Постанова № 30837102, 18.04.2013, Чернівецький окружний адміністративний суд

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15:20год. 18 квітня 2013 року м. Чернівці Справа № 824/557/13-а

Чернівецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Ковтюк В.О.

секретаря судового засідання Бурковської Ю.Т.

за участю:

представника позивача - Факаса В.О.

представника відповідача - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом управління Пенсійного фонду України у Вижницькому районі Чернівецької області до пансіонату лікування матері і дитини «Зелені пагорби» про стягнення заборгованості,, -

ВСТАНОВИВ:

Управління Пенсійного фонду України у Вижницькому районі Чернівецької області (позивач) звернувся з адміністративним позовом до пансіонату лікування матері і дитини «Зелені пагорби» (відповідач) про стягнення заборгованості по сплаті єдиного соціального внеску в розмірі 1673,87 грн. (з врахуванням заяви про зменшення позовних вимог).

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на те, що відповідач перебуває на обліку в управлінні Пенсійного фонду України у Вижницькому районі є платником страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування. Відповідачем 18 січня 2013 року подано звіт за грудень 2012 року, в якому визначено суму єдиного внеску в розмірі 6240,41 грн. У встановлений законодавством строк відповідач своє зобов'язання не виконав, у зв'язку із чим на його адресу 04 лютого 2013 року було направлено вимогу про сплату боргу. Після подання позову відповідач частково погасив суму заборгованості на суму 4565,71 грн. Таким чином, на день розгляду справи сума заборгованості за грудень 2012 року становить 1673,87 грн.

Відповідач вже вдруге в судове засідання не з'явився, явку представника в судове засідання не забезпечив, однак надав заяву в якій зазначив, що позов визнає на підтвердження чого надає копії платіжних доручень, які підтверджують факт сплати заборгованості.

В судовому засіданні позивач позов підтримав в повному обсязі та наполягав на його задоволенні.

Судом встановлено, що відповідач зареєстрований в Єдиному державному реєстрі підприємців та організацій 30 травня 1996 року як суб'єкт підприємницької діяльності (а.с.5) та з 30 травня 1996 року зареєстрований як платник страхових внесків (а.с.6).

18 січня 2013 року відповідач подав звіт за грудень 2012 року, відповідно до якого єдиний внесок за грудень складає - 6240,41 грн. (а.с.8-11).

04 лютого 2013 року на адресу відповідача направлено вимогу про сплату боргу №Ю-06 на суму 11466,58 грн., яку відповідач отримав 8 лютого 2013 року(а.с.12).

Згідно картки особового рахунку патинка єдиного внеску за відповідачем рахується заборгованість за листопад 2012 року - 5226,17 грн. (яку погашено 27.02.13), за грудень 2012р. 6240,41 грн. (частково сплачено - 4565,71 грн. 20.03.13р.)(долучено в судовому засіданні).

Відповідачем надані платіжні доручення:

від 26 лютого 2013 року №10 на суму 5227,00 грн. (проведено банком 27.02.13); від 18 березня 2013 року №20 на суму 424,69 грн. (проведено банком 20.03.13);

від 18 березня 2013 року №№ 18-19 відповідно на суми 4080,73 грн. та 60,29 грн. (проведено банком 20.03.13р.)(а.с.19-20).

Таким чином, на час розгляду справи в суді заборгованість відповідача за грудень 2012 року перед Пенсійним фондом становить 1673,87 грн. (заборгованість за листопад-грудень 2012 року складає 11588,58 грн. - 9792,71 грн. (сплачено позивачем згідно із платіжними дорученнями).

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування регулюються Законом України " Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 8 липня 2010 року №2464-VI , який розроблений відповідно до Конституції України (далі - Закон №2464).

Відповідно до п.2 ст.1 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.10р.№2464 (далі - Закон №2464) єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Частина 2 ст. 9 Закону №2464 передбачає, що обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

Частина 8 ст.9 Закону №2464 передбачає, що платники єдиного, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.

При цьому платники, зазначені у пункті 1 частини першої статті 4 цього Закону, під час кожної виплати заробітної плати (доходу, грошового забезпечення), на суми якої (якого) нараховується єдиний внесок, одночасно з видачею зазначених сум зобов'язані сплачувати нарахований на ці виплати єдиний внесок у розмірі, встановленому для таких платників (авансові платежі). Винятком є випадки, якщо внесок, нарахований на ці виплати, вже сплачений у строки, встановлені абзацом першим цієї частини, або за результатами звірення платника з територіальним органом Пенсійного фонду за платником визнана переплата єдиного внеску, сума якої перевищує суму внеску, що підлягає сплаті, або дорівнює їй. Кошти перераховуються одночасно з отриманням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплату доходу, грошового забезпечення), у тому числі в безготівковій чи натуральній формі. При цьому фактичним отриманням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплату доходу, грошового забезпечення) вважається отримання відповідних сум готівкою, зарахування на рахунок одержувача, перерахування за дорученням одержувача на будь-які цілі, отримання товарів (послуг) або будь-яких інших матеріальних цінностей у рахунок зазначених виплат, фактичне здійснення з таких виплат відрахувань згідно із законодавством або виконавчими документами чи будь-яких інших відрахувань.

Платники єдиного внеску, зазначені у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний рік, до 10 лютого наступного року, крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування, та членів сімей таких осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, які сплачують єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.

Періодом, за який платники єдиного внеску подають звітність до територіального органу Пенсійного фонду (звітним періодом), є календарний місяць, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, для яких звітним періодом є календарний рік.

Частиною 12 ст.9 Закону №2464 передбачено, що єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.

Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 13 Закону №2464 Пенсійний фонд та його територіальні органи мають право стягувати з платників несплачені суми єдиного внеску.

Пункт 6 п. 6.10 Постанови правління Пенсійного фонду України «Про затвердження Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 27 вересня 2010 року N 21-5 передбачає, що за рахунок сум, що надходять від платника єдиного внеску або від державної виконавчої служби, погашаються суми недоїмки, штрафних санкцій та пені у порядку календарної черговості їх виникнення. У разі якщо платник має несплачену суму недоїмки, штрафів та пені, сплачені ним суми єдиного внеску зараховуються в рахунок сплати недоїмки, штрафів та пені у порядку календарної черговості їх виникнення.

Згідно п.4 ч.3 ст.129 Конституції України та ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, проте відповідач не надав доказів щодо сплати суми в розмірі 1673,87 грн.

Заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши матеріали справи, встановивши фактичні обставини в справі, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши та оцінивши надані докази в сукупності, проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 4 ст. 94 КАС України у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

Керуючись ст.ст.11, 71, 76, 79, 86, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з пансіонату лікування матері і дитини «Зелені пагорби» (с.Виженка, Вижницький р-н, Чернівецька обл., іден. код 02647958) на користь Управління Пенсійного фонду України в Вижницькому районі - 1673 (одну тисячу шістсот сімдесят три) грн. 87 коп.

Порядок і строки оскарження постанови визначаються ст.ст. 185, 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку постанови суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанову в повному обсязі виготовлено 23 квітня 2013 р.

Суддя В.О. Ковтюк