Постанова № 30834968, 15.04.2013, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" квітня 2013 р. Справа № 5023/5457/12

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Сіверін В. І., суддя Терещенко О.І. , суддя Медуниця О.Є.

при секретарі Новіковій Ю.В.

за участю представників сторін:

позивача - Сліпченко П.О.,

відповідача - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. №667 Х/1-7) на рішення господарського суду Харківської області від 28.01.13 року у справі

за позовом ПП "Алгол-2003", м. Київ,

до ФОП ОСОБА_3, с. Ватутіне,

про стягнення 89156,82 грн.

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Харківської області від 28.01.2013 року (суддя Прохоров С.А.) позовні вимоги задоволено, стягнуто з відповідача на користь позивача суму заборгованості у розмірі 81392,80 грн., 1876,01 грн. 3% річних, пеню в сумі 5888,01 грн.

Відповідач із вказаним рішенням місцевого господарського суду не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить це рішення скасувати, прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

В судовому засіданні представник відповідача апеляційну скаргу підтримав, просив її задовольнити.

Представник позивача у відзиві та в судовому засіданні проти доводів апеляційної скарги заперечував, просив залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду - без мін.

На підтвердження своїх позовних вимог ПП «Алгол-2003» зазначає, що між останнім та ФОП ОСОБА_3 13.04.2011 року було укладено попередній договір оренди №122/01-МХ (далі за текстом - Попередній договір) на укладення в майбутньому договору оренди приміщення. Крім того, 16.11.2011 року між позивачем, орендодавцем за договором, та відповідачем, орендарем за договором, було укладено договір оренди №50/01-МХО (далі за текстом - Договір) приміщення, яке знаходиться в Торгівельно-розважальному центрі «Магелан» за адресою: АДРЕСА_1.

Як зазначає позивач, відповідач не виконав взятих на себе Договором обов'язків щодо сплати орендної плати та компенсації позивачеві комунальних і експлуатаційних витрат, крім того, відповідач не виконав й грошові зобов'язання за Попереднім договором в частині компенсації комунальних та експлуатаційних витрат під час ремонтно-оздоблювальних робіт (внутрішнього оформлення).

Відповідач в обґрунтування своїх заперечень проти позовних вимог зазначає, що останнім вимоги Договору виконувались належним чином, а позивач, в свою чергу, не передав відповідачу приміщення за актом прийому-передачі приміщення. Таким чином, відповідач стверджує, що не передання приміщення за актом прийому передачі свідчить про відсутність правових підстав для задоволення позову. Щодо позовних вимог в частині стягнення суми нарахованих позивачем експлуатаційно-комунальних витрат за Попереднім договором, відповідач зазначає, що вважає ці позовні вимоги безпідставними, а пункт 18 Попереднього договору, на підставі якого були нараховані такі витрати - нікчемним.

Задовольняючи у повному обсязі позовні вимог, місцевий господарський суд дійшов висновків про обґрунтованість позовних вимог, виходячи з правого обґрунтування позивача.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, вислухавши пояснення представників сторін та перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне.

13 квітня 2011 року між Приватним підприємством "Алгол-2003" та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_3 було укладено попередній договір № 122/01-MX про укладення в майбутньому договору оренди.

Згідно умов Попереднього договору сторони домовились укласти у майбутньому договір оренди приміщення, розташованого у торгово-розважальному комплексі за адресою: АДРЕСА_1, будівництво якого здійснює позивач.

Згідно пункту 10 Попереднього договору відповідач зобов'язався до дати відкриття частини ТРК, в якій знаходиться приміщення, що буде передано йому в оренду, здійснити у цьому приміщенні ремонтно-оздоблювальні роботи (внутрішнє оформлення).

Згідно пункту 7 Попереднього договору підписати основний договір сторони домовились протягом п'яти календарних днів після завершення відповідачем внутрішнього оформлення та підписання сторонами акту приймання-передачі (повернення) приміщення після здійснення внутрішнього оформлення.

На підтвердження свого наміру укласти договір оренди, 29 серпня 2011 року відповідач, згідно з підпунктом а) пункту 6 Попереднього договору, вніс першу частину забезпечувального платежу в сумі 23 997,01 грн.

Листом від 20 жовтня 2011 року № 195 позивач повідомив відповідача про те, що офіційне відкриття частини ТРК, в якій розташоване приміщення, що буде передано йому в оренду, відбудеться 1 грудня 2011 року.

9 листопада 2011 року, на виконання пункту 12 Попереднього договору, позивач передав відповідачу приміщення площею 46,16 кв.м., розташоване у ТРК за вищевказаною адресою, для здійснення внутрішнього оформлення. Передача Приміщення відповідачу підтверджується відповідним актом приймання-передачі.

Згідно пунктів 13 та 14 Попереднього договору відповідач зобов'язався здійснити ремонтно-оздоблювальні роботи (внутрішнє оформлення) протягом 30 календарних днів з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі Приміщення для здійснення внутрішнього оформлення, закінчити їх не пізніше ніж за один робочий день до офіційної дати відкриття частини ТРК та повернути Приміщення Позивачу за актом приймання-передачі (повернення).

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

У відповідності із ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до частини першої статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах ставляться.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

В оскаржуваному рішенні місцевий господарський суд зазначив, що після завершення внутрішнього оформлення, ні на дату підписання Договору оренди, ні пізніше, відповідач, в порушення зазначених пунктів Попереднього договору, Приміщення після такого оформлення позивачу не повернув та відповідний акт не підписав. Проте, з такими висновками місцевого господарського суду колегія суддів погодитись не може.

Так, матеріалами справи підтверджується, що відповідач повернув позивачеві приміщення після здійснення внутрішнього оформлення, про що сторонами 22.12.2011 року складено та підписано акт прийому-передачі (повернення) Приміщення після здійснення внутрішнього оформлення.

Таким чином, висновки місцевого господарського суду про те, що відповідач не повернув позивачу приміщення після завершення внутрішнього оформлення спростовуються матеріалами справи.

Згідно підпункту б) пункту 6 Попереднього договору у строк не пізніше трьох банківських днів з дня підписання акту приймання-передачі Приміщення для здійснення внутрішнього оформлення відповідач вносить другу частину забезпечувального платежу в сумі 29 036,38 грн. (друга частина забезпечувального платежу внесена Відповідачем з порушенням встановленого строку, а саме: 21 грудня 2011 року).

Згідно пункту 6.1 Попереднього договору після підписання сторонами основного договору перша частина забезпечувального платежу зараховується в рахунок орендної плати за перший місяць оренди Приміщення, а друга його частина - в рахунок орендної плати за останній місяць оренди Приміщення.

16 листопада 2011 року сторонами було укладено договір оренди № 50/01-МХО (надалі - Договір оренди).

У пункті 3.18 сторонами обумовлено обов'язок позивача передати відповідачеві приміщення в оренду.

Згідно підпункту 3.2.2 пункту 3.2 Договору оренди Орендар зобов'язався прийняти Приміщення від Орендодавця не пізніше дати, що вказана в підпункті 2.2.1 пункту 2.2 цього договору, а саме: не пізніше дати відкриття частини ТРК, у якій розміщено Приміщення.

Крім того, відповідно до частини 1 статті 759 за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Таким чином, колегія суддів зазначає, що обов'язок передати приміщення в оренду покладався за позивача як умовами Договору, так і положеннями чинного законодавства.

Відповідно до статті 793 Цивільного кодексу України, передання наймачеві будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту починається обчислення строку договору найму, якщо інше не встановлено договором.

Колегія суддів зазначає, що в матеріалах справи відсутній акт прийому-передачі приміщення до Договору. Крім того, відсутні і докази направлення позивачем, як зобов'язаним передати приміщення за Договором, такого акту на адресу відповідача.

Посилання місцевого господарського суду на те, що відповідач прийняв та використовував Приміщення за Договором оренди підтверджується, підписаними з боку останнього актами приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) від 31 грудня 2011 року № 115 та від 31 січня 2012 року №37, колегією суддів приймаються критично.

Так, як вже було зазначено вище, передання приміщення в оренду оформляється саме актом прийому-передачі приміщення, а не будь-яким іншим документом - такі вимоги викладені в статті 793 Цивільного кодексу України.

Згідно з положеннями частини 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Таким чином, передання приміщення в оренду, з урахуванням статті 793 Цивільного кодексу та частини 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України повинно підтверджуватись саме актом прийому-передачі приміщення, а не актами виконаних робіт.

Враховуючи викладене, колегія суддів зазначає, що матеріалами справи підтверджується те, що відповідачем були належним чином виконані умови Попереднього договору, зокрема, щодо внесення забезпечувального платежу, підписано Основний договір на умовах, визначених Попереднім договором. В свою чергу, позивач свого обов'язку щодо передання приміщення відповідачеві не виконав, чим позбавив відповідача можливості використовувати приміщення відповідно до умов Договору на законних підставах.

Таким чином, враховуючи те, що приміщення не було передано відповідачеві в останнього не виникло обов'язку сплачувати орендну плату, оскільки відповідно до положень частини 1 статті 762 Цивільного кодексу України плата за користування майном сплачується саме за користування майном, проте, як вже було зазначено вище - відповідач був позбавлений можливості користуватися майном з вини позивача.

Враховуючи викладені обставини - підстав для стягнення з відповідача на користь позивача №% річних та пені не вбачається.

В обґрунтування частини позовних вимог у розмірі 7333,62 грн., позивач зазначає, що згідно пункту 18 Попереднього договору відповідач у період здійснення внутрішнього оформлення щомісячно компенсує позивачу комунальні та експлуатаційні витрати в розмірі 49,33 грн., у тому числі ПДВ 20%, за 1 кв.м. на місяць, протягом п'яти банківських днів з дня виставлення позивачем відповідного рахунку, проте відповідач, вказаний обов'язок не виконав.

З приводу вищенаведеного, колегія суддів зазначає, наступне.

З правового аналізу пункту 18 Попереднього договору вбачається, що підставою для сплати компенсації позивачеві комунальних та експлуатаційних витрат є виставлення позивачем відповідного рахунку, яким повинен бути оплачений відповідачем протягом п'яти банківських днів з дня його виставлення.

В матеріалах справи відсутній рахунок позивача виставлений відповідачеві на суму 7333,62 грн. на відшкодування комунальних та експлуатаційних витрат, крім того відсутні і докази направлення відповідачеві такого рахунку.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до положень статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За загальним правилом обов'язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. Обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, котра з сторін посилається на юридичні факти, які обґрунтовують її вимоги та заперечення. Це стосується позивача, який повинен доказати факти, на підставі яких пред'явлено позов, а також відповідача, який має можливість доказувати факти, на підставі яких він будує заперечення проти позову.

Враховуючи викладене, колегія суддів зазначає про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення с відповідача на користь позивача 7333,62 грн. компенсації комунальних та експлуатаційних витрат на підставі пункту 18 Попереднього договору.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку про те, що позовні вимоги є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Колегія суддів зазначає, що рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги норм процесуального права і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, і при їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Мотивувальна частина рішення повинна містити встановлені судом обставини, які мають значення для справи, їх юридичну оцінку, а також оцінку всіх доказів.

Оскаржуване рішення прийнято за умов неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, у зв'язку з чим таке рішення підлягає скасуванню, а апеляційна скарга - задоволенню.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 99, 101, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу задовольнити.

Рішення господарського суду Харківської області від 28.01.2013 року скасувати.

Прийняти нове рішення.

У задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Дана постанова набирає законної сили з дня її підписання і може бути оскаржена протягом 20 днів до Вищого господарського суду.

Повний текст постанови складено 15.04.2013 року.

Головуючий суддя Сіверін В. І.

Суддя Терещенко О.І.

Суддя Медуниця О.Є.