Ухвала суду № 30834331, 09.04.2013, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 квітня 2013 року Справа № 3385/10/9104

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Довгополова О.М.,

суддів Коваля Р.Й., Святецького В.В.,

з участю секретаря судового засідання Рибак О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу Костопільської міжрайонної державної податкової інспекції Рівненської області на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 16 листопада 2009 року у справі за позовом Закритого акціонерного товариства «Костопільський завод скловиробів» до Костопільської міжрайонної державної податкової інспекції Рівненської області про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

ЗАТ «Костопільський завод скловиробів» звернулось до суду з позовом до Костопільської міжрайонної державної податкової інспекції Рівненської області, яким просило скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача від 04 вересня 2009 року № 0000851630/0, яким йому визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 150709 грн., в тому числі 143532 грн. за основним платежем та 7177 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 16 листопада 2009 року позов задоволено повністю. Постанова мотивована тим, що ЗАТ «Костопільський завод скловиробів» було сформовано податковий кредит за червень 2009 року з дотриманням вимог Закону України «Про податок на додану вартість». Посилання відповідача на положення розпорядження Кабінету Міністрів України від 01.07.2009 року № 757-р «Про деякі питання адміністрування податків, зборів (обов'язкових платежів)», відповідно до п. 2 якого платники податку на додану вартість мають право декларувати суму податкового кредиту лише в період виникнення податкового зобов'язання, є неправомірним, оскільки норми цього розпорядження суперечать вимогам Закону України «Про податок на додану вартість», який має вищу юридичну силу. Крім того, під час проведення камеральної перевірки податковий орган має право перевіряти податкову декларацію виключно на предмет наявності арифметичних та методологічних помилок, однак відповідач вийшов за межі обсягів проведення камеральної перевірки та досліджував первинні документи, на підставі яких було складено декларацію, що за своєю суттю є елементами документальної виїзної перевірки.

Постанову в апеляційному порядку оскаржив відповідач, вважає, що вона прийнята з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить постанову скасувати та прийняти нову, якою в позові відмовити. На обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що п. 2 розпорядження Кабінету Міністрів України від 01.07.2009 року № 757-р «Про деякі питання адміністрування податків, зборів (обов'язкових платежів)» передбачено, що платники податку на додану вартість мають право декларувати суму податкового кредиту лише в період виникнення податкового зобов'язання. Правомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення підтверджується також положеннями ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість», відповідно до п. п. 1.6 та 1.7 якої податкове зобов'язання - це загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді, а податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду.

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється відповідно до ч. 1 ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України у зв'язку з неявкою у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі.

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

01.09.2009 року працівниками Костопільської міжрайонної державної податкової інспекції Рівненської області було проведено документальну невиїзну (камеральну) перевірку податкової декларації з податку на додану вартість за червень 2009 року ЗАТ «Костопільський завод скловиробів», за результатами якої було складено акт перевірки № 783/16/30923971.

На підставі даного акта відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення від 04.09.2009 року № 0000851630/0, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 150709 грн., в тому числі 143532 грн. за основним платежем та 7177 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

В акті перевірки вказується про порушення позивачем вимог пп. пп. 7.7.5, 7.7.7 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», а також розпорядження Кабінету Міністрів України від 01.07.2009 року № 757-р «Деякі питання адміністрування податків, зборів (обов'язкових платежів)» та розпорядження Кабінету Міністрів України від 17.07.2009 року № 838-р «Про врегулювання деяких питань адміністрування податку на додану вартість», в результаті чого позивач занизив податкове зобов'язання з податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету у податковій декларації з податку на додану вартість за червень 2009 року, на суму 143532 грн.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про протиправність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення з таких підстав.

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 цього Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, ЗАТ «Костопільський завод скловиробів» відобразив у складі податкового кредиту суми податку на додану вартість згідно з належним чином оформленими податковими накладними, отриманими із запізненням у тих звітних періодах, в яких вони були отримані.

Згідно пп. 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Відповідно до офіційних роз'яснень, наданих Державною податковою адміністрацією України у листі від 11.08.2003 року № 6936/6/15-2415-9 «Щодо відновлення податкового кредиту по податковій накладній, яка на момент перевірки податковим органом не була оформлена постачальником належним чином», у разі коли платник податку отримує належним чином оформлену податкову накладну із запізненням, то він відповідно до зазначених законодавчих норм, але з урахуванням граничного строку давності визначення сум податкових зобов'язань, встановленого ст. 15 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (не пізніше закінчення 1095 дня, наступного за останнім днем граничного строку подання податкової декларації звітного періоду), не позбавляється права на включення вказаної в ній суми податку на додану вартість до складу податкового кредиту у тому звітному періоді, в якому вона була отримана.

Така ж позиція зазначена у листі Державної податкової адміністрації України від 30.12.2005 року № 26268/7/16-1117 «Про деякі питання справляння податку на додану вартість», в якому, зокрема, зазначено, що отримавши податкову накладну (у поточному податковому періоді), покупець товару (за умови виконання норм підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість») набув права на включення суми податку, вказаній у цій податковій накладній, до податкового кредиту. Вказана сума має бути відображена у рядку 10.1 податкової декларації з податку на додану вартість за поточний звітний період. При цьому додаток 1 до податкової декларації з податку на додану вартість «Розрахунок коригування сум податку на додану вартість»не заповнюється, оскільки ніякого коригування раніше відображеного податкового кредиту в даному випадку не здійснюється.

Абзацом «г» пп. 4.4.2 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» передбачено, що податкове роз'яснення є оприлюдненням офіційного розуміння окремих положень податкового законодавства контролюючими органами у межах їх компетенції, яке використовується при обґрунтуванні їх рішень під час проведення апеляційних процедур. Податковими роз'ясненнями вважаються будь-які відповіді контролюючого органу на запити зацікавлених осіб з питань оподаткування. Податкове роз'яснення, надане контролюючим органом вищого рівня, має пріоритет над податковими роз'ясненнями підпорядкованих йому контролюючих органів. Податкове роз'яснення центрального податкового органу має пріоритет над податковими роз'ясненнями, виданими іншими контролюючими органами.

Відповідно до абз. «д» пп. 4.4.2 п. 4.4 ст. 4 цього Закону не може бути притягнутим до відповідальності платник податків, який діяв відповідно до наданого йому податкового роз'яснення (за відсутності податкових роз'яснень з цього питання, що мають пріоритет) або узагальнюючого податкового роз'яснення, тільки на підставі того, що у подальшому таке податкове роз'яснення чи узагальнююче податкове роз'яснення було змінено або скасовано, чи надано нове податкове роз'яснення такому платнику податків або узагальнююче податкове роз'яснення, що суперечить попередньому, яке не було скасовано (відкликано).

За таких підстав колегія суддів враховує, що період виникнення права на податковий кредит та дата виписування податкової накладної можуть не збігатися, що в свою чергу спростовує позицію відповідача у даній справі про неправомірність формування податкового кредиту у тому звітному періоді, в якому була отримана податкова накладна.

Щодо посилання податкового органу на необхідність подання позивачем скарг на постачальників щодо відмови виписування податкових накладних, то таке колегія суддів не бере до уваги, оскільки за змістом пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» звернення з такими скаргами є правом платника, а не обов'язком. Крім того, подання таких скарг передбачено у випадках відмови контрагента виписувати податкову накладну. В даному випадку податкові накладні були виписані контрагентами позивача, але отримані останнім із запізненням, що не зумовлює необхідність звернення платника до податкового органу з відповідними скаргами.

Якщо платник не скористався правом подачі заяви, передбаченої зазначеною нормою, і не звернувся до податкової інспекції зі скаргою, то він не має права включати до податкового кредиту суму податку на додану вартість, не підтверджену податковою накладною.

Проте у випадку, коли право платника на податковий кредит підтверджується податковими накладними, отриманими після закінчення податкових періодів, в яких фактично відбулись господарські операції, суми податку на додану вартість, вказані у таких податкових накладних, можуть бути включені до складу податкового кредиту в податковому періоді, в якому такі податкові накладні отримані.

Таким чином, ЗАТ «Костопільський завод скловиробів» правомірно сформований податковий кредит в періоді отримання відповідних податкових накладних, тому у відповідача не було правових підстав для визначення позивачу податкового зобов'язання з податку на додану вартість.

За наведених обставин колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та прийняв постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, тому оскаржувану постанову слід залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. ст. 206, 254 КАС України, суд -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Костопільської міжрайонної державної податкової інспекції Рівненської області залишити без задоволення.

Постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 16 листопада 2009 року у справі № 2а-6037/09/1770 за позовом Закритого акціонерного товариства «Костопільський завод скловиробів» до Костопільської міжрайонної державної податкової інспекції Рівненської області про скасування податкового повідомлення-рішення - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий О.М. Довгополов

Судді Р.Й. Коваль

В.В. Святецький