Постанова № 30833417, 16.04.2013, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Карпенко С.Ф.

Суддя-доповідач - Васильєва І. А.

УКРАЇНА

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 квітня 2013 року справа №406/1768/13-а

приміщення суду за адресою: 83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Васильєвої І.А., Казначеєва Е.Г. , Яманко В.Г.

секретар судового засідання Карабан Т.М.

за участі представника позивача ОСОБА_4 (на підставі довіреності)

представник відповідача та третьої особи в судове засідання на прибули, належним чином повідомлені про розгляд справи

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Алчевську Луганської області на постанову Алчевського міського суду Луганської області від 12 березня 2013 р. у справі № 406/1768/13-а (головуючий І інстанції Карпенко С.Ф.) за позовом ОСОБА_5 до Управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Луганській області в особі Відділу примусового виконання рішень Управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції, третя особа Управління Пенсійного фонду України в м. Алчевську Луганської області про визнання протиправною бездіяльність органу державної виконавчої служби та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

27 листопада 2012 року ОСОБА_5 (надалі позивач) звернувся до Алчевського міського суду Луганської області з позовом до Управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Луганській області в особі Відділу примусового виконання рішень Управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції, третя особа Управління Пенсійного фонду України в м. Алчевську Луганської області в якому просив з урахуванням уточнених позовних вимог заявою від 13 грудня 2012 року:

- визнати протиправною бездіяльність УДВС ГУЮ в особі його ВПВР щодо нездійснення в ході виконавчого провадження ВП № 31724307, відкритого 03.01.2012 р., передбачених частиною 1 ст. 28, ст. 75, ст. 89 Закону України «Про виконавче провадження» заходів примусового виконання виконавчого листа № 2а-1014/09, виданого Алчевським міським судом 03.01.2012 р., в частині зобов'язання УПФУ сплатити утворену заборгованість та виплачувати ОСОБА_5 (позивачу) державну пенсію у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком з 01.08.2009 р.,

- визнати протиправною та скасувати постанову відділу примусового виконання рішень Управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Луганській області датовану 30.04.2012 року про закінчення виконавчого провадження ВП № 31724307 з примусового виконання виконавчого лита 2а-1014/09 виданого Алчевським міським судом 03.01.2012 року про зобов'язання УПФУ в м. Алчевську зробити перерахунок, сплатити утворену заборгованість, нарахувати та виплачувати ОСОБА_5 державну пенсію у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком з 01.08.20009 року;

- зобов'язати УДВС ГУЮ в Луганській області в особі його ВПВР відновити виконавче провадження ВП № 31724307, яке було відкрито 03.01.2012 року і виконати в ході цього виконавчого провадження передбачені частиною 1 ст. 28, ст. 75 та 89 Закону України «Про виконавче провадження» дії по примусовому виконанню виконавчого листа 2а-1014/09 виданого Алчевським міським судом 03.01.2012 року в частині зобов'язання УПФУ в м. Алчевську сплатити ОСОБА_5 утворену заборгованість за період з 01.08.2009 року по 31.10. 2011 року в розмірі 130 646,24 грн. та в частині здійснення перерахунку та виплати його пенсії за період з 01.11.2011 року в розмірах, визначених вказаним виконавчим листом.

Постановою Алчевського міського суду Луганської області від 12 березня 2013 р. у справі № 406/1768/13-а позовні вимоги були задоволені, а саме визнано протиправною бездіяльність Управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Луганській області в особі його відділу примусового виконання рішень щодо нездійснення в ході виконавчого провадження ВП № 31724307, відкритого 03.01.2012 р., передбачених частиною 1 статті 28, статтями 75 та 89 Закону України «Про виконавче провадження» заходів примусового виконання виконавчого листа № 2а-1014/09, виданого Алчевським міським судом 03.01.2012 р., в частині зобов'язання Управління Пенсійного фонду України в м. Алчевську сплатити утворену заборгованість та виплачувати ОСОБА_5 державну пенсію у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком з 01.08.2009 р.

Визнано протиправною та скасовано постанову відділу примусового виконання рішень Управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Луганській області, датовану 30.04.2012 р., про закінчення виконавчого провадження ВП № 31724307 з примусового виконання виконавчого листа № 2а-1014/09, виданого Алчевським міським судом 03.01.2012 р., про зобов'язання Управління Пенсійного фонду України в м. Алчевську зробити перерахунок, сплатити утворену заборгованість, нарахувати та виплачувати ОСОБА_5 державну пенсію у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком з 01.08.2009 р.

Зобов'язано Управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Луганській області в особі його відділу примусового виконання рішень відновити виконавче провадження ВП № 31724307, яке було відкрите 03.01.2012 р., і виконати в ході цього виконавчого провадження передбачені частиною 1 статті 28, статтями 75 та 89 Закону України «Про виконавче провадження» дії по примусовому виконанню виконавчого листа № 2а-1014/09, виданого Алчевським міським судом 03.01.2012 р., в частині зобов'язання Управління Пенсійного фонду України в м. Алчевську сплатити ОСОБА_5 утворену заборгованість за період з 01.08.2009 р. по 31.10.2011 р. в розмірі 130 646, 24 грн., та в частині здійснення перерахунку та виплати його пенсії за період з 01.11.2011 р. в розмірах, визначених вказаним виконавчим листом.

Не погодившись з постановою Алчевського міського суду Луганської області від 12 березня 2013 р. у справі № 406/1768/13-а Управління Пенсійного фонду України в м. Алчевську Луганської області подало апеляційну скаргу до Донецького апеляційного адміністративного суду в якій зазначила на порушення судом норм матеріального і процесуального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, просила постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволені позовних вимог в повному обсязі.

В доводах апеляційної скарги апелянт посилається на те, Управління Державної виконавчої служби Головного Управління юстиції в Луганській області в особі відділу примусового виконання рішень Управління Державної виконавчої служби Головного Управління юстиції в Луганській області не мало можливості виконати рішення суду в частині зобов'язання виплатити заборгованість та в подальшому, з урахуванням відсутності бюджетного фінансування зазначених витрат.

В судове засідання представник апелянта не прибув, належним чином повідомлений про розгляд справи, просили розглядати справу у відсутність їх представника.

Представник позивача в судовому засіданні заперечував проти доводів апеляційної скарги, просив її залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.

Представник відповідача в судове засідання не прибув, належним чином повідомлений про розгляд справи.

Вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши письмові матеріали справи та доводи апеляційної скарги, судова колегія встановила наступне.

Постановою Державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Луганській області від 03.01.2012 року відкрито виконавче провадження ВП № 317243307 на підставі виконавчого листа 2а-1014/09 виданого 03.01.2012 року Алчевським міським судом Луганської області щодо зобов'язння УПФУ в м. Алчевську Луганської області зробити перерахунок, сплатити утворену заборгованість нарахувати та виплачувати ОСОБА_5 державну пенсію у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком з 01 серпня 2009 року з урахуванням положень ч.3 ст. 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (а.с.7).

Постановою Державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління Державної виконавчої служби Головного Управління юстиції в Луганській області від 30 квітня 2012 року ВП № 317243307 (а.с. 25) закінчено виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа 2а-1014/9 виданого 03.01.2012 року Алчевським міським судом Донецької області.

В мотивувальній частині постанови про закінчення виконавчого провадження Державна виконавча служба посилається на те, що відповідно до листа боржника, стягувачу здійснено перерахунок пенсії, нараховані суми пенсії включені в додаткову відомість та будуть виплачені за умови наявного фінансування з Державного бюджету України. Крім того в спірній постанові про закінчення виконавчого провадження є посилання на прийнятий 14.06.2011 року Верховною Радою України Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний Бюджет України на 2011 рік» та на постанову КМУ № 745 від 06 липня 2011 року якою врегульовано питання захисту окремих категорій громадян.

Між сторонами відсутні розбіжності щодо встановлених обставин.

Відповідно до ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку, у тому числі, органів державної влади. У справах щодо оскарження рішень суди перевіряють чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначає Закон України «Про виконавче провадження».

Згідно ст. 1 зазначеного Закону виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень в Україні покладається на Державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про державну виконавчу службу» завданням державної виконавчої служби є своєчасне, повне і неупереджене примусове виконання рішень, передбачених законом.

Таким чином, відповідач у справі - суб'єкт владних повноважень, на якого чинним законодавством України покладений обов'язок по примусовому виконанню рішень.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом. Відповідно до цього Закону підлягають виконанню державною виконавчою службою, зокрема, рішення інших органів державної влади, якщо їх виконання за законом покладено на державну виконавчу службу.

Частиною 2 статті 4 Закону України «Про державну виконавчу службу» передбачено, що державний виконавець є представником влади і здійснює примусове виконання судових рішень, постановлених іменем України, та рішень інших органів (посадових осіб), виконання яких покладено на державну виконавчу службу, у порядку передбаченому законом.

Згідно ч. 1 ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до ч. 2 ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець: здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом; надає сторонам виконавчого провадження та їх представникам можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження; розглядає заяви сторін та інших учасників виконавчого провадження і їхні клопотання; заявляє в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом; роз'яснює сторонам їхні права і обов'язки.

Частиною 1 статті 25 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.

За приписами п. 8 ч. 1 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Згідно ч. 1 ст. 50 Закону України «Про виконавче провадження» у разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій), повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв'язку із завершенням виконавчого провадження. Завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.

Відповідно до ст. 52 Закону України «Про виконавче провадження» у разі якщо постанова державного виконавця про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа стягувачу визнана судом незаконною чи скасована начальником відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, або керівником відповідного органу державної виконавчої служби або якщо до державного виконавця надійшло рішення суду про скасування заходів до забезпечення позову, а також у разі повернення виконавчого документа з іншого відділу державної виконавчої служби, виконавче провадження підлягає відновленню протягом трьох робочих днів з дня надходження рішення суду, виконавчого документа чи постанови керівника відповідного органу державної виконавчої служби.

За наявності обставин, передбачених частиною шостою статті 79 цього Закону, виконавче провадження підлягає відновленню у триденний строк з дня надходження до державного виконавця відповідної заяви стягувача.

Про відновлення виконавчого провадження державний виконавець виносить постанову, копії якої не пізніше наступного дня надсилаються до суду, який визнав незаконною постанову державного виконавця, сторонам, а також органу (посадовій особі), який видав виконавчий документ.

У разі відновлення виконавчого провадження стягувач, суд або орган (посадова особа), якому повернуто виконавчий документ, зобов'язаний у тримісячний строк з дня надходження відповідної постанови пред'явити його до виконання.

Крім того, колегія суддів враховує наступне.

Законом України від 14 червня 2011 року № 3491-6 «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік» доповнені Прикінцеві положення пункту 4 певним змістом, якими серед іншого установлено, що у 2011 році норми і положення статей 39, 50, 51, 52, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", статей 14, 22, 37 та частини третьої статті 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України на 2011 рік. Зазначені норми набрали чинності з дня, наступного за днем його опублікування, а саме з 19 червня 2011 року, оскільки опублікуванні в газеті «Голос України» за 18 червня 2011 року №110 (5110). На виконання пункту 7 Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік» від 14 червня 2011 року № 3491-6 Кабінет Міністрів України прийняв Постанову від 6 липня 2011 року № 745 «Про встановлення деяких розмірів виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету», яка відповідно до пункту 5 Указу Президента України «Про порядок офіційного оприлюднення нормативно-правових актів та набрання ними чинності» від 10 червня 1997 року № 503/97 набрала чинності з 23 липня 2011 року.

У зв'язку з прийняттям зазначеного нормативно-правового акту терміни застосування положень статей 39, 50, 51, 52, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", статей 14, 22, 37 та частини третьої статті 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" до 23 липня 2011 року здійснюються у порядку та розмірах встановлених наведеним законом, а з 23 липня 2011 року у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України на 2011 рік.

Рішенням Конституційного Суду України від 26.12.2011 року норми пункту 4 Прикінцевих положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік» визнані такими, що відповідають Конституції України, тобто є конституційними.

Відповідно до Рішення Конституційного суду України від 25.01.2012 року № 3-рп/2012 за конституційним поданням правління Пенсійного фонду України щодо офіційного тлумачення положень статті 1, частин першої, другої, третьої статті 95, частини другої статті 96, пунктів 2, 3, 6 статті 116, частини другої статті 124, частини першої статті 129 Конституції України, пункту 5 частини першої статті 4 Бюджетного кодексу України, пункту 2 частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України в системному зв'язку з окремими положеннями Конституції України:

1. В аспекті конституційного подання положення статті 1, частин першої, третьої статті 95 Конституції України у системному зв'язку з положеннями статті 3, частини першої статті 17, частини третьої статті 22, статей 46, 48 Основного Закону України треба розуміти так, що однією з ознак України як соціальної держави є забезпечення загальносуспільних потреб у сфері соціального захисту за рахунок коштів Державного бюджету України виходячи з фінансових можливостей держави, яка зобов'язана справедливо і неупереджено розподіляти суспільне багатство між громадянами і територіальними громадами та прагнути до збалансованості бюджету України. При цьому рівень державних гарантій права на соціальний захист має відповідати Конституції України, а мета і засоби зміни механізму нарахування соціальних виплат та допомоги - принципам пропорційності і справедливості.

2. В аспекті конституційного подання положення частини другої статті 96, пунктів 2, 3, 6 статті 116 Конституції України треба розуміти так, що повноваження Кабінету Міністрів України щодо розробки проекту закону про Державний бюджет України та забезпечення виконання відповідного закону пов'язані з його функціями, в тому числі щодо реалізації політики у сфері соціального захисту та в інших сферах. Кабінет Міністрів України регулює порядок та розміри соціальних виплат та допомоги, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України, відповідно до Конституції та законів України.

3. В аспекті конституційного подання положення частини другої статті 95, частини другої статті 124, частини першої статті 129 Конституції України, пункту 5 частини першої статті 4 Бюджетного кодексу України та пункту 2 частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України в системному зв'язку з положеннями статті 6, частини другої статті 19, частини першої статті 117 Конституції України треба розуміти так, що суди під час вирішення справ про соціальний захист громадян керуються, зокрема, принципом законності. Цей принцип передбачає застосування судами законів України, а також нормативно-правових актів відповідних органів державної влади, виданих на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, в тому числі нормативно-правових актів Кабінету Міністрів України, виданих у межах його компетенції‚ на основі і на виконання Бюджетного кодексу України, закону про Державний бюджет України на відповідний рік та інших законів України.

Таки чином, колегія суддів вважає, що пенсійний орган, як суб'єкт владних повноважень, повинен діяти на підставі закону та у спосіб, визначений законом і тому наділений повноваженнями самостійно визначитися щодо порядку та розміру сплати пенсії у відповідності до Закону України від 14 червня 2011 року № 3491-6 «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік», Постанови Кабінету Міністрів України від 6 липня 2011 року № 745 «Про встановлення деяких розмірів виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету», Рішення Конституційного суду України від 25.01.2012 року № 3-рп/2012, Закону України «Про Державний бюджет України на 2012 рік».

Відповідно до п.3 Прикінцевих положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2012 рік» норми i положення статей 20, 21, 22, 23, 30, 31, 37, 39, 48, 50, 51, 52, 54 Закону України «Про статус i соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів Державного бюджету України та бюджету Пенсійного фонду України на 2012 рік.

Із аналізу наведених норм випливає, що визначення порядку та розмірів виплат зазначеним категоріям громадян делеговано Кабінету Міністрів України.

На виконання вищевказаних вимог закону постановою КМУ № 745 від 06.07.2011 року та постановою КМУ № 1210 від 23.11.2011 року були визначені розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено причинний зв'язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою, а також механізм обчислення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи відповідно до статей 54 і 57 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

З урахування викладених норм законодавства, враховуючи встановлені фактичні обставини справи, колегія суддів приходить до висновку щодо задоволення позовних вимог в частині визнання протиправною та скасування постанови відповідача про закінчення виконавчого провадження ВП № 317243307, оскільки утворену заборгованість за період з 01.08.2009 року по 31.10.2011 року в сумі 130 646,24 грн. фактично не було сплачено стягувачу. В іншій частині позовних вимог слід відмовити, оскільки у разі якщо постанова державного виконавця про закінчення виконавчого провадження визнана судом незаконною виконавче провадження підлягає відновленню протягом трьох робочих днів з дня надходження рішення суду. Покладання на державну виконавчу службу виконання дій та вимог передбачених ст. 28, 75, 89 Закону України «Про виконавче провадження» є безпідставним, оскільки вибіркове застосування вимог Закону України «Про виконавче провадження» вступає в протиріччя з основними завданнями Державної виконавчої служби щодо фактичного та повного виконання судового рішення.

На підставі викладеного, судова колегія робить висновок, що судом першої інстанції порушено норми матеріального права, неповно з'ясовані обставини, що мають значення для справи, що відповідно до вимог ст. 202 КАС України є підставою для скасування судового рішення та ухвалення нового.

В судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частину.

Керуючись ст. 195, 196, 197, 198, 202, 205, 207 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Алчевську Луганської області на постанову Алчевського міського суду Луганської області від 12 березня 2013 р. у справі № 406/1768/13-а задовольнити частково.

Постанову Алчевського міського суду Луганської області від 12 березня 2013 р. у справі № 406/1768/13-а скасувати.

Прийняти нову постанову.

Визнати протиправною та скасувати постанову відділу примусового виконання рішень Управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Луганській області від 30 квітня 2012 року про закінчення виконавчого провадження ВП № 31724307 з примусового виконання виконавчого листа 2а-1014/09 виданого Алчевським міським судом Луганської області 03 січня 2012 року.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі.

Повний текст виготовлено 22 квітня 2013 року.

Головуючий суддя Васильєва І.А.

Судді Яманко В.Г.

Казначеєв Е.Г.