Рішення № 30841386, 18.04.2013, Апеляційний суд Чернівецької області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 квітня 2013 року м. Чернівці

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Чернівецької області у складі:

головуючого Чупікової В. В.

суддів: Перепелюк І.Б., Заводян К.І.

секретар Балацька - Геряк О.П.

за участю представника позивача Бацей Т.М., відповідача ОСОБА_2, його представників ОСОБА_3, ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2, треті особи на стороні відповідача ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, Служба у справах дітей про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення за апеляційними скаргами ОСОБА_2 та Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Садгірського районного суду м. Чернівці від 07 вересня 2011 року,-

в с т а н о в и л а :

ПАТ КБ «ПриватБанк» звернувся в суд з вищезазначеним позовом з тих підстав, що між ним та ОСОБА_2 05.06.2006 року було укладено кредитний договір №EV06815, за умовами якого 28.08.2008 року було надано відповідачу кредит в сумі 100000 дол.США з щомісячною сплатою відсотків в розмірі 16% річних. Належне виконання відповідачем ОСОБА_2 зобов'язань за кредитним договором забезпечено договором іпотеки №Е/У 06815-1, предметом якого є жилий будинок загальною площею 458.10 кв.м., житловою площею 145,50 кв.м., який розташований за адресою: АДРЕСА_1 що належить на праві власності відповідачу. Оскільки станом на 14.02.2011 року відповідач мав заборгованість по сплаті кредиту в сумі 160646,81 дол.США, то позивач просив звернути стягнення на предмет іпотеки та виселити з вказаного жилого будинку відповідача ОСОБА_2, третіх осіб ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 зі зняттям їх з реєстраційного обліку у Відділі у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб УМВС України в Чернівецькій області.

Рішенням Садгірського районного суду м. Чернівці від 07 вересня 2011 року

позов ПАТ КБ «ПриватБанк» задоволено частково.

Справа 22ц-1/2013 р. Головуючий у 1 інстанції Байцар Л.В.

Категорія 19/27 Доповідач Чупікова В.В.

Звернуто стягнення на житловий будинок загальною 458,10 в.м., який розташовано за адресою: АДРЕСА_1 шляхом продажу вказаного предмету іпотеки (на підставі договору іпотеки №E|V 06815 від 05.06.2006 року) ПАТ КБ «ПриватБанк» з укладанням від імені відповідача договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою - покупцем, з отримання витягу з Державного реєстру прав власності, а також надання «ПАТ КБ «ПриватБанк» всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу.

Виселено ОСОБА_2, ОСОБА_5, ОСОБА_6, що проживають в будинку, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 із зняттям з реєстраційного обліку у Відділі у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб УМВС України в Чернівецькій області.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Стягнуто з відповідачів на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» судові витрати в сумі 1820 грн.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 ставиться питання про скасування рішення Садгірського районного суду м. Чернівці від 07 вересня 2011 року в частині звернення стягнення на житловий будинок який розташований за адресою: АДРЕСА_1 та в частині виселення з даного будинку та про ухвалення нового рішення про відмову у задоволені позовних вимог ПАТ КБ «ПриватБанк». Апелянт посилається на порушення норм матеріального і процесуального права. Зазначає, що в заяві про видачу готівки від 28.08.2008 року він не розписувався, кошти в сумі 100 000 дол. США не отримував, заборгованості по вказаному кредитному договору не має.

В апеляційній скарзі ПАТ КБ «ПриватБанк» просить рішення Садгірського районного суду м. Чернівці від 07 вересня 2011 року змінити в частині відмови в задоволені їх позовних вимог до ОСОБА_2, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, Служби у справах дітей Чернівецької міської ради про виселення ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, які зареєстровані та проживають за адресою АДРЕСА_1 зі зняттям з реєстраційного обліку у Відділі справах громадян, імміграції та реєстрації фізичних осіб УМВС України в Чернівецькій області та задовольнити позовні вимоги в цій частині в повному обсязі.

Вважає, що рішення про відмову в позові в частині прийняте з порушення норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу ОСОБА_2 слід задовольнити, апеляційну скаргу ПАТ КБ "ПриватБанк " відхилити.

Відповідно до ст.33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Статтею 40 Закону України «Про іпотеку», ст.109 ЖК УРСР визначено, що звернення стягнення на переданий в іпотеку жилий будинок є підставою для виселення з нього всіх мешканців, якщо останні не звільняють будинок протягом одного місяця з дня отримання вимоги кредитора.

По справі встановлено, що 05.06.2006 року між ЗАК КБ «Приватбанк» та відповідачем ОСОБА_2 укладено кредитний договір №E/V06815, за умовами якого банк зобов'язувався надати кредит у вигляді відновлювальної кредитної лінії з лімітом кредитування 100000 дол. США на споживчі цілі на 48 місяців до 03.06.2011 року зі сплатою 16% річних за користування кредитом. Кредит видається окремими траншами на підставі графіків погашення кредиту та відсотків, які оформляються у вигляді Додатків до договору і є його невід'ємною частиною. Додатки до вказаного кредитного договору оформлялися сторонами 06.06.2006 року, 28.12.2006 року, 22.01.2008 року, 12.05.2008 року та 28.08.2008 року(а.с.16, 15, 14, 13, 12).

05.06.2006 року між позивачем та відповідачем укладено договір іпотеки Е/У06815-1, з якого вбачається, що відповідач надав в іпотеку належний йому на праві власності житловий будинок з надвірними спорудами житловою площею 145,59 кв.м., загальною площею 458,10 кв.м., який розташований за адресою: АДРЕСА_1 для забезпечення виконання своїх зобов'язань по поверненню кредиту у сумі 100000 дол.США, що надається у формі відновлювальної кредитної лінії на 48 місяців до 03.06.2011 року зі сплатою 16% річних за користування кредитом(кредитний договір № E/V06815 від 05.06.2006 року)(а.с.17-19).

В спірному будинку зареєстровані та проживають відповідач ОСОБА_2, треті особи на стороні відповідача ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8(а.с.35). 29.12.2010 року позивач направив до них вимогу про погашення заборгованості за кредитним договором та звільнення будинку, яку останні отримали 31.12.2010 року та 03.01.2011 року(а.с.33,34).

З тексту позовної заяви та розрахунку до неї вбачається, що підставою для звернення до суду вищезазначеним позовом стало те, що відповідач отримавши 28.08.2008 року транш у розмірі 100 000 дол.США, кредитні кошти не повертає, що призвело до заборгованості станом на 14.02.2011 року в розмірі 160646,81 дол.США.

З довідки на а.с.73, виписки по рахунку ОСОБА_2, на а.с.87, заяви на переказ готівки на а.с.66 убачається, що відповідач ОСОБА_2 28.08.2008 року о 12 год. 24 хв. погасив заборгованість по кредитному договору №EV6815 станом на 28.08.2008 року в сумі 87886, 34 дол. США. Крім цього, у письмовій відповіді на запит суду першої інстанції представник позивача вказувала, що приймання готівки від відповідача здійснювалося банком у відповідності до вимог Інструкції про касові операції в банках України №337 від 14.08.2003 року(а.с.98,99).

Вказаними документами спростовуються доводи представника позивача про те, що заборгованість в сумі 87886, 34 дол. США відповідач ОСОБА_2 погасив за рахунок кредитних коштів, отриманих ним 28.08.2008 року на підставі додатку №2 від 28.08.2008 року.

Так, у виписці з позичкового рахунку ОСОБА_2 вказано, що йому надано кредит у розмірі 100000 дол. США 28.08.2008 року о 16 год.21 хв. через касу(а.с.87).

Пунктами 4, 5 Інструкції про касові операції в банках України №337 від 14.08.2003 року, яка діяла станом на 28.08.2008 року, передбачено, що видача готівки з каси банку іноземної валюти здійснювалася фізичним особам з їх поточних рахунків на підставі заяви про видачу готівки за умови наявності підпису отримувача в цій заяві.

Відповідач ОСОБА_2 заперечує отримання чергового траншу кредиту в сумі 100000 дол. США 28.08.2008 року, наполягає на тому, що не розписувався в заяві про видачу готівки про отримання вказаних коштів. Його пояснення об'єктивно підтверджуються висновком №499/12-32 судово-почеркознавчої експертизи Київського науково - дослідного інституту судових експертиз, та висновком повторної комісійної судово-почеркознавчої експертизи №3937 від 28.02.2013 року, якими встановлено, що підпис від імені ОСОБА_2, який розташований в графі «отримувач» в заяві на видачу готівки №1 від 28.08.2008 року, виконаний не ОСОБА_2, а іншою особою. З вказаних висновків експерта вбачається, що предметом їх дослідження були вільні зразки почерку та підписів відповідача ОСОБА_2 у кількості 51 екземпляр, які надавалися як позивачем так і відповідачем ОСОБА_2,умовно - вільні зразки почерку і підписів відповідача ОСОБА_2 у кількості 4 екземпляри, експериментальні зразки підпису на двох аркушах та, зокрема, оригінал заяв на видачу готівки №1 від 28.08.2008 року.

З висновку спеціаліста від 02.08.2011 року, на який посилається представник позивача, як на доказ, що свідчить про отримання кошів відповідачем 28.08.2008 року, вбачається, що підпис в рядку «отримувач» в першому екземплярі копії заяви на видачу готівки №1 від 28.08.2008 року ймовірно виконаний відповідачем ОСОБА_2 Проте, до такого висновку спеціалісти дійшли через обмежену кількість вільних зразків почерку та через дослідження копій документів, а не оригіналів (а.с.163).

Доводи представника позивача про те, що рішенням апеляційного суду Чернівецької області від 23.12.2010 року у справі, в якій брали участь ті самі особи, що в даній справі, встановлений факт існування заборгованості відповідача перед банком та факт підписання ним оригіналу заяви про видачу готівки спростовуються самим текстом цього рішення(а.с.44).

Так, у зазначеному рішенні суду апеляційної інстанції від 23.12.2010 року вказано, що із наданого банком розрахунку заборгованість за кредитним договором станом на 12.03.2009 року склала 99969, 38 дол.США, оригінал заяви про видачу готівки за 28.08.2008 року підписаний від імені відповідача ОСОБА_2, а відповідачі ОСОБА_2, ОСОБА_5 належними доказами не довели, що заява про видачу готівки ОСОБА_2 не підписувалися і кошти за договором він не отримував(а.с.44). При розгляді судом першої інстанції наступного позову про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення відповідач ОСОБА_2 заявляв клопотання про витребування з банку ряду оригіналів документів та призначення судової почеркознавчої експертизи, яке в частині призначення експертизи не було задоволено судом(а.с.88-89). В апеляційній скарзі на рішення суду першої інстанції відповідач ОСОБА_2 повторно заявив клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи(а.с.122), на підтверження своїх заперечень проти позову та доводів апеляційної скарги.

В судовому засіданні апеляційної інстанції відповідач та його представник пояснювали, що відповідач вносив кошти в банк після 28.08.2008 року, але у нього були зобов'язання за другим договором кредиту. Їхні пояснення підтверджуються кредитним договором «Авто в кредит», який був укладений 20.04.2007 року на строк до 17.04.2014 року і на підставі якого відповідач отримав кредит в сумі 33139,73 дол.США на придбання автомобіля. Вказаний договір був предметом дослідження експертів та долучений до матеріалів справи в апеляційному суді.

З огляду на викладене колегія суддів приходить до висновку, що позивач належними та допустимими доказами не довів невиконання відповідачем ОСОБА_2 зобов'язання за кредитним договором №E/V06815 від 05.06.2006 року, яке б давало підстави для звернення стягнення на предмет іпотеки. Оскільки відсутні підстави для звернення стягнення на житловий будинок, який розташовано за адресою: АДРЕСА_1, то відсутні підстави для виселення відповідача ОСОБА_2. третіх осіб ОСОБА_5, ОСОБА_6 Крім цього, банк не заявляв вимог про виселення до ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7., ОСОБА_8, які приймали участь у справі як треті особи на стороні відповідача ОСОБА_2( а.с.1,38).

Звертаючи стягнення на житловий будинок загальною 458,10 в.м., який розташовано за адресою: АДРЕСА_1 шляхом продажу вказаного предмету іпотеки (на підставі договору іпотеки №E|V 06815 від 05.06.2006 року) ПАТ КБ «ПриватБанк» з укладанням від імені відповідача договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою - покупцем, з отримання витягу з Державного реєстру прав власності, а також надання «ПАТ КБ «ПриватБанк» всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу, виселяючи ОСОБА_2, ОСОБА_5, ОСОБА_6, що проживають в будинку, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 із зняттям з реєстраційного обліку у Відділі у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб УМВС України в Чернівецькій області, суд першої інстанції неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи та порушив норми матеріального та процесуального права, що відповідно до п.п.1,4 ч.1 ст.309 ЦПК України є підставою для скасування рішення суду першої інстанції в цій частині з постановленням нового рішення про відмову в позові в зазначеній частині.

Оскільки судом першої інстанції при постановленні рішення порушені норми матеріального та процесуального права, що є обов'язковою підставою для скасування цього рішення в частині, то апеляційний суд не обмежений тільки доводами апеляційної скарги ОСОБА_2

Разом з тим, суд першої інстанції прийняв правильне по суті і справедливе рішення в частині відмови у виселенні неповнолітніх ОСОБА_7, ОСОБА_8 та в частині відмови у знятті їх з реєстраційного обліку в спірному будинку, а тому на підставі ч.2 ст.308 ЦПК України рішення в цій частині слід залишити без змін.

Доводи апеляційної скарги «ПАТ КБ «ПриватБанк» є безпідставними з огляду на таке.

З тексту позовної заяви вбачається, що банк не заявляв вимог до ОСОБА_7, ОСОБА_8 про виселення, вони зазначені у позові, як треті особи на стороні відповідача. Крім цього, судом апеляційної інстанції не встановлено підстав для звернення стягнення на предмет іпотеки, то відсутні підстави для виселення вказаних третіх осіб.

З урахуванням положень ст.7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» при зверненні з позовом до суду про виселення вимога щодо зняття з реєстраційного обліку у Відділі у справах громадян, імміграції та реєстрації фізичних осіб УМВС України в Чернівецькій області є зайвою.

На підставі ст.ст.33, 40 Закону України «Про іпотеку», ст.109 ЖК УРСР, ст.7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» та керуючись ст.ст.209, 218, 309 ЦПК України, колегія суддів, -

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» відхилити.

Рішення Садгірського районного суду м. Чернівці від 07 вересня 2011 року в частині звернення стягнення на житловий будинок загальною площею 458,10 кв.м., який розташований за адресою: АДРЕСА_1 шляхом продажу вказаного предмету іпотеки (на підставі договору іпотеки №E|V 06815 від 05.06.2006 року) ПАТ КБ «ПриватБанк» з укладанням від імені відповідача договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою - покупцем, з отримання витягу з Державного реєстру прав власності, а також надання «ПАТ КБ «ПриватБанк» всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу, в частині виселення ОСОБА_2, ОСОБА_5, ОСОБА_6 з будинку, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 із зняттям з реєстраційного обліку у Відділі у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб УМВС України в Чернівецькій області та в частині розподілу судових витрат скасувати.

В задоволенні вищезазначених позовних вимог Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» відмовити.

В решті рішення Садгірського районного суду м. Чернівці від 07 вересня 2011 року залишити без змін.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк»(м.Дніпропетровськ, вул.Набережна Перемоги код ЄДРПОУ 14360570, МФО 356282, рах.36199835518200) на користь ОСОБА_2 судовий збір в розмірі 850 грн., витрати на ІТЗ розгляду справи в розмірі 120 грн.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий

Судді: