Постанова № 30836155, 15.04.2013, Севастопольський апеляційний господарський суд

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 квітня 2013 року Справа № 5002-8/3578-2012

Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Латиніна О.А.,

суддів Проценко О.І.,

Воронцової Н.В.,

за участю представників сторін:

прокурор: Джавлах Сергій Миколайович, посвідчення № 015173 від 12.02.13, старший прокурор відділу прокуратури міста Севастополя;

позивача: не з'явився, Лівадійська селищна рада;

відповідач: не з'явився, фізична особа-підприємець Єдігарян Арамаіс Гаврілі;

розглянувши апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця Єдігаряна Арамаіса Гаврілі на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Чумаченко С.А.) від 10 грудня 2012 року у справі №5002-8/3578-2012

за позовом заступника прокурора міста Ялта (вул. Кірова, 18,Ялта,98600) в інтересах держави в особі Лівадійської селищної ради (вул. Батуріна, 8,Лівадія, м. Ялта,98655)

до фізичної особи-підприємця Єдігаряна Арамаіса Гаврілі (вул. Стаханівська, 18, корп.2, кв.18,Масандра,Ялта,98650)

про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки та стягнення шкоди в розмірі 300,95 грн.

ВСТАНОВИВ:

Заступник прокурора міста Ялта звернувся в інтересах держави в особі Лівадійської селищної ради до Господарського суду Автономної Республіки Крим із позовною заявою до фізичної особи - підприємця Єдігарян Арамаіс Гаврілі та просив суд зобов'язати Єдігаряна Арамаіса Гаврілі звільнити самовільно зайняту земельну ділянку площею 0,007 га, розташовану за адресою: м. Ялта, с. Охотніче, в районі Метеостанції, шляхом знесення будівлі існуючого кафе «Сильва», за його власний рахунок та повернути зазначену земельну ділянку у користування Лівадійської селищної ради та стягнути з Єдігаряна Арамаіса Гаврілі до місцевого бюджету смт. Лівадія шкоду, заподіяну самовільним зайняттям земельної ділянки, в розмірі 300,95 грн.

Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 10 грудня 2012 року у справі №5002-8/3578-2012 позовні вимоги задоволено частково.

Задоволено позовну вимогу заступника прокурора м.Ялти, заявлену в інтересах держави в особі Лівадійської селищної ради про зобов'язання фізичної особи-підприємця Єдігаряна Арамаіса Гаврілі звільнити самовільно зайняту земельну ділянку площею 0,007 га, розташовану за адресою: м.Ялта, с.Охотніче в районі Метеостанції, шляхом знесення будівлі існуючого кафе „Сильва" за його власний рахунок та повернення зазначеної земельної ділянки у користування Лівадійської селищної ради.

Відмовлено у задоволенні позовної вимоги заступника прокурора м.Ялти, заявленої в інтересах держави в особі Лівадійської селищної ради про стягнення з фізичної особи-підприємця Єдігаряна Арамаіса Гаврілі до місцевого бюджету смт.Лівадія шкоди, заподіяної самовільним зайняттям земельної ділянки орієнтованою площею 0,0070 га, розташованої за адресою: м.Ялта, с.Охотніче в районі Метеостанції в розмірі 300,95 грн.

Питання про розподіл судових витрат, було вирішено додатковим рішенням від 10.12.2012.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, фізична особа-підприємець Єдігарян Арамаіс Гаврілі звернувся до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 10 грудня 2012 року скасувати, прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції не було у повному об'ємі встановлені обставини справи, які мають суттєве значення для вирішення спору.

Зокрема заявник скарги звертає увагу суду апеляційної інстанції на те, що ані Лівадійська селищна рада, ані його виконавчий комітет ніколи не виставляли вимоги щодо звільнення земельної ділянки, яка використовувалась, як самовільно зайнята. Крім того, прокурором не було надано суду документального підтвердження того, спірна земельна ділянка знаходиться у володінні Лівадійської селищної ради та не надані докази самовільного зайняття спірної земельної ділянки.

Ухвалами Севастопольського апеляційного господарського суду від 15 березня 2013 року відновлено фізичній особі-підприємцю Єдігаряну Арамаісу Гаврілі строк на подання апеляційної скарги на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 10 грудня 2012 року у справі №5002-8/3578-2012, прийнято апеляційну скаргу до провадження Севастопольського апеляційного господарського суду та призначено справу до розгляду на 15 квітня 2013 року. Зобов'язано фізичну особу-підприємця Єдігаряна Арамаіса Гаврілі надати до початку судового засідання докази сплати судового збору у повному об'ємі.

15 квітня 2013 року за розпорядженням керівництва суду, суддю Сікорську Н.І., у зв'язку з відпусткою замінено на суддю Воронцову Н.В.

В судовому засіданні 15 квітня 2013 року прокурор заперечував проти доводів апеляційної скарги та просив відмовити в її задоволенні, разом з тим прокурором були надані для долучення до матеріалів справи додаткові докази, представник позивача та представник відповідача у судове засідання не з'явилися, своїм процесуальним правом на участь у судовому засіданні не скористалися, про причини неявки суд не повідомили.

Відповідно до статті 98 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу були належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи.

Відповідно до статті 22 Господарського процесуального кодексу України явка у судове засідання - це право, а не обов'язок сторін, справа може розглядатися без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору. Тому, з урахуванням наявних у справі доказів, судова колегія визнала можливим розглянути справу у відсутність осіб, що не з'явилися.

Розглянувши справу повторно в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України судова колегія встановила наступне.

Прокурорською перевіркою із залученням спеціалістів Рескомзему Автономної Республіки Крим встановлено, що відповідачем за відсутності правовстановлюючих документів використовується земельна ділянка площею 0,0070 га за адресою: м. Ялта, с. Охотніче, в районі Метеостанції.

На вказаній земельній ділянці фізичною особою - підприємцем Єдігарян Арамаіс Гаврілі зведено об'єкт нерухомості - кафе «Сильва», яке використовується для здійснення господарської діяльності.

Перевіркою встановлено, що у фізичної особи-підприємця Єдігаряна Арамаіс Гаврілі правовстановлюючі документи на землю відсутні. Про що було складено Акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 26.02.2011 № б\н (том 1 арк.с. 11-12).

Так, 10.03.2011 відносно фізичної особи - підприємця Єдігарян Арамаіс Гаврілі був складений протокол про адміністративне правопорушення № 0000619 (том 1 арк.с. 13). В якому було зазначено, що фізичною особою - підприємцем Єдігарян Арамаіс Гаврілі були порушені вимоги статті 125 земельного кодексу України. Правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду (збитки), що підтверджується постановою Кабінету Міністрів України від 25.07.2007 № 963.

Відділом Держземінспекції Управління Держкомзему у м. Ялта Автономної республіки Крим 10.03.2011 винесений припис №000617 до фізичної особи - підприємця Єдігаряна Арамаіса Гаврілі (том 1 арк.с. 14).

Як вбачається з матеріалів справи Лівадійською селищною радою рішення щодо оформлення зазначеної земельної ділянки у власність/користування за Єдігаряном Арамаіс Гаврілі не приймалися, інформація про правовстановлюючі документи на землю за даними Управління Держкомзему в м. Ялта відсутні.

За фактом самовільного зайняття спірної земельної ділянки Управлінням Держкомзему у м. Ялта Автономної республіки Крим 18.03.2011 відповідача притягнуто до адміністративної відповідальності за статтею 53-1 КУпАП та винесено припис про усунення порушень земельного законодавства.

18 березня 2011 Управлінням Державної інспекції з контролю за використанням та охороною землі Республіканського комітету по земельних ресурсах Автономної Республіки Крим винесена постанова про накладення адміністративного стягнення з фізичної особи - підприємця Єдігарян Арамаіс Гаврілі за порушення вимог статті 125 Земельного кодекс України в розмірі 300,95 грн. ( том 1 арк.с. 15).

Вищевказані обставини стали підставою для звернення прокурора із відповідними позовними вимогами до суду.

Вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та відповідність висновків суду обставинам справи, судова колегія не вбачає підстав для скасування рішення суду першої інстанції та вважає апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Статтею 2 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до господарського суду прокурор зазначає про це в позовній заяві.

Відповідно до пункту 2 статті 121 Конституції України, на органи прокуратури покладено представництво інтересів громадянина та держави у суді.

Згідно з Рішенням Конституційного суду України від 08.04.99 прокурори та їх заступники мають право звертатися до суду з позовними заявами в інтересах держави в особі органів державної влади або органів місцевого самоврядування з делегованими повноваженнями органів виконавчої влади. Прокурор самостійно визначає та обґрунтовує в позовній заяві, в чому саме полягає порушення інтересів держави.

Згідно зі статтею 36-1 Закону України «Про прокуратуру» представництво прокуратурою інтересів громадянина в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом.

Здійснюючи повноваження, покладені на прокуратуру статтею 121 Конституції України, прокурор, як це передбачено ст.ст. 35 і 36і Закону України «Про прокуратуру», зобов'язаний вживати передбачених законом заходів до усунення порушень закону, хоч би від кого вони виходили.

Пред'явлення прокуратурою АР Крим в інтересах Лівадійської селищної ради позову про зобов'язання Єдігаряна Арамаіса Гаврілі звільнити самовільно зайняту земельну ділянку, шляхом знесення будівлі існуючого кафе «Сильва», за його власний рахунок та повернення земельної ділянки у користування Лівадійської селищної ради, а також стягнення шкоди, заподіяної самовільним зайняттям земельної ділянки викликано винятково захистом державних інтересів.

Відповідно до статті 12 Земельного кодексу України до повноважень міських, селищних, сільських рад віднесено, в тому числі, розпорядження землями територіальних громад, передача земельних ділянок комунальної власності відповідно до цього Кодексу, вилучення земельних ділянок із земель комунальної власності відповідно до ЗК України.

Статтею 31 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» до виключної компетенції сільських, селищних, міських рад належить вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

До делегованих повноважень виконавчих комітетів сільських, селищних, міських рад відповідно до ст. 33 Закону України "Про місцеве самоврядування" відноситься здійснення контролю за додержанням земельного та природоохоронного законодавства, використанням і охороною земель, природних ресурсів загальнодержавного та місцевого значення, відтворенням лісів.

У зв'язку з вищевикладеним, позов був поданий прокурором саме в інтересах Лівадійської селищної ради, права якої, як власника земельної ділянки були порушені її самовільним зайняттям.

Відповідно до ст.14 Конституції України, земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Статтею 116 Земельного кодексу України визначено, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права власності громадянами та юридичними особами на земельні ділянки, на яких розташовані об'єкти, які підлягають приватизації, збувається в порядку, визначеному частиною першою статті 128 цього Кодексу. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Згідно статті 25 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.

Стаття 12 Земельного кодексу України визначає повноваження сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин, до яких, зокрема, належить розпорядження землями територіальних громад; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.

Як встановлено в ході розгляду справи, рішенням Верховної ради Автономної Республіки Крим від 17.09.2003 №670-3/03 встановлені межі с. Охотніче Лівадійської селищної ради (м. Ялта) Автономна Республіка Крим.

Рішенням №911-5/08 Верховної ради Автономної Республіки Крим від 18.06.2008 скасоване рішення від 17.09.2003 № 670-3/03 про встановлення меж с. Охотніче.

Проте, постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 20.10.2009 у справі № 2а-7829/09/7/0170, залишеним в силі ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 01.06.2010 рішення Верховної ради Автономної Республіки Крим від 18.06.2008 №911-5/08 було визнане незаконним та не чинним.

На сьогоднішній день спірна земельна ділянка знаходиться в межах с. Охотніче Лівадійської селищної ради, межі якої на даний час встановлені, право розпорядження землями в межах даного населеного пункту належать Лівадійській селищній раді.

Зазначене також підтверджується проектом встановлення меж населеного пункту с. Охотніче Лівадійської селищної ради, актом на право користування землею.

Таким чином, згідно з приписами статті 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" територіальній громаді с. Охотніче, в районі Метеостанції належить право комунальної власності на землю.

Органи місцевого самоврядування, в даному випадку Лівадійська селищна рада, від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснює правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об'єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання, фінансування об'єктів, що приватизуються і передаються у користування та оренду. При цьому, доцільність, порядок, строк та умови відчуження об'єктів права комунальної власності визначаються відповідною Радою.

Виходячи з положень статей 13, 14 Конституції України, статей 177, 181, 324, глави 30 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статті 148 Господарського кодексу України (далі - ГК України), земля та земельні ділянки є об'єктами цивільних прав, а держава та територіальні громади через свої органи беруть участь у земельних відносинах з метою реалізації цивільних та інших прав у приватноправових відносинах, тобто прав власників земельних ділянок ( пункт 1.2.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 року № 6 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин").

Відповідно до пункту 1.2.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 року № 6 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" за змістом статей 13, 14 Конституції України, статті 11 ЦК України, статей 123, 124, 127, 128 ЗК України рішенням органу місцевого самоврядування або державної адміністрації про надання земельної ділянки господарюючому суб'єкту у власність або в користування здійснюється волевиявлення власника землі і реалізуються відповідні права у цивільних правовідносинах з урахуванням вимог ЗК України, спрямованих на раціональне використання землі як об'єкта нерухомості (власності).

Пунктом 34 статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що питання регулювання земельних відносин вирішуються виключно на пленарному засіданні ради - сесії.

Відповідно до частин 1, 2 статті 78 Земельного кодексу України, право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них.

За приписами статей 125, 126 Земельного кодексу України, право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації. Приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації забороняється. Право власності та право постійного користування на земельну ділянку посвідчується державними актами, а право оренди землі оформляється договором, який реєструється відповідно до закону.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» самовільне зайняття, земельної ділянки - будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування і оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

У вирішенні питання про застосування відповідальності за самовільне зайняття земельної ділянки необхідно враховувати, що саме по собі встановлення наявності фактичного користування земельною ділянкою без документів, що посвідчують права на неї, не є достатньою підставою для кваліфікації такого використання земельної ділянки як самовільного її зайняття.

Відповідно до пункту 2.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 року № 6 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин", за відсутності рішення органу виконавчої влади або місцевого самоврядування про надання земельної ділянки у власність або в користування юридична особа або фізична особа не має права використовувати земельну ділянку державної або комунальної форми власності.

До того ж, пунктом 3.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 року № 6 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин", відповідно до вимог чинного законодавства обов'язковою умовою фактичного використання земельної ділянки є наявність у особи, що її використовує, правовстановлюючих документів на цю земельну ділянку, а відсутність таких документів може свідчити про самовільне зайняття земельної ділянки.

Отже, чинним законодавством передбачено, що для виникнення права на користування або права оренди на земельну ділянку необхідна наявність волевиявлення ради, яка здійснює право власності від імені відповідної територіальної громади щодо регулювання земельних відносин, що виражається у прийняті рішення на відповідній сесії ради, що в подальшому надає можливість на складання правовстановлюючих документів на землю.

Проте, як встановлено в ході розгляду справи Лівадійською селищною радою рішення щодо оформлення спірної земельної ділянки у власність/користування за Єдігаряном Арамаіс Гаврілі не приймалися, інформація про правовстановлюючі документи на землю за даними Управління Держкомзему в м. Ялта відсутні. Зазначені факти також знайшли своє підтвердження в матеріалах прокурорської перевірки.

Як було встановлено та підтверджується матеріалами справи у фізичної особи-підприємця Єдігаряна Арамаіс Гаврілі правовстановлюючі документи на землю відсутні, що підтверджено Актом перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 26.02.2011 № б\н. За даним фактом останнього було притягнуто до адміністративної відповідальності за статтею 53-1 КУпАП та винесено припис про усунення порушень земельного законодавства.

За умовами статті 212 Земельного кодексу України самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки. Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.

Таким чином, повернення самовільно зайнятих земельних ділянок є заходом правової відповідальності за допущене правопорушення в галузі земельних відносин.

Крім того, статтею 152 Земельного кодексу України встановлено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю шляхом відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав і запобігання вчинення дій, що порушують права або утворюють небезпеку порушення прав.

Фізичною особою - підприємцем Єдігарян Арамаіс Гаврілі у супереч статтям 33,34 Господарського процесуального кодексу України не було надано суду належних доказів та документів, які б свідчили про те, що спірна земельна ділянка площею 0,007 га, під кафе «Сильва», надавалася йому для здійснення будівельних робіт з будівництва об'єкту (кафе), чи було надано дозвіл на проведення таких будівельних робіт, чи був укладений договір оренди земельної ділянки.

Крім того, в матеріалах справи міститься лист Лівадійської селищної ради та її виконавчого комітету від 15.10.2012 за вих. №02-14/3236, в якому селищна рада на запит прокуратури міста Ялти повідомило, що рішенням №6 13-ї сесії 6-го скликання від 29.11.2011 Єдігаряну Арамаіс Гавріліне було відмовлено у наданні дозволу на складання проекту землеустрою з відводу земельної ділянки площею 0,0070 га за адресою: Автономна Республіка Крим, м. Ялта, с. Охотніче, плато Ай-Петрі для будівництва об'єкту торгівлі та надання послуг (том 1 арк.с. 20).

На підставі викладеного, суд апеляційної інстанції погоджується із висновками суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для задоволення позову в частині зобов'язання Єдігаряна Арамаіса Гаврілі звільнити самовільно зайняту земельну ділянку площею 0,007 га, розташовану за адресою: м. Ялта, с. Охотніче, в районі Метеостанції, шляхом знесення будівлі існуючого кафе «Сильва», за його власний рахунок та повернення зазначеної земельної ділянки у користування Лівадійської селищної ради.

Щодо позовної вимоги про стягнення з Єдігаряна Арамаіса Гаврілі до місцевого бюджету смт. Лівадія шкоди заподіяної самовільним зайняттям земельної ділянки в розмірі 300,95 грн. судова колегія також погоджується із висновками суду попередньої інстанції, з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що за фактом самовільного зайняття спірної земельної ділянки Управлінням Держкомзему у м. Ялта Автономної республіки Крим 18.03.2011 відповідача притягнуто до адміністративної відповідальності, а саме винесена постанова про накладення адміністративного стягнення з фізичної особи - підприємця Єдігарян Арамаіс Гаврілі за порушення вимог статті 125 Земельного кодекс України в розмірі 300,95 грн., яку було виконано останнім, що підтверджується квитанцією №5236390 від 18.03.2011 на суму 300,95 грн. з призначенням платежу за нанесення шкоди (том 1 арк.с. 37).

Отже, відповідачем було сплачено шкоду, заподіяну самовільним зайняттям земельної ділянки в розмірі 300,95 грн., до подачі позовної заяви до суду, а тому суд першої інстанції правомірно відмовив у задоволенні позову в цій частині.

Доводи апеляційної скарги про те, що ані Лівадійська селищна рада, ані його виконавчий комітет ніколи не виставляли вимоги щодо звільнення земельної ділянки, яка використовувалась, як самовільно зайнята, а також прокурором не було надано суду документального підтвердження того, спірна земельна ділянка знаходиться у володінні Лівадійської селищної ради та не надані докази самовільного зайняття спірної земельної ділянки, не приймаються до уваги судової колегії, оскільки спростовуються матеріалами справи, зокрема рішенням Верховної ради Автономної Республіки Крим від 17.09.2003 №670-3/03, яке є чинним та не скасовано у встановленому Законом порядку. Щодо факту самовільного зайняття земельної ділянки фізичною особою - підприємцем Єдігарян Арамаісом Гаврилі, судова колегія зазначає, що про це стало відомо під час проведення прокурорської перевірки.

Стосовно тверджень відповідача щодо неодноразового звернення до позивача із відповідними заявами щодо надання спірної земельної ділянки у оренду або у постійне користування, також не приймаються до уваги судової колегії, оскільки звернення до позивача із відповідними вимогами не можуть бути підставою та не надає відповідачу права для самовільного зайняття земельної ділянки.

Інші доводи також не знайшли свого підтвердження, у ході розгляду справи та ґрунтуються на припущенні, а тому не заслуговують на увагу.

Судова колегія вважає за необхідне вирішити питання про розподіл судових витрат, а саме про стягнення з відповідача суми судового збору у розмірі 573,50грн., за подачу апеляційної скарги, яка не була сплачена заявником у встановлений апеляційною інстанцією строк, а тому судова колегія на підставі статті 49 Господарського процесуального кодексу України вважає за необхідне стягнути несплачену суму судового збору саме з відповідача.

Керуючись статтями 49, 101, 103 (пункт 1), 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця Єдігаряна Арамаіса Гаврілі залишити без задоволення.

2.Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 10 грудня 2012 року у справі №5002-8/3578-2012 залишити без змін.

3.Стягнути з фізичної особи - підприємця Єдігаряна Арамаіса Гаврілі (індентифікаційний номер 2202921715, м.Ялта, смт.Масандра,вул.Стаханівська,Б.18,к.2,кв.8) в дохід Державного бюджету (УДКСУ у м. Севастополі код ЄДРПОУ 38022717, рахунок № 31216206782001, відкритий за кодом класифікації доходів бюджету 22030001 в Головному управлінні Державної казначейської служби України у місті Севастополі, код банку 824509) в розмірі 573,50 грн.

4.Господарськогму суду Автономної Республіки Крим видати наказ.

Головуючий суддя О.А.Латинін

Судді О.І. Проценко

Н.В. Воронцова

Розсилка:

1.Заступник прокурора міста Ялта (вул. Кірова, 18,Ялта,98600)

2.Лівадійська селищна рада (вул. Батуріна, 8,Лівадія, м. Ялта,98655)

3.Фізична особа-підприємець Єдігарян Арамаіс Гаврілі (вул. Стаханівська, 18, корп.2, кв.18,Масандра,Ялта,98650)

4.прокуратура АРК(вул.Севастопольська,21, м.Сімферополь, АРК,Україна,95000)

5.прокуратура міста Севастополя (м. Севастополь, вул. Павліченко, 1, 99011)

6.Господарський суду АР Крим (вул.Р.Люксембург/Річна,29/11,м.Сімферополь,АРК,95000)