на момент звернення з позовом до суду здійснив розрахунки за отриманий природний газ в повному обсязі, але допускав порушення приписів п.6.1,6.2 договору щодо строків його оплати, у зв'язку з чим позивачем нараховано пеню, річні та інфляційні відсотки загалом на суму 275 557, 08 грн., що заявлена до стягнення.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як вбачається із змісту ч.1 ст.625 ЦК України вона передбачає умови відповідальності боржника за порушення ним грошового зобов'язання. Оскільки за загальним правилом цивільно-правова відповідальність настає за наявності вини особи, яка порушила зобов'язання, і ця вина презумується, то особа, довівши, що виконання зобов'язання стало неможливим за відсутності її вини, звільняється від відповідальності. Винятком цього правила є покладення відповідальності за порушення грошового зобов'язання. Відсутність у боржника грошей у готівковій формі або грошових коштів на його рахунку в банку і, як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобов'язання, якщо навіть у цьому не має його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобов'язання, оскільки гроші завжди є в обігу і способи їх придбання особою теж є різні.

Судова колегія не приймає до уваги доводи ПАТ „Херсонгаз" про те, що своєчасність перерахування грошових коштів за поставлений газ не залежать від нього, а тому його вина в простроченні грошового зобов'язання відсутня, оскільки у нього є відповідні договори із обслуговуючим банком та споживачами газу, за умовами яких він має можливість вжити заходів по виконанню цих договорів, але ж в матеріалах справи такі докази відсутні.

Доводи відповідача про те, що він не користувався чужими грошовими коштами, а саме коштами по оплаті поставленого газу також не заслуговують на увагу, оскільки як зазначалося вище відповідно із ч.1 ст.625 ЦК України за порушення грошового зобов'язання відповідальність боржника може настати і незалежно від його вини і це прямо передбаченоп.6.2 договору сторін.

Аналізуючи розрахунки позивача щодо пені, інфляційних та річних відсотків, колегія встановила, що господарський суд першої інстанції при розгляді спору не вдався до перевірки їх обгрунтованості, а між тим обгрунтованим є лише розрахунок 3% річних, а розрахунки інфляційних відсотків здійснені позивачем без врахування вимог листа Верховного суду України № 62-97р від 3.04.97р., в якому містяться рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ і який є обов'язковий для застосування господарськими судами у відповідності до Інформаціонного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012р. № 01-06/928/2012, пеню ж нараховано в порушення умов договору та ст. 232 ГК України.

Враховуючи вищенаведене, судова колегія вважає, що суд правомірно задовольнив лише вимогу позивача про стягнення з ПАТ „Херсонгаз" 3% річних у сумі 39833,81 грн..

Колегія суддів не погоджується з висновками місцевого суду про підставність нарахування пені та інфляційних відсотків, виходячи з наступного.

Позивачем нараховано пеню за період з 10.02.12р. по 30.03.12р. /дата остаточного погашення боргу/, одначе відповідно до умов договору позивач може нараховувати неустойку лише протягом 6 місяців, що передують моменту звернення з позовом. Позов було заявлено 29.01.13р. /за поштовим штемпелем на конверті/, отже пеня може нараховуватися лише за період з 29.07.12р. по 29.01.13р., а в означений період основний борг вже не існував. Таким чином, у господарського суду не було підстав для визнання підставним нарахування пені за визначений позивачем період, позаяк вимога про стягнення пені взагали не підлягає задоволенню відповідно до умов п.7.2 договору сторін та ст.232 ГК України.

Помилковими є і висновки суду першої інстанції стосовно часткової обгрунтованості розрахунку позивача суми, на яку збільшився борг внаслідок інфляції, оскільки як вбачається з розрахунків позивача /т.1,а.с.10-13, т.2,а.с.63-66/, основний борг щомісячно виникав лише 10 числа. Обгрунтованим є нарахування інфляційних відсотків на борг, що існував більше 15 днів на місяць і відповідно до розрахунку, виконаного на вимогу колегії відповідачем з дотриманням вимог листа Верховного суду України № 62-97р від 3.04.97р., в якому містяться рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, сума, на яку збільшився борг за період з листопада 2012р. по березень 2012р., складає 39654,57грн. і лише вона підлягає стягненню.

За викладених обставин, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга ПАТ "Херсонгаз" підлягає частковому задоволенню, а рішення господарського суду Хенсонської області від 19.02.2013р. частковому скасуванню з частковим задоволенням позову..

Згідно із ст.49 ГПК України витрати скаржника по сплаті судового збору за розгляд апеляційної скарги відшкодовуються пропорційно задоволеним вимогам за рахунок іншої сторони.

Керуючись ст.ст. 49, 99, 101-105 ГПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

1.Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Херсонгаз" задовольнити частково, рішення господарського суду Хенсонської області від 19.02.2013р. по справі №923/126/13-г скасувати частково, виклавши резолютивну частину в наступній редакції:

"Позов Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Херсонгаз" на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 39833 грн. 81 коп. 3% річних, 39654грн.57коп. інфляційних втрат, 1587грн. 21 коп. витрат по сплаті судового збору за розгляд позовної заяви.

В решті позову відмовити."

2.Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на користь Публічного акціонерного товариства "Херсонгаз" 809 грн. 48 коп. судового збору, сплаченого за розгляд апеляційної скарги.

Видачу наказів за постановою з зазначенням повних реквізитів сторін доручити господарському суду Херсонської області.

Постанова в порядку ст.105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку.

Повний текст постанови складено 22.04.2013р.

Головуючий суддя Г.П. Разюк

Суддя С.І. Колоколов

Суддя М.С. Петров