Ухвала суду № 30831328, 16.04.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 2а-16498/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Добрянська Я.І. Суддя-доповідач: Бужак Н.П.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 квітня 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді Бужак Н. П.

Суддів Костюк Л.О., Твердохліб В.А.

За участю секретаря Савін І.В.

розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Стамар Крокус» на постанову Окружного адміністративного суд міста Києва від 19 лютого 2013 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Стамар Крокус» до Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Стамар Крокус» звернулось до суду з позовом до ДПІ у Печерському районі міста Києва про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0004852306 від 07.06.2011 року.

Відповідно до постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 лютого 2013 року позовні вимоги залишено без задоволення.

Не погодившись із постановою суду першої інстанції, ТОВ «Стамар Крокус» подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити.

Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши осіб, що з»явились в судове засідання, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що ДПІ у Печерському районі міста Києва проведено невиїзну позапланову перевірку ТОВ «Стамар Крокус» з питань дотримання податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських відносин з ТОВ «Мертенс» за період з 01.09.201 року по 28.02.2011 року.

За результатами перевірки складено акт № 539/23-6/21532356 від 20.05.2011 року відповідно до якого встановлено порушення позивачем вимог податкового та іншого законодавства, зокрема: частин 1,3,5 ст.203, ст.215,216,228 ЦК України, пп. 7.4.1, пп.7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п.198.1, 198.6 ст. 198, п.201.4 ст. 201 ПК України, що призвело до неправомірного включення до податкового кредиту суму ПДВ в розмірі 142070 грн, у т.ч. у вересні 2010 року - 13 570 грн, у лютому 2011 року - 128 500 грн по взаємовідносинам з ТОВ «Мертенс» та занижено ПДВ на суму 142 070 грн.

На підставі акта перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення №0004852306, яким визначено суму грошового зобов'язання з ПДВ в розмірі 145 464 грн, у т.ч. 142070 грн - основного платежу, 3 394 грн - штрафних (фінансових) санкцій.

Згідно з п. 1.7 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість (№168/97/ податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 ст. 7 Закону №168/97 визначено, що податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Суми податку на додану вартість, сплачені (нараховані) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням (спорудженням) основних фондів, що підлягають амортизації, включаються до складу податкового кредиту такого звітного періоду, незалежно від строків введення в експлуатацію основних фондів, а також від того, чи мав платник податку оподатковувані обороти протягом такого звітного періоду.

Відповідно до п. 7.5 ст. 7 даного Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг) ( пп.7.5.1).

Не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг) (пп.7.4.5, п.7.4 ст. 7).

З 01.01.2011 року правове регулювання відносин здійснюється Податковим Кодексом України.

Згідно з п. 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.3 ст.193 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п.201.11 ст.201 цього Кодексу) ( п.198.6 ст.198 ПК).

Згідно з п. 201.1ст.201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках.

Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товару/послуг (п.201.4 ст.201 ПК).

Із матеріалів справи вбачається, що позивач включив до податкового кредиту з ПДВ нарахований у складі вартості придбання робіт і послуг у ТОВ «Мертенс» ПДВ в сумі 142070 грн, у т.ч.:

-у вересні 2010 року - 13570 грн. ПДВ нарахованого на підставі виписаної ТОВ «Мертенс» податкової накладної від 30.09.2010 року №151 у зв'язку з придбанням проектних робіт «Реконструкція льотної зони №2 в ДП МА «Бориспіль». Очисні споруди поверхневих вод, мережі. Розділ «Кошториси» (стадія «ТЕО») згідно з договором №17-2010/1 від 07.09.2010 р;

-у лютому 2011 року - 128500 грн ПДВ нарахованого на підставі виписаної ТОВ «Мертенс» податкової накладної від 28.02.2011 року №80 у зв'язку з придбанням ремонтних робіт нежитлового приміщення, розташованого за адресою: вул. Лук»янівська,63 згідно з договором №8 від 04.01.2011 року про здійснення ремонтних робіт.

Суд першої інстанції вірно врахував ту обставину, що під час перевірки податковим органом не встановлено контрагента позивача ТОВ «Мертенс» за місцем його реєстрації, виявлено відсутність основних та оборотних фондів, устаткування, автомобільного транспорту, тощо, що є свідченням про створення товариства без мети здійснення господарської діяльності.

Відсутні докази укладення ТОВ «Мертенс» субпідрядних договорів з метою виконання договірних відносин із позивачем для виконання договорів.

Крім того, із акта перевірки вбачається, що розрахунок по договору №8 від 04.1\012011 року між сторонами не проводився, а позивач має кредиторську заборгованість в розмірі 771000 грн.

Не надано позивачем доказів, які б свідчили, що працівниками ТОВ «Мертенс» здійснювались ремонтні роботи. Договірна ціна, визначена сторонами включає дише 168060 грн на зарплату, проте, відсутні докази кому саме виплачувалась зазначена зарплата, оскільки у ТОВ «Мертенс» відсутні працівники.

Відповідно до частини 1 статті 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов»язані з його недійсністю. Нікчемний правочин є недійсним в силу закону, а тому також не створює інших наслідків, крім тих, що пов'язані із його недійсністю.

Згідно зі статтею 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний право чин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Як встановлено судом першої інстанції місцезнаходження керівника ТОВ «Мертенс», а також самого підприємства встановити не вдалося, що позбавило суд можливості витребувати необхідні документи в останнього та допитати керівника товариства в якості свідка для встановлення обставин виконання умов договору.

Таким чином, судова колегія погоджується із висновками суду першої інстанції, що відсутні господарські операції по договору, укладеного між позивачем та його контрагентом, а отже відсутні підстави для видачі податкових накладних та виникнення податкових зобов'язань .

Сам факт наявності у позивача податкових накладних і платіжних доручень не можна вважати підставою для формування позивачем податкового кредиту при наявності встановлення факту відсутності реального здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом, а саме за відсутності фізичних, технічних та технологічних можливостей у контрагента позивача до виникнення дій, що становлять зміст господарських операцій.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що постанова суду є законною і обґрунтованою, ухвалена з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для її скасування не має.

Викладені в апеляційній скарзі апелянтом доводи, висновків суду першої інстанції не спростовують.

Відповідно до ст. 198,200 КАС України, суд апеляційної інстанції має право за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких підстав апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 160,197,198,200,205,206,212,254 КАС України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Стамар-Крокус» залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 лютого 2013 року - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення, проте на неї може бути подано касаційну скаргу до Вищого адміністративного суду України у порядку та в строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя: Бужак Н.П.

судді: Костюк Л.О.

Твердохліб В.А.

Повний текст виготовлено: 17 квітня 2013 року.

Головуючий суддя Бужак Н.П.

Судді: Костюк Л.О.

Твердохліб В.А.