Постанова № 30837061, 11.04.2013, Кіровоградський окружний адміністративний суд

Україна КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД -------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 квітня 2013 року Справа № 811/614/13-а

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі: головуючої - судді Нагібіної Г.П. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Кіровоградській області про скасування рішення, -

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

ФОП ОСОБА_1 звернулась до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом, з урахуванням заяви про зміну позовних вимог (а.с.72-75), про скасування постанови інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Кіровоградській від 10 вересня 2012 р. №40/ю-Нарх, якою накладено штраф в сумі 39672 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що винесена постанова про застосування штрафу за проведення будівельних робіт без реєстрації декларації про початок будівельних робіт є протиправною, оскільки визначення категорії складності об'єкту будівництва не належить до повноважень інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Кіровоградській області.

Відповідач заперечуючи проти позову надав суду заперечення, які обґрунтовані тим, що право на визначення інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Кіровоградській категорії складності об'єкта будівництва визначено у Настанові щодо застосування будівельних норм у частині віднесення об'єктів будівництва до категорій складності для подальшого проектування і експертизи. Крім того, відповідач звертав увагу суду на порушення позивачем десятиденного строку на звернення до суду з позовом про скасування постанови.

Представник позивача та представник відповідача в судове засідання не з'явились, хоча про дату, час та місце судового засідання були повідомлений належним чином, надали суду клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження (а.с.26).

Відповідно до частини 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України від 06.07.2005 р. № 2747-ІУ (далі КАС України), якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи зазначене, суд вирішив провести судовий розгляд справи в порядку письмового провадження.

Дослідивши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, адміністративний суд,

ВСТАНОВИВ:

ФОП ОСОБА_1 (далі позивач) зареєстрована як фізична особа - підприємець Новоархангельською РДА 07.12.2006 р., що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію НОМЕР_1 (а.с.76).

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 17 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Згідно пункту 1 Положення про Державну архітектурно-будівельну інспекцію України, затвердженого Указом Президента України від 8 квітня 2011 року N 439/2011, Державна архітектурно-будівельна інспекція України (Держархбудінспекція України) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України, входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики з питань державного архітектурно-будівельного контролю, контролю у сфері житлово-комунального господарства.

Відповідно до Переліку територіальних органів Державної архітектурно-будівельної інспекції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.05.2011 р. № 549, Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у Кіровоградській області (далі відповідач) є територіальним органом Державної архітектурно-будівельної інспекції України.

Отже, Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у Кіровоградській області, у розумінні пункту 7 частини статті 3 КАС України, є суб'єктом владних повноважень, рішення якого оскаржене.

На підставі наказу інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Кіровоградській області від 06 вересня 2012 р. №205«ОД» (а.с.95) проведено позапланову перевірку дотримання вимог містобудівельного законодавства під час виконання будівельних робіт по вул. Леніна,20 смт.Новоархангельськ Кіровоградської області за результатами якої складено акт перевірки №20/2012-Нарх від 07 вересня 2012 р.

Постановою №40/ю-Нарх 2012 про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності від 10 вересня 2012 р. до позивача застосовано штраф у розмірі 39672 грн. (далі оскаржуване рішення, а.с.93).

Правомірність та обґрунтованість оскаржуваного рішення про накладення штрафу є предметом спору, який передано на вирішення суду.

Заперечуючи проти доводів позову відповідач посилався на пропуск позивачем строків звернення до суду.

Такі посилання відповідача суд оцінює критично, з огляду на наступне.

Оскаржувана постанова датована 10 вересня 2012 р., яку позивач отримав в цей же день, що підтверджується власним підписом позивача на постанові із зазначенням «з накладеним штрафом не згодна 10 вересня 2012 р.» (а.с.93 зв.).

Згідно частини 1 статті 5 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності» від 14 жовтня 1994 року208/94-ВР, постанову центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю, може бути оскаржено до суду протягом 15 днів з дня її винесення з повідомленням про таке оскарження у той самий строк органу, який виніс постанову.

З позовною заявою про оскарження постанови позивач звернувся до Новоархангельського районного суду 20.09.2012 р. №2852/12Вх., що підтверджується штампом вхідної кореспонденції суду (а.с.1).

Тобто, позивач звернувся з позовом до суду на десятий день п'ятнадцятиденного строку, визначеного Законом, а відтак реалізація права позивача на оскарження рішення суб'єкта владних повноважень відбулась з дотриманням строків на звернення до суду.

Стосовно оскаржуваного рішення, суд дійшов наступних висновків.

Як вбачається зі змісту акту перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, державних будівельних норм, стандартів і правил від 7 вересня 2012 р., перевіряючи особи за результатами перевірки встановили проведення будівельно-монтажних робіт по будівництву добудови до магазину 10 м х 8 м без проектної документації та без реєстрації декларації про початок виконання таких робіт, що є порушення ст.31, 36 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».

За наслідками перевірки відповідач видав припис №4 /2012-Нарх. «про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил», яким вимагав зупинити виконання будівельних робіт, виготовити проектні документацію, подати декларацію про початок будівельних робіт (а.с.8).

На підставі акту перевірки відповідач дійшов висновку, що позивач порушив абзац 2 пункт 4 частини 2 статті Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності» в зв'язку з чим застосовано штраф у розмірі 39678 грн.

Правові та організаційні основи містобудівної діяльності, що спрямовані на забезпечення сталого розвитку територій з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів регулюються Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності» від 14 жовтня 1994 року208/94-ВР (далі Закон N 208/94-ВР).

За приписами частини 3 статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Дані положення кореспондуються з вказаним у пункті 1 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України «Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ» від 6 березня 2008 року № 2.

Згідно частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 41 Закону N 208/94-ВР, державний архітектурно-будівельний контроль - сукупність заходів, спрямованих на дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил, який здійснюється інспекціями державного архітектурно-будівельного контролю в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно з частиною 3 вищезазначеної статті інспекції державного архітектурно-будівельного контролю розглядають відповідно до закону справи про правопорушення у сфері містобудівної діяльності.

Частиною 4 статті 41 передбачено право інспекції державного архітектурно-будівельного контролю складати протоколи про вчинення правопорушень, акти перевірок та накладати штрафи відповідно до закону та видавати приписи.

Пунктом 4 Положенням про Державну архітектурно-будівельну інспекцію України, затверджене Указом Президента України від 08.04.2011 N 439/2011 повноваження відповідача щодо здійснення державного архітектурно-будівельного контролю визначені (далі Положення).

Згідно зі статтею 32 Закону N 208/94-ВР, усі об'єкти будівництва за складністю архітектурно-будівельного рішення та/або інженерного обладнання поділяються на I, II, III, IV і V категорії складності.

Категорія складності об'єкта будівництва визначається відповідно до державних будівельних норм та стандартів на підставі класу наслідків (відповідальності) такого об'єкта будівництва.

Віднесення об'єкта будівництва до тієї чи іншої категорії складності здійснюється проектною організацією і замовником будівництва.

Аналізуючи вищеописані нормативно-правові акти суд дійшов висновку, що ні Законом N 208/94-ВР, ні Положенням не наділено повноважень відповідача щодо визначення ІІ категорії складності об'єкта будівництва.

Аналогічна позиція щодо визначення суб'єкта, який має право визначати категорію складності викладена у листах Державної архітектурно-будівельноїі інспекції України від 30.08.2011 р. №40-16-2364 та від 28.09.2011 р. №40-11-6939 (а.с.111-114).

З аналізу викладеного суд убачає, що віднесення об'єктів будівництва до І-ІІІ категорії складності належить до виключної компетенції повноважень відповідних проектних організацій, у той час як відповідача не наділено такими повноваженнями.

Абзацом 2 пункт 4 частини 3 статті 2 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності» від 14 жовтня 1994 року208/94-ВР визначено, що суб'єкти містобудування, які є замовниками будівництва об'єктів (у разі провадження містобудівної діяльності), або ті, що виконують функції замовника і підрядника одночасно, несуть відповідальність у вигляді штрафу за такі правопорушення: виконання будівельних робіт без реєстрації декларації про початок виконання таких робіт, а також наведення недостовірних даних у зазначеній декларації: на об'єктах II категорії складності - у розмірі тридцяти шести мінімальних заробітних плат.

В даному випадку, відповідачем накладено штраф за виконання будівельних робіт без реєстрації декларації про початок виконання таких робіт у розмірі, що відповідає саме ІІ категорії складності об'єкта будівництва. Водночас, матеріали справи не містять жодних доказів та документального підтвердження обґрунтованості визначення відповідачем (встановлення об'єкту, що перевірявся) ІІ категорії складності об'єкта будівництва у законодавчо визначеному порядку, не містять такі посилання і документи, складені відповідачем за наслідками перевірки.

Враховуючи вищевикладене суд дійшов висновку, що відповідач, визначивши категорію об'єкту будівництва по вул. Леніна,20 смт.Новоархангельськ Кіровоградської області, вийшов за межі своїх повноважень, у результаті чого протиправно нарахував позивачу штраф у розмірі, визначеному законодавством у разі виконання будівельних робіт без реєстрації декларації про початок виконання таких робіт.

Відповідно до частини 1, 2 статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Посилання відповідача на те, що повноваження щодо визначення категорії складності встановлені у Настанові щодо застосування будівельних норм у частині віднесення об'єктів будівництва до категорії складності для подальшого проектування і експертизи, схваленою рішенням Науково-технічної ради Міністерства регіонального розвитку та будівництва України від 16.06.2011 р. №59, суд не приймає до уваги з огляду на наступне.

Права та обов'язки державного органу встановлюються законами, обсяг яких може буте конктеризовано в підзаконному нормативно-правовому акті, який регулює дані правовідносини.

Настанова щодо застосування будівельних норм у частині віднесення об'єктів будівництва до категорії складності для подальшого проектування і експертизи, схваленою рішенням Науково-технічної ради Міністерства регіонального розвитку та будівництва України від 16.06.2011 р. №59 не визначає права відповідача приймати рішення щодо встановлення категорії складності об'єкта будівництва, а лише роз'яснює процедуру встановлення категорії складності.

Навіть, якщо розглядати дану Настанову як правовий акт, який дає право визначати категорію складності на об'єктах самовільного будівництва, як на цьому наполягав відповідач, то і в такому випадку вона йде врозріз вимогам Закону N 208/94-ВР.

Отже, положення Настанови суперечать вимогам Закону N 208/94-ВР у частині регулювання питання щодо встановлення категорії складності об'єкта будівництва.

Відповідно до частини четвертої статті 9 КАС у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

У роз'ясненні Пленуму Верховного Суду України, яке міститься в постанові від 1 листопада 1996 року № 9 (пункт 5), зазначено, що судам необхідно виходити з того, що нормативно-правові акти будь-якого державного чи іншого органу (акти Президента України, постанови Верховної Ради України, постанови і розпорядження Кабінету Міністрів України, нормативно-правові акти Верховної Ради Автономної Республіки Крим чи рішення Ради міністрів Автономної Республіки Крим, акти органів місцевого самоврядування, накази та інструкції міністерств і відомств, накази керівників підприємств, установ та організацій тощо) підлягають оцінці на відповідність як Конституції, так і закону. Якщо при розгляді справи буде встановлено, що нормативно-правовий акт, який підлягав застосуванню, не відповідає чи суперечить законові, суд зобов'язаний застосувати закон, який регулює ці правовідносини.

Враховуючи наведене та виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами, при вирішенні цього спору пріоритетними є норми Закону N208/94-ВР.

Враховуючи вищеописане, суд дійшов висновку, що відповідач при прийнятті оскаржуваного рішення, в частині визначення складності категорії об'єкту будівництва, діяв з перевищенням повноважень, визначених законом, а відтак оскаржуване рішення підлягає скасуванню.

Згідно частини 1 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Позивачем документально підтверджено сплата судового збору в розмірі 396,72 грн. , що підтверджується квитанцією про сплату судового збору №К11/22 від 01.03.2013 р. (а.с.71).

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 17, 86, 94, 158, 163-165 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Кіровоградській області про скасування рішення задовольнити в повному обсязі.

Скасувати постанову інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Кіровоградській області №40/ю-Нарх 2012 від 10.09.2012 р. про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності, якою застосовано штраф в розмірі 39672 грн.

Присудити фізичній особі - підприємцю ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 396,72 грн., зобов'язавши Державне казначейство України в Кіровоградській області стягнути 396,72 грн. з Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунку інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Кіровоградській області.

Постанова суду набирає законної сили в порядку, передбаченому статтею 254 КАС України.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі, протягом десяти днів з дня проголошення постанови суду, апеляційної скарги через Кіровоградській окружний адміністративний суд, з одночасним надсиланням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Кіровоградського окружного

адміністративного суду Г.П. Нагібіна