Рішення № 30842046, 17.04.2013, Болградський районний суд Одеської області

БОЛГРАДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

17.04.2013

Справа № 1507/3228/12

Провадження № 2/497/77/13

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.04.2013 року Болградський районний суд Одеської області у складі:

головуючого - судді Кравцової А.В.,

при секретарі судового засідання Суйчимезовій Х.В.,

за участю: позивача ОСОБА_1 та його представника ОСОБА_2,

відповідача ОСОБА_3,

представників відповідачів ОСОБА_4 і ОСОБА_5,

представників: КП «Болградське БТІ» Сімончук А.С.

і Болградської міської ради Оберемко Н.М.,

свідків: ОСОБА_8, ОСОБА_9,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до КП "Болградське бюро технічної інвентаризації", Виконкому Болградської міської ради, ОСОБА_3, ОСОБА_10, ОСОБА_11 про визнання недійсним свідоцтва про право особистої власності на житло,

встановив:

23.11.2012р. позивач звернувся до суду з позовом про визнання недійсним свідоцтва про право особистої власності на квартиру АДРЕСА_1 за №786 від 20.12.1993р., стверджуючи, що воно було видане незаконно з порушенням вимог закону - ст.8 ЗУ «Про приватизацію держаного житлового фонду» без його, позивача, відому та згоди і на ньому стоїть підпис, зроблений не ним, позивачем, а є підробкою, що можна довести за допомогою почеркознавчої експертизи. Свої доводи позивач мотивував тим, що його колишня дружина ОСОБА_3 без його згоди і відому здійснила, начебто, процес приватизації квартири, в якій вони проживали разом з дітьми - двома дочками ОСОБА_10 і ОСОБА_11, проте в рішенні №295 від 23.12.1992р. виконкому Болградської міської ради, на підставі якої було видане спірне свідоцтво, немає відомостей про дозвіл на приватизацію саме йому, ОСОБА_1 і саме його квартири за вказаною адресою. Також позивач стверджує, що відповідно до архівної довідки №03-27/298 від 19.10.2012р., питання про приватизацію спірної квартири за адресою: АДРЕСА_1, не розглядалося на засіданнях виконкому Болградської міської ради протягом періоду з 01.01.1992р. по 01.01.1994р.; на думку позивача на незаконність свідоцтва№786 від 20.12.1993р. вказують також копії й оригінали документів, що містяться в матеріалах інвентарної справи на вищевказану домобудівлю в КП «Болградське БТІ» - матеріали інвентарної справи, на його думку, містять підпис про одержання свідоцтва №786, що лише схожий на його, позивача, підпис, але ним не є, та дата про одержання грубо виправлена, що також свідчить про підробку та підтасованість документів. Крім того на незаконність свідоцтва про право власності на квартиру, на думку позивача, вказують розбіжності у датах на різних документа, що передували видачі спірного Свідоцтва.

Крім того, позивач стверджує у позові, що він не знав про існування спірного Свідоцтва і про факт того, що квартира, де він проживає, є приватизованою, дізнався про лише у жовтні-листопаді 2012р. тому вважає, що строк звернення до суду за порушеним своїм правом пропустив з поважної причини.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2 підтримали доводи позову і наполягали на його задоволенні, не заявивши клопотання про проведення почеркознавчої експертизи.

Представники відповідачів заперечували проти позовних вимог, вважаючи доводи позивача надуманими, направленими на позбавлення відповідачів їхнього законного права на житло.

Відповідачка ОСОБА_12, що діяла від свого імені та за довіреністю від імені своїх дорослих дочок - відповідачок ОСОБА_11 (згідно свідоцтва про зміну імені вона є ОСОБА_13) і ОСОБА_10, підтримавши доводи своїх представників, заперечувала проти позовних вимог і також просила залишити позов без задоволення в повному обсязі, стверджуючи, що позивач говорить суду неправду, оскільки він сам оформлював приватизацію квартири і на всіх документах щодо приватизації стоїть саме його підпис, він же і одержував свідоцтво про приватизацію квартири, оскільки вона в цей час доглядала своїх хворих батьків і не мала часу цим займатися; позивач, на твердження відповідачки, своїм позовом намагається позбавити їх, відповідачок - свою колишню дружину і дочок, право на частки у спірній квартирі, скасувавши приватизацію квартири і оформивши її на себе і нову дружину, оскільки, існує судове рішення Болградського районного суду Одеської області від 26.09.2012р., яке залишене без змін апеляційною і касаційною інстанціями, про вселення їх, відповідачів до спірної квартири, і яке відмовляється виконувати позивач.

Крім того, відповідач і представник відповідачів вважають, що позивач пропустив строк звернення до суду, оскільки ще 19 років тому знав про набуття усією сім'єю права власності на спірне житло шляхом приватизації, і ніколи проти цього не заперечував, адже, перебуваючи у шлюбі з відповідачкою, сам оформлював і одержував приватизаційний сертифікат, що підтверджується його ж підписами, а намір визнати приватизацію недійсною в нього виник після постановлення рішення Болградським районним судом від 12.01.2011р. (справа №2-40/11) про визначення порядку користування житлом - для позбавлення відповідачів права власності на житло, після чого набути одноосібно це право з корисливих мотивів, оскільки місце проживання відповідачів вже за цією адресою не зареєстроване.

Вислухавши у судовому засіданні доводи позивача і його представника, а також заперечення на позов відповідачів і думку їхніх представників щодо небгрунтованості та надуманості позовних вимог, дослідивши матеріали справи та надані суду докази і документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають за наступних підстав.

Судом достовірно встановлено, що позивач ОСОБА_1 з відповідачкою по справі ОСОБА_3 дійсно перебували у шлюбі, від якого в них у 1982р. і 1987р.р. народилися дві дочки - також відповідачки по справі - ОСОБА_15 (згідно свідоцтва про зміну імені вона на даний час є ОСОБА_13) і ОСОБА_10. Ці факти у судовому засіданні сторонами не оспорювалися.

20.12.1993р. за №786 позивачу ОСОБА_1 і членам його сім'ї ОСОБА_3, ОСОБА_10 і ОСОБА_11 було видане свідоцтво про право особистої власності на АДРЕСА_1, що складає ? частину будинку і становить загальною площею 38,8м.кв.

Твердження позивача про те, що це свідоцтво про право власності є недійсним, спростовуються дослідженими судом доказами.

Так, суду не надано доказу того, що підписи позивача ОСОБА_1 під документами, що засвідчують набуття права приватної власності на квартиру АДРЕСА_1 шляхом приватизації усією сім'єю ОСОБА_1 і видачу свідоцтва про це право є підробленими і не належать, як це стверджував позивач, йому, оскільки в ході судового засідання не було заявлено клопотання про почеркознавчу експертизу, а відповідачка ОСОБА_3 стверджувала протягом усього судового засідання і у запереченнях на позов, що підписи насправді належать ОСОБА_1, оскільки вона була позбавлена часу і можливості оформлювати квартиру у власність членів сім'ї шляхом приватизації, оскільки доглядала за хворими батьками, і, крім того, позивач, бувало, змінював свій підпис, тому він не завжди бував однаковим.

Крім того, твердження позивача і його представника про те, що про приватизацію квартири за адресою: АДРЕСА_1, не розглядалося на засіданнях виконкому Болградської міської ради протягом періоду з 01.01.1992р. по 01.01.1994р. що підтверджується архівною довідкою архівного відділу Болградської міськради за №03-27/298 від 19.10.2012р., не відповідає дійсності, оскільки згідно копії протоколу №12 засідання виконкому Болградської міської ради народних депутатів Одеської області від 22.12.1993р., наданої тим же архівним відділом, 22.12.1993р. на засіданні виконкому розглядалося питання про передачу квартир у власність громадян, що підтверджується Рішенням №312 від 22.12.1994р. і додатком до нього, де є список таких квартир. Факт наявності невідповідностей у номері будинку, де розташована спірна квартира з записом у цьому списку (47 і 147), а також невідповідності у датах, вказаних при видачі свідоцтва про право власності після приватизації спірної квартири, підтвердили у судовому засіданні свідки ОСОБА_8 та ОСОБА_9, проте пояснили, що в ті часи масових приватизацій квартир громадянами, документи до міської ради надходили у великій кількості, друкували їх машиністки, які є звичайними людьми, і перевіряли документи також люди, тому велика ймовірність того, і свідки вважали, що даний випадок саме такий, коли при оформленні і видачі документів допускалися друкарські описки, тим більше, свідоцтво оформлювалося в кінці 1993 року, тому ймовірніше усього друкарка, яка була стомлена великим навантаженням, могла допустити друкарську помилку і замість 1993 року вказати і 1994 рік, що не свідчить про те, що дане свідоцтво є недійсним, а можливо, за необхідністю, потребує виправлення допущених друкарських помилок при видачі. Що стосується свідчень свідка ОСОБА_9, який перебував на посаді голови міськради і мав право підпису свідоцтва про право власності, про те, що на свідоцтві стоїть не його підпис, то за свідченням цього ж свідка, він часто перебував у відрядженнях і інших відлучках і за нього мав право у свідоцтві про приватизовану квартиру поставити підпис його заступник, що виконував його обов'язки.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Стаття 15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Положення цієї статті базуються на нормах Конституції України, які закріплюють обов'язок держави забезпечувати: захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання (ст. 13), споживачів (ст. 42), захист прав і свобод людини і громадянина судом, Уповноваженим Верховної Ради України з прав людини, відповідними міжнародними судовими установами чи міжнародними організаціями (ст. 55). Реалізація права на захист в суді здійснюється в межах самостійного процесуального правовідношення, яке виникає у особи з моменту звернення до суду за захистом порушеного цивільного права (інтересу). Суб'єктивне цивільне процесуальне право - це встановлена і забезпечена нормами цивільного процесуального законодавства, можливість учасника процесу діяти певним чином або вимагати певних дій від суду або через суд від інших учасників процесу в межах порушеного провадження у тій чи іншій справі. Відповідно ж до ст. 122 ЦПК України таких можливостей особа може набути лише після відкриття провадження у справі на підставі, зокрема, заяви особи, яка звертається за захистом свого права або охоронюваного інтересу.

Стаття 393 ЦК України передбачає право власника майна звернутися до суду з позовом про скасування правового акту органу державної влади або органу місцевого самоврядування, що не відповідає законові і порушує права власника.

У даній цивільній справі позивач ОСОБА_1, звернувшись до суду з позовом, не визначив чітко, яке ж його право було порушене, і відновлення яких порушених своїх законних прав і інтересів він вимагає. Напроти, з наявних і набутих законної сили судових рішень стосовно квартири за адресою: АДРЕСА_1 - рішення Болградського районного суду Одеської області від 12.01.2011р. про вселення ОСОБА_3 у дану квартиру і зобов'язання ОСОБА_1 не перешкоджати їй володіти і користуватися частиною цієї квартири (рішення було залишене без змін ухвалою вищого спеціалізованого суду 14.09.2011 року), вбачається, що позивач ОСОБА_1 намагається шляхом визнання свідоцтва про приватизацію спірної квартири позбавити свою колишню дружину і дочок, а також і себе, права власності на житло, не пояснюючи, яким чином він у такий спосіб захистить свої права і які саме його законні права порушені в процесі приватизації спірної квартири, що суперечить вимогам чинного законодавства України.

Крім того, позивач стверджує, що до цього часу він не знав про те, що проживає у приватизованій квартирі, проте це твердження не підтверджується жодним доказом, хоча згідно ст.10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень. Тому суд не може визнати поважною причину пропуску позивачем строку звернення до суду з даним позовом, тим більш, з огляду на те, що в даній сім'ї існує спір понад три роки про право користування та володіння квартирою, право власності на яку вони здобули на законних підставах - шляхом приватизації і законність набуття ними цього права в даному судовому засіданні не доведена представленими доказами.

Керуючись ст.393 ЦК України, ст.ст.10.60,31,131,209,212-215,218,292-294 ЦПК України, ст.6 Конвенції про захист прав людини, ст.ст.41,55 Конституції України, суд

ВИРІШИВ :

Позов ОСОБА_1 до КП "Болградське бюро технічної інвентаризації", Виконкому Болградської міської ради, ОСОБА_3, ОСОБА_10, ОСОБА_11 про визнання недійсним свідоцтва про право особистої власності на житло - залишити без задоволення в повному обсязі.

Рішення суду може бути оскаржене зацікавленими особами шляхом подачі апеляції до апеляційного суду Одеської області через Болградський районний суд Одеської області протягом десяти днів з дня його проголошення, а особами, що брали участь у судовому засіданні і не були присутніми при проголошенні рішення, можуть оскаржити рішення суду у той же спосіб і строк з дня отримання його копії.

Суддя: