Ухвала суду № 30833447, 21.03.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"21" березня 2013 р. м.Київ К/9991/79991/12

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Голяшкін О.В. (доповідач),

Заяць В.С.,

Стрелець Т.Г.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної фінансової інспекції в Сумській області на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 02 серпня 2012 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 22 листопада 2012 року у справі за позовом Сумської районної державної лікарні ветеринарної медицини до Державної фінансової інспекції в Сумській області про визнання незаконною вимоги,-

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2011 року Сумська районна державна лікарня ветеринарної медицини звернулася до суду з позовом до Державної фінансової інспекції в Сумській області про визнання незаконною вимоги від 25 травня 2011 року №18-07-14-14/3407 про усунення порушень, виявлених в ході ревізії фінансово-господарської діяльності Сумської районної державної лікарні ветеринарної медицини за період з 01 січня 2006 року по 31 грудня 2010 року.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 02 серпня 2012 року, залишеного без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 22 листопада 2012 року, адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись з ухваленими по справі рішеннями, Державна фінансова інспекція в Сумській області звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанції, прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Сумська районна державна лікарня ветеринарної медицини у поданих запереченнях просить касаційну скаргу залишити без задоволення.

Заслухавши доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що з 05 квітня 2011 року по 15 квітня 2011 року Контрольно-ревізійним управлінням в Сумській області на виконання постанови Ковпаківського районного суду м.Суми від 16 березня 2011 року №10660026 проведена позапланова ревізія фінансово-господарської діяльності Сумської районної державної лікарні ветеринарної медицини за період з 11 січня 2006 року по 31 грудня 2010 року. За результатами перевірки 22 квітня 2011 року складений акт №07-06-06/21.

На підставі акту ревізії від 22 квітня 2011 року №07-06-06/21 відповідачем на підставі п.7 ст.10 Закону України «Про державну контрольно-ревізійну службу», 25 травня 2011 року за №18-07-14-14/3407 позивачу надіслано вимогу про усунення порушень, виявлених в ході ревізії.

В п.2 вимоги вказано, що в ході ревізії встановлено, що в порушення п.22, абз.2 п.23 Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2002 року №228, п.4 ст.23 Бюджетного кодексу України від 21 червня 2001 року №2542-ІІІ, п.п.«а»п.3 Переліку власних надходжень бюджетних установ, вимог щодо їх утворення та напрямів використання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 травня 2002 року № 659, п.17 ст.37 Закону України «Про державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2007 року №107-VІ, п.16 ст.34 Закону України «Про державний бюджет на 2009 рік» від 26 грудня 2008 року № 835-VІ, п.16 ст.33 Закону України «Про державний бюджет на 2010 рік» від 27 квітня 2010 рік №1254-VI, проведено нарахування та виплату заробітної плати працівникам, відрахування до державних цільових фондів за рахунок коштів загального фонду в сумі 358140,43 грн. замість їх виплати за рахунок коштів спеціального фонду, у зв'язку з чим, зобов'язано позивача відшкодувати за рахунок коштів спеціального фонду проведені за рахунок коштів загального фонду видатки за нарахування заробітної плати працівникам лікарні, та відповідні перерахування до фондів на суму 358140,43 грн., з подальшим їх перерахуванням до державного бюджету за кодом 21080500.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про задоволення позовних вимог Сумської районної державної лікарні ветеринарної медицини щодо визнання оскаржуваної вимоги незаконною.

Відповідно до п.1 Положення про районні державні лікарні ветеринарної медицини, затвердженого наказом Державного комітету ветеринарної медицини України від 28 жовтня 2008 року №238, та п.2 про Сумську районну державну лікарню ветеринарної медицини, затвердженого 08 січня 2009 року начальником управління ветеринарної медицини в Сумському районі та зареєстрованого 18 березня 2009 року в Сумській районній державній адміністрації Сумської області, Сумська районна державна лікарня ветеринарної медицини є державною установою ветеринарної медицини для здійснення профілактичних, діагностичних, лікувальних та протиепізоотичних заходів. Основні завдання Сумської районної державної лікарні ветеринарної медицини передбачені у п.5 Положення.

Постановою Кабінету Міністрів України від 15 серпня 1992 року №478 затверджено перелік протиепізоотичних, лікувальних, лабораторно-діагностичних, радіологічних та інших ветеринарно-санітарних заходів, що проводяться органами державної ветеринарної медицини за рахунок бюджетних та інших коштів (коштів власників тварин і тваринницької продукції).

Відповідно до ст.97 Закону України «Про ветеринарну медицину»фінансування та матеріально-технічне забезпечення державної служби ветеринарної медицини здійснюються за рахунок коштів загального та спеціального фондів Державного бюджету України.

Статтею 51 Бюджетного кодексу України від 21 червня 2001 року №2542-ІП передбачено, що основним плановим документом бюджетної установи, який надає повноваження щодо отримання доходів і здійснення видатків, визначає обсяг і спрямування коштів для виконання бюджетною установою своїх функцій та досягнення цілей, визначених на бюджетний період відповідно до бюджетних призначень, є кошторис.

Постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2002 року № 228 затверджено Порядок складання, розгляду, затвердження та основні вимоги до виконання кошторисів бюджетних установ, відповідно до п.1 якого кошторис бюджетних установ має такі складові частини:

- загальний фонд, який містить обсяг надходжень із загального фонду бюджету та розподіл видатків за повною економічною класифікацією видатків бюджету на виконання бюджетною установою основних функцій або розподіл надання кредитів з бюджету за класифікацією кредитування бюджету;

- спеціальний фонд, який містить обсяг надходжень із спеціального фонду бюджету на конкретну мету та їх розподіл за повною економічною класифікацією видатків бюджету на здійснення відповідних видатків згідно із законодавством, а також на реалізацію пріоритетних заходів, пов'язаних з виконанням установою основних функцій, або розподіл надання кредитів з бюджету згідно із законодавством за класифікацією кредитування бюджету.

Згідно п.5 Порядку №228 установам можуть виділятися бюджетні кошти тільки за наявності затверджених кошторисів, планів асигнувань загального фонду бюджету, планів надання кредитів із загального фонду бюджету, планів спеціального фонду.

Пунктом 19 Порядку №228 передбачено, що розподіл видатків або надання кредитів з бюджету спеціального фонду проекту кошторису проводиться виключно в межах і за рахунок відповідних надходжень, запланованих на цю мету в зазначеному фонді.

Відповідно до п.23 Порядку № 228 видатки спеціального фонду кошторису за рахунок власних надходжень плануються у такій послідовності: за встановленими напрямами використання, на погашення заборгованості установи з бюджетних зобов'язань за спеціальним та загальним фондом кошторису та на введення заходів, пов'язаних з виконанням основних функцій, які не забезпечені (або частково забезпечені) видатками загального фонду.

Пунктом 17 ст.37 Закону України «Про державний бюджет на 2008 рік», п.16 ст.34 Закону України «Про державний бюджет України на 2009 рік», п.16 ст.33 Закону України «Про державний бюджет України на 2010 рік»передбачено, що у 2008, 2009 та 2010 роках кошти, отримані до спеціального фонду Державного бюджету України спрямовуються відповідно на заходи, пов'язані з організацією надання послуг, реалізації продукції та виконання робіт бюджетними установами, та інші заходи з утримання цих установ згідно із законодавством.

Отже, відповідно до норм Бюджетного кодексу та Порядку № 228 основним плановим документом бюджетної установи є кошторис, який складається з загального та спеціального фондів Державного бюджету.

Бюджетні установи мають право провадити діяльність виключно в межах асигнувань, затверджених кошторисами.

Порядком №228 передбачено, що видатки спеціального фонду кошторису здійснюються бюджетною установою на проведення заходів, пов'язаних з виконанням її основних функцій, які не забезпечені (або частково забезпечені) видатками загального фонду. При цьому зазначені нормативні документи не містять переліку видатків за кодами економічної класифікації, на які саме необхідно спрямовувати кошти, отримані до спеціального фонду.

З показників кошторисів Сумської районної державної лікарні ветеринарної медицини за 2008, 2009 та 2010 роки вбачається, що :

- протягом 2008, 2009 та 2010 років за рахунок коштів загального фонду Державного бюджету передбачалось фінансування видатків лікарні лише на виплату заробітної плати з нарахуваннями та на часткову оплату комунальних послуг;

- протягом 2008, 2009 та 2010 років за рахунок коштів спеціального фонду Державного бюджету передбачалось фінансування видатків лікарні на виплату заробітної плати з нарахуваннями та на оплату комунальних послу (незабезпечені видатками загального фонду), а також видатків на заходи пов'язані з організацією діяльності лікарні, що відповідає вимогам п.17 ст.37 Закону України «Про державний бюджет на 2008 рік», п.16 ст.34 Закону України «Про державний бюджет України на 2009 рік»та п.16 ст.33 Закону України «Про державний бюджет України на 2010 рік»та п.23 Порядку складання, розгляду,

затвердження та основні вимоги до виконання кошторисів бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2002 року № 228.

Отже, як вірно зазначено судами попередніх інстанцій, кошториси Сумської міської лікарні державної ветеринарної медицини на 2008-2010 роки по загальному та спеціальному фонду складено та затверджено в установленому порядку, видатки на заробітну плату та нарахування на заробітну плату були передбачені затвердженими кошторисами, як по загальному так і по спеціальному фондах установи.

У відповідності до вимог ст.7 Бюджетного кодексу України одним з основних принципів бюджетної системи є принцип цільового використання бюджетних коштів -тобто бюджетні кошти використовуються тільки на цілі, визначені бюджетними призначеннями.

Згідно п.п.5, 8 ст.51 Бюджетного кодексу України розпорядники бюджетних коштів беруть зобов'язання та проводять видатки тільки в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами, все інше буде вважатися бюджетними правопорушеннями. Контроль за видатками Державного бюджету здійснюється казначейством, яке проводить платежі у разі наявності відповідного бюджетного зобов'язання для платежу у бухгалтерському обліку, відповідності напрямків витрачання бюджетних коштів бюджетному асигнуванню та наявності у розпорядника бюджетних коштів невикористаних бюджетних асигнувань.

З матеріалів справи вбачається, що витрачання бюджетних коштів лікарнею здійснювалось відповідно до бюджетних асигнувань, напрямків витрачання та наявності невикористаних бюджетних асигнувань, що підтверджується актом ревізії, де вказано про відсутність порушень Порядку складання, розгляду та затвердження кошторисів витрат бюджетних асигнувань та штатних розписів.

Отже, судами попередній інстанцій зроблений правильний висновок, що позивач протягом 2008, 2009 року та 2010 року здійснював нарахування та виплату заробітної плати працівникам як за кошти загального фонду, так і за кошти спеціального фонду, що відповідає вимогам ст.7 Бюджетного кодексу України від 21 червня 2001 року №2542-111, п.5 та п.49 Порядку складання, розгляду, затвердження та основні вимоги до виконання кошторисів бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2002 року №228, ст.97 Закону України «Про ветеринарну медицину»в редакції Закону України від 16 листопада 2006 року № 361-V.

Доводи касаційної скарги встановлених обставин справи та висновків судів першої та апеляційної інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Відповідно до ч.1 ст.224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення -без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст.ст.220, 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної фінансової інспекції в Сумській області залишити без задоволення.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 02 серпня 2012 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 22 листопада 2012 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та в порядку, передбачених статтями 237 -239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді О.В.Голяшкін

В.С.Заяць

Т.Г.Стрелець