Постанова № 30828208, 09.04.2013, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 квітня 2013 р. Справа №805/3784/13-а

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 11 год. 34 хв.

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого - судді Кошкош О.О.

при секретарі Яковецькій О.В.

за участю представника позивача Максимчука С.П.

представника відповідача Фінагіної Н.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судового засідання в м. Донецьку, по вул. 50 Гвардійської дивізії, 17, адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Шахта «Росія» до Державної податкової служби у Донецькій області про скасування індивідуальної податкової консультації та зобов'язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Шахта «Росія» звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової служби у Донецькій області про скасування індивідуальної податкової консультації та зобов'язання вчинити певні дії. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 06.03.2013 року підприємство звернулось до податкового органу з листом № 13 щодо надання індивідуальної податкової консультації з питання: чи має право платник податків зменшити суму авансового внеску з податку на прибуток, що підлягає сплаті кожного місяця та який нарахований у розрахунку щомісячних авансових платежів у складі податкової декларації за 2012 рік на суму авансових внесків з податку на прибуток, що сплачені платником податку при виплаті дивідендів.

18.03.2013 року відповідачем надано податкову консультацію № 2599/10/15-113-3, відповідно до якої на суму авансових внесків з податку на прибуток при виплаті дивідендів зменшаться податкові зобов'язання у декларації за 2013 рік.

Із вказаною індивідуальною консультацією податкового органу позивач не погодився та зазначає, що вимогами Податкового кодексу України встановлено, що емітент корпоративних прав нараховує і вносить до бюджету авансовий внесок з податку на прибуток у розмірі ставки, встановленої статтею 151 Кодексу, нарахованої на суму виплачуваних дивідендів, без зменшення суми такої виплати на суму такого податку. Платник податку зменшує суму нарахованого податку звітного періоду на суму авансового внеску, попередньо сплаченого протягом такого звітного періоду у зв'язку з нарахуванням дивідендів згідно зі ст. 153 Податкового кодексу України.

Таким чином, вважає, що податковим органом зроблений безпідставний висновок у наданій індивідуальній податковій консультації та є таким, що підлягає скасуванню у повному обсязі. Також просить суд зобов'язати відповідача надати підприємству нову податкову консультацію з урахуванням позиції суду.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив їх задовольнити. Надав пояснення, аналогічні позову.

Представник відповідача проти позову заперечував, пояснивши, що відповідно до статті 57 Податкового кодексу України, сума авансових внесків з податку на прибуток, визначена в розрахунку є узгодженою сумою податкового зобов'язання. На підставі наданого платником податку розрахунку суми авансових внесків здійснюється їх нарахування в особовому рахунку за строками сплати, визначеними Кодексом, але вони не є сумою нарахованого податку звітного періоду. Крім того, базою для нарахування авансових внесків є сума податкового зобов'язання за попередній звітний рік.

Також зазначив, що зарахування суми авансового внеску з податку на прибуток при виплаті дивідендів можливе виключно у рахунок зменшення суми податку на прибуток, обчисленої у податковій декларації за той звітний період, протягом якого було здійснено таку виплату.

Вимогами Податкового кодексу України встановлено, що з 2013 року декларація з податку на прибуток надається один раз на рік. Проведення дострокового декларування протягом звітного періоду не передбачено, тому вважає, що тільки після визначення суми нарахованого податку за підсумками 2013 року платник податку зможе врахувати попередньо сплачені суми авансових внесків у зменшення нарахованого податкового зобов'язання. Отже, до надання річної декларації платник немає можливості заповнити відповідний рядок декларації, то як наслідок зменшити суму зобов'язання на суму авансових платежів з податку на прибуток при виплаті дивідендів. Просив в задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Заслухавши пояснення представників сторін, що беруть участь у справі, дослідивши письмові докази, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Шахта «Росія» зареєстроване як юридична особа рішенням органу місцевого самоврядування, включено до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України за № 37909183, є платником податків.

Відповідно до пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України, органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.

Таким чином, відповідач Державна податкова служба у Донецькій області є суб'єктом владних повноважень, якій в даних правовідносинах реалізує надані йому Податковим кодексом України повноваження.

Судом встановлено, що 6 березня 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Шахта «Росія» звернулось до Державної податкової служби у Донецькій області з листом № 13 про надання індивідуальної податкової консультації (а.с.11).

В зазначеному запиті позивач ставив питання щодо застосування статті 153 Податкового кодексу України, зокрема, чи має право платник податків зменшити суму авансового внеску з податку на прибуток, що підлягає сплаті кожного місяця та який нарахований в прибуток щомісячних авансових платежів к складі податкової декларації за 2012 рік, на суму авансових внесків з податку на прибуток, що сплачені платником податків при виплаті дивідендів.

18 березня 2013 року податковим органом надано відповідь № 2599/10/15-1133 підприємству, відповідно до якої, у відповіді на запитання № 14, наданої ДПС України в Узагальнюючій податковій консультації щодо особливостей подання декларацій з податку на прибуток та сплати податку у 2013 році, затвердженої наказом ДПС України від 21.12.2012 № 1171, передбачено, що авансові внески з податку на прибуток при виплаті дивідендів не зменшують податкові зобов'язання (авансові внески) з податку на прибуток протягом 2013 року. Суми авансових внесків з податку на прибуток при виплаті дивідендів зменшують податкові зобов'язання з податку на прибуток у декларації за 2013 рік. Виходячи з викладеного, на суму авансових внесків з податку на прибуток при виплаті дивідендів зменшаться податкові зобов'язання з податку на прибуток у декларації за 2013 рік (а.с.12).

Суд не погоджується з таким висновком податкового органу, виходячи з наступного.

Відповідно до підпункту 191. 1.27 пункту 191 статті 191 Податкового кодексу України органи державної податкової служби виконують таку функцію, як надання податкових консультацій відповідно до норм цього Кодексу.

Підпунктом 14.1.172 пункту 14.1 статті 14 Кодексу визначено, що податкова консультація-допомога контролюючого органу конкретному платнику податків стосовно практичного використання конкретної норми закону або нормативно-правового акта з питань адміністрування податків чи зборів, контроль за справлянням яких покладено на такий контролюючий орган.

Згідно пунктів 52.1-52.5 статті 52 Кодексу за зверненням платників податків контролюючі органи надають безоплатно консультації з питань практичного використання окремих норм податкового законодавства протягом 30 календарних днів, що настають за днем отримання такого звернення даним контролюючим органом.

Податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію. За вибором платника податків консультація надається в усній, письмовій або електронній формі.

Консультації надаються органом державної податкової служби, в якому платник податків перебуває на обліку або вищим органом державної податкової служби, якому такий орган адміністративно підпорядкований, а також центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику. Контролюючі органи мають право надавати консультації виключно з тих питань, що належать до їх повноважень.

Відповідно до пункту 53.3 статті 53 Кодексу платник податків може оскаржити до суду як правовий акт індивідуальної дії податкову консультацію контролюючого органу, викладену в письмовій або електронній формі, яка, на думку такого платника податків, суперечить нормам або змісту відповідного податку чи збору. Визнання судом такої податкової консультації недійсною є підставою для надання нової податкової консультації з урахуванням висновків суду.

Як зазначалося раніше, позивач просив надати консультацію стосовно можливості зменшувати щомісячні авансові платежі з податку на прибуток, які повинен сплачувати платник податків протягом звітного року на підставі розрахунку щомісячних авансових внесків до річній податковій декларації, на суму авансових внесків з податку на прибуток, які заздалегідь сплачуються платником податків при виплаті дивідендів. Отже, спірною обставиною у справі є тлумачення поняття «податок звітного періоду», зокрема, чи є щомісячні авансові платежі з податку на прибуток податком на прибуток звітного періоду, який відповідно до пункту 153.3. статті 153 Податкового кодексу України, може бути зменшений.

Відповідно до статті 57 Податкового кодексу України, платники податку на прибуток (крім новостворених, виробників сільськогосподарської продукції, неприбуткових установ (організацій) та платників податків, у яких доходи, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, за останній річний звітний податковий період не перевищують 10 мільйонів гривень) щомісяця сплачують авансовий внесок з податку на прибуток у порядку і в строки, які встановлені для місячного податкового періоду, у розмірі не менше 1/12 нарахованої до сплати суми податку за попередній звітний (податковий) рік без подання податкової декларації. У складі річної податкової декларації платником податку подається розрахунок щомісячних авансових внесків, які мають сплачуватися у наступні дванадцять місяців. Визначена в розрахунку сума авансових внесків вважається узгодженою сумою грошових зобов'язань.

Згідно з п. 153.3. статті 153 Податкового кодексу України, емітент корпоративних прав нараховує і вносить до бюджету авансовий внесок з податку на прибуток у розмірі ставки, встановленої п.151.1. ст. 151 ПКУ, нарахованої на суму виплачуваних дивідендів, без зменшення суми такої виплати на суму такого податку. Платник податку зменшує суму нарахованого податку звітного періоду на суму авансового внеску, що заздалегідь сплачується впродовж такого звітного періоду у зв'язку з нарахуванням дивідендів.

Відповідно до статті 1 Податкового кодексу України, цей кодекс визначає вичерпний перелік податків та зборів.

Як передбачено статтею 6 цього Кодексу, податком є обов'язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників податку відповідно до цього Кодексу.

Згідно з пунктом 46.1. статті 46 Податкового кодексу України, нарахування та сплата податкового зобов'язання здійснюється на підставі документа, що подається контролюючому органу в у випадках, передбаченим Кодексом. Таким документом є декларація, розрахунок.

У складі річної податкової декларації платником податку подається розрахунок щомісячних авансових внесків, які мають сплачуватися у наступні дванадцять місяців. Визначена в розрахунку сума авансових внесків вважається узгодженою сумою грошових зобов'язань (стаття 57 Кодексу).

Відповідно до підпункту 14.1.39. пункту 14.1. статті 14 Податкового кодексу України, грошове зобов'язання платника податків - сума грошових коштів, які платник податків зобов'язаний сплатити до відповідного бюджету в якості податкового зобов'язання.

Підпунктом 14.1.156. пункту 14.1. статті 14 цього Кодексу встановлено, що податкове зобов'язання - сума грошових коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, сплачує до відповідного бюджету в якості податку або збору на основі, в порядку і терміни, визначені податковим законодавством.

Таким чином, суд вважає, що авансові внески з податку на прибуток, які підлягають сплаті протягом звітного року, є саме податком на прибуток, що розрахований на підставі розрахунку щомісячних авансових внесків у складі річної декларації та підлягає обов'язковій сплаті протягом звітного року.

Суд не погоджується з висновком відповідача, що авансові внески з податку на прибуток не є податком на прибуток звітного (податкового) року, та з доводами, що зарахування суми авансового внеску з податку на прибуток при виплаті дивідендів можливо виключно в рахунок зменшення суми податку на прибуток, обчисленої у податковій декларації за той звітний період, протягом якого було здійснено таку виплату.

Відповідно до статті 33 Податкового кодексу України базовий податковий (звітний) період - період, за який платник податків зобов'язаний здійснювати розрахунки податків, подавати податкові декларації (звіти, розрахунки) та сплачувати до бюджету суми податків та зборів, крім випадків, передбачених цим Кодексом, коли контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податку.

За загальним правилом нарахування та сплати податків, визначеним у абзаці 1 статті 57 Податкового кодексу України, платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Як вказувалось раніше, вимогами статті 57 Податкового кодексу України встановлено, що нарахування та сплата податку на прибуток платників (крім новостворених, виробників сільськогосподарської продукції, неприбуткових установ (організацій) та платників податків, у яких доходи, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, за останній річний звітний податковий період не перевищують 10 мільйонів гривень) відбувається за особливими правилами нарахування та сплати податку на прибуток. Зокрема, звітним податковим періодом, встановленим для нарахування податку на прибуток, відповідно до абзацу 3 статті 57 Кодексу, є річний податковий період, а звітним податковим періодом, встановленим для сплати податку на прибуток, є місячний податковий період.

Тобто, ця стаття встановлює особливі умови обчислення та сплати податку на прибуток, у порівнянні з загальними положеннями, передбаченими статтею 29 Кодексу. Зокрема, платник податку нараховує авансові внески з податку на прибуток на підставі розрахунку щомісячних авансових внесків з податку на прибуток у складі річної податкової звітності за останній звітний період, виходячи зі ставки податку, що діяла у 2012 році (21%) та бази оподаткування, визначеної виходячи з господарських операцій, здійснених у 2012 році.

Крім того, п.п. 153.3.4 п. 153.3 ста. 153 Податкового кодексу України, у разі якщо сума авансового внеску, попередньо сплаченого протягом звітного періоду, перевищує суму податкових зобов'язань підприємства - емітента корпоративних прав за податком на прибуток такого звітного періоду, сума такого перевищення переноситься у зменшення податкових зобов'язань наступного податкового періоду, а при отриманні від'ємного значення об'єкта оподаткування такого наступного періоду - на зменшення податкових зобов'язань майбутніх податкових періодів.

Слід також зазначити, що п. 87.1 ст. 87 Кодексу визначає джерела сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків. Джерелами самостійної сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, в тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надмірно сплачених платежів до відповідних бюджетів.

Сплата грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків з відповідного платежу може бути здійснена також за рахунок надміру сплачених сум такого платежу (без заяви платника) або за рахунок помилково та/або надміру сплачених сум з інших платежів (на підставі відповідної заяви платника) до відповідних бюджетів.

Таким чином авансові платежі з податку на прибуток є узгодженою сумою податкових зобов'язань з податку на прибуток 2013 року. Так, в рядку 34 податкової декларації з податку на прибуток підприємства (форма декларації та порядок її заповнення затверджені наказом Міністерства фінансів України від 28.09.2011 № 1213), зазначені суми авансових внесків, що підлягають сплаті у 2013 році. А отже, звітним податковим періодом, за який сплачується податок, визначений 2013 рік.

З огляду на наведене, суд вважає, що авансові платежі з податку на прибуток, які сплачуються протягом звітного річного періоду, є складовою частиною податку на прибуток того звітного періоду, протягом якого вони сплачуються та який визначений для сплати в розрахунку щомісячних авансових платежів у складі річної декларації.

З урахуванням встановлених обставин, суд приходить до висновку, що Державною податковою службою у Донецькій області безпідставно зроблений висновок, що на суму авансових внесків з податку на прибуток, при виплаті дивідендів зменшується податкові зобов'язання лише у декларації за 2013 рік, тобто підстав для такого зменшення протягом 2013 року не передбачено, у зв'язку із чим податкова консультація від 18.03.2013 року № 2599/10/15-113-3 підлягає скасуванню, а позовні вимоги позивача в цій частині підлягають задоволенню.

Абзацом 2 пункту 53.3 статті 53 Податкового кодексу України встановлено, що визнання судом податкової консультації недійсною є підставою для надання нової податкової консультації з урахуванням висновків суду.

З огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Шахта «Росія» в частині зобов'язання Державну податкову службу у Донецькій області надати нову індивідуальну податкової консультацію також підлягають задоволенню.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем в судовому засіданні не доведено, що оскаржуване рішення про надання індивідуальної податкової консультації прийнято законно, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач, приймаючи оскаржувану консультацію, діяв на підставі, в межах повноважень, що передбачені законодавством, з метою, з якою це повноваження надане, але не у спосіб, що передбачений законами, необґрунтовано, та без урахування усіх обставин.

Враховуючи викладені обставини, суд задовольняє вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Шахта «Росія» в повному обсязі.

Згідно ст. 94 КАС України з Державного бюджету України на користь позивача підлягають стягненню судові витрати.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 8, 9, 10, 11, 159, 160, 161, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Шахта «Росія» до Державної податкової служби у Донецькій області про скасування індивідуальної податкової консультації та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити.

Скасувати індивідуальну податкову консультацію Державної податкової служби у Донецькій області від 18.03.2013 року № 2599/10/15-113-3.

Зобов'язати Державну податкову службу у Донецькій області надати товариству з обмеженою відповідальністю «Шахта «Росія» нову податкову консультацію з урахуванням висновків суду.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Шахта «Росія» (ЕДРПОУ 37909183) судові витрати у розмірі 34, 41 грн.

Повний текст постанови виготовлений 14 квітня 2013 року.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови особами, які беруть участь у справі, з подачею її копії до суду апеляційної інстанції.

Суддя Кошкош О.О.