Постанова № 30834320, 22.04.2013, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м.Харків

22 квітня 2013 р. №820/2315/13-а

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Полях Н.А.,

при секретарі судового засідання - Демченко В.В.,

за участю представника позивача - Зубрича Д.О.,

представника відповідача - Озацької О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Публічного акціонерного товариства "Харківміськгаз" до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в м. Харкові Державної податкової служби України про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Публічне акціонерне товариство «Харківміськгаз», звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Харкові Державної податкової служби України, в якому просить суд скасувати податкові повідомлення-рішення форми «Р» від 12.03.2013 року № 0000054700 та від 12.03.2013 року № 0000064700.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив, що висновки акту перевірки, на підставі яких були винесені оскаржувані податкові повідомлення-рішення, є необґрунтованими, оскільки судження податкового органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства ґрунтується виключно на підставі наявності у відношенні контрагентів позивача певних висновків, викладених Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі м. Києва ДПС в акті від 20.11.2012 року № 1947/2240/36858065 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «КОМПАНІЯ УКРГАЗБУД» (ЄДРПОУ 36858065) з питань підтвердження відомостей по взаємовідносинам з контрагентами за період: з 01.09.2010 р. по 31.05.2012 р. та Дергачівською МДПІ Харківської області ДПС України в акті від 07.09.2011 р. № 765/205/201/НОМЕР_3 про результати документальної позапланової виїзної перевірки дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_3, РНОКПП НОМЕР_3 за період з 01.04.2010 р. по 31.12.2010 р.. Позиція відповідача спростовується наявністю первинної документації щодо угод між позивачем та його контрагентами.

Представник позивача - Зубрич Д.О., в судовому засіданні підтримав позовні вимоги в повному обсязі, просив їх задовольнити, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві та письмових поясненнях.

Представник відповідача - Озацька О.В., у судовому засіданні заперечувала проти позову, просила відмовити у його задоволенні, посилаючись на обставини, викладені у письмових запереченнях.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, суд встановив наступні обставини.

Публічне акціонерне товариство «Харківміськгаз» (далі - ПАТ «Харківміськгаз») зареєстроване виконавчим комітетом Харківської міської ради 10.01.1995 р. (а.с.158), перебуває на обліку в СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Харкові ДПС, є платником податку на додану вартість.

Відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців ПАТ «Харківміськгаз» займається такими видами діяльності: діяльність у сфері інжинірингу, геології та геодезії, надання послуг технічного консультування в цих сферах; професійна освіта; монтаж водопровідних мереж, систем опалення та кондиціонування; діяльність засобів розміщування на період відпустки та іншого тимчасового проживання, торгівля газом через місцеві (локальні) трубопроводи.

Також ПАТ «Харківміськгаз» має ліцензії Серії АГ № 507412 на розподіл природного, нафтового газі і газу (метану) вугільних родовищ, видану НКРЕ України строком дії з 07.04.2010 р. по 06.04.2015 р. (а.с. 127) та Серії АГ № 507413 на постачання природного газу, газу (метану) вугільних родовищ за регульованим тарифом строком дії з 07.04.2010 р. по 06.04.2015 р. (а.с. 128).

Фахівцем СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Харкові ДПС України проведена документальна позапланова невиїзна перевірка Публічного акціонерного товариства «Харківміськгаз» (код ЄДРПОУ 03359552) з питання дотримання вимог податкового законодавства по податку на додану вартість за період жовтень 2010 року, листопад 2010 року, грудень 2010 року по правовим відносинам з ТОВ «Компанія Укргазбуд» (код ЄДРПОУ 36858065), за період грудень 2010 року по правовим відносинам з ФО-П ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_3), та податку на прибуток за 2010 рік.

За результатами перевірки складений акт від 22.02.2013 року № 109/47.0-13/03359552 (а.с. 11), яким встановлені порушення вимог:

- п.п. 7.4.1, 7.4.4, 7.4.5 п. 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до заниження суми податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет всього на суму 1359359 грн., у тому числі по періодах:

жовтень 2010 року - 273038 грн.;

листопад 2010 року - 647411 грн.;

грудень 2010 року - 438910 грн.;

- п.5.1, п.п. 5.2.1 п.5.2, абз. 4 п.п. 5.3.9 п. 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», внаслідок чого занижено податок на прибуток на загальну суму 1697361 грн., у тому числі:

за 3 квартал 2010 року у сумі 341297 грн.;

за 4 квартал 2010 року в сумі 1356064 грн.;

за 2010 рік в сумі 1697361 грн.

За результатами висновків, викладених в акті перевірки, СДПІ по роботі з ВПП у м. Харкові ДПС України винесені податкові повідомлення-рішення:

- від 12.03.2013 року № 0000054700, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем - 1359359 грн., за штрафними санкціями - 339839,75 грн. (а.с. 35, 36);

- від 12.03.2013 року № 0000064700, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств за основним платежем - 1697361 грн., за штрафними санкціями - 424340,25 грн. (а.с. 37, 38).

Позивач не погодився із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями та оскаржив їх в адміністративному порядку (а.с. 31-32).

Рішенням СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Харкові ДПС України від 07.03.2013 року № 2558/10/47.0-23 податкові повідомлення-рішення залишені без змін, а скарга позивача-без задоволення (а.с. 33-34).

Позивач не погодився із вказаним рішенням податкового органу та оскаржив їх в судовому порядку.

Суд розглядає дану справу, враховуючи законодавство, яке діяло на момент виникнення спірних правовідносин.

З акту перевірки від 22.02.2013 року №109/47.0-13/03359552 вбачається, що підставою для висновку щодо заниження суми податку на додану вартість за жовтень-грудень 2010 року на суму 1359359,00 грн. та заниження суми податку на прибуток за 2010 рік на суму 1697361,00 грн. стали акти контрагентів позивача, господарські операції з якими мали безпосередній вплив на вказані порушення, а саме: акт про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Компанія Укргазбуд» та акт про результати документальної позапланової виїзної перевірки ФО-П ОСОБА_3 (а.с. 104-113, а.с.114-126).

Стосовно ТОВ «Компанія Укргазбуд» відповідачем в акті від 22.02.2013 року №109/47.0-13/03359552 зазначено, що фінансово-господарські відносини між ТОВ «Компанія Укргазбуд» та її контрагентами є фіктивними та не спрямованими на реальне настання правових наслідків.

Це судження обумовлюється тим, що у ТОВ «Компанія Укргазбуд» відсутнє майно та інші матеріальні ресурси, економічно необхідні для проведення операцій купівлі-продажу, також згідно з інформацією баз ДПС підприємство має стан - 9 - направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням. Перевіркою встановлено відсутність будь-якої інформації про наявні складські приміщення, наявність автомобільного чи іншого транспорту, а також устаткування, що необхідне для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства.

Перевіркою ФО-П ОСОБА_3 встановлено порушення Декрету Кабінету Міністрів України від 26.12.1992 року №13-92 «Про прибутковий податок з громадян», Закону України «Про податок на додану вартість». За результатами перевірки ФО-П ОСОБА_3 донараховано ПДВ на загальну суму 1645,00 грн. Серед покупців ФО-П ОСОБА_3, наведених в акті перевірки від 07.09.2011 року № 765/17-205/201/НОМЕР_3, значиться ПАТ «Харківміськгаз» в частині реалізації товарів, придбаних у ТОВ «Сервістрейд - Т».

На підставі вищезазначеного відповідачем зроблено висновок щодо нереальності господарських операцій ПАТ «Харківміськгаз» зі своїми контрагентами ТОВ «Компанія Укргазбуд» та ФО-П ОСОБА_3 та заниження позивачем сум податку на додану вартість та податку на прибуток.

Проте суд не погоджується з висновками, зазначеними в акті перевірки від 22.02.2013 № 109/47.0-13/03359552, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що між ВАТ по газопостачанню та газифікації «Харківміськгаз» (покупець) та ТОВ «Компанія Укргазбуд» (постачальник) укладено договір від 01.09.2010 року № 01/09-10/1-82/8, відповідно до якого постачальник зобов'язується передати у власність покупцю, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити природний газ (а.с. 39-40). До вищезазначеного договору позивачем надані додаткові угоди (а.с. 40-41).

На виконання умов договору від 01.09.2010 року № 01/09-10/1-82/8 та додаткових угод покупець прийняв товар, що підтверджується актами приймання-передачі природного газу від 30.09.2010 року, від 31.10.2010 року, від 31.12.2010 року та сплатив його вартість, що підтверджується виписками по рахунку з банку (а.с.56-60). Постачальник виписав покупцю податкові накладні, що також підтверджується доказами, наявними в матеріалах справи (а.с.61, 65, 69), які були внесені до реєстру отриманих податкових накладних (а.с. 62-64, 66-68, 70-72).

Як вбачається з пояснень представника позивача отримання товарів за даним договором було необхідно ПАТ «Харківміськгаз» для використання у власній господарській діяльності, оскільки основним видом діяльності позивача є торгівля газом через місцеві (локальні) трубопроводи.

Реальність здійснення операцій з отримання та використання природного газу у власній господарській діяльності позивача підтверджується договором про надання послуг з транспортування природного газу та додатковими угодами до нього (а.с. 129-134), договором купівлі-продажу газу та додатковими угодами до нього (а.с. 135-142), актами приймання-передачі природного газу та виконаних робіт з транспортування газу (а.с. 143-144), реєстрами фактичного споживання природного газу за вересень, жовтень та грудень 2010 року (а.с.44-55).

На час укладання та виконання договору з ТОВ «Компанія Укргазбуд» була зареєстрована як юридична особа (а.с. 157-159) та була платником податку на додану вартість.

Отже, ТОВ «Компанія Укргазбуд» виконала свої зобов'язання за даним договором, а ПАТ «Харківміськгаз» прийняв товар за цим договором та використав у своїй господарській діяльності, що підтверджується даними податкового та бухгалтерського обліку позивача.

Щодо відносин, які виникли між ПАТ «Харківміськгаз» та ФО-П ОСОБА_3, судом встановлено наступне.

ПАТ «Харківміськгаз» придбав у ФО-П ОСОБА_3 куртки утеплені у кількості 30 шт., брюки утеплені робочі у кількості 30 штук, костюм спілковий - 1 шт.

Покупець прийняв товар, сплатив за нього, що підтверджується актами про приймання матеріалів (а.с.73, 75), видатковими накладними (а.с.74, 76), платіжними дорученнями (а.с. 83, 85) та рахунками-фактурами (а.с. 84, 86), а постачальник поставив зазначений товар та виписав податкові накладні (а.с. 77, 78), наявність яких підтверджується реєстром отриманих податкових накладних за грудень 2010 року, який ведеться ПАТ «Харківміськгаз». Подальше використання купленого товару підтверджується картками складського обліку матеріалів (а.с. 87-89), вимогами (а.с. 160-191).

На час укладання та виконання договору ФО-П ОСОБА_3 був зареєстрований як фізична особа-підприємець (а.с. 152-153) та був платником податку на додану вартість.

Таким чином, ФО-П ОСОБА_3 виконав свої зобов'язання перед ПАТ «Харківміськгаз», а ПАТ «Харківміськгаз» прийняв товар, що підтверджується даними податного та бухгалтерського обліку позивача.

Отже, ПАТ «Харківміськгаз» та його контрагенти ТОВ «Компанія Укргазбуд» та ФО-П ОСОБА_3 у періоді що перевірявся, свої зобов'язання виконали в повному обсязі.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем включено до складу податкового кредиту та до валових витрат суми з придбання товару у ТОВ «Компанія Укргазбуд» та ФО-П ОСОБА_3

Судом встановлено, що податкові накладні, виписані ТОВ «Компанія Укргазбуд» та ФО-П ОСОБА_3, відповідають вимогам п.п. 7.2.1 п.7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та ст.201 Податкового кодексу України.

Підпунктом 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (далі - Закон) у редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин, передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Згідно з п.1.7 статті 1 Закону податковим кредитом є сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно із законом про податок на додану вартість.

Відповідно до п.п. 7.5.1 п. 7.5 статті 7 Закону - датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг);

Згідно з п.п. 7.4.5 п.7.4 статті 7 Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Відповідно до п.п.7.7.1 п. 7.1 статті 7 Закону сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Дослідженням положень Закону України «Про податок на додану вартість» встановлено, що позивачем дотримано всі умови, які дають право на використання податкового кредиту.

Згідно з п.10.2 статті 10 зазначеного закону платники податку відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту та своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону.

Тобто сама по собі несплата податку продавцем чи його контрагентами в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем.

Аналізуючи норми Податкового кодексу України (далі - ПК України) суд встановив наступне.

Відповідно до п. 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Виходячи з вимог п.п. «а» п. 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання послуг.

Згідно з п.198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.6. статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно з п. 200.1 статті 200 ПК України сума податку, що підлягає бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Аналіз положень податкового законодавства вказує на те, що законодавець не ставить в залежність право позивача на формування податкового кредиту від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентом податку до бюджету. Питання податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків (позивача) і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб.

Аналізуючи положення Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та ПК України суд встановив наступне.

Склад валових витрат та порядок їх визначення встановлено статтею 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та статтями 138, 139 ПК України.

Відповідно до п.5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з п.1.32 статті 1 зазначеного закону господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Відповідно до п.п. 5.2.1 п. 5.2 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до суми валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Згідно з абз. 4 п.п. 5.3.9 п. 5.3 статті 5 зазначеного закону не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно зі статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до п.5.11 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

Згідно з п. 138.2 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді.

Пунктом 138.8 статті 138 ПК України встановлено, що собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну);

Відповідно до п.п. 139.1.9 п. 139.1 статті 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

На підставі викладеного суд приходить до висновку, що угоди, укладені між позивачем та його контрагентами ТОВ «Компанія Укргазбуд» та ФО-П ОСОБА_3, є чинними та не визнаними у встановленому порядку недійсними.

Судом також встановлено, що необхідною умовою для включення понесених витрат на придбання товарів (робіт, послуг) до складу валових витрат є наявність зв'язку товарів (робіт, послуг) з господарською діяльністю підприємства. Судом встановлено, що придбання позивачем товару - природний газ та спецодяг безпосередньо пов'язано з господарською діяльністю підприємства, що направлена на отримання доходу.

Позивачем надані всі належні первинні документи, що підтверджують реальність придбання товару.

Отже, позивачем було повністю дотримано вимоги Закону України «Про податок на додану вартість», Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», ПК України з реалізації права на податковий кредит та відображення валових витрат по операціях з ТОВ «Компанія Укргазбуд» та ФО-П ОСОБА_3 у податковій звітності, що обґрунтовано доказами, наявними в матеріалах справи.

Відповідно до вимог частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти позову.

Відповідачем не доведено факт порушення позивачем п 5.1., п.п. 5.2.1 п.5.2, абз. 4 п.п. 5.3.9 п. 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п.п. 7.4.1, 7.4.4, 7.4.5 п. 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Посилання відповідача на висновки актів перевірок контрагентів позивача суд не бере до уваги, оскільки Закон України «Про податок на додану вартість» та ПК України не ставить право платника ПДВ на податковий кредит та валові витрати в залежність від дій або бездіяльності його контрагентів.

Також, суд зазначає, що в силу положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" позивач та контрагенти позивача є окремими суб'єктами права зі статусом юридичної особи, а відтак позивач та контрагенти позивача є окремими платниками податку на додану вартість та податку на прибуток. За таких обставин, межі юридичної відповідальності кожного платника податків, яка (слід розуміти - відповідальність) відповідно до ст. 61 Конституції України має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб'єкта права до відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, є неможливим, за винятком встановлених ст.228 Цивільного кодексу України та ст.ст. 207 і 208 Господарського кодексу України випадків свідомого укладення таким суб'єктом права нікчемного правочину з метою відображення певних первинних документів в податковому обліку без фактичного проведення господарських операцій.

Саме така правова позиція викладена Європейським Судом з прав людини (рішення від 22.01.2009 у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03), а також Верховним Судом України (постанова від 09.09.2008 у справі №21-500во08, постанова від 01.06.2010 у справі № 21-573во10, постанова від 31.01.2011 у справі за позовом ЗАТ "Мукачівський лісокомбінат" до Мукачівської ОДПІ про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, постанова від 31.01.2011 у справі за позовом ТОВ "Фірма "ВІК" до ДПІ у м. Херсоні про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень).

Згідно з ч.1 ст.244-2 КАС України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Також суд не бере до уваги висновки податкового органу щодо відсутності у ТОВ «Компанія Укргазбуд» майна та інших матеріальних ресурсів, економічно необхідних для проведення операцій купівлі-продажу, відсутність складських приміщень та транспортних засобів, необхідних для здійснення господарської діяльності, оскільки дані висновки не враховують нічим не обмеженого права підприємства укладати цивільно-правові угоди оренди приміщень, устаткування та автотранспорту та використання залучених за такими цивільно-правовими угодами трудових та інших ресурсів у власній господарській діяльності.

Виходячи з наведеного, фактичні обставини справи об'єктивно засвідчують здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ «Укргазбуд» та ФО-П ОСОБА_3, правомірність віднесення позивачем до податкового кредиту з податку на додану вартість суми витрат та сум валових витрат, відповідно до первинних бухгалтерських документів та по податковим накладним, які виписані на виконання умов договірних відносин.

Відповідно до п.п.1, 3 частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

Враховуючи викладене, суд дійшов до висновку, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 12.03.2013 року № 0000054700 та від 12.03.2013 року № 0000064700, прийняті податковим органом, є необґрунтованими та такими, що не відповідають вимогам законодавства, через що позовні вимоги про скасування податкових повідомлень-рішень підлягають задоволенню в повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 2, 8-14, 71, 94, 160-163, 167, 186 КАС України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Публічного акціонерного товариства "Харківміськгаз" до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в м. Харкові Державної податкової служби України про скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити в повному обсязі.

Скасувати податкові повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в м. Харкові Державної податкової служби України від 12.03.2013 року №0000054700, від 12.03.2013 року №0000064700.

Стягнути з Державного бюджету України (УДКСУ у Червонозаводському районі м.Харкова Харківської області, код ЄДРПОУ 37999628, ГУДКСУ в Харківській області, МФО 851011, рахунок №31217206784011) на користь Публічного акціонерного товариства "Харківміськгаз" (код ЄДРПОУ 03359552) судовий збір у розмірі 2362.82 грн. (дві тисячі триста шістдесят дві гривні 82 копійки).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова виготовлена у повному обсязі 23.04.2013 року.

Суддя Н.А. Полях