Постанова № 3083017, 26.06.2008, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

26.06.2008 р.                                                                                                     № 13/153

Товариство з обмеженою відповідальністю "Багатогалузевий комерційний центр "Бліц-сервіс"

до Державна податкова інспекція у Дніпровському районі м.Києва

провизнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 01.10.07 №0000402322/0 про застосування та стягнення штрафних (фінансових) санкцій донарахованих сум податків, зборів (обов'язкових платежів) та пені за порушення податкового та іншого законодавства ,

Суддя Степанюк А.Г.

Секретар судового засідання Федорова О.В.

На підставі ч. З ст. 160 КАС України в судовому засіданні 26.06.2008 р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено, про що повідомлено сторін після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні з урахуванням вимог ч. 4 ст. 167 КАС України.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 20.09.07 р. за результатами виїзної позапланової перевірки правильності обчислення та своєчасності внесення до бюджету сум податку на додану вартість при взаєморозрахунках з ТОВ «Леокос»за період з 01.01.05 по 31.03.07 рр. Відповідачем складно акт №4285/23-200-30973320. На підставі даного акту прийнято податкове повідомлення-рішення №0000402322/0 від 01.10.07 р. (надалі - Рішення) про застосування штрафних (фінансових) санкцій донарахованих сум податків, зборів (обов’язкових платежів) та пені за порушення податкового та іншого законодавства.

До Позивача застосовано штрафну (фінансову) санкцію за загальну суму 44250 грн. Останній не погоджується з даним Рішенням, вважає, що воно прийнято з порушенням норм чинного законодавства України, зокрема, п.п.7.2.3, 7.2.4, 7.2.6 п. 7.2, п.п. 7.4.5, п.7.4 ст. 7 та п. 9.6 ст. 9 Закону України «Про податок на додану вартість»(надалі – Закон).

Відповідач у письмовому запереченні на позов повідомив, що проти позову заперечує. При цьому посилається на те, що між Позивачем та ТОВ «Леокос»укладено договір купівлі-продажу №72 від 06.07.2005. На підставі видаткової накладної №66-ШК від 15.07.05 р. відбулось оприбуткування товару на загальну суму 177000,00 грн. в тому числі ПДВ –29500,00 грн. Виписано податкову накладну №153 від 07.07.05 р. на вказану суму. Суму податку на додану вартість по даних операціях відображені в книзі придбання товарів, робіт (послуг) та включені до складу податкового кредиту.

Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 27.12.2005 визнано недійсним статут ТОВ «Леокос»з моменту реєстрації, а саме з 12.10.2004, визнано недійсним свідоцтва про державну реєстрацію №10661020000000475 з моменту реєстрації, визнано недійсним свідоцтва платника ПДВ №35356227 з 22.11.2004.

Враховуючи рішення суду щодо визнання недійсним первинних документів ТОВ «Леокос»Відповідач застосував до Позивача наступні норми чинного законодавства: п. 18 «Порядку заповнення податкової накладної»затвердженого наказом ДПА України від 30.05.97 р. №165 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України №233/2037; пп..3.1.1 п.3.1 ст. 3, п.7.1, ст. 7 Закону.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення проти позову, дослідивши докази, суд –

ВСТАНОВИВ:

          Між Позивачем та ТОВ «Леокос»укладено договір купівлі-продажу №72 від 06.07.05 р. згідно якого Позивач прийняв продукцію та сплатив останньому її вартість, згідно специфікації №1 від 06.07.2005.

В свою чергу, як стверджує Позивач, він продав придбану продукцію приватній фірмі «Західно –Українська фінансова компанія»на підставі договору №06/07-05 від 06.06.05 р.

На дату здіснення правочину первинні документи ТОВ «Леокос»були оформлені належним чином, а підприємство було зареєстровано як платник ПДВ.

Видатковою накладною №66-ШК від 15.07.05 р. відбулось оприбуткування товару на загальну суму 177000,00 грн. в тому числі ПДВ –29500,00 грн. Виписано податкову накладну №153 від 07.07.05 р. на вказану суму. Податок на додану вартість по даних операціях відображений в книзі придбання товарів, робіт (послуг) та включені до складу податкового кредиту.

Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 27.12.2005 визнано недійсним статут ТОВ «Леокос»з моменту реєстрації, а саме з 12.10.2004, визнано недійсним свідоцтво про державну реєстрацію №10661020000000475 з моменту реєстрації, визнано недійсним свідоцтво платника ПДВ №35356227 з 22.11.2004.

20.09.07 р. Відповідачем проведено виїзну позапланову перевірку правильності обчислення та своєчасності внесення до бюджету сум податку на додану вартість Позивача при взаєморозрахунках з ТОВ «Леокос»за період з 01.01.05 по 31.03.07 рр..

На думку Відповідача виявлено порушення вимог пп..7.4.5. п.7.4. ст. 7 Закону в результаті чого занижено податок на додану вартість на суму 29500 грн. за липень 2005 року. Дані порушення зафіксовані в акті перевірки №4285/23-200-30973320. На підставі акту прийнято податкове повідомлення-рішення №0000402322/0 від 01.10.07 р. про застосування та стягнення штрафних (фінансових) санкцій донарахованих сум податків, зборів (обов’язкових платежів) та пені за порушення податкового та іншого законодавства.

          Виходячи з вище викладеного представники Відповідача застосували положення ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»та здійснили розрахунок штрафних санкцій який склав 44250 грн.

Здійснивши системний аналіз норм чинного законодавства на які посилаються Позивач та Відповідач суд вважає, що позов підлягає задоволенню.

Береться до уваги положення статті 33 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців»яка передбачає, що юридична особа є такою, що припинилася, з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення юридичної особи.

Судом досліджено відповіді головного управління статистики у м. Києві №13-5459 та №13-1385, які подав Позивач, відповідно до яких ТОВ «Леокос»значиться в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України станом на 03.03.2008 р.

Дослідивши норми чинного законодавства та докази на яких ґрунтується позиція Позивача, суд прийшов до висновку про те, що на момент здійснення правочину (липень 2005 р.) та оформлення первинних документів при укладанні договору купівлі-продажу №72 від 06.07.05 р. - ТОВ «Леокос», як юридична особа, не була припинена. Рішення Деснянського районного суду м. Києва про визнання недійсним статуту ТОВ «Леокос», свідоцтва платника ПДВ, свідоцтва про держану реєстрацію було прийнято 27.12.2005.

Відповідно до ч. З ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України. Аналогічна норма закріплена і в ч. 2 ст. 19 Конституції України.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Стаття 94 КАС України передбачає, що судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 71, 86, 94, 158-163 КАС України, адміністративний суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва від 01.10.07 р. №0000402322/0 визнати недійсним.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Багатогалузевий комерційний центр «Бліц-сервіс»м. Київ (вул. Бойченка, 13, кв. 30 код 30973320) 3,40 грн. (три гривні 40 коп.) відшкодування сплаченого судового збору.

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Постанова суду може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції шляхом подання заяви про апеляційне оскарження постанови суду та апеляційної скарги. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня складення постанови в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються Київському апеляційному адміністративному суду через Окружний адміністративний суд міста Києва.

Суддя                                                                                           А. Степанюк