Постанова № 30828237, 17.04.2013, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 квітня 2013 року 810/1323/13-а

Суддя Київського окружного адміністративного суду Волков А.С.,

при секретарі судового засідання Гульцо О.І.,

за участю:

представника позивача - Пільчевського А.Є.,

представника відповідача - Коваля А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Комунального підприємства Київської обласної ради "Тетіївтепломережа"

до Тетіївської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Комунальне підприємство Київської обласної ради "Тетіївтепломережа" з позовом до Тетіївської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 17.01.2013 № 0000021503, згідно з яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції (штраф) у сумі 13613,70 грн. Позивач також просить суд зобов'язати відповідача відобразити у картці особового рахунку позивача відомості про сплату податкових зобов'язань відповідно до призначень платежів, вказаних у платіжних дорученнях позивача за січень - грудень 2012 року.

В основу визначення податкових зобов'язань на підставі вказаного податкового повідомлення-рішення податковим органом покладено дані акта перевірки про несвоєчасну сплату позивачем узгоджених сум податкових зобов'язань з податку на додану вартість протягом граничних строків.

Позивач в обґрунтування позовних вимог зазначив, що своєчасно задекларував податкові зобов'язання з податку на додану вартість та сплатив їх в установлені законом строки. Позивач стверджував, що податковий орган неправомірно змінював призначення платежу відносно сум податків, сплачених позивачем, і спрямовував ці кошти на погашення податкового боргу, що виник у попередніх податкових періодах.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив суд позов задовольнити.

Відповідач позову не визнав, в обґрунтування заперечень проти позову зазначив, що податкове повідомлення-рішення є законним і обґрунтованим, а дії податкового органу - правомірними, тому просив суд у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши представлені документи та інші зібрані по справі матеріали, суд дійшов висновку, що позов задоволенню не підлягає з таких підстав.

Комунальне підприємство Київської обласної ради "Тетіївтепломережа" є юридичною особою, що зареєстрована 22.11.1994 Тетіївською районною державною адміністрацією Київської області, як платник податків перебуває на обліку в Тетіївській міжрайонній державній податковій інспекції Київської області Державної податкової служби. Позивач також зареєстрований як платник податку на додану вартість.

У січні 2013 року посадовими особами Тетіївської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби проведено камеральну перевірку позивача з питань своєчасності сплати платежів до бюджету з податку на додану вартість (акт перевірки від 11.01.2013 № 11/152/24879282).

Перевіркою встановлено, що позивач порушив вимоги пункту 203.2 статті 203 Податкового кодексу України, що виявилось у несвоєчасній сплаті узгоджених податкових зобов'язань, визначених позивачем на підставі податкових декларацій з податку на додану вартість за період з лютого по грудень 2012 року, а також на підставі податкового повідомлення-рішення від 17.03.2011 № 0000102310.

За результатами перевірки податковим органом в залежності від строків затримки сплати узгоджених податкових зобов'язань на підставі статті 126 Податкового кодексу України прийнято податкове повідомлення-рішення від 17.01.2013 № 0000021503, згідно з яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції (штраф) у сумі 13613,70 грн.

Не погоджуючись з прийнятим податковим повідомленням-рішенням, позивач оскаржив його до суду.

Під час судового розгляду сторони не оспорювали факти декларування податкових зобов'язань з податку на додану вартість за період з лютого по грудень 2012 року, а також перерахування позивачем відповідних сум податку до Державного бюджету України.

Згідно з даними облікової картки позивача за платежем "Податок на додану вартість" судом встановлено, що на момент здійснення кожного з платежів позивач мав податковий борг (недоїмку), а податковий орган зараховував сплачені позивачем суми в рахунок погашення наявного податкового боргу (недоїмки), що виник у попередніх податкових (звітних) періодах.

Оскільки внаслідок погашення податкового боргу, що виник у попередніх податкових (звітних) періодах, податкові зобов'язання за звітний податковий період не погашались (погашались з порушенням визначених законом строків сплати податкових зобов'язань), податковий орган застосував до позивача штрафні (фінансові) санкції (штраф) згідно з вимогами статті 126 Податкового кодексу України.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до пункту 54.1 статті 54 Податкового кодексу України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Згідно з вимогами пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу. У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження (пункт 57.3 статті 57 Податкового кодексу України).

Згідно з пунктом 87.1 статті 87 Податкового кодексу України джерелами самостійної сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів. Сплата грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків з відповідного платежу може бути здійснена також за рахунок надміру сплачених сум такого платежу (без заяви платника) або за рахунок помилково та/або надміру сплачених сум з інших платежів (на підставі відповідної заяви платника) до відповідних бюджетів.

При цьому, погашенням податкового боргу - є зменшення абсолютного значення суми такого боргу, підтверджене відповідним документом (пп. 14.1.152 п.14.1 ст. 14 ПК України), а під податковим боргом розуміється сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання (пп. 14.1.175 п.14.1 ст. 14 ПК України).

В силу положень пункту 87.9 статті 87 Податкового кодексу України в разі наявності у платника податків податкового боргу органи державної податкової служби зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. У такому ж порядку відбувається зарахування коштів, що надійдуть у рахунок погашення податкового боргу платника податків відповідно до статті 95 цього Кодексу або за рішенням суду у випадках, передбачених законом. Спрямування коштів платником податків на погашення грошового зобов'язання перед погашенням податкового боргу забороняється, крім випадків спрямування цих коштів на виплату заробітної плати та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

З аналізу положень пункту 87.9 статті 87 Податкового кодексу України убачається, що законом імперативно встановлено обов'язок податкового органу здійснювати зарахувати коштів, що сплачує платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків, а платнику податків встановлено заборону спрямовувати кошти на погашення грошового зобов'язання перед погашенням податкового боргу (крім випадків спрямування цих коштів на виплату заробітної плати та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування).

Пунктом 126.1 статті 126 Податкового кодексу України передбачено, в разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання та/або авансових внесків з податку на прибуток підприємств протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В силу приписів статей 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В даній справі судом встановлено, що податковий орган здійснював зарахування коштів, що надходили від позивача в оплату податкових зобов'язань, на погашення податкового боргу, що виник у попередніх податкових періодах. Це означає, що податковий орган діяв у межах повноважень та у спосіб, що передбачений пунктом 87.9 статті 87 Податкового кодексу України.

Водночас, сплата платником податків податкового зобов'язання перед погашенням податкового боргу, тобто з порушенням приписів пункту 87.9 статті 87 Податкового кодексу України, внаслідок чого податковий орган здійснював зарахування коштів на погашення податкового боргу замість платника податків, не може вважатися належною сплатою податкового зобов'язання і тягне за собою відповідальність, передбачену пунктом 126.1 статті 126 Податкового кодексу України.

За наведених обставин суд дійшов висновку, що позов задоволенню не підлягає.

Відповідно до частини другої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз. Відповідач не надав суду доказів понесення ним судових витрат, тому підстави для присудження на його користь судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159 - 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

У задоволенні адміністративного позову, - відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Волков А.С.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 22 квітня 2013 р.