Ухвала суду № 30831848, 17.04.2013, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 квітня 2013 р.Справа № 1570/2193/2012

Категорія: 8.1.5 Головуючий в 1 інстанції: Андрухів В. В. Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді - Шеметенко Л.П.

суддів - Домусчі С.Д.

- Кравець О.О.

при секретарі - Гречаному В.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 28 травня 2012 року у справі за адміністративним позовом прокурора м. Іллічівська в інтересах Державної податкової служби у м. Іллічівську Одеської області Державної податкової служби до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И Л А :

У березні 2012 року прокурора м. Іллічівська в інтересах Державної податкової служби у м. Іллічівську Одеської області Державної податкової служби (далі ДПІ у м. Іллічівську) звернувся до суду з адміністративним позовом до фізичної особи-підприємця (далі ФОП) ОСОБА_2 про стягнення податкового боргу за платежем "податок з доходів фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності" у сумі 1 717,12 грн.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач вказував, що у відповідача існує податковий борг у зазначеному розмірі, який він не погашає добровільно.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 28 травня 2012 року адміністративний позов задоволено повністю. Стягнуто з ФОП ОСОБА_2 податковий борг за платежем «податок з доходів фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності» у сумі 1 717,12 грн.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, ФОП ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій апелянтом ставиться питання про скасування рішення суду першої інстанції, в зв'язку з тим, що судом неповно з'ясовано обставини справи, порушено норми матеріального та процесуального права та прийняття нової постанови про відмову в задоволенні позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлені наступні обставини справи.

Станом на 23 лютого 2012 року у ФОП ОСОБА_2 існує податковий борг по податку з доходів фізичних осіб на загальну суму 1 717, 12 грн.

Податковий борг виник 25 листопада 2011 року за рахунок донарахування за результатами документальної планової виїзної перевірки відповідача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 12 вересня 2008 року по 31 грудня 2010 року.

Перевірка проводилась з 22 квітня 2011 року по 12 вересня 2011 року з перервою в роботі з 22 квітня2011 року по 07 вересня 2011 року, у зв'язку з відмовою ФОП ОСОБА_2 від надання документів, пов'язаних з обчисленням та сплатою податків та зборів, ведення, яких передбачено законодавством, про що співробітниками ДПС було складено акт від 22 квітня 2011 року №1002/17-01/НОМЕР_1.

Перевіркою правильності визначення валового доходу (обсягу виручки), відображеного в декларації про доходи (звіті платника єдиного податку), з даними про суми валового доходу (обсягу виручки), встановленими в ході перевірки, встановлено, що ФОП ОСОБА_2 повинен був подати річну декларацію про доходи за 2008 рік, декларацію про доходи за 1-ий квартал 2009 року та 1-ий, 2-ий, 3-ій квартали 2010 року та сплатити податок з доходів фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності. Відповідачем декларації про доходи до ДПІ у м. Іллічівську не надані, податок з доходів фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності до бюджету не сплачувався, чим було порушено п.4 ст. 14 Декрету КМУ «Про прибутковий податок з громадян»№13-92 від 26 грудня 1992 року.

За кожне таке неподання або несвоєчасне подання - ФОП ОСОБА_2 було нараховано штрафних (фінансових) санкцій на суму 510 грн.

Перевіркою правильності визначення оподатковуваного доходу встановлено, що ФОП ОСОБА_2 не задекларував оподаткований дохід у загальній сумі 8 047,5 грн., та не сплатив дохід з фізичних осіб від зайняття підприємницькою діяльністю у сумі 1 207,12 грн. в порушення пп.9.12.1 та 9.12.2. п.9.12 ст. 9 , п.19.1 ст.19 , п.22.10 ст. 22 Закону України "Про податок з фізичних осіб", із ст.13. ст.14 розділу ІУ Декрету КМУ від 26 грудня 1992 року №13-91 «Про прибутковий податок з громадян».

За результатами перевірки був складений акт №2178/17-01/НОМЕР_1 від 13 вересня 2011 року, на підставі якого було винесене податкове повідомлення-рішення №0002621701 від 31 жовтня 2011 року на суму податкового зобов'язання 1 717,12 грн. (1 207,12 грн. основного платежу та 510 грн. штрафних (фінансових) санкцій).

Відповідно до зворотнього боку облікової картки платника станом на 23 лютого 2012 року ФОП ОСОБА_2 нараховано податку 1 717, 12 грн. з яких сума штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 510 грн. та 1207, 12 грн. за основним платежем - загальна сума заборгованості становить: 1207, 12 грн. + 510 грн. = 1 717, 12 грн.

Враховуючи обставини непогашення податкового боргу у встановлені законодавством строки, ДПІ у м. Іллічівську були вжиті всі заходи, передбачені ПК України, та створені всі можливі умови для забезпечення погашення ФОП ОСОБА_2 податкового боргу,а саме: проводились співбесіди з ФОП ОСОБА_2; боржнику направлено податкове повідомлення-рішення №0002621701 від 31 жовтня 2011 року; боржнику направлено податкову вимогу форми «Ф» №899 від 06 грудня 2011 року.

Вирішуючи справу, суд першої інстанції виходив з того, що наявність у відповідача податкового боргу у заявленому розмірі повністю доведена позивачем, у зв'язку з чим, позовні вимоги належить задовольнити.

В апеляційній скарзі ФОП ОСОБА_2 вказується, що податковим органом не доведена правомірність рішення, на підставі якого заявлені позовні вимоги, у зв'язку з чим, суду першої інстанції належало відмовити в їх задоволенні.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та не приймає доводи апелянта, виходячи за наступного.

Відповідно до ПК України, органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини (п.20.1.18 п.20.1 ст. 20).

Податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання (п.14.1.175 п.14.1 ст. 14).

Зі змісту Глави 4 ПК України, зокрема, п.57.3 цієї Глави, слідує, що податкове повідомлення-рішення, надіслане (вручене) платнику податків відповідно до п.58.3 цього Кодексу, становиться узгодженим на 10 день, що настає за днем отримання податкового повідомлення-рішення, якщо платник податків не розпочинає протягом цих 10 днів процедуру оскарження цього рішення, а на 11 день становиться податковим боргом.

З матеріалів справи вбачається, що листом з повідомленням про вручення ФОП ОСОБА_2 було надіслано (вручено) податкове повідомлення-рішення №0002621701 від 31 жовтня 2011 року (а.с.20).

Протягом 10 днів з дня отримання податкового повідомлення-рішення ФОП ОСОБА_2 не розпочав процедуру оскарження (та не розпочав її дотепер), у зв'язку з чим, сума грошового зобов'язання, визначена цим рішенням, 10 листопада 2011 року стала узгодженим грошовим зобов'язанням ФОП ОСОБА_2, а з 11 листопада 2011 року його податковим боргом.

Відповідно до п.54.5 ПК України, якщо згідно з нормами цієї статті сума грошового зобов'язання розраховується контролюючим органом, платник податків не несе відповідальності за своєчасність, достовірність і повноту нарахування такої суми, проте несе відповідальність за своєчасне та повне погашення нарахованого узгодженого грошового зобов'язання і має право оскаржити зазначену суму в порядку, встановленому цим Кодексом.

Також, згідно з п.п.56.2, 56.4 цього Кодексу, у разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму грошового зобов'язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству або виходить за межі повноважень контролюючого органу, встановлених цим Кодексом або іншими законами України, він має право звернутися до контролюючого органу вищого рівня із скаргою про перегляд цього рішення.

Під час процедури адміністративного оскарження обов'язок доведення того, що будь-яке нарахування, здійснене контролюючим органом у випадках, визначених цим Кодексом, або будь-яке інше рішення контролюючого органу є правомірним, покладається на контролюючий орган.

Обов'язок доведення правомірності нарахування або прийняття будь-якого іншого рішення контролюючим органом у судовому оскарженні встановлюється процесуальним законом.

Таким чином, колегія суддів вважає, що ПК України надає платнику податків право на оскарження суми грошового зобов'язання, під час реалізації якого обов'язок щодо доказування правомірності нарахування суми грошового зобов'язання покладається на контролюючий орган. Однак, у випадку невикористання платником податків цього права, він повинен сплатити суму грошового зобов'язання повністю, без будь-яких зауважень щодо неправомірного нарахування йому суми грошового зобов'язання.

Тобто, у справі за позовом податкового органу до платника податків про стягнення податкового боргу, позивачу необхідно довести лише факт існування у платника податків узгодженого податкового зобов'язання, яке залишилось непогашеним (без необхідності доведення правомірності рішення про нарахування грошового зобов'язання), що буде достатньо для задоволення позову.

Отже, колегія суддів вважає, що перевірка правомірності рішення про визначення позивачу грошового зобов'язання виходить за межі даної справи і може бути здійснена під час розгляду справи за позовом ФОП ОСОБА_2 до ДПІ у м. Іллічівську щодо оскарження повідомлення-рішення №0002621701 від 31 жовтня 2011 року, якщо ФОП ОСОБА_2 скористується правом на подання такого позову. Однак, як встановлено в суді апеляційної інстанції, ФОП ОСОБА_2 з вказаним позовом до суду не звертався.

Як зазначалось вище, наявність у апелянта несплаченого узгодженого податкового зобов'язання (тобто, податкового боргу) є повністю доведеною.

З огляду на викладені обставини, колегія суддів вважає правильними висновки суду першої інстанції про необхідність задоволення позовних вимог, а доводи апеляційної скарги необґрунтованими.

Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що при розгляді справи судом першої інстанції правильно застосовані норми матеріального та процесуального права, вірно встановлено фактичні обставини справи та дана правова оцінка, а наведені в апеляційній скарзі доводи не дають підстав для висновку про незаконність чи необґрунтованість судового рішення.

За таких обставин підстав для скасування постанови суду першої інстанції та задоволення апеляційної скарги не вбачається.

Керуючись ст.ст. 195, 196; п.1 ч.1 ст. 198; ст. 200; п.1 ч.1 ст. 205; ст. 206; ч.5 ст. 254 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 - залишити без задоволення.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 28 травня 2012 року - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили негайно після її проголошення, та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Повний текст судового рішення виготовлено 22 квітня 2013 року.

Головуючий: Л Л.П. Шеметенко Суддя: С.Д. Домусчі Суддя: О.О. Кравець