Ухвала суду № 30831974, 03.04.2013, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 квітня 2013 р.Справа № 2а-2584/10/1570

Категорія: 8.2.8 Головуючий в 1 інстанції: Свида Л. І.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого Золотнікова О.С.,

суддів: Осіпова Ю.В. та Скрипченка В.О.,

при секретарі Руденко І.Ю.,

за участю представника відповідача Єлістратова К.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Світопрозорі конструкції» на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 29 серпня 2012 року по справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Світопрозорі конструкції» до Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі Одеської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

У березні 2010 року ТОВ «Світопрозорі конструкції» звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі Одеської області. З урахуванням уточнень до позову ТОВ «Світопрозорі конструкції» просило визнати недійсним податкове повідомлення-рішення відповідача від 10 грудня 2009 року № 001870171/0 (а. с. 61-62).

В обґрунтування позову зазначалось, що з 19 листопада по 02 грудня 2009 року посадовими особами ДПІ у Комінтернівському районі Одеської області проведено виїзну позапланову перевірку позивача з питань правильності обчислення та своєчасності внесення до бюджету сум податку з доходів фізичних осіб та вірності нарахування, повноти та своєчасності перерахування податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин з 01 квітня 2007 року по 30 вересня 2009 року. За результатами перевірки складено акт від 04 грудня 2009 року № 2826/17-33663367, в якому зазначено про порушення позивачем п. п. 8.1.1 п. 8.1 ст. 8 та п. п. 4.2.1, 4.2.9 п. 4.2 ст. 4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», що призвело до заниження податку з доходів фізичних осіб у сумі 6661 грн.. На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 10 грудня 2009 року № 0018701701/0, яким ТОВ «Світопрозорі конструкції» визначено податкове зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб за основним платежем 6661 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 13322 грн.. На думку позивача, висновки акта перевірки щодо порушення ТОВ «Світопрозорі конструкції» вимог податкового законодавства не є обґрунтованими, а тому прийняте на підставі акта перевірки податкове повідомлення-рішення відповідача підлягає скасуванню.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 29 серпня 2012 року відмовлено ТОВ «Світопрозорі конструкції» у задоволенні позовних вимог.

Не погоджуючись з постановленим по справі судовим рішенням, представник ТОВ «Світопрозорі конструкції» в апеляційній скарзі зазначає, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини справи, висновки суду не відповідають дійсним обставинам справи, і, крім того, судом порушено норми матеріального та процесуального права. Так, судом не прийнято до уваги, що ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 являються фізичними особами-підприємцями та платниками єдиного податку, а тому позивач не може бути їх податковим агентом і сплачувати за них податок з доходів фізичних осіб. Крім того, пояснення працівників ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12 та ОСОБА_13 щодо заниження їх загального місячного доходу не є належними доказами по справі, а тому не можуть підтверджувати ухилення позивача від сплати податку з доходів фізичних осіб. У зв'язку з викладеним в апеляційній скарзі ставиться питання про скасування постанови суду першої інстанції з винесенням нової постанови про задоволення позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, виступ представника відповідача про залишення оскарженого судового рішення без змін, розглянувши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про відсутність підстав для її задоволення.

Судом встановлено, що з 19 листопада по 02 грудня 2009 року посадовими особами ДПІ у Комінтернівському районі Одеської області проведено виїзну позапланову перевірку позивача з питань правильності обчислення та своєчасності внесення до бюджету сум податку з доходів фізичних осіб та вірності нарахування, повноти та своєчасності перерахування податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин за період з 01 квітня 2007 року по 30 вересня 2009 року.

За результатами перевірки складено акт від 04 грудня 2009 року № 2826/17-33663367, яким встановлено порушення позивачем п. п. 8.1.1 п. 8.1 ст. 8 та п. п. 4.2.1, 4.2.9 п. 4.2 ст. 4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», що призвело до заниження податку з доходів фізичних осіб у сумі 6661 грн..

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 10 грудня 2009 року № 0018701701/0, яким ТОВ «Світопрозорі конструкції» визначено податкове зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб за основним платежем 6661 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 13322 грн..

Відмовляючи у задоволені позовних вимог ТОВ «Світопрозорі конструкції», суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що ДПІ у Комінтернівському районі Одеської області доведено порушення позивачем вимог Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», що є підставою для донарахування відповідного податкового зобов'язання та застосування штрафних (фінансових) санкцій.

Так, відповідно до п. 1.6 ст. 1 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» (чинного на час виникнення спірних правовідносин) будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню згідно з цим Законом, нарахований (виплачений) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду є загальним оподатковуваним доходом, який складається з доходів, які підлягають кінцевому оподаткуванню при їх нарахуванні (виплаті), доходів, які підлягають оподаткуванню у складі загального річного оподатковуваного доходу, доходів, які оподатковуються за іншими правилами, визначеними цим Законом.

Згідно п. 3.1 ст. 3 та п. 7.1 ст. 7 названого Закону об'єктом оподаткування є загальний місячний оподатковуваний дохід, чистий річний оподатковуваний дохід, доходи з джерелом їх походження з України, які підлягають кінцевому оподаткуванню при їх виплаті, іноземні доходи. При цьому, ставка податку становить 15 відсотків від об'єкта оподаткування, крім випадків, визначених у п. п. 7.2 - 7.4 ст. 7 Закону.

Пунктом 1.15 ст. 1 та п. п. 8.1.1 п. 8.1 ст. 8 Закону встановлено, що податковий агент, який нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід на користь платника податку, утримує податок від суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену у відповідних пунктах ст. 7 цього Закону. При цьому, податковим агентом є юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ) або фізична особа чи представництво нерезидента - юридичної особи, які незалежно від їх організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати цей податок до бюджету від імені та за рахунок платника податку, вести податковий облік та подавати податкову звітність податковим органам відповідно до закону, а також нести відповідальність за порушення норм цього Закону.

Як встановлено актом перевірки, в період з серпня по вересень 2009 року директор ТОВ «Світопрозорі конструкції» користувався мобільним зв'язком без відповідного наказу, при цьому з розрахункового рахунку підприємства проводились перерахування сум за послуги мобільного зв'язку.

Відповідно до п. п. 4.2.9 «е» п. 4.2 ст. 4 названого вище Закону до складу загального місячного оподатковуваного доходу включається дохід, отриманий платником податку від його працедавця як додаткове благо у вигляді вартості безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг).

Оплата мобільного зв'язку, у даному випадку, являється безоплатно отриманою посадовою особою підприємства послугою, яка оподатковується податком з доходів фізичних осіб за ставкою 15%, а тому підприємство, як податковий агент, повинно було сплатити відповідний податок у розмірі 450 грн..

Крім того, перевіркою встановлено, що ТОВ «Світопрозорі конструкції» протягом 2007-2009 років виплачувались кошти фізичним особам за придбану віконну фурнітуру, запчастини, матеріали, вимірювальні інструменти, комп'ютерні та рекламні послуги без утримання та перерахування податку з доходів фізичних осіб позивачем, як податковим агентом, за ставкою 15%, що підтверджується первинними документами.

Судом першої інстанції обґрунтовано не прийнято до уваги посилання позивача на придбання вказаного вище товару у фізичних осіб-підприємців, оскільки господарські операції між юридичною особою та фізичними особами-підприємцями повинні бути оформленні відповідним чином, а саме договорами, розрахунковими документами, актами прийому-передачі товару та іншими документами, обов'язковість ведення яких передбачена Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Оскільки позивачем не надано відповідні розрахункові документи, ТОВ «Світопрозорі конструкції» оплату товарів та послуг, наданих ОСОБА_4, ОСОБА_8, ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_9 повинно було здійснювати із врахуванням вимог Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», а саме із утриманням податку з доходів фізичних осіб за ставкою 15 %.

За вказаний вище період позивач виплатив названим вище особам за придбанні товари та послуги 11145 грн., з яких згідно п. п. 8.1.1 п. 8.1 ст. 8 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» повинен був, як податковий агент, сплатити податок у розмірі 15%, що дорівнює сумі 1673 грн..

Під час перевірки, на підставі наданих пояснень працівників підприємства, також встановлено, що протягом червня - серпня 2009 року позивачем оплачувалась праця ОСОБА_10 у вигляді заробітної плати у розмірі 3200 грн. на місяць, а також ОСОБА_13, ОСОБА_11 та ОСОБА_12 у вигляді заробітної плати у розмірі 3000 грн. на місяць. При цьому вказані особи в розрахункових відомостях про отримання заробітної плати підписи не ставили.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, в розрахунково-платіжних відомостях № НЗП-000009 за червень 2009 року, № НЗП-000012 за липень 2009 року та № НЗП-000013 за серпень 2009 року (а. с. 132-134) відсутні підписи працівників підприємства про отримання заробітної плати, що виключає можливість підтвердження названими документами виплати працівникам заробітної плати в інших розмірах, ніж зазначених в поясненнях цих працівників, наданих податковому органу (а. с. 156-164).

Будь-яких інших доказів отримання ОСОБА_10, ОСОБА_13, ОСОБА_11 та ОСОБА_12 заробітної плати за червень-серпень 2009 року у розмірах, зазначених у вказаних вище відомостях, позивачем не надано, а тому посадові особи податкового органу прийшли до правомірного висновку щодо дійсного розміру заробітної плати названих працівників.

Відповідно до п. 1.8 ст. 1 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» найманою особою є фізична особа, яка безпосередньо власною працею виконує трудову функцію виключно за дорученням або наказом працедавця згідно з умовами укладеного з ним трудового договору (контракту) відповідно до закону.

Згідно п. п. 4.2.1 п. 4.2 ст. 4 Закону до складу загального місячного оподатковуваного доходу включаються доходи у вигляді заробітної плати, інші виплати та винагороди, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового або цивільно-правового договору.

При цьому, в силу приписів п. 1.15 ст. 1 та ст. 8 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» позивач, як податковий агент, повинен нараховувати, утримувати та сплачувати податок з доходів фізичних осіб від суми доходу працівників підприємства, вести податковий облік та нести відповідальність за порушення норм цього Закону.

Таким чином, на підставі виявлених порушень, відповідачем встановлено, що позивачем занижено податок з доходів фізичних осіб на загальну суму 6661 грн. в результаті заниження в розрахункових документах дійсного розміру заробітної плати працівників підприємства (4538 грн.), а також не нарахування та не сплати податку з доходів фізичних осіб при здійсненні господарських операцій з фізичними особами (1673 грн.) та наданні додаткового блага працівнику підприємства (керівнику) (450 грн.).

Відповідно до п. п. 17.1.9 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (чинного на час виникнення спірних правовідносин) у разі, коли платник податків здійснює продаж (відчуження) товарів (продукції) або здійснює грошові виплати без попереднього нарахування та сплати податку, збору (обов'язкового платежу), якщо відповідно до законодавства таке нарахування та сплата є обов'язковою передумовою такого продажу (відчуження) або виплати, такий платник податків сплачує штраф у подвійному розмірі від суми зобов'язання з такого податку, збору (обов'язкового платежу). Сплата зазначеного штрафу не звільняє платника податків від адміністративної або кримінальної відповідальності та/або конфіскації таких товарів (продукції) або коштів відповідно до закону.

Із врахуванням наведеної норми названого Закону, висновок суду першої інстанції про обґрунтоване застосування податковим органом до позивача штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 13322 грн. (6661 грн. (розмір заниження податку з доходів фізичних осіб) х 2 = 13322 грн.) є правильним.

Враховуючи, що судом першої інстанції повно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, суд апеляційної інстанції на підставі ст. 200 КАС України залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову окружного адміністративного суду - без змін.

Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, апеляційний суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Світопрозорі конструкції» залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 29 серпня 2012 року - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили негайно після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Повний текст ухвали складено 08 квітня 2013 року.

Головуючий:

Судді: