Ухвала суду № 30833797, 17.04.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"17" квітня 2013 р. м. Київ К/800/10279/13

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Бухтіярова І.О., Приходько І.В.,

за участю секретаря Корженкової І.О.,

та представників сторін:

позивача - не з'явились,

відповідача - Мезенцева В.М.,

розглянув у судовому засіданні касаційну скаргу державної податкової інспекції у Київському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби (далі - ДПІ)

на постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 01.02.2013

у справі № 2а/0570/14408/2012

за позовом підприємства з іноземними інвестиціями у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Вікторія" (далі - Підприємство)

до ДПІ

про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2010 року Підприємство звернулося до Донецького окружного адміністративного суду з позовом, в якому просило визнати недійними:

податкове повідомлення-рішення від 11.10.2012 № 0005501501 форми «Р», згідно з яким Підприємству збільшено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток на 1 296 010 грн.;

податкове повідомлення-рішення від 11.10.2012 № 0005511501 форми «П», за яким позивачеві визначено суму завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування податку на прибуток у сумі 11 963 392 грн.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 04.12.2012 у позові відмовлено.

Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 01.02.2013 назване рішення суду першої інстанції скасовано; позов задоволено повністю; оспорювані акти індивідуальної дії визнано недійсними.

У касаційній скарзі до Вищого адміністративного суду України ДПІ просить скасувати оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення Донецького окружного адміністративного суду зі спору як незаконно скасоване.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши відповідність висновків судів наявним у матеріалах справи доказам, правильність застосування судами норм матеріального права та дотримання ними процесуальних норм, обговоривши доводи касаційної скарги, Вищий адміністративний суд України не вбачає підстав для задоволення касаційних вимог з урахуванням такого.

Як вбачається з установлених судами обставин справи та підтверджується наявними у ній матеріалами, оспорювані податкові повідомлення-рішення були прийняті за наслідками проведення ДПІ камеральної перевірки податкової звітності податку на прибуток Підприємства, оформленої актом від 24.09.2012 № 2585/15-1/31534840.

Так, під час цієї перевірки податковим органом було виявлено, зокрема, допущені позивачем арифметичні та методологічні помилки у визначенні від'ємного об'єкта оподаткування податку на прибуток за результатами діяльності Підприємства у 2-4 кварталах 2011 року, що негативно вплинуло на правильність визначення від'ємного значення об'єкта оподаткування цього податку при визначенні показників податкової звітності позивача за І півріччя 2012 року.

З урахуванням висновків, викладених в названому акті перевірки, 26.09.2012 та 27.09.2012 Підприємством було подано до контролюючого органу уточнюючі податкові декларації з податку на прибуток з виправленими показниками. За висновком ДПІ, оскільки зазначені уточнюючі декларації були подані платником після закінчення камеральної перевірки (під час якої було виявлено помилки, виправлені платником у цих уточнюючих деклараціях), то дані таких декларацій не підлягають врахуванню при винесенні податкового повідомлення-рішення від 11.10.2012 № 0005511501 форми «П», за яким позивачеві визначено суму завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування податку на прибуток у сумі 11 963 392 грн.

Відповідно до пункту 50.1 статті 50 Податкового кодексу України (у редакції, що діяла на час подання позивачем спірних уточнюючих декларацій) у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Пунктом 50.2 цієї ж статті Кодексу (у тій самій редакції) передбачено, що платник податків під час проведення документальних планових та позапланових виїзних перевірок не має права подавати уточнюючі розрахунки до поданих ним раніше податкових декларацій за будь-який звітний (податковий) період з відповідного податку і збору, який перевіряється контролюючим органом.

Норми Податкового кодексу України, що регламентують права та обов'язки платників при уточненні даних податкової звітності, не визначають порядок дій посадових осіб податкового органу в залежності від того, у якій час платник подав уточнену декларацію.

У той же час, подією, з настанням якої пункт 50.2 статті 50 Податкового кодексу України пов'язує припинення права платника на уточнення показників раніше поданої звітності, є саме проведення документальної планової або позапланової виїзної перевірок.

А відтак проведення камеральної перевірки не може розцінюватися як юридичний факт, з настанням якого припиняється право платника на подання уточнюючої декларації.

Праву платника подати уточнюючу податкову декларацію кореспондує обов'язок податкової інспекції прийняти цю декларацію, провести в установлений строк камеральну перевірку та за її результатами здійснити відповідні дії, у тому числі по відображенню у картці особового рахунку платника відповідних відомостей.

Таким чином, після проведення камеральної перевірки і до прийняття податковим органом податкового повідомлення-рішення за наслідками такої перевірки платник має право подати уточнюючі декларації; при цьому, приймаючи відповідне податкове повідомлення-рішення за наслідками такої камеральної перевірки, податковий орган повинен встановити дійсний обов'язок платника зі сплати податку з урахуванням даних уточнюючої податкової декларації.

У розглядуваному випадку податкове повідомлення-рішення від 11.10.2012 № 0005511501 було прийнято ДПІ без врахування даних спірних уточнюючих декларацій Підприємства, що виключає законність цього акта індивідуальної дії.

В основу ж прийняття податкового повідомлення-рішення від 11.10.2012 № 0005501501 ДПІ було покладено висновок про невірне відображення позивачем від'ємного значення об'єкта оподаткування, отриманого від ведення діяльності, яка підлягає патентуванню, наслідком чого стало заниження Підприємством податкового зобов'язання з податку на прибуток за спірний звітний період.

Так, відповідно до пункту 150.2 статті 150 Податкового кодексу України якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками податкового року є від'ємне значення, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до витрат першого календарного кварталу наступного податкового року. Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками півріччя, трьох кварталів та року здійснюється з урахуванням зазначеного від'ємного значення попереднього року у складі витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

Від'ємне значення як результат розрахунку об'єкта оподаткування, отриманий від ведення діяльності, яка підлягає патентуванню, не враховується для цілей абзацу першого цього пункту та відшкодовується за рахунок доходів, отриманих у майбутніх податкових періодах від такої діяльності.

Згідно з пунктом 152.2 статті 152 названого Кодексу платник податку, який проводить діяльність, що підлягає патентуванню відповідно до розділу XII цього Кодексу, зобов'язаний окремо визначати податок від кожного виду такої діяльності та окремо визначати податок від іншої діяльності. З цією метою ведеться окремий облік доходів, отриманих від діяльності, що підлягає патентуванню, та витрат, пов'язаних з веденням діяльності з урахуванням від'ємного значення як результату розрахунку об'єкта оподаткування.

Таким чином, дохід та витрати від здійснення господарських операцій у рамках провадження діяльності, яка підлягає патентуванню, утворюють окремий об'єкт оподаткування у податковій звітності платника в у розрізі окремих видів діяльності; такий об'єкт оподаткування не може впливати на значення об'єкта оподаткування, що декларується у рядку 07 декларації з податку на прибуток (об'єкт оподаткування від усіх видів діяльності).

Обставини щодо порядку формування позивачем показників рядків 07 та 08 декларацій з податку на прибуток Підприємства за звітні періоди, охоплені перевіркою, судом першої інстанції не з'ясовувалися.

Втім апеляційним судом за наслідками дослідження наявних у матеріалах справи документів податкової звітності позивача за спірні звітні періоди, не було виявлено порушення позивачем наведених правил формування даних податкового обліку під час визначення та декларування об'єкта оподаткування від усіх видів діяльності та від діяльності, що підлягає патентуванню.

А відтак висновок апеляційного суду про незаконність здійсненого ДПІ донарахування податку на прибуток у сумі 1 296 010 грн. за податковим повідомленням-рішенням від 11.10.2012 № 0005501501 слід визнати об'єктивним.

Доводи касаційної скарги засновані на іншому розумінні вищенаведених законодавчих норм та спрямовані на переоцінку висновків апеляційного суду, підтверджених відповідними доказами. Ці доводи були обґрунтуванням правової позиції ДПІ по справі під час вирішення спору по суті та їм було надано належну правову оцінку судом апеляційної інстанції.

Оскільки висновки апеляційного суду відповідають нормам чинного законодавства та фактичним обставинам спору, установленим на підставі повного та об'єктивного дослідження доказів у справі, то процесуальних підстав для скасування оскаржуваної постанови Донецького апеляційного адміністративного суду зі спору не вбачається.

З урахуванням викладеного, керуючись статтями 160, 167, 220, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу державної податкової інспекції у Київському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 01.02.2013 у справі № 2а/0570/14408/2012 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: М.І. Костенкосудді:І.О. Бухтіярова І.В. Приходько