Рішення № 30838871, 11.04.2013, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.04.2013 р. Справа №917/285/13-г

за позовом Прокурора міста Полтави в інтересах держави в особі Аграрного фонду, 01001, м. Київ, вул. Б. Грінченка. 1

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агросвіт", 39200, Полтавська область, Кобеляцький район, м. Кобеляки, вул. Касьяна, 28/15

про стягнення грошових коштів у сумі 494 719,06 грн.

Суддя Мацко О.С.

Представники у засіданні 21.03.2013р.:

від позивача: Хоменко С.М., довіреність №31 від 12.07.2011 р., Хижняк І.О., довіреність №270 від 15.01.2013р.

від відповідача: Бойко Є.Г., довіреність №1 від 02.01.2013р.

від прокуратури: Черновська О.О., посвідчення №013321 від 27.11.2012 р., Бойко А.В., посвідчення від 12.11.2012р.

Представники у засіданні 11.04.2013р.:

від позивача: Хоменко С.М., довіреність №31 від 12.07.2011 р.

від відповідача: Бойко Є.Г., довіреність №1 від 02.01.2013р.

від прокуратури: Черновська О.О. посвідчення №013321 від 27.11.2012 р.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення згідно ст.85 ГПК України та повідомлено дату складання повного рішення (16.04.2013р.).

У судовому засіданні 21.03.2013р. оголошувалася перерва до 11.04.2013р. згідно ст.77 ГПК України, про що представники сторін та прокуратури повідомлені під розписку (у матер.справи); у судовому засіданні 11.04.2013р. оголошувалася перерва з 10 год.15хв. до 10 год.20 хв. для надання можливості представнику прокуратури оформити письмово заяву про зменшення позовних вимог.

СУТЬ СПРАВИ: Розглядається позовна заява про стягнення 494 719,06 грн. за форвардним біржовим контрактом від 25.05.2012 р. №775 Ф ( з урахуванням додаткової угоди), з яких : 276750,00 грн. штрафу у розмірі 20 %, 114 851,25 грн. пені за період з 02.11.2012 р. по 24.01.2013 р., 96 862,50 штрафу у розмірі 7% та 6255,31 грн. 3% річних за період з 20.07.2012 р. по 07.11.2012 р.

Клопотанням від 11.04.2013р. прокурор зменшив розмір заявлених до стягнення річних з 6255,31 грн. до 398 грн., нарахованих за період з 02.11.2012р. по 07.11.2012р. Представник позивача заяву про зменшення позовних вимог підтримує. Дана заява подана у порядку ст.22 ГПК України та приймається судом до розгляду як така, що не суперечить процесуальним нормам, у зв'язку з чим позовні вимоги розглядаються у новій редакції.

Позивач та прокурор наполягають на задоволенні позову (з урахуванням вказаного клопотання про зменшення позовних вимог), обґрунтовуючи позов неналежним виконанням відповідачем умов укладеного між позивачем та відповідачем форвардного біржового

контракту від 25.05.2012р. №775Ф про закупівлю зерна. Вказане підтверджується проведеною прокуратурою міста перевіркою дотримання товаровиробниками вимог контрактів на закупівлю Аграрним фондом зерна, у т.ч. щодо своєчасності та повноти розрахунків.

Відповідач просить у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі, посилаючись на те, що зобов'язання було порушено саме позивачем; авансовий платіж у вказаний у контракті строк не був перерахований відповідачеві, у зв'язку з чим, на підставі ст. 538 ЦК України та п.6.7 контракту відповідач відмовився від виконання своїх зобов'язань по поставці товару в повному обсязі, що припиняє зобов'язання за контрактом (відзив на позов - арк. справи 22-24).

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін та прокуратури, дослідивши та оцінивши наявні у справі докази, суд встановив:

Між Аграрним фондом (покупець, позивач) та ТОВ "Агросвіт" (продавець, відповідач) укладено форвардний біржовий контракт від 25.05.2012р. №775Ф про закупівлю Аграрним фондом зерна (арк. справи 7-10, оригінал оглянуто у засіданні), відповідно до умов якого в порядку та на умовах даного контракту продавець зобов'язався передати покупцю у власність товар (пшениця м'яка 3 класу, що відповідає ДСТУ 3768-2010), а покупець зобов'язався прийняти товар та оплатити його. Сторонами узгоджено кількість товару (963,190 тонн), термін поставки (до 1 листопада 2012р.), базис поставки (EXW ПАТ ДПЗКУ філія Кобеляцький КХП), ціну за одиницю товару на базисі поставки (1800,00 грн.), вартість товару (1 733 742,00 грн., у т.ч. ПДВ) (п.п.1.1-1.6 контракту).

Поставка вважається здійсненою в момент підписання акта приймання-передавання товару на базисі поставки відповідно до умов цього контракту (п.2.2 контракту).

Порядок розрахунків встановлений розд.5 контракту. Так, покупець упродовж трьох робочих днів з моменту укладення контракту на торгах аграрної біржі зобов'язується перерахувати кошти (авансовий платіж) на поточний рахунок продавця у розмірі 50% від суми контракту. Продавець у день надходження авансового платежу видає покупцю податкову накладну на відповідну суму. Остаточний розрахунок здійснюється впродовж трьох робочих днів після поставки товару відповідно до цього контракту, надання документів, передбачених п.3.3, та виконання п.4.1 Контракту.

Контракт набуває чинності з моменту його підписання сторонами та реєстрації на аграрній біржі і діє до 1 грудня 2012р. Контракт підписано повноважними представниками, зареєстровано Аграрною біржею 25.05.2012р.

Розірвання контракту в односторонньому порядку не допускається, крім випадків, що передбачені законодавством та цим контрактом (п.10.1 контракту). Разом з тим, п.10.2 контракту передбачає право покупця в односторонньому порядку розірвати контракт у разі недостатнього фінансування видатків на здійснення форвардних закупівель.

20.06.2012р. укладено додатковий договір №1 до Контракту №775Ф, яким змінено обсяги товару та його вартість (768,750 тонн вартістю 1 383750,00 грн., у т.ч. ПДВ). Усі інші умови контракту залишено без змін. Додатковий договір підписано повноважними представниками, зареєстровано на Аграрній біржі за №1 (775 Ф) 20.06.2012р. (арк. справи 11-12).

Тобто, згідно умов контракту, покупець зобов'язався перерахувати попередню оплату у розмірі 50% від суми контракту до 30.05.2012р.

Як вбачається з матеріалів справи, платіжним дорученням №1360 від 02.07.2012р. позивач перерахував відповідачу 691 875,00 грн. у якості попередньої оплати за вказаним контрактом (про що вказано у графі "призначення платежу", копія платіжного доручення - арк.13 справи). Однак дані кошти надійшли на рахунок відповідача 20.07.2012р., про що свідчить відмітка Державної казначейської служби України про оплату та виписка з рахунку відповідача (арк. справи 13, 30). Згідно Закону України від 05.04.2001 р. № 2346-III "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) переказ вважається завершеним з моменту зарахування суми переказу на рахунок отримувача або її видачі йому в готівковій формі.

У подальшому, як вбачається з матеріалів справи, відповідач не виконав свої договірні зобов'язання та не передав у власність позивача зерно, натомість 24.07.2012р. (через чотири дні після отримання попередньої оплати) направив позивачу повідомлення №229 від 24.07.2012р. про відмову від виконання зобов'язання за вказаним контрактом. Відповідно до даного повідомлення, у зв'язку з простроченням Аграрним фондом своїх зобов'язань по здійсненню попередньої оплати за товар, виконання зобов'язань по поставці товару покупцю втратило інтерес для продавця, внаслідок чого продавець (відповідач) відмовляється від прийняття виконання зобов'язання покупця по оплаті товару, а також відмовляється від своїх зобов'язань по контракту (копія повідомлення та доказів його направлення і вручення позивачу - арк.25-28 справи).

У подальшому, 07.11.2012р. відповідач повернув авансовий платіж, що підтверджується платіжним дорученням №1466 від 07.11.2012р. (призначення платежу - "повернення попередньої оплати за пшеницю...", копія - арк. справи 14).

Прокурор зазначає, що умовами Контракту не передбачено, що перерахування відповідачем на рахунок позивача будь-яких сум грошових коштів звільняє відповідача від обов'язку виконати свої зобов'язання за контрактом, вважає інтереси держави порушеними та звертається до суду з даним позовом в інтересах держави та просить стягнути з відповідача 276750,00 грн. штрафу у розмірі 20 %, нарахованого на підставі п.7.2 контракту, 114 851,25 грн. пені за період з 02.11.2012 р. по 24.01.2013 р., 96 862,50 штрафу у розмірі 7% (нарахованих на підставі п.7.5 контракту) та 398,00 грн. - 3% річних за період з 02.11.2012р. по 07.11.2012р. (нарахованих на підставі ч.2 ст.625 ЦК України, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог).

Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України), зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з ч.2 п.1 ст.175 Господарського кодексу України майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Статтями 11 Цивільного кодексу України та 174 Господарського кодексу України унормовано, що господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Нормами ст. 627 ЦК України встановлено свободу договору, тобто відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

З положень ст.509 ЦК України та ст.173 ГК України вбачається, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України та ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язань або їх зміна не допускається.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

За змістом ст.611 ЦК України, припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання може мати місце, якщо це встановлено договором або законом.

За змістом ч.3 ст.538 ЦК України, якщо одна із сторін зобов'язання не виконує свого обов'язку або якщо є явні підстави вважати, що вона його не виконає у встановлений строк (наприклад, об'єктивно не встигне), друга сторона має право або зупинити виконання свого обов'язку, або відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі. Це правило має загальний характер та розповсюджується на будь-які зустрічні зобов'язання. Застосування до спірних договірних відносин ч. 3 ст. 538 ЦК України, в свою чергу, випливає з приписів ч. 1 ст. 693 ЦК України, згідно яких, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу.

Відповідач у своєму повідомленні підтверджує, що на момент його складання і направлення (24.07.2012) зобов'язання по оплаті було виконане Аграрним фондом, а отже виконання останнім зобов'язання по оплаті (хоч і з порушенням строків) було прийнято з боку відповідача. Як вже зазначалось, фактично дії щодо неприйняття виконання зобов'язання ТОВ "Агросвіт" (хоч про це і йдеться у письмовому повідомленні) здійснені не були, оскільки отримані кошти (попередня оплата) були прийняті та повернуті позивачу майже через чотири місяці, що підтверджується вищезгаданим платіжним дорученням, тобто вже після настання строку, у який відповідач повинен був виконати свої зобов'язання по контракту. Направивши письмову відмову позивачу відповідач не повернув разом з цією письмовою відмовою грошові кошти - попередню оплату за товар, а користувався вказаними грошовими коштами достатньо довгий час (з 20.07.2012р. до 07.11.2012р.). Жодних доказів у обґрунтування відсутності можливості повернути зазначені кошти відповідач не надав.

Крім того, судом прийнято до уваги, що хоч відповідач і посилається у обґрунтування відмови від виконання зобов'язань на те, що позивачем не здійснено перерахування авансового платежу у строк до 30.05.2012р., все ж між сторонами було 20.06.2012р. укладено додаткову угоду до контракту, тобто, знаючи про прострочення виконання зобов'язання позивачем, відповідач не відмовлявся від виконання зобов'язання аж до отримання на свій розрахунковий рахунок грошових коштів (попередньої оплати).

На думку суду, фактично своїми діями ТОВ "Агросвіт" підтвердило дійсність та обов'язковість контракту як для позивача, так і для відповідача - продавця за контрактом.

Аграрний фонд є спеціалізованою бюджетною установою, що фінансується з Державного бюджету України в розмірі бюджетних програм, відповідно до покладених на нього функцій державою. Здійснення оплати проводиться Державною казначейською службою України шляхом перерахування коштів з реєстраційного рахунку Аграрного фонду, на який надходять кошти для здійснення оплат за відповідною бюджетною програмою з Державного бюджету України, відкритого в УДКСУ на поточний рахунок товаровиробника за умов наявності відкритих асигнувань та коштів.

Судом враховано, що надходження коштів з Державного бюджету для оплати по даному контракту не залежало від волевиявлення позивача по справі, тобто покупця по контракту, і затримка здійснення предоплати, відповідно до умов контракту, відбулася не з вини позивача. Відповідачу про це було відомо, поскільки він підписав даний контракт і знайомий з його умовами, а саме з джерелом фінансування коштів для оплати сільгосппродукції по даному контракту.

Контрактом передбачено здійснення закупівлі зерна до державного інтервенційного фонду, що безпосередньо пов'язано з забезпеченням продовольчої безпеки держави, а тому, згідно з нормами ст.612 ЦК України, відповідач повинен був мати дійсно вагомі підстави втрати інтересу до виконання Аграрним фондом зобов'язань за контрактом.

Посилання відповідача на приписи ст.706 ЦК України, якими передбачено, що прострочення покупцем оплати товару у разі, якщо договором встановлено попередню оплату товару, є відмовою покупця від договору, судом до уваги не беруться, оскільки форвардний біржовий контракт не відноситься до договорів роздрібної купівлі-продажу, правова природа яких регламентована параграфом 2 глави 54 ЦК України.

Посилання відповідача на п. 6.7 контракту як на підставу односторонньої відмови від даного контракту суд також вважає безпідставним, оскільки п. 6.7 контракту прямо передбачено, що у разі невиконання однією із сторін своїх зобов'язань або наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає своїх зобов'язань у встановлений строк або виконає його не в повному об'ємі, друга сторона має право зупинити виконання своїх зобов'язань, відмовитись від їх виконання частково або в повному об'ємі. Проте, як уже зазначалося вище, на момент відмови відповідача від контракту (24.07.2012р.), позивачем були виконані передбачені контрактом зобов'язання щодо перерахування попередньої плати, що було відомо відповідачу, тобто, на той час були відсутні необхідні передумови для односторонньої відмови від виконання зобов'язання, наявність яких є обов'язковою в силу п.6.7 контракту та ч.3 ст.538 ЦК України.

Разом з цим, відповідно до п.7.1. контракту, у разі невиконання (неналежного виконання) або затримки виконання будь-якої з вимог контракту сторони несуть відповідальність згідно із законодавством.

При цьому, відповідно до п.7.4. контракту, у разі порушення покупцем строків оплати, установлених п.п.5.1., 5.3. цього контракту, покупець сплачує пеню у розмірі однієї облікової ставки НБУ, що діяла в період несвоєчасної оплати від вартості простроченого платежу.

Отже, за порушення зобов'язання (несвоєчасне перерахування авансового платежу) позивач на вимогу відповідача мав сплатити пеню, проте відповідач правом вимоги не скористався.

Суд вважає , що відповідач порушив свої зобов'язання за контрактом, а тому згідно зі ст.611 ЦК України, для нього повинні настати правові наслідки, встановлені контрактом.

Відповідальність сторін встановлена розд. 7 контракту. Так, згідно п.7.2 контракту, за невиконання продавцем умов контракту щодо обсягів поставки ним сплачується штраф у розмірі 20% вартості недопоставленого товару.

У разі виконання покупцем п.5.1 та невиконання продавцем п.2.1 цього контракту з продавця стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості недопоставленого товару, з якого допущено прострочення виконання за кожен день прострочення, а за прострочення понад 30 днів додатково стягується штраф у розмірі 7 відсотків вказаної вартості (п.7.5).

Таким чином, зі змісту передбачених пунктами 7.2. та 7.5 умов договору порядок нарахування штрафних санкцій залежить від вартості недопоставленого товару. Умовою для застосування санкцій за змістом вказаних пунктів є не поставка товару взагалі або ж поставка у меншій кількості. Таким чином за не поставку товару, а так само поставку товару у меншій кількості, передбачено нарахування штрафних санкцій.

З аналізу ст.ст.199, 216, 217, 231 ГК України вбачається, що сторони договору, за відсутності встановлених спеціальними законами обмежень, не позбавлені права передбачити договором неустойку, що стягується за прострочення негрошового зобов'язання у відсотках до суми невиконаного зобов'язання за кожен день прострочення, та звернутися з вимогою про стягнення такої неустойки у зв'язку з простроченням зобов'язання. Відповідну правову позицію наведено в постанові Верховного Суду України від 22.11.2010р. у господарській справі № 14/80-09-2056, Постанові ВГСУ від 20.12.2011р. по справі №4/5025/1063/11 .

Судом здійснено перевірку методики та розмірів нарахування санкцій. За результатами перерахунку суд задовльняє позовні вимоги в частині стягнення штрафу у розмірі 20% вартості недопоставленого товару, передбаченого п.7.2 контракту, у сумі 276 750,00 грн.

Стосовно санкцій, передбачених п.7.5 договору, суд зазначає наступне: умовою для застосування санкцій є виконання покупцем п.5.1 та невиконання продавцем п.2.1 контракту. У свою чергу п.5.1 контракту передбачено обов'язок покупця здійснити попередню оплату товару упродовж трьох робочих днів з моменту укладення контракту. Як уже було зазначено вище, покупець даний обов'язок виконав з порушенням строків.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання. Вказана норма застосовується у взаємозв"язку з нормами процесуального права (ст.551 ЦК України та ст.233 ГК України).

Відповідно до ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Згідно з ч. 1 ст. 233 Господарського кодексу України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Правовий аналіз названих статей свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду.

Відповідно до абз. 1 п. 3.17.4. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" № 18 від 26.12.2011 року вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Крім того, висновок суду щодо необхідності зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню з відповідача, повинен ґрунтуватися, крім викладеного, на загальних засадах цивільного законодавства, якими є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (п.6 ст.3 ЦК України).

Враховуючи викладене вище, відсутність збитків у позивача, які були понесені ним внаслідок неналежного виконання зобов'язання іншою стороною, повернення відповідачем суми попередньої оплати до звернення з даним позовом до суду, причини невиконання зобов'язання іншою стороною (відповідачем), а також те, що розмір нарахованих санкцій є достатньо значним, дані санкції для позивача будуть прибутком, у той час як відповідача їх стягнення може поставити у скрутне фінансове становище, враховуючи інтереси обох сторін, виходячи з загальних засад цивільного законодавства, задекларованих у ст.3 ЦК України, суд вважає за необхідне зменшити розмір штрафних санкцій, нарахованих на підставі п.7.2 договору, на 50 %. Таким чином, стягненню з відповідача підлягає 57 425,63 грн. пені та 48 431,25 грн. штрафу.

Вирішуючи питання про правомірність заявлення до стягнення 3% річних, суд враховує наступне:

Контрактом від 25.05.2012р. або законом у даному випадку розмір процентів за користування грошовими коштами не встановлений. Прокурор просить стягнути 3% річних, нарахованих на підставі ст.625 ЦК України.

Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України, обов'язок щодо сплати 3% річних виникає у боржника, який допустив прострочення виконання грошового зобов'язання; нарахування річних здійснюється на прострочену суму.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов"язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст.612 ЦК України).

Частиною другою статті 693 ЦК України передбачено право покупця у разі порушення продавцем строку передання йому попередньо оплачених товарів або пред'явити вимогу про передання оплаченого товару, або вимагати повернення суми попередньої оплати. Зі змісту зазначеної норми права вбачається, що умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов'язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати.

Можливість обрання певно визначеного варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця. Однак, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця. Оскільки законом не визначено форму пред'явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред'явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі - формі позову (на викладене звертає увагу Верховний Суд України у постанові від 28.11.2011р.). Проте судом встановлено, що позивач жодного разу не звертався до відповідача з вимогою про повернення суми попередньої оплати (ні листом, ні телеграмою, ні будь-яким іншим чином, що підтверджується і самим представником позивача у судовому засіданні). На час звернення до суду з даним позовом сума попередньої оплати повернута позивачу. У зв'язку з цим, на думку суду, вважати наявною у відповідача прострочку у виконанні грошового зобов'язання та стягувати проценти на підставі ч.2 ст.625 ЦК України за вказаний період відсутні законодавчі підстави. Таким чином, суд відмовляє у задоволенні позову в частині стягнення 398,00 грн. річних.

Що стосується порядку розподілу господарських витрат між сторонами, суд керується наступним.

Відповідно до ч.7 ст.6 Закону України "Про судовий збір" розподіл судового збору здійснюється відповідно до процесуального законодавства.

Таким чином, вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується ст.49 ГПК України, за приписами якої при частковому задоволенні позову судовий збір покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При цьому, суд враховує приписи п. 4.6. Постанови пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.13р. "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" де зазначено, що приймаючи рішення зі справи, провадження в якій порушено за заявою прокурора, господарський суд у разі повного або часткового задоволення позову (скарги) стягує судовий збір з відповідача (повністю або пропорційно задоволеним вимогам), якщо він не звільнений від сплати судового збору; у разі ж повної або часткової відмови в позові судовий збір стягується з визначеного прокурором позивача (так само повністю або пропорційно задоволеним вимогам), за винятком випадків, коли останнього звільнено від сплати судового збору, та коли позивачем у справі є сам прокурор. Стягнення відповідних сум судового збору здійснюється в доход державного бюджету України. У разі зменшення судом розміру неустойки судовий збір покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення неустойки (п.3.17.4 вказаної Постанови пленуму).

На підставі матеріалів справи, керуючись ст.ст.33,43,49,82-85 ГПК України, суд,- ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агросвіт" (39200, Полтавська область, Кобеляцький район, м.Кобеляки, вул.Касьяна,28/15, ЄДРПОУ 32813209) на користь Аграрного фонду (вул.Б.Грінченка,1, м.Київ, 01001, р/р 37116004004099 в ДКСУ, МФО 820172) 276 750,00 грн. - 20% штрафу, 57 425,63 грн. пені та 48 431,25 грн. - 7% штрафу.

3. В іншій частині позову - відмовити.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агросвіт" (39200, Полтавська область, Кобеляцький район, м.Кобеляки, вул.Касьяна,28/15, ЄДРПОУ 32813209) в дохід спеціального фонду Державного бюджету України 9 769,28 грн. судового збору.

5. Стягнути з Аграрного фонду (вул.Б.Грінченка,1, м.Київ, 01001, р/р 37116004004099 в ДКСУ, МФО 820172) в дохід спеціального фонду Державного бюджету України 7,96 грн. судового збору.

6. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 16.04.2013р.

Суддя О.С.Мацко