Постанова № 30841880, 17.04.2013, Тернопільський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 819/907/13-a

"17" квітня 2013 р. м. Тернопіль

Тернопільський окружний адміністративний суд, в складі:

головуючої судді Мірінович У.А.

при секретарі судового засідання Колісник Н.В.

за участю:

представника позивача: ОСОБА_1,

представника відповідача: Крамар Р.Я.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Тернополі адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Другого відділу Державної виконавчої служби Тернопільського міського управління юстиції про скасування постанови про стягнення з боржника виконавчого збору від 12.02.2013 року по ВП №35235078,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 звернувся до суду з адміністративним позовом до Другого відділу Державної виконавчої служби Тернопільського міського управління юстиції про скасування постанови про стягнення з боржника виконавчого збору від 12.02.2013 року по ВП № 35235078.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав повністю, суду пояснив, що на підставі виконавчого листа № 2-4297/2010 виданого Тернопільським міськрайонним судом 28.10.2010 року відповідачем 15.11.2012 року було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження серії ВП № 35235078 про стягнення солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в користь ВАТ КБ «Надра» заборгованості за кредитом в розмірі 157114,89 доларів США, що еквівалентно 1676934,35 грн., а також 1700 грн. судового збору та 120 грн. витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.

Доповнив, що постановою від 12.02.2013 року виконавчий документ повернуто стягувачеві на підставі п.4 ч.1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження». Водночас, 12.02.2013 року державний виконавець Крамар Р.Я. виносить постанову про стягнення з боржника виконавчого збору, відповідно до якої поставлено стягнути з ОСОБА_3 167875,43 грн.

Однак, представник позивача вважає, що такі дії виконавця щодо винесення вищевказаної постанови про стягнення з боржника виконавчого збору є неправомірними, оскільки при винесенні постанови про стягнення виконавчого збору, державним виконавцем абсолютно не взято до уваги те, що до відкриття виконавчого провадження боржником було самостійно частково погашено заборгованість перед стягувачем шляхом перерахування коштів безпосередньо на його рахунок. 13.12.2012 року ОСОБА_3 надано до відповідача платіжні документи, які підтверджують факт оплати боржником на користь стягувача - ВАТ КБ «Надра» коштів на загальну суму 667755,87 грн., в тому числі 1820 грн. в повернення судових витрат. Відповідно, якщо рішення про стягнення коштів було виконано боржником частково до початку його примусового виконання, виконавчий збір стягується з суми, яка не була сплачена боржником самостійно.

Представник відповідача проти позову заперечував з мотивів викладених в письмовому запереченні. Додатково відмітив, що оскільки боржником (позивачем у даній справі) самостійно не виконано рішення суду, та не надано державному виконавцю належним чином оформлених доказів про часткову сплату боргу, то відповідно до вимог чинного законодавства державним виконавцем 12.02.2013 року правомірно винесено оскаржувану постанову про стягнення виконавчого збору з ОСОБА_3 в розмірі 167875,43 грн.

Заслухавши у відкритому судовому засіданні пояснення сторін, дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Судом встановлено, що на підставі виконавчого листа № 2-4297/2010 виданого Тернопільським міськрайонним судом 28.10.2010 року відповідачем 15.11.2012 року було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження серії ВП № 35235078 про стягнення солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в користь ВАТ КБ «Надра» заборгованості за кредитом в розмірі 157114,89 доларів США, що еквівалентно 1676934,35 грн., а також 1700 грн. судового збору та 120 грн. витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу, та строк до виконання вищевказаної постанови надано боржнику до 21.11.2012 року.

У зв'язку з тим, що на адресу Другого відділу Державної виконавчої служби Тернопільського міського управління юстиції надійшла заява стягувача - ВАТ КБ «Надра» про відкриття виконавчого провадження з одночасним накладенням арешту на все майно боржника, то відповідно до ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 року № 606-XIV державним виконавцем винесено постанову про арешт майна боржника та оголошено заборону на його відчуження, копії якої направлено сторонам у виконавчому проваджені для відома, в УДАІ УМВСУ в Тернопільській області та в ТзОВ «МБТ» для виконання.

Також, судом встановлено, що на адресу Другого відділу Державної виконавчої служби Тернопільського міського управління юстиції 13.12.2012 року надійшла заява від представника позивача ОСОБА_1 про те, що ОСОБА_3 було сплачено частину боргу, а саме - 667755,87 грн.. На підтвердження сплати відповідачу надано позивачем наступні копії квитанцій:

- № NL-2 від 04.08.2010 року на суму 5 000 Євро, що еквівалентно 52167,42 грн.;

- № 9 від 29.09.2010 року на суму 1820 грн. в погашення судових витрат;

- № NL -4 від 15.09.2010 року на суму 5000 Євро, що еквівалентно 50874,44 грн.;

- № NL -2 від 07.12.2010 року на суму 3100 Євро, що еквівалентно 32764,79 грн.;

- № NL -23 від 30.12.2010 року на суму 3100 Євро, що еквівалентно 32412,77 грн.;

- від 31.01.2011 року на суму 3100 Євро, що еквівалентно 33745,79 грн.;

- № NL -1 від 27.05.2011 року на суму 3100 Євро, що еквівалентно 35048,80 грн.;

- № NL -13 від 30.06.2011 року на суму 3100 Євро, що еквівалентно 35650,13 грн.;

- № NL -5 від 05.08.2011 року на суму 3100 Євро, що еквівалентно 35160,88 грн.;

- № NL -6 від 18.11.2010 року на суму 3500 Євро, що еквівалентно 37670,87 грн.;

- № NL -3 від 29.12.2011 року на суму 3200 Євро, що еквівалентно 33426,35 грн.;

- № 14380558 від 28.04.2012 року на суму 3500 Євро, що еквівалентно 36994,44 грн.;

- № 25355485 від 06.07.2012 року на суму 3500 Євро, що еквівалентно 34760,18 грн.;

- № 29188010 від 31.07.2012 року на суму 2990 Євро, що еквівалентно 29266,80 грн.;

- № 34402894 від 31.08.2012 року на суму 3480 Євро, що еквівалентно 34891,94 грн.;

- № 38900278 від 26.09.2012 року на суму 3500 Євро, що еквівалентно 36177,92 грн.;

- № 44989735 від 31.10.2012 року на суму 3100 Євро, що еквівалентно 32117,63 грн.;

- № 50033622 від 30.11.2012 року на суму 3080 Євро, що еквівалентно 31989,20 грн.

Водночас, 12.02.2013 року державний виконавець Крамар Р.Я. у зв'язку з тим, що боржником самостійно не виконано рішення суду, та не надано відповідачу належним чином оформлених доказів про часткову сплату боргу, винесено постанову ВП № 35235078 про стягнення з боржника - ОСОБА_3 виконавчого збору в розмірі 167875,43 грн.

Не погоджуючись із винесенням вищевказаної постанови позивач звернувся з позовом у суд.

Визначаючись щодо позовних вимог, суд виходить з того, що відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно частини 2 статті 11 Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 року № 606-ХІV із змінами та доповненнями (далі - Закон № 606-ХІV) державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст. 25 Закону № 606-ХІV державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.

Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. За заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.

Згідно ч.1 статті 28 Закону № 606-ХІV у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом.

Пунктом 3.7.2 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України 02.04.2012 року № 512/5, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 02 квітня 2012 р. за № 489/20802, передбачено, якщо рішення про стягнення коштів було виконано боржником частково до початку його примусового виконання, виконавчий збір стягується з суми, яка не була сплачена боржником самостійно.

Як слідує з матеріалів справи, та не заперечувалось представником відповідача у судовому засіданні, постанова про відкриття виконавчого провадження від 15.11.2012 ВП № 35235078, у якій вказано про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до строк 21.11.2012р. отримана позивачем 26.11.2012 року.

Проте, незважаючи на отримані від боржника 13.12.2012р. відомості про часткове виконання боржником рішення суду у встановлений державним виконавцем строк для самостійного виконання (з копіями підтверджуючих документів), 12.02.2013р. державним виконавцем Крамар Р.Я. винесено постанову ВП № 35235078 про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі 167875,43 грн., тобто 10 % від всієї суми боргу, що підлягала до стягнення згідно виконавчого документа.

Як слідує з повідомлення від 12.04.2013р. за вих. №19/12416 стягувача у ВП № 35235078 та не заперечувалось сторонами у справі під час розгляду справи судом, стягувачем зараховано в рахунок погашення заборгованості по кредитному договору №19/2008 - МК від 30.01.2008р. (по якому було пред'явлено виконавчий лист №2-4297/2010 від 29.10.2010 року) кошти, які були сплачені боржником до закінчення строку для самостійного виконання рішення суду. Відповідно, борг по виконавчому листу №2-4297/2010 від 29.10.2010 року станом на час винесення постанови про стягнення виконавчого збору (12.02.2013 р.) становив 1360980,55 грн. (1244508,32 грн.+15198,12грн.+ 101274,11грн.) за курсом НБУ.

Таким чином, рішення про стягнення коштів було виконано боржником частково до початку його примусового виконання, а тому, виконавчий збір підлягав до стягнення з суми, яка не була сплачена боржником самостійно, а саме з 1360980,55грн. Відповідно, сума виконавчого збору, що належить до стягнення з позивача становить 136098,05 грн. (1360980,55грн. х 10%).

Проте, відповідачем винесено оскаржувану постанову про стягнення з боржника виконавчого збору на суму 167875,43 грн., що на 31777,38 грн. (167875,43 грн. - 136098,05 грн.) більше ніж належить до стягнення, та є порушенням вимог ч.1 статті 28 Закону № 606-ХІV.

Твердження представника відповідача щодо правомірності неврахування повідомлення боржника про самостійну сплату належних до стягнення згідно виконавчого документу сум, з тих мотивів, що боржником не було надано оригіналів документів про таку сплату, то такі, судом до уваги не приймаються з огляду на наступне.

Відповідно до ч.1 ст. 6 Закону № 606-ХІV державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Частиною 1 ст. 11 Закону № 606-ХІV визначено, що державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Так, згідно частин 2, 3 ст. 11 Закону № 606-ХІV державний виконавець зобов'язаний здійснювати розгляд заяв сторін та інших учасників виконавчого провадження і їхніх клопотань, та наділений правом: проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону; викликати фізичних осіб, посадових осіб з приводу виконавчих документів, що знаходяться у виконавчому провадженні, а в разі неявки боржника без поважних причин виносити постанову про його привід через органи внутрішніх справ.

Таким чином, відповідач зобов'язаний був здійснити належний розгляд заяви позивача з приводу самостійної сплати ним коштів згідно виконавчого листа. Причому, у разі виникнення сумніву щодо сум сплачених боржником, відповідач, згідно вимог Закону № 606-ХІV наділений усіма повноваженнями для проведення перевірки виконання боржниками виконавчих документів, що знаходяться у виконавчому провадженні.

Проте, відповідачем не надано та судом не здобуто доказів, які б свідчили, що при прийнятті оскаржуваного рішення державним виконавцем було проведено перевірку стану виконання боржником рішення суду, і як наслідок, державним виконавцем безпідставно включено 31777,38 грн. до суми виконавчого збору, яка належить до стягнення з боржника згідно постанови від 12 лютого 2013 року ВП №35235078.

Надаючи оцінку твердженням представника позивача з приводу протиправності оскаржуваного рішення з тих мотивів, що така постанова прийнята більш як через два місяці після завершення строку, наданого боржнику для самостійного виконання, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 28 Закону № 606-ХІV у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом. У разі невиконання боржником у той самий строк рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - фізичної особи і в розмірі вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - юридичної особи. У зазначених розмірах виконавчий збір стягується з боржника також у разі повернення виконавчого документа без виконання за письмовою заявою стягувача та у разі самостійного виконання боржником рішення після початку його примусового виконання, зокрема шляхом перерахування коштів безпосередньо на рахунок стягувача. Постанова про стягнення виконавчого збору може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.

Виконавчий збір не стягується за виконавчими документами про конфіскацію майна, стягнення періодичних платежів, стягнення виконавчого збору, накладення арешту на майно для забезпечення позовних вимог, відшкодування витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, і стягнення штрафів, накладених відповідно до вимог цього Закону.

Постанова про стягнення виконавчого збору виноситься при першому надходженні виконавчого документа державному виконавцю. При наступних пред'явленнях до виконання виконавчого документа державному виконавцеві виконавчий збір стягується в частині, що не була стягнута при попередньому виконанні.

У разі закінчення виконавчого провадження у зв'язку із скасуванням рішення, що підлягало виконанню на основі виконавчого документа, виконавчий збір повертається боржникові.

У разі завершення виконавчого провадження з виконання рішення немайнового характеру та в разі закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених статтею 49 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня після завершення (закінчення) такого виконавчого провадження відкриває виконавче провадження за постановою про стягнення виконавчого збору.

Крім цього слід відмітити, що відповідно до ст. 27 Закону № 606-ХІV у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.

У разі отримання документального підтвердження про повне виконання рішення боржником до початку його примусового виконання державний виконавець закінчує виконавче провадження в порядку, встановленому цим Законом. Виконавчий збір та витрати, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій, у такому разі з боржника не стягуються.

Враховуючи наведене, Законом № 606-ХІV зазначені конкретні випадки, у разі настання яких не стягується чи повертається виконавчий збір та витрати, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій.

Матеріалами справи підтверджується, що виконавчий лист №2-4297/2010 повернуто стягувачеві у зв'язку з тим, що стягувач не провів авансування витрат на організацію та проведення виконавчих дій, авансування яких передбачено Законом № 606-ХІV, що враховуючи положення Закону України «Про виконавче провадження», не є підставою для звільнення боржника від сплати виконавчого збору та витрат на проведення виконавчих дій.

Також, аналізуючи норми Закону № 606-ХІV слід зазначити, що вказаний Закон не містить норм, які б чітко визначали дату коли саме держаний виконавець повинен прийняти постанову про стягнення виконавчого збору.

Частиною 1 ст. 28 Закону № 606-ХІV визначено підстави з настанням яких у державного виконавця виникає право на винесення постанови про стягнення виконавчого збору, а саме: у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання. Поряд з цим, ст. 30 Закону № 606-ХІV визначено, що державний виконавець провадить виконавчі дії з виконання рішення до завершення виконавчого провадження у встановленому цим Законом порядку, а саме: закінчення виконавчого провадження - згідно із статтею 49 цього Закону; повернення виконавчого документа стягувачу - згідно із статтею 47 цього Закону; повернення виконавчого документа до суду чи іншого органу (посадовій особі), який його видав, - згідно із статтею 48 цього Закону.

Таким чином, постанова про стягнення виконавчого збору може бути винесена лише після закінчення строку встановленого для самостійного виконання рішення та не пізніше завершення виконавчого провадження.

Поряд з цим, у відповідності до п. 3.7.1. Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України 02.04.2012 року № 512/5, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 02 квітня 2012 р. за № 489/20802 визначено, що постанова про стягнення виконавчого збору виноситься при першому надходженні виконавчого документа державному виконавцю на наступний день після завершення строку, наданого боржнику для самостійного виконання рішення. У постанові про стягнення виконавчого збору визначається розмір виконавчого збору, що підлягає стягненню, зазначений у частині першій статті 28 Закону. Примусове стягнення виконавчого збору здійснюється відповідно до вимог Закону.

Таким чином, в даному випадку відповідачем при винесені постанови про стягнення виконавчого збору не було дотримано вимог п. 3.7.1. Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України, а саме в частині своєчасного винесення такої постанови. Проте, позивачем не доведено, та судом не встановлено обставин які б свідчили, що внаслідок недотримання відповідачем п. 3.7.1. Інструкції порушено права, свободи чи інтереси позивача, оскільки сам факт винесення такої постанови не наступного день після завершення строку, наданого боржнику для самостійного виконання рішення та в строк до завершення виконавчого провадження, не є підставою для несплати (нестягнення) виконавчого збору боржником.

Причому, як встановлено вище з матеріалів справи, позивачем, як боржником у виконавчому провадженні не здійснено повне виконання рішення до початку його примусового виконання, що відповідно до вимог ч.1 ст.28 Закону України «Про виконавче провадження» є підставою для стягнення виконавчого збору в розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню.

Таким чином, позовні вимоги ОСОБА_3 підлягають до задоволення частково, шляхом скасування постанови від 12 лютого 2013 року ВП №35235078 про стягнення з боржника виконавчого збору, в частині стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі 31 777 грн. 38 коп.

Згідно ч. 3 ст. 94 КАС України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Відповідно до задоволених вимог, на користь ОСОБА_3 слід присудити судовий збір сплачений ним згідно квитанції №10394.209.1 від 08.04.13р. судовий збір у сумі 317 грн. 77 коп.

Керуючись ст.ст. 94, 158 - 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити частково.

2. Постанову другого відділу Державної виконавчої служби Тернопільського міського управління юстиції від 12 лютого 2013 року ВП №35235078 про стягнення з боржника виконавчого збору, в частині стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі 31 777 (тридцять одна тисяча сімсот сімдесят сім) гривень 38 коп. скасувати.

3. У задоволені решти позовних вимог відмовити.

4. Повернути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_3 ( АДРЕСА_1 податковий № НОМЕР_1) сплачений згідно квитанції №10394.209.1 від 08.04.13р. судовий збір у сумі 317 (триста сімнадцять) гривень 77 коп.

Постанова суду може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд в порядку і строки, передбачені статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строків апеляційного оскарження. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо воно не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Головуючий суддя Мірінович У.А.

копія вірна

Суддя Мірінович У.А.