Ухвала суду № 30831967, 10.04.2013, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 квітня 2013 р.Справа № 2а-8359/11/1470

Категорія: 8.2.1 Головуючий в 1 інстанції: Устинов І. А.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого Золотнікова О.С.,

суддів: Кравченка К.В. та Осіпова Ю.В.,

при секретарі Сівєлькіній С.Є.,

за участю представника позивача Лущенкова С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі апеляційну скаргу Очаківської об'єднаної державної податкової інспекції Миколаївської області Державної податкової служби на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 22 серпня 2012 року по справі за адміністративним позовом приватного підприємства «Південь» до Очаківської об'єднаної державної податкової інспекції Миколаївської області Державної податкової служби (раніше Очаківська об'єднана державна податкова інспекція Миколаївської області) про визнання протиправними дій та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

У листопаді 2011 року ПП «Південь» звернулось до суду з позовом до Очаківської об'єднаної державної податкової інспекції Миколаївської області про визнання протиправними дій щодо визнання нікчемними правочинів, укладених між позивачем та ТОВ «Акордбуд», ПП «Светолюкс-Миколаїв», ТОВ «Висмут-Н», ТОВ «Мик-Будівництво», та визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень від 08 червня 2011 року № 0000102300 та № 0000112300.

В обґрунтування позову зазначалось, що з 22 квітня по 18 травня 2011 року посадовими особами Очаківської ОДПІ Миколаївської області проведено документальну планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2008 року по 31 грудня 2010 року, за результатами якої складено акт від 25 травня 2011 року за № 51/23/30747014. На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 08 червня 2011 року № 0000102300, яким у зв'язку з порушенням п. п. 7.4.1 та 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» позивачу визначено суму податку на додану вартість у розмірі 156867 грн. за основним платежем та застосовано штрафні санкції в сумі 39217 грн., а також податкове повідомлення-рішення від 08 червня 2011 року № 0000112300, яким у зв'язку з порушенням п. п. 7.4.1 та 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» зменшено на 821 грн. залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, та застосовано штрафні санкції у розмірі 205 грн.. На думку позивача, висновки акта перевірки щодо порушення позивачем положень Закону України «Про податок на додану вартість» та ст. ст. 201, 203, 215, 216, 228 Цивільного кодексу України не ґрунтуються на чинному законодавстві, а тому прийняті на підставі акта перевірки податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню.

Ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду від 22 серпня 2012 року позовні вимоги ПП «Південь» в частині визнання протиправними дій Очаківської ОДПІ Миколаївської області щодо визнання нікчемними правочинів, укладених між позивачем та ТОВ «Акордбуд», ПП «Светолюкс-Миколаїв», ТОВ «Висмут-Н», ТОВ «Мик-Будівництво», залишено без розгляду.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 22 серпня 2012 року позовні вимоги ПП «Південь» задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення відповідача від 08 червня 2011 року № 0000102300 та № 0000112300.

Не погоджуючись з постановленим по справі судовим рішенням, представник Очаківської ОДПІ Миколаївської області ДПС в апеляційній скарзі зазначає, що судом при вирішенні справи порушено норми матеріального та процесуального права, а саме п. п. 7.4.1 та 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», ст. ст. 201, 203, 215, 216, 228 Цивільного кодексу України, а також ст. ст. 2 та 9 Бюджетного кодексу України щодо виникнення права на відшкодування ПДВ лише при фактичній надмірній сплаті платником податку у звітному періоді відповідних сум до бюджету. У зв'язку з викладеним в апеляційній скарзі ставиться питання про скасування постановленого по справі судового рішення з винесенням нової постанови про відмову у задоволенні позовних вимог.

В запереченнях на апеляційну скаргу представник позивача просить залишити постанову суду першої інстанції без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, виступ представника позивача про залишення оскарженого судового рішення без змін, розглянувши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про відсутність підстав для її задоволення.

Судом встановлено, що з 22 квітня по 18 травня 2011 року посадовими особами Очаківської ОДПІ Миколаївської області проведено документальну планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2008 року по 31 грудня 2010 року.

За результатами перевірки складено акт від 25 травня 2011 року за № 51/23/30747014, в якому зазначено про порушення позивачем п. п. 7.4.1 та 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», а також ст. ст. 201, 203, 215, 216, 228 Цивільного кодексу України, що призвело до заниження суми податку на додану вартість на загальну суму 156867 грн. та завищення на 821 грн. суми залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 08 червня 2011 року № 0000102300, яким позивачу визначено суму податку на додану вартість у розмірі 156867 грн. та застосовано штрафні санкції в сумі 39217 грн., а також податкове повідомлення-рішення від 08 червня 2011 року № 0000112300, яким позивачу зменшено залишок від'ємного значення податку на додану вартість на 821 грн. та застосовано штрафні санкції у розмірі 205 грн..

Вирішуючи справу, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що невиконання контрагентами зобов'язань зі сплати ПДВ до бюджету тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цих осіб і не є підставою для позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту за господарськими операціями у разі, якщо останній виконав усі передбачені законодавством умови щодо формування такого кредиту та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Так, відповідно до п 1.7 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість», чинного на час виникнення спірних правовідносин, податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно з п. п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 названого Закону (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 6.1 ст. 6 та ст. 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Нормами п. п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 названого Закону (у вказаній вище редакції) передбачено, що не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

Підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 ст. 7 Закону встановлено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Як вбачається з акта перевірки, податкові зобов'язання позивачу визначено податковим органом виключно за господарськими операціями з ТОВ «Акордбуд» (висновок про завищення податкового кредиту за серпень 2010 року в сумі 155634 грн. - т. 1 а. с. 35-36) та ПП «Светолюкс - Миколаїв» (висновок про завищення податкового кредиту за грудень 2009 року в сумі 1233 грн. та за грудень 2010 року в сумі 821 грн. - т. 1 а. с. 39-40).

Матеріалами справи встановлено, що податковий кредит за грудень 2009 року та серпень і грудень 2010 року позивач формував на підставі податкових накладних, виданих його контрагентами ТОВ «Акордбуд» та ПП «Светолюкс - Миколаїв».

При цьому позивачем серед інших господарських операцій протягом перевіреного податковим органом періоду укладено договори підряду з ТОВ «Акордбуд» від 02 липня 2010 року № 22 (т. 1 а. с. 179), від 21 липня 2010 року № 23 (т. 3 а. с. 44) та від 02 серпня 2010 року № 24 (т. 3 а. с. 95).

Крім того, позивачем придбано матеріали у ПП «Светлолюкс - Миколаїв» на загальну суму 12327 грн. 66 коп., у тому числі ПДВ у розмірі 2054 грн. 61 коп..

Витрати по вказаним вище угодам безпосередньо пов'язані з основною статутною діяльністю позивача та підтверджуються наявними в матеріалах справи первинними документами.

Відповідно до п. п. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) назву юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця): д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; є) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну назву отримувача; ж) ціну продажу без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Згідно з п. п. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 названого Закону податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг).

На підставі п. п. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Крім того, пунктом 2 Порядку заповнення податкових накладних, затвердженого наказом ДПА України від 30 травня 1997 року № 165 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 23 червня 1997 року за № 233/2037), чинного на час виникнення спірних правовідносин, передбачено, що податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Згідно п. 5 Порядку податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж вказаною у пункті 2 даного Порядку, тобто якщо податкову накладну видано особою, яка не зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій не присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Підпунктом 6.2 Порядку визначено, що податкова накладна дає право покупцю, зареєстрованому як платник податку, на включення до податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість.

Як встановлено матеріалами справи, всі розрахунки позивача підтверджені податковими накладними, оформленими у відповідності до вимог п. п. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та складеними в порядку, передбаченому наказом Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 року № 165 «Про затвердження форми податкової накладної та порядку її заповнення» (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 23 червня 1997 року за № 233/2037).

Податкові накладні складено особами, які на момент їх оформлення зареєстровані як платники податку в податковому органі і яким присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Витрати за названими вище угодами з ТОВ «Акордбуд» та ПП «Светолюкс - Миколаїв» підтверджуються наявними в матеріалах справи відповідними первинними документами:

- стосовно ТОВ «Акордбуд» - податковими накладними (т. 1 а. с. 255, 270; т. 3 а. с. 11, 30, 43, 83, 94, 109), зведеними кошторисними розрахунками, локальними кошторисами та додатками до них (т. 1 а. с. 181-243; т. 3 а. с. 45-83, 97-103), актами здачі-прийняття робіт (т. 1 а. с. 244-250, 257-262; т. 3 а. с. 2-6, 13-22, 32-37, 70-73, 85-88, 104-106 ), платіжними дорученнями (т. 3 а. с. 110-112);

- стосовно ПП «Светолюкс - Миколаїв» - податковими накладними (т. 1 а. с. 174-175, 178), видатковими накладними (т. 1 а. с. 173, 177).

Вказані первинні документи оформлені відповідно до вимог чинного законодавства України, що не спростовується висновками акта перевірки.

При цьому податковим органом не доведено безтоварність спірних господарських операцій та не спростовано доводи позивача про використання їх результатів у його господарській діяльності, що підтверджується наданими позивачем документами.

Будь-які докази, що підтверджують обізнаність позивача про можливість порушення податкового законодавства його контрагентами, у податкового органу також відсутні.

Крім того, висновки податкового органу щодо нікчемності укладених позивачем з названими контрагентами спірних правочинів носять вірогідний характер, що вбачається із змісту акта перевірки (т. 1 а. с. 40) та змісту заперечень відповідача проти адміністративного позову (т. 3 а. с. 120).

За таких обставин суми податку на додану вартість за виписаними ТОВ «Акордбуд» та ПП «Светолюкс - Миколаїв» податковими накладними за вказаними вище угодами були правомірно включені позивачем до складу податкового кредиту за грудень 2009 року та серпень і грудень 2010 року.

Із врахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції знаходить обґрунтованим висновок суду першої інстанції, що позивачем було додержано встановлений чинним законодавством порядок формування податкового кредиту за спірними господарськими операціями. При цьому можливе невиконання постачальниками контрагентів своїх зобов'язань по сплаті податку до бюджету є підставою для відповідальності та тягне негативні наслідки саме щодо цих осіб. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту у разі, якщо останній виконав весь перелік умов щодо його формування та має належні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Оскільки визначення позивачу податкового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем є необґрунтованим, то і застосування штрафних (фінансових) санкцій, передбачених ст. 123 Податкового кодексу України, є неправомірним.

Враховуючи, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, суд апеляційної інстанції на підставі ст. 200 КАС України залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову окружного адміністративного суду - без змін.

Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, апеляційний суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Очаківської об'єднаної державної податкової інспекції Миколаївської області Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 22 серпня 2012 року - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням апеляційного суду.

Повний текст ухвали складено 15 квітня 2013 року.

Головуючий:

Судді