Постанова № 30831899, 08.04.2013, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 квітня 2013 р.Справа № 1505/2126/2012

Категорія: 10.3.2 Головуючий в 1 інстанції: Боярський О.О.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

доповідача - судді Стас Л.В.

суддів-Турецької І.О., Косцової І.П.

розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на постанову Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 17 квітня 2012 року по справі за позовом ОСОБА_2 до Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Білгород-Дністровської міської ради про визнання дій неправомірними та стягнення грошових коштів, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач - ОСОБА_2 у березні 2012 року звернувся до суду з позовом до Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Білгород-Дністровської міської ради, в якому просив визнати неправомірними дії відповідача щодо нарахування щорічної допомоги на оздоровлення у розмірі, що не відповідає вимогам ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», стягнути з відповідача на його користь недоплачену суму щорічної допомоги на оздоровлення в розмірі 4825,00грн.

Постановою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 17 квітня 2012 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Білгород-Дністровської міської ради про визнання дій неправомірними та стягнення грошових коштів - відмовлено.

В апеляційній скарзі, ОСОБА_2, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить постанову Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 17 квітня 2012 року - скасувати та винести нову, якою задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідно до п. 3 ч.1 ст. 197 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які прийняті у порядку скороченого провадження за результатами розгляду справ, передбачених п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 183-2.

Колегія суддів, заслухавши доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_2 є учасником ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи ІІ категорії, що підтверджується посвідченням НОМЕР_1 від 19.03.1993 року та перебуває на обліку в Управлінні праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Білгород-Дністровської міської ради.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що дії відповідача щодо нарахування та виплати щорічної допомоги на оздоровлення позивачу, як учаснику ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи ІІ категорії були правомірними, а тому відсутні підстави для задоволення позовних вимог.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та інших випадках, передбачених законом.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їхнього життя і здоров'я, створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивного забруднення територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначені та закріплені в Законі України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Законом України від 28 грудня 2007 року № 107-VI «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» внесено зміни до ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», відповідно до яких щорічна допомога на оздоровлення виплачується постраждалим від наслідків аварії на Чорнобильській АЕС в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України.

Рішенням Конституційного Суду України № 10 рп/2008 від 22 травня 2008 року положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», що стосуються виплат, встановлених Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) та втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Із врахуванням викладеного позивач, як постраждалий від наслідків аварії на Чорнобильській АЕС другої категорії, з травня 2008 року має право на отримання щорічної допомоги на оздоровлення в розмірі п'яти мінімальних заробітних плат, передбаченому ч. 4 ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (в редакції до 28 грудня 2007 року).

Наявність такого права у позивача є визначальною для вирішення даного спору. Крім того, це право гарантується ч. 2 ст. 46 Конституції України.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з положеннями ч. 4 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту, суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Як встановлено матеріалами справи, відповідачем виплачено позивачу щорічну допомогу на оздоровлення як ліквідатору наслідків аварії на Чорнобильській АЕС ІІ категорії за 2011 рік після винесення Конституційним Судом України рішення № 10-рп/2008 від 22 травня 2008 року про визнання такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), змін, внесених підпунктом 11 пункту 28 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».

Виходячи з вищенаведеного, відповідач при виплаті позивачу щорічної допомоги на оздоровлення в розмірі, встановленому постановою Кабінету Міністрів України від 12 липня 2005 року № 562 «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», діяв неправомірно та з порушенням норм чинного на момент виплати допомоги на оздоровлення законодавства.

Із врахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що позовні вимоги ОСОБА_2 в частині визнання неправомірними дій відповідача та зобов'язання провести нарахування та виплату на його користь допомоги на оздоровлення за 2011 рік у розмірі, встановленому ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Шодо заявлених позивачем вимог в частині стягнення з Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Білгород-Дністровської міської ради недоплаченої суми щорічної допомоги на оздоровлення за 2011 рік в сумі 4825,00грн., колегія суддів зазначає наступне.

На думку колегії суддів позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню, оскільки суд не може підміняти державний орган, дії чи бездіяльність якого оскаржуються, здійснюючи замість неправомірних дій чи бездіяльності, які визнаються протиправними, інші дії, які б відповідали закону та належали до компетенції такого суб'єкта владних повноважень. Встановивши, що відповідач порушив норми права, які регулюють спірні правовідносини, адміністративний суд може визнати такі дії чи бездіяльність протиправними і зобов'язати відповідача провести нарахування та виплату належних сум допомоги відповідно до закону за конкретні періоди, а не визначати конкретні суми допомоги.

Оскільки судом першої інстанції при повному встановленні обставин справи порушено норми процесуального та матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, постановлене судове рішення на підставі п. 4 ч. 1 ст. 202 КАС України підлягає скасуванню з винесенням нової постанови про часткове задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 195, 197; п.3 ч.1 ст. 198; п.3, п.4 ч.1 ст. 202; ст. 205; ст. 207; ч.5 ст. 254 КАС України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити частково.

Постанову Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 17 квітня 2012 року, - скасувати, прийняти нову, якою адміністративний позов ОСОБА_2 - задовольнити частково.

Визнати неправомірними дії Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Білгород-Дністровської міської ради щодо нарахування та виплати щорічної допомоги на оздоровлення у розмірі, що не відповідає вимогам ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Білгород-Дністровської міської ради здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_2 щорічної допомоги на оздоровлення за 2011 рік, як учаснику ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи ІІ категорії у розмірі п'яти мінімальних заробітних плат, відповідно до ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з урахуванням проведених виплат.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАС України є остаточною і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий:

Судді: