Постанова № 30829960, 18.04.2013, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" квітня 2013 р.Справа № 5017/3222/2012Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Журавльова О.О.,

суддів Михайлова М.В., Ярош А.І.

при секретарі судового засідання Селиверстовій М.В.

за участю представників сторін:

від позивача: Кварцхелія М.Г., за довіреністю №1 від 14.05.2012р.

від відповідача: Запольський О.В., за довіреністю №32 від 02.01.2013р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „КФТ Лоджистик"

на рішення господарського суду Одеської області від 23 січня 2013 року

по справі №5017/3222/2012

за позовом Державного підприємства „Одеська залізниця" в особі відокремленого підрозділу „Одеська дирекція залізничних перевезень"

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю „КФТ Лоджистик"

про стягнення 310250,00 грн., -

В С Т А Н О В И В:

Державне підприємство „Одеська залізниця" в особі відокремленого підрозділу „Одеська дирекція залізничних перевезень" звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю „КФТ Лоджистик" 310250 грн. штрафу за неправильно зазначену у накладній масу вантажу.

Рішенням господарського суду Одеської області від 23 січня 2013 року у справі №5017/3222/2012 (суддя Невінгловська Ю.М.) задоволено позов ДП „Одеська залізниця" в особі відокремленого підрозділу „Одеська дирекція залізничних перевезень": з ТОВ „КФТ Лоджистик" стягнуто 310250 грн. штрафу та 6205 грн. судового збору.

Приймаючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не доведено відсутності вини щодо невірного зазначення маси вантажу у залізничній накладній №53176269 від 08.06.2012р. та не надано будь-яких доказів, які б спростовували заявлені позивачем обставини. Крім того, відповідачем не доведено належними та допустимими доказами того, що у разі визначення маси спірного вантажу шляхом обміру похибка, у порівнянні з іншими способами (зокрема - шляхом зважування) може дати таку значну різницю - 79430 кг. При цьому, матеріалами справи спростовуються твердження відповідача щодо втрати вантажу під час його перевезення залізницею, оскільки із складених залізницею актів загальної форми не вбачається наявність будь-яких слідів просипання вантажу тощо.

Не погоджуючись з ухваленим рішенням суду першої інстанції, відповідач (ТОВ „КФТ Лоджистик") звернувся до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ДП „Одеська залізниця" в особі відокремленого підрозділу „Одеська дирекція залізничних перевезень" у повному обсязі, з посиланням при цьому на неповне з'ясування судом обставин, що мають суттєве значення для справи, з мотивів викладених в апеляційній скарзі.

У судових засіданнях представник скаржника підтримав вимоги, викладені в апеляційній скарзі і наполягав на їх задоволенні.

Представники позивача (Державного підприємства „Одеська залізниця" в особі відокремленого підрозділу „Одеська дирекція залізничних перевезень") у судових засіданнях надали пояснення, згідно з якими позивач не погоджується з апеляційною скаргою ТОВ „КФТ Лоджистик", просять залишити її без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін, з підстав, викладених у додаткових поясненнях, наданих до апеляційного господарського суду 20.03.2013р. за вх.№313/13/Д1 та 09.04.2013р. за вх.№313/13/Д2.

Згідно зі ст. 69 ГПК України строк розгляду апеляційної скарги було продовжено на 15 днів.

Відповідно до ст. 85 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

Перевіривши матеріали справи, правильність застосування місцевим господарським судом норм процесуального та матеріального права, заслухавши представників сторін, апеляційний господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги відповідача, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 08.06.2012р. зі станції відправлення Мушкетово Донецької залізниці ТОВ „КФТ Лоджистик" (відправник, відповідач) на адресу одержувача - Одеський морський торгівельний порт (станція призначення Одеса-порт Одеської залізниці) був відправлений вантаж - залізо губчате, відходи, шлам доменний, відходи у кількості 687000 кг (маса нетто) у наступних вагонах: №68751452 - нетто 70500 кг, тара 21300 кг, №68564822 - нетто 68500 кг, тара 20500 кг, №65298754 - нетто 68500 кг, тара 23800 кг, №60301462 - нетто 68500 кг, тара 22750 кг, №66864786 - нетто 68500 кг, тара 21280 кг, №67341644 - нетто 68500 кг, тара 22200кг, №65541443 - нетто 68500 кг, тара 22000 кг, №66485061 - нетто 68500 кг, тара 21700 кг, №67189068 - нетто 68500 кг, тара 22200 кг, №60665080 - нетто 68500 кг, тара 21150 кг, що підтверджується залізничною накладною №53176269 (а.с. 75, т. 1).

Відповідні відмітки у вказаній залізничній накладній свідчать, що вантаж завантажений у вагон засобами відправника (ТОВ „КФТ Лоджистик") навалом. Вантаж розміщено й закріплено згідно з 16, власний вагон. Маса вантажу визначена шляхом обміру.

Заповнення саме вантажовідправником визначених граф комплекту перевізних документів, в тому числі і накладної передбачено як п.2 Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України 21.11.2000р. №644 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000р. №863/5048 (надалі - Правила), так і ст. 23 Статуту залізниць України.

10.06.2012р. на станції Знам'янка Одеської залізниці було складено акти загальної форми №18579, №18593, №18586, №18591, №18583, №18595, №18581, №18597, №18580, №18594, №18599, №18575, №18577, №18598, №18584, №18592, №18590, №18582, №18596, №18578, відповідно до яких по прибутті та огляді вищевказаних вагонів з оглядового мосту було виявлено різницю у вазі менш ніж зазначено у документі. Вагони затримано на додаткову перевірку та у подальшому направлені на ваги перевірку.

На підставі вищезазначених актів загальної форми 10.06.2012р. було здійснено контрольне зважування вагонів на 150-тонних вагонних вагах та виявлено різницю в масі вантажу у зазначених вагонах проти накладної №53176269 в сторону зменшення на 79430 кг, а саме: у вагоні №68751452 брутто 83700 кг, тара з документа 21300 кг, нетто 62400 кг, що складає різницю ваги проти документа в сторону зменшення на 8100 кг; у вагоні №68564822 брутто 80400 кг, тара 20500 кг, нетто 59900 кг, що менш проти документа на 8600 кг; у вагоні №65298754 брутто 82800 кг, тара 23800 кг нетто 59000 кг, що менш проти документа на 9500 кг; у вагоні №60301462 брутто 84350 кг., тара 22750 кг, нетто 61600 кг, що менш проти документа на 6900 кг; у вагоні №66864786 брутто 81100 кг, тара 21280 кг, нетто 59820 кг, що менш проти документа на 8680 кг; у вагоні №67341644 брутто 83100 кг, тара 22200 кг нетто 60900 кг, що менш проти документа на 7600 кг; у вагоні №65541443 брутто 83100 кг, тара 22000 кг нетто 61100 кг, що менш проти документа на 7400 кг; у вагоні №66485061 брутто 83400 кг, тара 21700 кг, нетто 61700 кг, що менш проти документа на 6800 кг; у вагоні №67189068 брутто 83100 кг, тара 22200 кг, нетто 60900 кг, що менш проти документа в на 7600 кг; у вагоні №60665080 брутто 81400 кг, тара 21150 кг, нетто 60250 кг, що менш проти документа на 8250 кг, про що свідчить складений станцією Знам'янка Одеської залізниці комерційний акт АА №022404/419 від 10.06.2012р. (а.с. 76, т.1).

Відповідно до вказаного акту при перевірці виявлено: навантаження пагорбкоподібне нижче бортів 900-1100 мм в вагоні №65298754 нижче бортів 1000-1200 мм. Просипання вантажу відсутнє. В вагонах двері заварені та люка щільно закриті, в вагонах №60665080, №65541443, №68751452 глухі торцеві двері, люка щільно закриті, вагон №68564822 з глухим кузовом. Зважування здійснювалось двічі, різниця маси в сторону зменшення підтвердилась.

З наявного в матеріалах справи витягу з книги переважувань станції Знам'янка Одеської залізниці від 10.06.2012р., зокрема, вбачається, що при переважуванні у вагоні №68751452 брутто 83700 кг, тара з документа 21300 кг, нетто 62400 кг; у вагоні №68564822 брутто 80400 кг, тара 20500 кг, нетто 59900 кг; у вагоні №65298754 брутто 82800 кг, тара 23800 кг нетто 59000 кг; у вагоні №60301462 брутто 84350 кг, тара 22750 кг, нетто 61600 кг; у вагоні №66864786 брутто 81100 кг, тара 21280 кг, нетто 59820 кг; у вагоні №67341644 брутто 83100 кг, тара 22200 кг нетто 60900 кг; у вагоні №65541443 брутто 83100 кг, тара 22000 кг нетто 61100 кг; у вагоні №66485061 брутто 83400 кг, тара 21700 кг, нетто 61700 кг; у вагоні №67189068 брутто 83100 кг, тара 22200 кг, нетто 60900 кг; у вагоні №60665080 брутто 81400 кг, тара 21150 кг, нетто 60250 кг.

06.08.2012р. позивачем була направлена відповідачу претензія №ДН-1-18/796 з розрахунком штрафу за невірне зазначення маси вантажу (а.с. 11, т.1) у розмірі п'ятикратної провізної плати за десять вагонів, а саме: №68751452, №68564822, №65298754, №60301462, №66864786, №67341644, №65541443, №66485061, №67189068, №60665080, на загальну суму штрафу 310250 грн.

Вищевказані обставини стали підставою для звернення ДП „Одеська залізниця" в особі відокремленого підрозділу „Одеська дирекція залізничних перевезень" до місцевого господарського суду з відповідним позовом.

Дослідивши матеріали та обставини справи апеляційний господарський суд прийшов до наступних висновків.

За вимогами ч.5 ст. 307 ГК України, які кореспондуються з вимогами ч.4 ст. 909, ч.1 ст. 920 ЦК України, умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначається транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.

Частиною 1 ст. 909 ЦК України встановлено, що за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Відповідно до ст. 12 Закону України „Про транспорт" підприємства транспорту мають право вимагати від пасажирів, відправників і одержувачів вантажів виконання вимог цього Закону, кодексів (статутів) окремих видів транспорту та інших нормативних актів України, що регулюють діяльність транспорту.

Статтею 2 Статуту залізниць України передбачено, що обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом визначає Статут залізниць України.

Згідно із ст. 6 Статуту залізниць України накладна є основним перевізним документом встановленої форми, оформленим відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача.

Статтею 23 Статуту залізниць України визначено, що відправники повинні надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів).

Відповідно до п.п. 1.1, 1.3 „Правил оформлення перевізних документів", затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000р. №644, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000р. за №863/5084 (далі - Правила), на кожне відправлення вантажу відправник повинен подати станції навантаження накладну (комплект перевізних документів). Форми бланків перевізних документів, затверджені наказом Мінтрансу від 19.11.1998р. №460 „Про затвердження бланків перевізних документів". Накладна є складовою частиною комплекту перевізних документів, до якого, крім неї, входять: дорожня відомість, корінець дорожньої відомості та квитанція про приймання вантажу. Бланки цих документів видаються вантажовідправникам за плату згідно з тарифом. Усі відомості, передбачені формою бланка перевізного документа, повинні бути внесені відправником до відповідних граф. Виправлення не допускаються, у разі зміни відомостей, внесених до перевізного документа відправник зобов'язаний заповнити новий перевізний документ.

Згідно з ст. 24 Статуту залізниць України вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній. Залізниця має право перевіряти правильність цих відомостей, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній.

Відповідно до п.п.2.1-2.2 розділу 2 Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000р. №644 (в редакції, що діяла на момент перевезення) визначено, що вантажовідправником заповнюються, зокрема, такі графи комплекту перевізних документів, як то „Маса вантажу визначена відправником" - заповнюється, якщо маса вантажу визначена відправником. Вказуються маса у кілограмах брутто вантажу, загальна маса відправки (прописом), а також „Спосіб визначення маси". При цьому, правильність внесених у накладну відомостей, як це передбачено п. 2.3 „Правила оформлення перевізних документів", своїм підписом підтверджує представник відправника. Як вбачається із відомостей зазначених у накладній №53176269, відповідальним представником відповідача за навантаження вантажу у спірні вагони був - Попов В.О.

За ст. 37 Статуту залізниць України тарні і штучні вантажі перевозяться із зазначенням у накладній маси і кількості вантажних місць. Маса цих вантажів визначається до здавання їх для перевезення і зазначається на вантажних місцях. Вантажі, що перевозяться насипом і наливом, а також інші вантажі, зважування яких на вантажних вагах неможливе, зважуються на вагонних вагах. Перелік вантажів, що можуть перевозитися насипом і наливом, установлюється Правилами. Загальна маса вантажу визначається шляхом зважування на вагах або підрахуванням маси на вантажних місцях за трафаретом чи стандартом. Маса окремих вантажів може визначатися розрахунковим методом, за обміром або умовно (нафтопродукти в цистернах, тварини, лісоматеріали тощо). Маса вантажів визначається відправником.

Спосіб визначення маси зазначається у накладній. Згідно з п. 28 Правил приймання вантажів до перевезення, затверджених Наказом Міністерства транспорту України 21.11.2000р. №644, вантажі, завантажені відправниками у вагони відкритого типу (платформи, напіввагони тощо), приймаються залізницею до перевезення шляхом візуального огляду вагона, вантажу, його маркування (у т.ч. захисного) та кріплення у вагоні без перевірки маси та кількості вантажу. Відповідно до статті 24 Статуту залізниць України, залізниця має право перевірити правильність відомостей про вантаж, зазначених відправником у накладній, на станції відправлення, під час перевезення та на станції призначення.

Статтею 122 Статуту залізниць України передбачено, що за неправильно зазначені у накладній масу, кількість місць вантажу, його назву, код та адресу одержувача з відправника, порту стягується штраф у розмірі згідно із статтею 118 цього Статуту. При цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли.

Відповідно до ст. 118 Статуту за пред'явлення вантажу, який заборонено до перевезень або який потребує під час перевезення особливих заходів безпеки, та з неправильним зазначенням його найменування або властивостей з відправника, крім заподіяних залізниці збитків і витрат, стягується штраф у розмірі п'ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення.

При цьому, в силу вимог ч.1 ст. 129 Статуту залізниць України обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.

Аналогічні положення передбачені і п.5.5 Правил оформлення перевізних документів, згідно з яким якщо під час перевезення вантажу або на станції його призначення буде виявлено неправильне зазначення у накладній відомостей про код одержувача, його адресу, назву вантажу, його кількість, то з відправника стягується штраф згідно ст. 122 Статуту. Факт неправильного зазначення відправником указаних відомостей засвідчується актом загальної форми, якщо за цим фактом не складався комерційний акт.

Матеріалами справи встановлено, що на станції Знам'янка Одеської залізниці було виявлено факт невірного зазначення відправником у залізничній накладній маси вантажу. Так, по прибуттю поїзда і одночасному контрольному зважуванні на тензометричних вагах виявлено, вага у вагонах: № 68751452 брутто 83700 кг, тара з документа 21300 кг, нетто 62400 кг, що складає різницю ваги проти документа в сторону зменшення на 8100 кг; № 68564822 брутто 80400 кг, тара з документа 20500 кг, нетто 59900 кг, що складає різницю ваги проти документа в сторону зменшення на 8600 кг; № 65298754 брутто 82800 кг, тара з документа 23800 кг нетто 59000 кг, що складає різницю ваги проти документа в сторону зменшення на 9500 кг; № 60301462 брутто 84350 кг, тара з документа 22750 кг, нетто 61600 кг, що складає різницю ваги проти документа в сторону зменшення на 6900 кг; № 66864786 брутто 81100 кг, тара з документа 21280 кг, нетто 59820 кг, що складає різницю ваги проти документа в сторону зменшення на 8680 кг; № 67341644 брутто 83100 кг, тара з документа 22200 кг нетто 60900 кг, що складає різницю ваги проти документа в сторону зменшення на 7600 кг; № 65541443 брутто 83100 кг, тара з документа 22000 кг нетто 61100 кг, що складає різницю ваги проти документа в сторону зменшення на 7400 кг; № 66485061 брутто 83400 кг, тара з документа 21700 кг, нетто 61700 кг, що складає різницю ваги проти документа в сторону зменшення на 6800 кг; № 67189068 брутто 83100 кг., тара з документа 22200 кг, нетто 60900 кг, що складає різницю ваги проти документа в сторону зменшення на 7600 кг; № 60665080 брутто 81400 кг, тара з документа 21150 кг, нетто 60250 кг, що складає різницю ваги проти документа в сторону зменшення на 8250 кг. Загальна різниця маси складає 79430 кг.

Згідно з п.22 Правил видачі вантажів приймання вантажів до перевезення, затверджених Наказом Міністерства транспорту України 21.11.2000р. №644 перевірка маси вантажу на станції призначення провадиться, як правило, таким самим способом, яким цю масу було визначено на станції відправлення.

Апеляційний господарський суд погоджується з висновком господарського суду першої інстанції, що приписи п.22 Правил видачі вантажів мають обов'язкових характер саме для станції призначення, тоді як, обов'язковість застосування приписів п.22 Правил видачі вантажів щодо способу визначення маси вантажу під час контрольних перевірок маси вантажів на проміжних станціях не передбачена нормами діючого законодавства, з огляду на що перевірка маси вантажів у вагонах на станціях слідування може здійснюватись у будь-який спосіб, передбачений для визначення маси відповідного вантажу.

Відповідно до п.7 Правил приймання вантажів до перевезення, затверджених Наказом Міністерства транспорту України 21.11.2000р. №644 маса зернових вантажів, насіння, висівок і комбікормів, які перевозяться насипом, картоплі, овочів і баштанних культур, які перевозяться навалом, визначається відправником на вагонних, елеваторних, інших вагах або за допомогою дозувальних пристроїв чи інших спеціальних приладів. Маса інших вантажів, які перевозяться навалом та насипом, визначається зважуванням на вагонних вагах.

Враховуючи, що за накладною №53176269 вантажем є залізо губчате, відходи та шлам доменний, відходи, апеляційний господарський суд приходить до висновку, що у даному випадку вантажовідправником порушено приписи Правил приймання вантажів до перевезення, у зв'язку із визначенням маси вантажу не на вагонних вагах, а шляхом обміру.

Згідно зі ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 33 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Апеляційний господарський суд зауважує, що відповідачем не надано належних доказів, в розумінні ст. 32-34 ГПК України, на підтвердження відсутності вини щодо невірного зазначення маси вантажу у залізничній накладній №53176269 від 08.06.2012р. та не надано будь-яких доказів, які б спростовували заявлені позивачем обставини, також відповідачем не доведено належними та допустимими доказами того, що у разі визначення маси спірного вантажу шляхом обміру похибка, у порівнянні з іншими способами (зокрема - шляхом зважування) може дати різницю у розмірі 79430 кг.

При цьому, матеріалами справи спростовуються твердження відповідача щодо втрати вантажу під час його перевезення залізницею, оскільки із складених залізницею актів загальної форми не вбачається наявність будь-яких слідів просипання вантажу, поглиблень тощо.

Згідно із п.п. 13, 16 Правил складання актів, затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 28 травня 2002р. №334 експертиза вантажів проводиться у порядку, передбаченому Правилами видачі вантажів. У разі відмови начальника станції від складання комерційного акта (акта загальної форми) або оформлення акта з порушенням цих правил одержувач має право до вивезення вантажу зі станції, а при вивантаженні на місцях незагального користування - протягом 24 годин з моменту прийняття від залізниці вагона (контейнера) з вантажем подати про це письмову скаргу начальнику Дирекції залізничних перевезень (далі - Дирекція) безпосередньо або через начальника станції. При поданні скарги через начальника станції або безпосередньо начальнику Дирекції одержувачу видається розписка про прийняття скарги.

Між тим, в матеріалах справи відсутні та сторонами не надано жодних доказів, які б свідчили про намагання оскаржування відомостей викладених у комерційному акті АА №022404/419 від 10.06.2012р. та актах загальної форми №18579, №18593, №18586, №18591, №18583, №18595, №18581, №18597, №18580, №18594, №18599, №18575, №18577, №18598, №18584, №18592, №18590, №18582, №18596, №18578.

При цьому, як вбачається з матеріалів справи, вантаж, з урахуванням зменшення ваги на 79430 кг, було отримано вантажоотримувачем без зауважень та претензій до перевізника.

За ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 статті 614 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Частиною 2 цієї ж статті встановлено, що відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Апеляційний господарський суд погоджується з висновком господарського суду першої інстанції, що ТОВ „КФТ Лоджистик" не спростовано належними доказами, в розумінні ст.ст. 32-34 ГПК України, що відповідач скоїв порушення зобов'язання щодо правильності зазначення маси вантажу у накладній та не надав жодних доказів того, що маса, визначена ним шляхом обміру, є правильною у порівнянні з тією, що була встановлена на станції Знам'янка Одеської залізниці.

Щодо клопотання скаржника з посиланням на ст. 233 ГК, як на норму закону, відповідно до якої господарським судом можуть бути зменшений розмір штрафних санкцій, апеляційний господарський суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Згідно зі ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право, зокрема, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Таким чином, норми ГПК щодо вчинення господарським судом першої інстанції певних процесуальних дій не застосовуються судом апеляційної інстанції у випадках, коли відповідною нормою ГПК прямо передбачено, що процесуальна дія вчиняється лише до прийняття рішення судом першої інстанції.

З огляду на що, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна інстанція не застосовує положення ГПК щодо зменшення розміру штрафу, якщо таке клопотання не надавалось до господарського суду першої інстанції до прийняття відповідного рішення.

Відповідно до норм чинного законодавства підставою для покладення на відправника відповідальності за неправильне зазначення ним відповідних відомостей є акт загальної форми або комерційний акт, складений у випадках, передбачених статтею 129 Статуту залізниць України. У застосуванні статей 118 та 122 Статуту залізниць України слід враховувати, що штраф підлягає стягненню за самий факт допущення вантажовідправником зазначених порушень, незалежно від того, чи завдано залізниці у зв'язку з цим збитки. При цьому неправильно зазначені код або адреса одержувача вважаються окремими порушеннями.

Така ж правова позиція наведена у п.21 Оглядового листа Вищого господарського суду України від 29.11.2007р. №01-8/917 „Про деякі питання судової практики застосування Статуту залізниць України, інших норм транспортного законодавства України" та у п.п. 6.1, 6.2 Роз'яснень Вищого господарського суду України від 29.09.2008р. №04-5/225 „Про внесення змін та доповнень до роз'яснення президії Вищого господарського суду України від 29.05.2002р. №4-05/601 „Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею".

Аналогічні правові висновки викладені також у постанові Пленуму Вищого господарського суду України від 22.04.2010р. по справі №1/396-09.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій.

Статтею 43 ГПК України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вищевикладене, апеляційний господарський суд погоджується з висновком господарського суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог ДП „Одеська залізниця" в особі відокремленого підрозділу „Одеська дирекція залізничних перевезень" з огляду на їх обґрунтованість та правомірність.

Таким чином, оскільки доводи, викладені в апеляційній скарзі, та матеріали справи не спростовують вищенаведені висновки суду першої інстанції, апеляційний господарський суд вважає, що оскаржуване судове рішення прийнято з дотриманням норм матеріального і процесуального права, відповідає фактичним обставинам і матеріалам справи, а підстави, передбачені ст. 104 ГПК України, для його зміни чи скасування відсутні.

За таких обставин оскаржуване рішення місцевого господарського суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „КФТ Лоджистик" - без задоволення.

Керуючись ст.ст. 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Рішення господарського суду Одеської області від 23 січня 2013 року у справі №5017/3222/2012 залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „КФТ Лоджистик" - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку.

Повний текст постанови підписаний 22 квітня 2013 року.

Головуючий суддя Судді О.О. Журавльов М.В. Михайлов А.І. Ярош