Ухвала суду № 30832377, 02.04.2013, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 квітня 2013 р.Справа № 2а-3027/12/2170

Категорія: 8.2.1 Головуючий в 1 інстанції: Хом'якова В.В.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду

у складі:

головуючого - Ступакової І.Г.

суддів - Лук'янчук О.В.

- Милосердного М.М.

(у зв'язку з неприбуттям у судове засідання сторін,

справа розглядається в порядку письмового провадження)

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м. Новій Каховці Херсонської області Державної податкової служби на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2012 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпроресурс" до Державної податкової інспекції у м. Новій Каховці Херсонської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення -рішення, визнання протиправними дій, -

В С Т А Н О В И Л А :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Дніпроресурс" звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Новій Каховці Херсонської області Державної податкової служби про визнання протиправними дій ДПІ щодо визнання в акті від 30.03.12 № 71/220-24112229 перевірки недійсними правочинів, вчинених ТОВ "Дніпроресурс" з постачальником ПП "Еліт" та контрагентами-покупцями у серпні 2011 року, визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 12.04.2012 року №0005202301, якими було збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість на 11291 грн. та застосована штрафна санкція в сумі 2823 грн.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2012 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпроресурс" задоволений. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у м. Новій Каховці Херсонської області Державної податкової служби від 12.04.12 № 0005202301. Визнано протиправними дії Державної податкової інспекції у м. Новій Каховці Херсонської області Державної податкової служби по визнанню в акті перевірки від 30.03.12 № 71/220-24112229 недійсними правочинів, вчинених ТОВ "Дніпроресурс" з ПП "Еліт" та контрагентами - покупцями у серпні 2011 року.

В апеляційній скарзі Державної податкової інспекції у м. Новій Каховці Херсонської області Державної податкової служби ставиться питання про скасування судового рішення в зв'язку з тим, що воно постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги Державної податкової інспекції у м. Новій Каховці Херсонської області Державної податкової служби, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що в період з 19.03.2012 року по 23.03.2012 року старшим державним податковим ревізором - інспектором відділу податкового контролю юридичних осіб ДПІ у м. Нова Каховка здійснена позапланова документальна невиїзна перевірка ТОВ "Дніпроресурс" з питань підтвердження господарських відносин з платником податків постачальником ПП "Еліт" за період серпень 2011 року, за результатами перевірки складено акт № 71/220-24112229 від 30 березня 2012 року. Підставою проведення перевірки вказаний пп. 78.1.1 п.78.1 ст. 78 ст.ст.79, 82 ПКУ, на запит податкової інспекції про надання документів підприємство повідомило, що документи підприємства вилучені податковою міліцією м.Херсона.

За розглядом висновків акту № 71/220-24112229 від 30 березня 2012 року про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ "Дніпроресурс" з питань підтвердження господарських відносин з платником податків постачальником ПП "Еліт" за період з 01.08.2011 по 31.08.2011 року ДПІ прийнято податкове повідомлення - рішення від 12.04.2012 № 0005202301, яким позивачу визначене податкове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 11291 грн. та застосована фінансова санкція у розмірі 2 823 грн..

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про задоволення позову та вважає, що при винесенні постанови судом першої інстанції повно з'ясовано обставини, які мають значення для справи та правильно застосовано норми матеріального права до спірних правовідносин, виходячи з наступного.

Пунктом 200.1 статті 200 Податкового кодексу України встановлено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до пп. "а" п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, що не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно вимог пункту 201.11 статті 201 Податкового кодексу України).

Зміст наведених норм свідчить про те, що наявність господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації, є визначальною умовою для виникнення у платника податку права на формування податкового кредиту.

В свою чергу, як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, обставини щодо фактичності здійснення господарських операцій з придбання позивачем у постачальник товарів ПП "Еліт", на які позивач як платник податку посилається як на підставу виникнення у нього права на включення нарахованого (сплаченого) ПДВ до податкового кредиту, відповідачем спростовані не були.

Відповідно до частини 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на припис наведеної норми процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків донараховані податкові зобов'язання, презюмується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.

Обставини, які слугували фактичною підставою для визначення позивачу податкових зобов'язань згідно спірного податкового повідомлення-рішення, знаходяться поза межами вище наведених вимог Податкового Кодексу України.

Між тим, отримані позивачем документи (договори, видаткові та податкові накладні, та інш.), на які в тому числі послався суд першої інстанції, дають підстави для висновку про сплату позивачем сум податку в ціні придбання товарів (послуг) свойому безпосередньому постачальнику, який видав йому податкові накладні, маючи статус платника податку на додану вартість, а тому оцінка судом першої інстанції обставин та матеріалів справи відповідає правильному застосуванню норм Податкового кодексу України якими встановлено порядок та підстави формування податкового кредиту.

В свою чергу податковим органом не спростовано, що на момент складення вище зазначеним контрагентом позивача податкових накладних, за якими останнім сформовано податковий кредит на суму та за період вказаний в оскаржуваному повідомленні - рішенні, вказаний контрагент був зареєстрований платником податку на додану вартість та відповідно мав право на складання податкових накладних.

Крім іншого, як вбачається з акту перевірки, податковий орган прийшов до висновку, що господарські відносини позивача з ПП "Еліт" не спрямовані на реальне настання правових наслідків та вказані правочини визнані нікчемними.

Стаття 204 ЦК України закріплює принцип презумпції правомірності правочину: правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно з ч.2 ст.215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Статтею 228 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відповідно до ст.234 ЦК України, фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Статтею 207 ГК України встановлено, що господарське зобов'язання, котре не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Відповідно до презумпції правомірності правочину всі укладені між сторонами правочини є чинними, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом (нікчемні правочини). В усіх інших випадках питання про недійсність правочину має бути встановлено судом на підставі заяви зацікавленої особи після повного та всебічного розгляду питання про недійсність такого правочину. Про недійсність правочину ухвалюється судове рішення.

Отже, з урахуванням вище вказаних норм та матеріалів справи, колегія суддів приходить до висновку про те, що відповідач (ДПІ), складаючи акт за результатами проведеної перевірки, не міг керуватися лише припущеннями щодо фіктивності (нікчемності) укладених договорів між позивачем та його контрагентом, які не є доказами у розумінні норм ст.69 КАС України.

Отже, колегія суддів не погоджується з доводами апеляційної скарги та вважає, що наявні у позивача податкові накладні (та інші первинні документи) та сплата на користь контрагента в ціні за поставлені товари суми ПДВ, яка була заявлена ним в подальшому до відшкодування, у повній мірі виконують функції, покладені на них Податковим Кодексом України та підтверджують фактичність здійснення господарських операцій.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, поставка товару (продукції) відповідно до договору купівлі-продажу №010711 здійснювалася за рахунок продавця (ПП "Еліт").

В свою чергу колегія суддів зазначає, що оскільки як встановлено вище, транспортування продукції на адресу позивача здійснювалося безпосередньо ПП "Еліт", а обов'язок щодо виписки товарно-транспортних накладних на перевезення вантажів автомобільним транспортом відповідно до «Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні» покладений на вантажовідправника, відсутність у позивача товарно-транспортних накладних не може бути доказом безтоварності господарських операцій в даному випадку між ТОВ "Дніпроресурс" та ПП "Еліт".

Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, порушень матеріального та процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 195, 197; п.1 ч.1 ст. 198; ст. 200; п.1 ч.1 ст. 205; ст. 206; ч.5 ст. 254 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Новій Каховці Херсонської області Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2012 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає чинності через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий:

Судді: