Постанова № 30835634, 18.04.2013, Львівський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 квітня 2013 року Справа № 1853/13/876

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

Головуючого судді – Качмара В.Я.,

суддів – Богаченка С.І., Мікули О.І.,

при секретарі – Баран П.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційні скарги Державної податкової інспекції у Личаківському районі м.Львова Львівської області Державної податкової служби та Приватного акціонерного товариства «Картонно-паперова компанія» на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 10 січня 2013 року в справі за позовом Приватного акціонерного товариства «Картонно-паперова компанія» до Державної податкової інспекції у Личаківському районі м.Львова Львівської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В :

В липні 2012р. Приватне акціонерне товариство «Картонно-паперова компанія» (далі - ПАТ) звернулося до суду з позовом до відповідача про скасування податкових повідомлень-рішень №0000111540/4734 та №0000101540/4735 від 17.05.2012р. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірні податкові повідомлення-рішення прийняті з порушенням норм законодавства, оскільки право позивача на податковий кредит підтверджується усіма необхідними первинними документами, а висновки відповідача стосовно безтоварності (нереальності) господарських операцій позивача з контрагентами Товариством з обмеженою відповідальністю «Толден» (далі - ТОВ) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Люкс-Постач» (далі - ТОВ-1) є необґрунтованими та не підтвердженими доказами.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 10.01.2013р. у справі №2а-6546/12/1370 позов задоволено частково. Визнано частково протиправним та частково скасовано податкове повідомлення-рішення форми «В4» №0000101540/4735 від 17.05.2012р. в сумі 13291,38грн, а в решті позовних вимог відмовлено.

Постанову оскаржив відповідач, який в апеляційній скарзі просить її скасувати в частині задоволених позовних вимог та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позову повністю. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що основним видом діяльності контрагента позивача ТОВ є неспеціалізована оптова торгівля харчовими продуктами, напоями та тютюновими виробами, а таким було поставлено ПАТ хімію (проклеюча дисперсія), ТОВ відноситься до підприємств з ознаками податкового ризику, позивачем не представлено всіх первинних документів, які б стверджували товарність (реальність) відповідної господарської операції з цим контрагентом.

В свою чергу, постанову оскаржило ПАТ, яке в апеляційній скарзі просить її скасувати в частині відмови в позові та прийняти нову, якою позовні вимоги задовольнити повністю. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що відсутність у позивача товарно-транспортних накладних не може однозначно свідчити про відсутність фактичного здійснення господарських операцій з ТОВ-1, оскільки обов’язок, щодо транспортування придбаної макулатури було покладено на останнього.

Позивач у письмовому запереченні на апеляційну скаргу відповідача вважає постанову суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог обґрунтованою, прийнятою з врахуванням всіх обставини справи та такою, що відповідає нормам матеріального та процесуального права. Просить апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, а оскаржувану постанову у відповідній частині - без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, апеляційні скарги, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційні скарги підлягають до часткового задоволення з таких міркувань.

Постанова суду першої інстанції мотивована тим, що право позивача на податковий кредит у взаємовідносинах з ТОВ підтверджені всіма необхідними та достатніми первинними документами, які стверджують реальність та товарність його господарських операцій із вказаним контрагентом. Висновки податкового органу викладені в акті перевірки в цій частині не відповідають дійсності та не підтверджені належними та допустимими доказами. На відміну, право позивача на податковий кредит по господарських операціях з ТОВ-1 у зв’язку із не підтвердженням господарських операцій останнього із своїми постачальниками Товариством з обмеженою відповідальністю «Оріал» (далі - ТОВ-2) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Маст-Опт» (далі - ТОВ-3), не підтверджене всіма необхідними та достатніми первинними документами, які б стверджували реальність та товарність його господарських операцій із ТОВ-1, а також використання придбаної макулатури у власній господарській діяльності, що не дає можливості встановити фактичного здійснення таких операцій.

Повністю погодитися з такими висновками суду першої інстанції не можна, оскільки вони не відповідають фактичним обставинам справи і зроблені з порушенням норм матеріального та процесуального права.

ПАТ (колишня назва Відкрите акціонерне товариство «Львівкартонопласт») зареєстровано Виконавчим комітетом Львівської міської ради 08.08.1994р., 01.07.2001р. взяте на податковий облік відповідача, 13.08.2002р. йому видано свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість. Основним видом його діяльності є виробництво паперу та картону, виробництво паперових виробів господарсько-побутового та санітарно-гігієнічного призначення і оптова торгівля відходами та брухтом (а.с.9, 41 т.1, а.с.83, 85 т.2).

На підставі Акта №76/15-4/00278793 від 03.05.2012р. документальної позапланової виїзної перевірки ПАТ з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування ПДВ на розрахунковий рахунок за лютий 2012р. податковим органом було встановлено порушення позивачем вимог ч.ч.1, 2 ст.215, ст.ст.203, 216, 228 ЦК України, п.198.1, п.198.3 ст.198 ПК України в результаті чого завищено податковий кредит по безтоварних операціях з ТОВ-1 за квітень-липень 2011р. на загальну суму 266650,33грн, а також вимог п.186.1 ст.186, п.198.6 ст.198, п.201.1 ст.201 ПК України в результаті чого завищено податковий кредит по операціях з ТОВ за травень 2011р. на суму 13291,38грн (а.с.8-36 т.1).

17.05.2012р. відповідачем на підставі вказаного Акта прийнято податкові повідомлення-рішення: форми «В1» №0000111540/4734, яким ПАТ зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ в загальному розмірі 229248грн., а у зв’язку з відшкодуванням сум ПДВ в розмірі 130548грн визначено податкове зобов’язання з ПДВ та зобов’язано сплатити суму податку у цьому розмірі та штрафні (фінансові) санкції (штрафи) 114624,88грн); форми «В4» №0000101540/4735, яким зменшено розмір від’ємного значення суми ПДВ у розмірі 279942грн (а.с.6-7 т.1).

Згідно з пп.14.1.181 п.14.1 ст.14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п.198.1 ст.198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з п.198.2 ст.198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п.198.3 ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

У відповідності до п.198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п.201.11 ст.201 цього Кодексу).

Згідно з п.201.1 ст.201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи-продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору.

Згідно з п.201.10 ст.201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Реальність, товарність господарських операцій між позивачем та ТОВ підтверджена видатковими та податковими накладними (а.с.37-40 т.1, а.с.69-71 т.2).

Реальність, товарність господарських операцій між позивачем та ТОВ-1 підтверджена договором купівлі продажу макулатури №08/04/11 від 08.04.2011р. та додатковою угодою №1 від 14.07.2011р. до цього договору, видатковими, податковими накладними та накладними на внутрішнє переміщення на кожну партію макулатури, документами про рух по карточці складського обліку за період квітень-липень 2011р., звітами по витраті матеріальних цінностей за ці місяці, товарно-транспортними накладними на придбану макулатуру в липні 2011р., платіжними дорученнями та відомістю операцій по рахунку №6310 (а.с.52-199 т.1, а.с.1-25, 50-68 т.2).

Вказані вище письмові докази свідчать про використання позивачем в оподатковуваних операціях у межах своєї господарської діяльності товарів придбаних у контрагентів, та спростовують твердження відповідача про безтоварність господарських операцій із такими контрагентами.

Одним з основних видів діяльності ТОВ-1 є оброблення неметалевих відходів та брухту і оптова торгівля відходами та брухтом (а.с.112-113т.2).

Контрагентами позивача належним чином задекларовано податкові зобов’язання з ПДВ по господарських операціях з останнім (а.с.150-151, 114-121 т.2).

ТОВ та ТОВ-1 на час укладення вказаних договорів з позивачем та їх виконання були належним чином зареєстрованими юридичними особами та платниками ПДВ і мали право на випуск податкових накладних (а.с.86-96 т.2).

Згідно ч.2 ст.18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Як вбачається із висновків Акта №76/15-4/00278793 від 03.05.2012р. відповідачем надавався аналіз реальності здійснення господарської діяльності позивача у співвідношенні з господарською діяльності ТОВ-1 із його постачальниками, які ґрунтувалися на висновках Акта перевірки ТОВ-1 №474/62/23-1/32893174 від 05.03.2012р., де зроблено висновок, що господарські операції такого є нереальні (фіктивні) (а.с.16-22 т.1, а.с.155-207 т.2). При складенні останнього Акта щодо ТОВ-1 було використано висновки Акта перевірки ТОВ-2 №1798/236-36917523 від 11.11.2011р.

Разом з тим, постановою Луганського окружного адміністративного суду від 25.01.2012, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 12.04.2012р., визнано дії Алчевської об’єднаної державної податкової інспекції в Луганській області щодо проведення перевірки та складання акту від 11.11.2011р. №1798/236-36917523 протиправними, зобов’язано ОДПІ поновити в АС «Результати співставлення податкових зобов’язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА» відомості щодо задекларованих ТОВ за період з 01.01.2011р. по 30.09.2011р. податкових зобов’язань з ПДВ в сумі 48914412грн та податкового кредиту з ПДВ у сумі 45158570грн (а.с.26-42 т.2).

Згідно з п.110.1 ст.110 ПК України платники податків, податкові агенти та/або їх посадові особи несуть відповідальність у разі вчинення порушень, визначених законами з питань оподаткування та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб’єктом господарювання, зокрема, тим, який не був постачальником товарів(послуг), на вартість яких нарахований ПДВ, що включений платником податку до податкового кредиту.

Верховний Суд України у постанові від 31.01.2011р. у справі №21-47а10 прийшов до висновку, що якщо контрагент не виконав свого зобов’язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Практика Європейського Суду з прав людини також підтверджує такий підхід до вирішення податкових спорів. Зокрема, у рішенні від 22.01.2009р. по справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява №3991/03) цей суд зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов’язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Зазначеним вище договором купівлі-продажу макулатури передбачено здійснення поставки на умовах DDU - склад покупця Правила Інкотермс 2000р., тобто обов’язок транспортування придбаної у ТОВ-1 макулатури був покладений на останнього, а тому в ПАТ був відсутній обов’язок зберігати товарно-транспортні накладні, які б підтверджували факт її доставки, оскільки згідно цього ж договору транспортні витрати у цьому випадку включалися у ціну макулатури.

Сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов’язаннях платника податків у зв’язку з його господарською діяльністю мали місце.

Виходячи з положень ч.2 ст.71 КАС України апеляційний суд враховує, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на суб'єкта владних повноважень, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно пп.1, 3, 4 ч.1 ст.202 КАС України підставами для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є неповне з’ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст.ст.195, 196, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційні скарги Державної податкової інспекції у Личаківському районі м.Львова Львівської області Державної податкової служби та Приватного акціонерного товариства «Картонно-паперова компанія» задовольнити частково.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 10 січня 2013 року скасувати та прийняти нову постанову, якою адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними і скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Личаківському районі м.Львова Львівської області Державної податкової служби №0000111540/4734 та №0000101540/4735 від 17 травня 2012 року.

Стягнути з Державного бюджету України в користь Приватного акціонерного товариства «Картонно-паперова компанія» 2146 гривень судових витрат.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий суддя В.Я. Качмар

Суддя С.І. Богаченко

Суддя О.І. Мікула

Повний текст виготовлений 19 квітня 2013 року.