Рішення № 30829334, 16.04.2013, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

16 квітня 2013 р. Справа № 902/256/13-г

Провадження № 14/902/11/13

Господарський суд Вінницької області у складі:

головуючого судді Тварковського А.А.,

за участю:

секретаря судового засідання Німенко О.І.,

представників:

прокуратури: Стецюк Н.Д., посвідчення №014808 від 24.01.2013р.;

позивача: Шалигінової В.І., довіреність №14/20-28-13 від 14.01.2013р., посвідчення №526 від 02.01.2009р.;

відповідача: ОСОБА_3- довіреність №1 від 26.02.13 р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: заступника прокурора м. Вінниці (21021, м. Вінниця, вул. Ватутіна, 10) в інтересах держави- Кабінету Міністрів України в особі державного публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг" (01601, м. Київ, вул. Мечникова, 16-а) в особі Вінницької філії Національної акціонерної компанії "Украгролізинг" (21050, м. Вінниця, вул. Соборна, 15-а)

до: фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 (АДРЕСА_1; АДРЕСА_2)

про стягнення 46812,52 грн. заборгованості по лізингових платежах та вилучення предметів лізингу,

В С Т А Н О В И В :

Заступник прокурора м. Вінниці в інтересах держави- Кабінету Міністрів України в особі державного публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг" в особі Вінницької філії Національної акціонерної компанії "Украгролізинг" звернувся до господарського суду Вінницької області з позовом про стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 46812,52 грн. заборгованості по лізингових платежах та вилучення предметів лізингу.

Ухвалою господарського суду Вінницької області від 20.02.2013р. за вказаним позовом порушено провадження у справі № 902/256/13-г з призначенням її до розгляду.

07.03.2013р. ухвалою суду розгляд справи відкладено до 26.03.2013р. через неявку в судове засідання прокурора і представника позивача та неподання сторонами витребуваних доказів.

26.03.2013р. ухвалою суду розгляд справи відкладено до 16.04.2013р. через неподання сторонами витребуваних доказів.

В судовому засіданні (16.04.2013р.) прокурор та представник позивача позов підтримали частково в сумі 33812 грн. 52 коп. та надали суду обопільно погоджену між ними заяву від 16.04.2013р., в якій вони просять суд припини провадження по справі в частинні стягнення основного боргу в сумі 13000 грн., що рахується за відповідачем у зв'язку з оплатою суми зазначеного боргу, відтак просили стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 33812 грн. 52 коп. заборгованості по оплаті лізингових платежів. Вказаною заявою, позивач також відмовився від позовних вимог щодо вилучення у фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 предметів лізингу.

З огляду на права, надані позивачеві ст.22 Господарського процесуального кодексу України (ГПК України), заява представника позивача про припинення провадження по справі в частинні стягнення 13000 грн. основного боргу і відмову від позову в частинні вимоги щодо вилучення у фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 предметів лізингу судом прийнята як така, що не суперечить закону та не порушує права та інтереси інших осіб, при цьому розцінюється судом як відсутність між сторонами спору щодо стягнення 13000грн. основної заборгованості та відмова від позову в частинні вимоги про вилучення у відповідача предметів лізингу, що є наслідком припинення провадження у справі в цій частині.

Поряд з цим, представником відповідача в судовому засіданні подано заяву від 16.04.2013 року (вх. № 08-46/5067/13 від 16.04.2014 року) про визнання заявленої заступником прокурора м. Вінниці заборгованості в сумі 33812 грн. 52 коп. в повному обсязі. Також в зазначеній заяві останній просив суд розстрочити виконання рішення суду згідно наступного графіку: квітень 2013р.- 1000 грн., травень 2013р. - 1000 грн., червень 2013р.- 1812 грн. 52 коп., липень 2013р.- 15000 грн., серпень 2013р.- 15000 грн. Прокурор та представник позивача не висловили заперечень щодо розстрочення виконання рішення суду.

З огляду на те, що такі дії відповідача не суперечать законодавству, не порушують права і охоронювані законом інтереси інших осіб, суд приймає визнання позову відповідачем.

Частиною 5 статті 78 Господарського процесуального кодексу України (ГПК України) визначено, що у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

Приймаючи рішення про задоволення позову, суд дослідив правомірність заявлення вимоги про стягнення 33812 грн. 52 коп. заборгованості по лізингових платежах.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників процесу, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

19.09.2007р. між відкритим акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг" (лізингодавець), правонаступником усіх прав та обов'язків якого є державне публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг", що стверджується статутом позивача, та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 (лізингоодержувач) укладено договір прямого лізингу №2-07-01пл-В, відповідно до якого лізингодавець передає лізингоодержувачу у користування на визначений Договором строк предмет лізингу, який є власністю лізингодавця та визначений у додатку до договору «Найменування, кількість, ціна і вартість Предмета лізингу», що є специфікацією предмету лізингу, а лізиногоодержувач сплачує за це лізингові платежі (а.с. 12-15).

Відповідно до п.2.2 Договору строк лізингу відраховується з моменту укладення сторонами акту передачі-приймання у користування предмету лізингу, що укладається у 3-х (трьох) автентичних примірниках.

Згідно із п. 3.4.4 Договору за несплату частково або повністю лізингових платежів протягом 30 днів або порушення правил утримання чи використання предмета лізингу на вимогу лізингодавця (його структурного підрозділу, повноважної особи) повернути йому предмет лізингу разом із технічною документацією згідно акту приймання-передачі в технічно справному та комплектному стані.

Пунктами 4.1, 4.2 Договору сторони погодили, що з моменту підписання акту одержання предмета лізингу лізингоодержувач за користування останнім сплачує лізингодавцю чергові лізингові платежі. Розмір лізингових платежів, їх складових частин встановлюється додатком до Договору «Графік сплати лізингових платежів».

Відповідно до п. 5.1 Договору предмет лізингу передається лізингоодержувачу по акту передачі за умови укладення останнім на користь лізингодавця договору страхування предмету лізингу, сплати попереднього лізингового платежу, визначеного пунктом 4.3. цього Договору.

Договір набуває чинності в день, наступний за днем укладення, і діє до закінчення строку лізингу, але не довше 10 років (п. 8.1 Договору).

Додатками №1, 2, 4, 6, 8 до Договору прямого лізингу №02-07-01 пл-В від 19.07.2007р. сторони погодили кількість, ціну, вартість предмету лізингу; графіки сплати лізингових платежів (а.с. 16-20).

19.09.2007р. між сторонами Договору підписано акт приймання-передачі сільськогосподарської техніки, відповідно до яких відповідачу було передано предмет лізингу (комбайн зернозбиральний КЗС-09-01 «Славутич», подрібнювач соломи КЗС-9м 08 03000, жниварку для збирання соняшнику ПЗСС-8, комбайн «Славутич» КЗС-9 (а.с. 21).

З моменту отримання предмету лізингу згідно графіка сплати лізингових платежів (додатки №2, 4, 6, 8 до Договору, а.с. 17-20) до сплати відповідачу наступили чергові лізингові платежі з 1 по 6 всього на суму 80220 грн. 07 коп., з яких 4179 грн. 17 коп.- в частині відшкодування вартості техніки та 8754 грн. 51 коп. в частині щорічної винагороди.

За посиланням прокурора та позивача відповідач взятих на себе зобов'язань по оплаті лізингових платежів у строки, визначені Договором та додатками до нього, виконав частково в сумі 33407 грн. 53 коп., що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями банківських виписок (а.с. 62-68), відтак у останнього залишилась заборгованість щодо оплати лізингових платежів в сумі46812 грн. 54 коп. При цьому позивачем заявлено до стягнення з відповідача 46812 грн. 52 коп. заборгованості. Тому суд, приймаючи рішення, виходить саме із заявленої останнім суми заборгованості, оскільки в силу п. 2 ч. 1 ст. 83 ГПК України підстав для виходу за межі позовних вимог немає. Відтак суд розглядає позов в межах заявлених останнім вимог.

Окрім того, прокурор в п. 3 позовної заяви просить вилучити у фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 та передати державному публічному акціонерному товариству "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг" в особі Вінницької філії Національної акціонерної компанії "Украгролізинг" предмети лізингу: комбайн зернозбиральний КЗС-09-01 «Славутич», подрібнювач соломи КЗС-9м 08 03000, жниварку для збирання соняшнику ПЗСС-8, комбайн «Славутич» КЗС-9, так як згідно із п. 3.1.2 Договору лізингодавець має право вимагати повернення предмета лізингу, переданого в лізинг, якщо лізингоодрежувач не сплатив частково або повністю лізингові платежі більше 30 календарних днів.

В зв'язку з не проведенням лізингових платежів, позивачем направлялася на адресу відповідача претензія №84 від 18.01.2013р. з вимогою повернути предмет лізингу (а.с. 49-51), однак, як свідчать матеріали справи і стверджує прокурор та представник позивача, відповідачем предмет лізингу повернуто так і не було. В результаті чого договір було розірвано.

Невиконання відповідачем зобов"язань за договором прямого лізингу, стало приводом звернення заступника прокурора м. Вінниці за захистом порушеного права до суду.

З врахуванням встановлених обставин, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 806 ЦК України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом. Особливості окремих видів і форм лізингу встановлюються законом.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України).

Статтею 526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Судом встановлено, що частину заборгованості по лізингових платежах в сумі 13000 грн. відповідачем було погашено після порушення провадження у даній справі, а саме 28.02.2013 року, що підтверджується копією банківської виписки наявною в матеріалах справи.

Як наголошено в п.4.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011року №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" припинення провадження у справі- це форма закінчення розгляду господарської справи без прийняття судового рішення у зв'язку з виявленням після порушення провадження у справі обставин, з якими закон пов'язує неможливість судового розгляду справи.

У пункті 4.4 вказаної постанови зазначено, що господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 частини першої статті 80 ГПК), зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань. При цьому припинення провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не припинення провадження у справі.

Відсутність предмета спору означає відсутність спірного матеріального правовідношення між сторонами.

Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку про те, що між сторонами відсутній спір щодо стягнення заборгованості по оплаті лізингових платежів в сумі 13000 грн., а тому провадження у цій частині підлягає припиненню згідно п. 11 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

Виходячи з викладеного, суд вважає вимогу позивача про стягнення решти суми заборгованості по оплаті лізингових платежів в розмірі 33812 грн. 52 коп. правомірною та обґрунтованою, з огляду на що задовольняє її в повному обсязі. При цьому, суд відповідно до приписів ст.ст. 22, 78 ГПК України, приймає до уваги визнання позову відповідачем в цій частинні, про що останнім зазначено у заяві від 16.04.2013р. про розстрочку виконання рішення суду.

Разом з тим, відносно вимоги прокурора стосовно вилучення у фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 та передачі державному публічному акціонерному товариству "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг" в особі Вінницької філії Національної акціонерної компанії "Украгролізинг" предметів лізингу суд зазначає, що позивач в судовому засіданні (16.04.2013р.) у обопільно погодженій з прокурором заяві від 16.04.2013р. (вх. 08-46/5066/13 від 16.04.2013р.) відмовився від позову в цій частині.

Ознайомившись з заявою позивача, оцінивши наявні в матеріалах справи документи, суд дійшов висновку, що дії позивача щодо відмови від позову в частині вилучення та передачі предметів лізингу не порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси, а тому вказана відмова підлягає прийняттю судом на підставі положень ст.22 ГПК України.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято господарським судом.

Відтак, з огляду на вищевказане, суд дійшов висновку, що провадження по справі в частинні вимоги позивача стосовно вилучення у фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 та передачі державному публічному акціонерному товариству "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг" в особі Вінницької філії Національної акціонерної компанії "Украгролізинг" предметів лізингу підлягає припиненню на підставі п. 4 ч. 1ст 80 ГПК України.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Всупереч вище наведеному та вимогам ухвали суду відповідач не подав до суду жодного доказу в спростування позовних вимог позивача щодо стягнення заборгованості по лізингових платежах, в тому рахунку доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів).

Більше того, позовні вимоги в частинні стягнення заборгованості по лізингових платежах в сумі 33812 грн. 52 коп. визнав повністю, а визнання позову, як встановлено судом, у свою чергу не суперечить змісту чинного законодавства та не порушує права та інтереси інших осіб.

Разом із тим, розглянувши вимогу відповідача про розстрочку виконання рішення суду від 16.04.2013р. (вх. №08-46/5067/13 від 16.04.2013р.), суд дійшов висновку, що вона підлягає задоволенню з огляду на таке.

Згідно з п.6 ст.83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право відстрочити або розстрочити виконання рішення суду.

Відповідно до вимог ст. 121 ГПК України підставою для відстрочки або розстрочки виконання рішення суду є наявність обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його виконання неможливим.

Відтак, дослідивши вказану заяву відповідача, враховуючи те, що отримані відповідачем у лізинг два комбайни «Славутич» були вкрай розкомплектованими та у незадовільному стані, зважаючи на те, що один із комбайнів при перегоні комбайні в Барський район загорівся і для його відновлення було витрачено значну суму коштів, суд вважає за необхідне її задовольнити в повному обсязі. При цьому судом враховано також той факт, що прокурором та представником позивача в судовому засіданні 16.04.2013р. не висловлено заперечень щодо вказаної заяви відповідача про розстрочення виконання рішення суду по справі №902/256/13-г.

Враховуючи вище наведене, позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі з відстроченням виконання рішення суду.

Відповідно до ч.3 ст.49 ГПК України судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.

Керуючись ст.ст. 4-3, 4-5, 22, 32, 33, 34, 36, 43, 44, 49, 82, 83, 84, 85, 86, 87, 115, 116, 121 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ :

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 (АДРЕСА_1; АДРЕСА_2, ідент. код НОМЕР_1, р/р НОМЕР_2 ВОД ПАТ «Райффайзен Банк «Аваль», МФО 302247) на користь державного публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг" (01601, м. Київ, вул. Мечникова, 16-а, код ЄДРПОУ 30401456) в особі Вінницької філії Національної акціонерної компанії "Украгролізинг" (21050, м. Вінниця, вул. Соборна, 15-а, код ЄДРПОУ 25510665) 33812 грн. 52 коп. заборгованості по оплаті лізингових платежів.

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 (АДРЕСА_1; АДРЕСА_2, ідент. код НОМЕР_1, р/р НОМЕР_2 ВОД ПАТ «Райффайзен Банк «Аваль», МФО 302247) в дохід спеціального фонду Державного бюджету України 1720 грн. 50 коп. судового збору.

Провадження в частинні стягнення 13000 грн. заборгованості по лізингових платежах припинити на підставі п. 11 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

Провадження по справі в частинні вимоги позивача щодо вилучення у фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 та передачі державному публічному акціонерному товариству "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг" в особі Вінницької філії Національної акціонерної компанії "Украгролізинг" предметів лізингу припинити на підставі п. 4 ч. 1ст 80 ГПК України.

Розстрочити виконання рішення суду у справі №902/256/13-г шляхом сплати заборгованості в загальній сумі 33812 грн. 52 коп. частинами відповідно наступного графіку:

- квітень 2013р.- 1000 грн.;

- травень 2013р. - 1000 грн.;

- червень 2013р. - 1812 грн. 52 коп.;

- липень 2013р.- 15000 грн.

- серпень 2013р.- 15000 грн.

Видати накази в день набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 22 квітня 2013 р.

Суддя Тварковський А.А.

віддрук. прим.:

1 - до справи