Ухвала суду № 30832093, 16.04.2013, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 квітня 2013 р.Справа № 2-а-3906/11/2170

Категорія: 8.2.1 Головуючий в 1 інстанції: Кравченко К.В.

Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - Милосердного М.М.,

суддів - Бітова А.І. та Ступакової І.Г.,

при секретарі - Дубчак Ю.В.,

за участю: представника позивача - Коршун Альони Вікторівни,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Нова Каховка Херсонської області на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 30 листопада 2011 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Оксамит Таврії" до Державної податкової інспекції у м. Нова Каховка Херсонської області про визнання недійсним податкового повідомлення - рішення,

В С Т А Н О В И Л А :

У липні 2011 року Товариство з обмеженою відповідальністю (далі ТОВ) "Оксамит Таврії" звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції (далі ДПІ) у м. Нова Каховка про визнання недійсним податкового повідомлення - рішення від 15 липня 2011 року за №0001862301.

В обґрунтування позовних вимог зазначалося, що висновки податкового органу зроблені за наслідками проведеної перевірки стосовно фіктивності угод укладених позивачем з контрагентами та відносно завищення позивачем податкового кредиту є припущеннями відповідача, які не підтверджені жодними відповідними доказами та не відповідають дійсності. Натомість, ТОВ "Оксамит Таврії" на підтвердження реальності здійснюваних господарських операцій та законності формування податкового кредиту надало оформлені у відповідності до вимог діючого законодавства товарно-транспортні накладні, акти надання послуг, платіжні доручення, податкові накладні та іншу документацію.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 30 листопада 2011 року позовні вимоги задоволено. Суд визнав недійсним та скасував податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Нова Каховка від 15 липня 2011 року за №0001862301.

Не погоджуючись з постановою суду, головою комісії з проведення реорганізації ДПІ у м. Нова Каховка подана апеляційна скарга, в якій зазначається, що вказана постанова ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволені позовних вимог.

Заслухавши суддю - доповідача, розглянувши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що на підставі направлення на перевірку від 20 червня 2011 року за №0493 фахівцями відповідача в червні 2011 року було проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань перевірки правильності нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість (далі ПДВ) по декларації за березень 2011 року.

За наслідками проведеної перевірки відповідачем був складений акт від 04 липня 2011 року за №687/230-35994221 про результати документальної позапланової виїзної перевірки позивача, яким встановлено порушення вимог п.п. 200.1, п.п. 201.6, п.п. 188.1, п.п. 198.6 Податкового кодексу України внаслідок заниження позивачем ПДВ за березень 2011 рік на суму 38481, 00 грн., а також порушені вимоги статей 203, 215, 662, 655. 656 Цивільного кодексу України щодо правочинів з контрагентами у березні 2011 року, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними.

На підставі вказаного акту проведеної перевірки позивачем прийнято податкове повідомлення - рішення від 15 липня 2011 року за №0001862301, яким відповідачу збільшено суму грошового зобов'язання у розмірі 38481, 00 грн..

Винесення зазначеного повідомлення - рішення і стало підставою для звернення до суду.

Вирішуючи справу та задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що дії позивача по віднесенню до податкового кредиту березня 2011 року сум ПДВ по операціям з ПП "Інвестюгагротранс" та ПП "Агросталкер" є правомірними та такими, що узгоджуються з нормами Податкового кодексу України, а вчинені позивачем господарські операції з контрагентом не викликають сумніву в їх реальності та відповідності дійсному змісту.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає їх правильними з огляду на наступне.

Відповідно до статті 198.1. Податкового кодексу (далі ПК) України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з, зокрема, придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг, отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України.

Згідно статті 198.3. ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з, на ряду з іншим, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Також, статтею 198.6. ПК України зазначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Відповідно до ст. 201.10. ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Як вбачається з матеріалів справи і було встановлено судом, між позивачем та ТОВ АПК "СП "Укрсоя" та ДП "Сантрейд" були укладені договори поставки, зокрема, договір за №16 від 04 лютого 2011 року про постачання сої (ГОСТ 17109-88), договори №4500571581 від 31 березня 2011 року та №4500571162 від 25 березня 2011 року про постачання сої врожаю 2010 року. На виконання наведених договорів поставки позивачем були укладені правочини з ПП "Інвестюгагротранс" та ПП "Агросталкер", зокрема, договори на надання транспортних послуг за № 58-т від 01 січня 2011 року та за №68 від 01 лютого 2011 року.

На вимогу позивача та для формування податкового кредиту ПП "Інвестюгагротранс" та ПП "Агросталкер" було надано податкові накладні за наслідками надання товарів та послуг позивачу по договорам на надання транспортних послуг. Вказані накладні видані у відповідності до ст. 200.1. ПК України, з зазначенням всіх необхідних реквізитів і даних та в установленому законом порядку не дійсними не визнавались, а тому враховуючи, що податкові накладні були надані особі, зареєстрованій як платник податку в порядку, передбаченому чинним податковим законодавством, то колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про правомірність віднесення позивачем зазначених сум до податкового кредиту.

Стосовно визнання правочинів здійснених між ТОВ "Оксамит Таврії" та ПП "Агросталкер" такими, що не спричиняють реального настання правових наслідків (фіктивним) колегія суддів вважає необхідним зазначити.

Відповідно до статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Також, частинами 1, 2 статті 234 Цивільного кодексу України встановлено, що фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Згідно Акту проведеної перевірки основними видами діяльності позивача є, зокрема, посередництво в торгівлі сільськогосподарською сировиною, живими тваринами, текстильною сировиною, оптова торгівля зерном, насінням та кормами для тварин. Також, необхідно зазначити, що з довідки ДПІ у м. Херсоні від 26 травня 2011 року за №133/15-2/36129754 вбачається, що основними видами діяльності ПП "Агросталкер", контрагента позивача, є діяльність автомобільного вантажного транспорту, оптова торгівля зерном і кормами для тварин та інше.

На підтвердження реальності здійснення поставок товарів та послуг за договорами позивачем надано Акти здачі - прийняття робіт (надання послуг) за №ОУ-0000019 від 31 березня 2011 року та за №ОУ-0000015 від 30 березня 2011року, рахунки-фактури за №СФ-0000032 від 31 березня 2011 року та за №СФ-0000028 від 30 березня 2011 року, товарно-транспортні накладні, зокрема, за №346177, №Р21-4, 346184 та іншу документацію.

А тому, оскільки договори про надання транспортних послуг в судовому порядку недійсними не визнавалися то підстав для визнання їх нечинними із суті договорів не вбачається, сторони мали на меті створення реальних правових наслідків, а також контрагентами було фактично виконано умови договорів, то колегія суддів вважає доводи Податкового органу щодо фіктивності правочинів необґрунтованими.

Колегія суддів не приймає до уваги посилання в апеляційній скарзі стосовно відсутності трудових ресурсів, складських приміщень, виробничих потужностей у ПП "Агросталкер", оскільки на підтвердження наведених доводів відповідачем не було надано жодних доказів в порядку встановленому ст. 71 КАС України, на підставі яких, суд міг би встановити наявність обставин, що обґрунтовують заперечення ДПІ у м. Нова Каховка.

Крім того, необхідно зазначити, що ПК України не поставлено в залежність право на віднесення сум податку до податкового кредиту, від податкового обліку (стану) інших осіб. Тобто, якщо суб'єкт господарювання не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, надання податкової звітності або інших вимог чинного законодавства, то це тягне відповідальність та негативні наслідки виключно щодо цієї особи. Вказані положення, також, узгоджуються зі змістом статті 61 Конституції України щодо індивідуального характеру юридичної відповідальності особи.

Отже, постанова суду першої інстанції викладена достатньо повно, висновки обґрунтовані з посиланням на конкретні норми Законів України та відповідають чинному законодавству.

Також, колегія суддів не може погодитися з посиланням апелянта на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, тому що всі процесуальні норми, передбачені адміністративним судочинством були виконані без порушень прав кожної сторони при розгляді справи.

За таких обставин, підстав для скасування рішення суду першої інстанції та задоволення апеляційної скарги не вбачається.

Крім того, при апеляційному розгляді справи, суд за клопотанням представника апелянта допустив заміну відповідача - Державну податкову інспекцію у м. Нова Каховка на правонаступника - на Державну податкову інспекцію у м. Новій Каховці Херсонської області Державної податкової служби.

Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, судова колегія,

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Нова Каховка Херсонської області(правонаступник - Державна податкова інспекція у м. Новій Каховці Херсонської області Державної податкової служби) - залишити без задоволення, а постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 30 листопада 2011 року - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає чинності негайно після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий:

Судді: