Рішення № 30828111, 11.04.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/2628/13 11.04.13

За позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по м. Києву

До Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгова компанія «Металцемсервіс»

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача

195 Центральна база Державної спеціалізованої служби транспорту (військова

частина Т0710)

Про розірвання договору оренди та виселення

Суддя Ващенко Т.М.

Представники учасників судового процесу:

Від позивача: Резаненко А.Ю. представник за довіреністю № 41 від 23.07.12.

Від відповідача: Завійська О.В. директор;

Мішаніна М.С. представник за довіреністю № 04/04-13 від 04.04.13.

Від третьої особи: Олійник С.В. представник за довіреністю № 24 від 11.01.10.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Регіонального відділення Фонду державного майна України по м. Києву (далі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгова компанія «Металцемсервіс» (далі - відповідач) про:

- розірвання договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 6219 від 31.05.12., який укладений між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по м. Києву та Товариством з обмеженою відповідальністю «Торгова компанія «Металцемсервіс»;

- виселення Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгова компанія «Металцемсервіс» в примусовому порядку з орендованого державного нерухомого майна загальною площею 70,00 кв.м., яке розміщене за адресою: м. Київ, вул. Магнітогорська, 5, на 1-му поверсі будівлі цеху металоконструкції, що перебуває на балансі Центральної бази 195 Державної спеціальної служби транспорту (військова частина Т0710).

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги позивач посилається на те, що відповідачем прострочено сплату платежів за Договором № 6219 від 31.05.12. оренди нерухомого майна, що належить до державної власності, що зумовило звернення до суду з вимогою про розірвання Договору оренди та виселення відповідача з орендованого ним приміщення.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.02.13. порушено провадження у справі № 910/2628/13, на підставі ст. 27 Господарського процесуального кодексу України залучено до участі в розгляді справи в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Центральну базу Державної спеціалізованої служби транспорту (військову частину Т0710); розгляд справи призначено на 05.03.13.

Представник третьої особи в судовому засіданні 05.03.13. подав письмові пояснення по справі, відповідно до яких позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.03.13., в зв'язку з неявкою в судове засідання представника відповідача, невиконання ним та позивачем вимог ухвали суду про порушення провадження у справі, розгляд справи на підставі ст. 77 ГПК України відкладено на 04.04.13.

В судовому засіданні 04.04.13. на підставі ч. 3 ст. 77 ГПК України оголошено перерву до 09.04.13.

08.04.13. представником відповідача через відділ діловодства суду подано письмові заперечення на позовну заяву, відповідно до яких Товариство з обмеженою відповідальністю «Торгова компанія «Металцемсервіс» просить суд відмовити позивачу в задоволенні позову з підстав, викладених в запереченнях.

В судовому засіданні 09.04.13. на підставі ст. 77 ГПК України оголошено перерву до 11.04.13.

В судовому засіданні 11.04.13. представником позивача підтримано свої позовні вимоги.

Представник відповідача в судовому засіданні 11.04.13. проти позову заперечував.

Представник третьої особи в судовому засіданні 11.04.13. поклав вирішення спору на розсуд суду.

За результатами дослідження доказів, наявних в матеріалах справи, суд в нарадчій кімнаті, у відповідності до ст. ст. 82-85 ГПК України, ухвалив рішення у справі № 5011-30/15984-2012.

В судовому засіданні 18.12.12. судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

31.05.12. між позивачем (далі - Орендодавець) та відповідачем (далі - Орендар) укладено Договір № 6219 оренди нерухомого майна, що належить до державної власності (далі - Договір), відповідно до умов якого (п. 1.1) Орендодавець передав, а Орендар прийняв в строкове платне користування державне окреме індивідуально визначене майно - нежилі приміщення (далі - Майно) площею 70,00 кв.м, розміщене за адресою: м. Київ, вул. Магнітогорська, 5, на першому поверсі будівлі цеху металоконструкцій та перебуває на балансі третьої особи, про що між сторонами складено, підписано та скріплено печатками акт приймання-передачі орендованого майна від 31.05.12.

Приписами п. 5.3 Договору встановлено обов'язок Орендаря своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату.

Позовні вимоги обґрунтовано порушенням відповідачем істотних умов Договору, а саме прострочення сплати орендної плати за Договором № 6219 від 31.05.12.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ст. ст. 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією із підстав виникнення зобов'язань та обов'язковим для виконання сторонами.

В силу ст. 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із ч. 1 ст. 67 Господарського кодексу України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями і громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів.

Згідно зі ст.ст. 14, 526 ЦК України між сторонами у справі виникли цивільні права і обов'язки (зобов'язання), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору, а одностороння відмова від виконання зобов'язання в силу ст. 525 ЦК України не допускається.

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Тобто, згідно із положеннями чинного законодавства України, правовою підставою користування певним майном є відповідний договір оренди.

Згідно до ст. 759 Цивільного кодексу України, за договором найму наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", відносини щодо оренди майна, що перебуває у комунальній власності регулюються договором оренди, цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до ч. 1 ст. 763 Цивільного кодексу України, договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Частина 1 ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" визначає, що термін договору оренди визначається за погодженням сторін.

Як вбачається з матеріалів справи, строк дії Договору сторонами погоджено пунктом 10.1, відповідно до якого Договір укладено строком на 2 (два) роки і 11 (одинадцять) місяців, що діє з 31.05.12. до 30.04.15.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: розірвання договору.

Згідно з ч. 2 ст. 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї зі сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Відповідно до ст. 188 ГК України сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором.

При цьому, приписами п. 10.3 Договору встановлено, що Договір оренди може були розірвано за погодженням сторін. Договір буде достроково розірваний на вимогу Орендодавця, якщо Орендар, зокрема, систематично / більше трьох раз/ порушує терміни здійснення будь-яких платежів за Договором та не надав платіжні доручення до регіонального відділення (п. 10.7.3 Договору).

Разом з тим, згідно з п. 10.6.3 Договору чинність Договору припиняється достроково за взаємною згодою сторін або за рішенням суду.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач листом № 30-04/7295 від 01.08.12. звернувся до відповідача з пропозицією про дострокове розірвання Договору.

На вказаний лист позивачем 29.08.12. було отримано від відповідача лист № 29/08-1 від 29.08.12., до якого Орендарем було додано три платіжні доручення та копія договору добровільного страхування, проте, пропозиція про розірвання Договору прийнята не була.

Згідно з рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2002 року № 15-пр/2002 недотримання позивачем вимог даної норми закону щодо обов'язку надсилання іншій стороні пропозицій про розірвання договору в разі виникнення такої необхідності є правом, а не обов'язком особи, яка добровільно, виходячи з власних інтересів, його використовує, та не позбавляє позивача права звернутися за захистом порушеного права шляхом подання позову до відповідача про розірвання договору (Відповідна позиція відображена в постанові Верховного Суду України від 19.09.2011 р. № 3-74гс11).

За твердженням позивача та третьої особи, відповідно до наданих в матеріали справи довідки про стан надходження від відповідача орендної плати за спірним Договором, за Орендарем обліковується заборгованість Договором.

Невиконання відповідачем зобов'язання по сплаті орендної плати свідчить про позбавлення позивача того, на що він розраховував при укладенні Договору (отримання орендної плати).

При цьому, твердження відповідача стосовно повного виконання ним зобов'язань за Договором станом на день розгляду даної справи не приймається судом до уваги, оскільки за умовами Договору його дострокове розірвання допускається у випадку систематичного / більше трьох раз/ порушення термінів здійснення будь-яких платежів за Договором, а відповідачем в свою чергу не заперечується несвоєчасне внесення орендної плати (порушення термінів здійснення платежів) протягом строку дії Договору.

Враховуючи викладене, вимога позивача про розірвання Договору є правомірною та такою, що підлягає задоволенню.

У разі припинення або розірвання Договору, майно протягом трьох робочих днів повертається Орендарем Орендодавцю / Балансоутримувачу. Майно вважається поверненим Орендодавцю / Балансоутримувачу з моменту підписання сторонами акта приймання-передачі. Обов'язок щодо складання такого акта покладається на Орендаря (п. п. 10.9, 10.10 Договору).

Згідно ч. 1 ст. 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах зазначених у договорі оренди.

Відповідно до ст. 785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймачеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

З розірванням Договору оренди, відповідач втрачає статус орендаря, а тому позовна вимога про виселення відповідача з орендованого ним приміщення за Договором, є обґрунтованою, та такою, що підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів на спростування фактів та обставин, викладених позивачем в позовній заяві, як і не надано доказів повернення спірного орендованого приміщення.

Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, а також враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, господарський суд дійшов висновку, що позов нормативно та документально доведений, та підлягає задоволенню.

Відповідно до положень ст. 49 ГПК України витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов Регіонального відділення Фонду державного майна України по м. Києву задовольнити повністю.

2. Розірвати Договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 6219 від 31.05.12., який укладений між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по м. Києву (01032, м. Київ, бульвар Тараса Шевченка, б. 50-Г; ідентифікаційний код 19030825) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Торгова компанія «Металцемсервіс» (02094, м. Київ, бульвар Верховної ради, б. 22; ідентифікаційний код 36405990).

3. Виселити Товариство з обмеженою відповідальністю «Торгова компанія «Металцемсервіс» (02094, м. Київ, бульвар Верховної ради, б. 22; ідентифікаційний код 36405990) в примусовому порядку з орендованого державного нерухомого майна загальною площею 70 (сімдесят) 00 кв.м., яке розміщене за адресою: м. Київ, вул. Магнітогорська, 5, на 1-му поверсі будівлі цеху металоконструкції, що перебуває на балансі Центральної бази 195 Державної спеціальної служби транспорту (військова частина Т0710) (02094, м. Київ, вул. Магнітогорська, 5; ідентифікаційний код 33148732).

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгова компанія «Металцемсервіс» (02094, м. Київ, бульвар Верховної ради, б. 22; ідентифікаційний код 36405990) на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по м. Києву (01032, м. Київ, бульвар Тараса Шевченка, б. 50-Г; ідентифікаційний код 19030825) 1 147 (одну тисячу сто сорок сім) грн. 00 коп. - витрат по сплаті судового збору.

5. Після вступу рішення в законну силу видати накази.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 16.04.13.

Суддя Т.М. Ващенко