Ухвала суду № 30839324, 15.04.2013, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 2а-3103/12/2770

15.04.13 м. Севастополь Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Іщенко Г.М.,

суддів Цикуренка А.С. ,

Санакоєвої М.А.

секретар судового засідання Бондаренко К.С.

за участю сторін:

представник позивача, Комунального підприємства "Дорожньо-експлуатаційне управління" Севастопольської міської Ради- не з'явився сповіщений у встановленому законом порядку,

представник відповідача, Державної податкової інспекції в Ленінському районі міста Севастополя Державної податкової служби- Летюча Діана Геннадіївна, довіреність № 480/9/10-09 від 06.03.13

розглянувши апеляційну скаргу Комунального підприємства "Дорожньо-експлуатаційне управління" Севастопольської міської Ради на постанову Окружного адміністративного суду міста Севастополя (суддя Шаповал І.І. ) від 13.02.2013 у справі № 2а-3103/12/2770

за позовом Комунального підприємства "Дорожньо-експлуатаційне управління" Севастопольської міської Ради (вул. Мечнікова, 73, місто Севастополь, 99003)

до Державної податкової інспекції в Ленінському районі міста Севастополя Державної податкової служби (вул. Кулакова 37, місто Севастополь, 99011)

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду міста Севастополя від 13.02.2013 у задоволенні адміністративного позову Комунального підприємства "Дорожньо-експлуатаційне управління" Севастопольської міської Ради до Державної податкової інспекції в Ленінському районі міста Севастополя Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення відмовлено.

Не погодившись з даним рішенням суду, Комунальне підприємство "Дорожньо-експлуатаційне управління" Севастопольської міської Ради звернулося з апеляційною скаргою, в якій просить постанову Окружного адміністративного суду міста Севастополя від 13.02.2013 скасувати у зв'язку з порушенням судом норм матеріального права та прийняти нове рішення по справі, яким задовольнити адміністративний позов в повному обсязі.

Колегія суддів, обговоривши у відкритому судовому засіданні доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування Окружним адміністративним судом міста Севастополя норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

При апеляційному перегляді справи встановлено, що Комунальне підприємство "Дорожньо-експлуатаційне управління" Севастопольської міської Ради (далі-позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в Ленінському районі міста Севастополя Державної податкової служби (далі-відповідач) про визнання податкового повідомлення-рішення №0000670222 від 04.12.2012, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств і організацій, що належать до комунальної власності у загальній сумі 11718,75 грн., з яких 9375,00 грн. за основним платежем, 2343,75 грн. штрафні санкції.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення №0000670222 від 04.12.2012 прийняте на підставі, у межах повноважень та у спосіб визначений чинним законодавством та відповідає вимогам частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Із такими висновками суду першої інстанції погоджується колегія суддів, оскільки вони відповідають фактичним обставинам справи та вимогам матеріального права, що регулює спірні правовідносини.

Відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства України є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. До адміністративних суддів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Кожному гарантується право на захист його прав, свобод та інтересів незалежним і неупередженим судом (стаття 6 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідно до частини першої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Отже, згідно з вищенаведеними нормами права, позивач має право звернутися до адміністративного суду з позовом, якщо він вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача (суб'єкта владних повноважень) порушено його права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин. При цьому, обставину дійсного (фактичного) порушення прав, свобод чи інтересів позивача має довести належними та допустимими доказами саме позивач.

Відповідно до частини першої статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

При апеляційному перегляді справи встановлено, що 04.12.2012 відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0000670222, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств і організацій, що належать до комунальної власності у загальній сумі 11718,75 грн., з яких 9375,00 грн. за основним платежем, 2343,75 грн. штрафні санкції.

Передумовою прийняття спірного повідомлення-рішення став акт № 122/22-1/03358297/9012/10 від 21.11.2012 позапланової невиїзної перевірки позивача з питань взаємовідносин з постачальником КП „Альянс" за період з 01.01.2009 по 31.03.2012.

Перевіркою встановлено порушення позивачем: підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» у зв'язку з неправомірним завищенням валових витрат у операціях з КП «Альянс» за 2010 рік у сумі 37 500,00 грн., що призвело до заниження податку на прибуток у загальній сумі 9 375,00 грн.

Підставою для нарахування податкових зобов'язань платнику став висновок відповідача про не підтвердження реальності господарських операцій з контрагентом по виконанню робіт.

Неспроможними визнаються доводи апеляційної скарги стосовно того, що усі первинні документи, надані до перевірки, підтверджують виконання робіт, що вони оформлені з дотриманням пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку, а договір недійсним не визнаний, оскільки первинні документи позивача, наявні у матеріалах справи, мають суперечливий характер та не дозволяють підтвердити факт здійснення господарської операції з огляду на наступне.

Судом першої інстанції безперечно встановлено, що з умов договору підряду № 34 від 01.12.2010, укладеного між позивачем (замовник) та КП "Альянс" (підрядник) вбачається, що його предметом було здійснення робіт з устрою асфальтобетонного покриття дороги на території морського порту (Західний берег Камишової бухти, 5, місто Севастополь). Будь-які умови стосовно конкретизації предмету договору, зокрема, з яких можливо було б встановити: для виконання в чию адресу, на якій конкретно ділянці дороги та в яких обсягах сторони погодили здійснення робіт. Окрім цього, у договорі підряду № 34 від імені директора в графі підписів від „Підрядника" проставлені 2 підписи : ОСОБА_4 та ОСОБА_5 При цьому, у період укладання цього договору єдиною посадовою особою КП «Альянс» -директором - був ОСОБА_3

Відповідно до статті 138 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

У матеріалах справи наявні протоколи допитів свідка ОСОБА_3, складені у межах кримінальної справи, відповідно до яких ОСОБА_3 зазначив, що про КП "Альянс" чує вперше, ніколи не був засновником та директором цього підприємства, будь-яких документів не підписував та не уповноважував будь-кого їх підписувати. ОСОБА_4 - директор КП «Альянс» у протоколах допитів, які наявні у матеріалах справи, також вказувала, що будь-якого відношення до господарської діяльності переліку підприємств, зокрема, КП „Альянс", не мала, всі розпорядження надавав ОСОБА_5, керував діяльністю, направленою на конвертацію грошових коштів інших підприємств.

До того ж, підпис ОСОБА_3 на договорів відсутній. Вказане свідчить про невідповідність цього паперу поняттю документа, а також про відсутність волевиявлення учасника правочину на його укладення, що, у свою чергу, порушує загальні вимоги, додежрання яких є необхідним для чинності правочину згідно з частиною третьою статті 203 Цивільного кодексу України.

Судом першої інстанції безспірно встановлено, що податкові накладні, суми за якими були включені до складу податкового кредиту позивачем, виписані від імені контрагентів, зареєстрованих в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України і Реєстрі платників податку на додану вартість за зверненням невстановлених осіб від імені осіб, які заперечують свою участь у створенні та діяльності цих товариств, зокрема й у підписанні будь-яких первинних документів, суд зазначив, що виписані від їх імені податкові накладні не можна вважати належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум податку на додану вартість до податкового кредиту є безпідставним (постанова Верховного суду України від 05.03.2012).

Відповідно до частин першої та четвертої статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Відповідно до частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

У порушенні вимог частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, позивачем не доведено обставини, на яких ґрунтуються їх вимоги, а надані відповідачем письмові пояснення щодо правомірності прийняття оскаржуваного рішення є належними та допустимими доказами в розумінні частин першої, четвертої статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга не містить доводів, які спростували б висновки суду першої інстанції.

Суд першої інстанції повно та правильно з'ясував характер спірних правовідносин, правильно застосував зазначені норми матеріального права, що підлягають застосуванню, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, підтверджуються достовірними доказами, дослідженими при розгляді справи.

Доводи апеляційної скарги щодо неправильного застосування норм матеріального права висновків суду першої інстанції не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні позивачем наведених правових норм.

Суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення відповідно до вимог матеріального та процесуального права, рішення не може бути змінено чи скасовано з підстав, що викладені в апеляційній скарзі, а тому постанова Окружного адміністративного суду міста Севастополя від 13.02.2013 підлягає залишенню без змін, апеляційна скарга Комунального підприємства "Дорожньо-експлуатаційне управління" Севастопольської міської ради задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 195, 196, пунктом 1 частини першої статті 198, статтею 200, пунктом 1 частини першої статті 205, статтями 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Комунального підприємства "Дорожньо-експлуатаційне управління" Севастопольської міської Ради залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Севастополя від 13.02.2013 у справі № 2а-3103/12/2770 залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, передбачені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст судового рішення виготовлений 22 квітня 2013 р.

Головуючий суддя підпис Г.М. Іщенко

Судді підпис А.С. Цикуренко

підпис М.А.Санакоєва

З оригіналом згідно

Головуючий суддя Г.М. Іщенко