Рішення № 30838510, 10.04.2013, Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 2601/22321/12

Провадження № 2/752/916/13

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

10.04.2013 року Голосіївський районний суд м. Києва у складі

головуючого судді Шевченко Т.М.

з участю секретаря Крекотень О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом Кредитної спілки «Кредитна спілка офіцерів Київського гарнізону» до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та КП «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна», третя особа - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4, про визнання недійсним договору дарування та скасування державної реєстрації права власності на частку квартири, -

в с т а н о в и в:

У листопаді 2012 року КС «Кредитна спілка офіцерів Київського гарнізону» звернулася в суд з позовом до відповідачів ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про визнання недійсним договору дарування ? часток квартири АДРЕСА_1, укладеного між ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3, посвідченого 12 вересня 2011 року приватним нотаріусом КМНО ОСОБА_4 Також просила визнати право власності на 2/4 частки зазначеної квартири за ОСОБА_1 та визнати право власності на ? частку квартири за ОСОБА_2

Свої вимоги мотивує тим, що договір дарування ? часток квартири було укладено без наміру створення правових наслідків, оскільки відповідачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2, будучи обізнаними про те, що в Голосіївському районному суді м. Києва відкриті провадження по цивільним справам за позовом КС «Кредитна спілка офіцерів Київського гарнізону» до ОСОБА_2 та ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами, з метою уникнути відповідальності за виконання постановлених в майбутньому рішень суду про стягнення грошових коштів у зв'язку з неналежним виконанням договірних зобов'язань, фіктивно уклали договір дарування від 12.09.2011 року.

28 грудня 2012 року КС «Кредитна спілка офіцерів Київського гарнізону» надала заява про зміну предмету позову (а.с. 38), в якій просить визнати договір дарування ? часток квартири АДРЕСА_1 недійсним та скасувати здійснену КП БТІ державну реєстрацію права власності на зазначену частку квартири за ОСОБА_3 В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що вказаний договір дарування укладений з порушенням норм чинного законодавства України та є таким, що порушує законні права та інтереси позивача як кредитора ОСОБА_1 та ОСОБА_2, оскільки він укладений з метою невиконання своїх зобов'язань перед позивачем та приховування свого майна, що в подальшому могло бути реалізовано з метою погашення заборгованості відповідачів в порядку примусового виконання судового рішення.

В судовому засіданні представники позивача підтримали свої позовні вимоги та просили суд задовольнити позов з вищевказаних підстав.

Представник відповідачів ОСОБА_2, ОСОБА_1 та ОСОБА_3 в судовому засіданні не визнала позовні вимоги та заперечувала проти їх задоволення, зазначивши, що між позивачем та відповідачами ОСОБА_1 та ОСОБА_2 виникли договірні відносини, пов'язані з укладенням кредитних договорів, за умовами якого передбачено виконання зобов'язальною стороною грошових зобов'язань, пов'язаних з поверненням грошових коштів, при цьому кредитними договорами не передбачено альтернативного зобов'язання, яке було б пов'язане з передачею права власності на об'єкт нерухомого майна, яке належало на праві приватної власності ОСОБА_2 та ОСОБА_1 у разі неналежного виконання договірних зобов'язань, як і не визначені види забезпечення виконання зобов'язань, що зумовлювало б накладення заборони на відчуження конкретного об'єкту нерухомого майна, яке належало відповідачам ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на момент укладення кредитних договорів. Крім того, визначені в договорі дарування квартири істотні умови договору не суперечать вимогам цивільного законодавства, які регулюють порядок укладення даного виду договору, в даному випадку обдарований ОСОБА_3 набув права власності на дарунок, тобто ? частки квартири, що підтверджується Витягом про державну реєстрацію прав, зареєстрованого 22.09.2011 р. КП БТІ. На момент укладення договору дарування квартира АДРЕСА_1 під забороною не перебувала.

Відповідач КП БТІ в судове засідання не забезпечив явку свого представника, хоча про час та місце розгляду справи повідомлявся судом.

Третя особа - приватний нотаріус КМНО ОСОБА_4 в судове засідання також не з'явилася, надіслала заяву про слухання справи у її відсутності.

Вислухавши пояснення представників сторін та дослідивши матеріли справи, суд встановив наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 717 ЦК України за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов'язується передати в майбутньому другій стороні (обдарованому) безоплатно майно (дарунок) у власність.

Судом встановлено, що 12 вересня 2011 року між ОСОБА_2 і ОСОБА_1 з однієї сторони, та ОСОБА_3 з другої сторони був укладений договір дарування ? часток квартири АДРЕСА_1, посвідчений приватним нотаріусом КМНО ОСОБА_4 (а.с. 17)

Як зазначено у п. 2 Договору дарування, вказана квартирі належить дарувальницям на підставі свідоцтва про право власності на житло, видане сектором приватизації Московської районної в м. Киві державної адміністрації 05 липня 1993 року, згідно з розпорядженням (наказом) від 05 липня 1993 року, 33227; договору про визначення часток у квартирі, що є спільною власністю, посвідченого 03 листопада 2005 року приватним нотаріусом КМНО ОСОБА_5, реєстровий № 3091, зареєстрований в КП БТІ 08 листопада 2005 року у реєстрову книгу № д. 382-40 за реєстровим № 3041 та договору дарування 1/ 4 частки квартири, посвідчений 21листопада 2005 року приватним нотаріусом КМНО ОСОБА_5, реєстрований № 3227, зареєстрований в КП БТІ 28 листопада 2005 року у реєстрову книгу 382-41 за реєстровим № 3091.

Також судом встановлено, що рішенням Голосіївського райсуду м. Києва від 06.09.2011 р. у справі № 2-3303/11 задоволено позов КС «Кредитна спілка офіцерів Київського гарнізону» до ОСОБА_2 постановлено стягнути з ОСОБА_2 на користь КС «Кредитна спілка офіцерів Київського гарнізону» заборгованість за кредитним договором № 402/к/08 від 31 грудня 2008 року у сумі 211 811,87 грн., заборгованість за кредитним договором № 5/к/09 від 17.01.2009 р. у сумі 70 503,13 грн., а також 1700 грн. судового збору та 120 грн. витрат з ІТЗ. (а.с. 24)

Крім того, рішенням Голосіївського райсуду м. Києва від 25.04.2012 р. у справі № 2-74/12 задоволено позов КС «Кредитна спілка офіцерів Київського гарнізону» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Постановлено стягнути з ОСОБА_1 на користь КС «Кредитна спілка офіцерів Київського гарнізону» заборгованість за договорами кредитної лінії: № 387/1кл/08 від 11 грудня 2008 року, № 388/1/кл/08 від 11 грудня 2008 року, № 393/1/кл/08 від 18.12.2008 р. у сумі 427 757 грн., 2034 грн. судового збору та 107,30 витрат з ІТЗ. (а.с. 22)

Позивач просить визнати оспорюваний договір дарування ? часток квартири АДРЕСА_1 з правової підстави, передбаченої статтею 234 ЦК України, а саме, що правочин є фіктивним, який вчинено без наміру створення наслідків, які обумовлені цим правочином.

Згідно ст. 234 ЦПК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином.

Статтею 60 ЦПК України визначено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу.

Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

На підтвердження своїх доказів позивач не надав жодного доказу. Доводи КС «Кредитна спілка офіцерів київського гарнізону» ґрунтуються лише на поясненнях та зводяться до наступного.

Позивач вважає, що договір дарування ? часток квартири було укладено без наміру створення правових наслідків, оскільки відповідачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2, будучи обізнаними про те, що в Голосіївському районному суді м. Києва відкриті провадження по цивільним справам за позовом КС «Кредитна спілка офіцерів Київського гарнізону» до ОСОБА_2 та ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами, з метою уникнути відповідальності за виконання постановлених в майбутньому рішень суду про стягнення грошових коштів у зв'язку з неналежним виконанням договірних зобов'язань, фіктивно уклали договір дарування від 12.09.2011 року.

Як роз'яснено у п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року за № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» для визнання правочину фіктивним необхідно встановити наявність умислу всіх сторін правочину. Судам необхідно враховувати, що саме по собі невиконання правочину сторонами не означає, що укладено фіктивний правочин. Якщо сторонами не вчинено будь-яких дій на виконання такого правочину, суд ухвалює рішення про визнання правочину недійсним без застосування будь-яких наслідків. У разі якщо на виконання правочину було передано майно, такий правочин не може бути кваліфікований як фіктивний.

На спростування цього доводу представник відповідачів посилається на те, що право власності ОСОБА_3 на ? частки квартири підтверджується Витягом про державну реєстрацію прав, зареєстрованого 22.09.2011 року КП БТІ. Проте, між позивачем та відповідачами ОСОБА_1 та ОСОБА_2 виникли договірні відносини, пов'язані з укладенням кредитних договорів, за умовами якого передбачено виконання зобов'язальною стороною грошових зобов'язань, пов'язаних з поверненням грошових коштів. При цьому, кредитними договорами не передбачено альтернативного зобов'язання, яке було б пов'язане з передачею права власності на об'єкт нерухомого майна, яке належало на праві приватної власності ОСОБА_2 та ОСОБА_1 у разі неналежного виконання договірних зобов'язань, як і не визначені види забезпечення виконання зобов'язань, що зумовлювало б накладення заборони на відчуження конкретного об'єкту нерухомого майна, яке належало відповідачам ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на момент укладення кредитних договорів. Крім того, визначені в договорі дарування квартири істотні умови договору не суперечать вимогам цивільного законодавства, які регулюють порядок укладення даного виду договору, оскільки в даному випадку обдарований ОСОБА_3 набув права власності на дарунок, тобто ? частки квартири.

На момент укладення договору дарування квартира АДРЕСА_1 під забороною не перебувала.

Всупереч вимогам ст. 60 ЦПК України позивач не надав суду доказів на підтвердження обставин, які свідчили б про наявність порушень прав позивача з боку відповідачів по справі при укладенні договору дарування від 12 вересня 2011 року, які слугували б підставою для визнання недійсним укладеного між ними договору на підставі ст. 234 ЦК України, оскільки звернення позивача з позовом до суду про стягнення з відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_1 заборгованості по кредитним договорам не може слугувати підставою для визнання недійсним оспорюваного договору дарування, враховуючи той факт, що між сторонами даного спору КС «Кредитна спілка офіцерів Київського гарнізону» та ОСОБА_1 та ОСОБА_2 виникли відносини, які пов'язані з укладенням кредитних договорів, в яких не міститься застереження щодо обмеження прав відповідачів під час їх дії у реалізації своїх прав як власника майна, в тому числі на відчуження наявного нерухомого майна, яке набуте до укладення кредитних договорів.

Доводи позивача про те, що укладення договору дарування квартири вчинено без наміру створення правових наслідків, також не заслуговують на увагу, оскільки ОСОБА_2 і ОСОБА_1, уклавши з ОСОБА_3 спірний договір, вчинили реальний правочин, відповідно до якого вони подарували, а обдарований прийняв в дар спірну квартиру, що підтверджується п. 13 договору, згідно якого право власності на відчужувані ? частки квартири у обдарованого виникає з моменту їх прийняття. Прийняттям дарунка вважається одержання обдарованим примірника договору дарування після його нотаріального посвідчення.

Як вбачається з матеріалів справи, обдарований ОСОБА_3 дар прийняв: підписав договір, зареєстрував своє право власності в КП БТІ 14.10.2011 р., вступив у володіння, користування та розпорядження даром, оскільки зареєстрований та фактично проживає в спірній квартирі. Отже, оспорюваний договір, безпосередньо після його підписання, повністю виконаний сторонами договору, що свідчить про реальне настання наслідків, що обумовлені ним.

Крім того, судом встановлено, що виконання рішень Голосіївського райсуду м. Києва триває, остаточних рішень виконавчою службою у виконавчому провадженні не приймалось, квартира у заставу не передавалася.

Оцінивши надані докази, доводи сторін, суд приходить до висновку, що доказування з боку позивача ґрунтується лише на поясненнях та її оцінці подій, тобто ґрунтується на припущеннях.

Разом з тим, ч. 4 ст. 60 ЦПК України чітко визначено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Таким чином, позивач не надав суду доказів на підтвердження своїх вимог про визнання договору дарування ? часток квартири недійсним і в задоволені позову слід відмовити.

Позивач не довів суду і підставність своїх вимог щодо необхідності скасувати здійснену КП БТІ державну реєстрацію права власності на ? частки квартири за ОСОБА_3, а тому в задоволені позову в цій частині також слід відмовити.

З урахуванням висновку суду щодо відмови в задоволені позовних вимог КС «Кредитна спілка офіцерів Київського гарнізону», їй слід відмовити і в задоволені вимог про стягнення судового збору.

Керуючись статтями 202, 203, 204, 216, 234 ЦК України, статтями 3, 4, 10, 11, 57-60, 88, 209, 212-215, 218, 223 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову Кредитної спілки «Кредитна спілка офіцерів Київського гарнізону» до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та КП «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна», третя особа - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4, про визнання недійсним договору дарування та скасування державної реєстрації права власності на частку квартири відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя