Вирок № 30827517, 22.04.2013, Люботинський міський суд Харківської області

Справа №630/337/13-к Провадження №1-кп/630/18/2013

В И Р О К

Іменем України

22 квітня 2013 року м. Люботин Люботинський міський суд Харківської області

головуючий суддя Дем'яненко І.В.,

за участю:

секретаря Нескоромної Ю.О.,

прокурора Куриленка Д.В.,

обвинуваченого ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Люботин Харківської області кримінальне провадження за обвинуваченням

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця сел.. Шарівка, Богодухівського району, Харківської області, громадянина України, українця, освіта професійно-технічна, одруженого, непрацюючого, раніше не судимого в порядку ст. 89 КК України, який зареєстрований та фактично мешкає за адресою: АДРЕСА_1, у вчиненні кримінального злочину, передбаченого ч.1 ст. 185 КК України,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 здійснив таємне викрадення чужого майна (крадіжку), при наступних обставинах.

ОСОБА_1 19 березня 2013 року близько 14 годин 20 хвилин, діючи з корисливих мотивів, реалізуючи злочинний умисел на таємне викрадення чужого майна, прийшов шляхом вільного доступу на не охоронювану територію моторовагонного депо Люботин Південної залізниці, розташованого за адресою: Харківська область, м. Люботин, площа Комсомольська, 1, пройшовши до ділянки нарізки металу, де таємно викрав одну нову гальмівну колодку електропоїзда, вартістю 122 гривень 40 копійок, чим заподіяв матеріальну шкоду державному підприємству на вказану суму. Викраденим ОСОБА_1 розпорядився на свій розсуд, а надалі був затриманий працівниками міліції з викраденим майном.

Органами досудового слідства, дії ОСОБА_1 кваліфіковані за ч. 1 ст. 185 КК України, тобто таємне викрадення чужого майна (крадіжка).

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 свою винуватість у вчиненні кримінального злочину, передбаченого ч.1 ст. 185 КК України визнав повністю та пояснив, що викрав колодку, щоб здати її на металобрухт, а отримані гроші витратити на продукти харчування та власні потреби. Причину скоєння кримінального злочину пояснює як необдуману поведінку.

На підставі ч. 3 ст. 349 КПК України, за згодою учасників процесу, судом визнано недоцільним дослідження доказів, стосовно тих фактичних обставин провадження, які ніким з учасників процесу не оспорюються. При цьому судом з'ясовано, що обвинувачений та інші учасники правильно розуміють зміст цих обставин, сумніву у добровільності та істинності їх позицій немає.

Таким чином, в судовому засіданні встановлено, що діяння, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_1, що виразилось в таємному викраденні чужого майна гальмівної колодки електропоїзда, мало місце. Зазначене діяння містить склад кримінального злочину, передбаченого ч.1 ст.185 КК України. Обвинувачений ОСОБА_1 винен у вчиненні цього кримінального злочину, і підлягає покаранню за його вчинення.

При призначенні обвинуваченому покарання, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, який є злочином середньої тяжкості, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.

Як особа, ОСОБА_1 раніше не судимий в порядку ст. 89 КК України, на обліку в лікарів нарколога та психіатра не перебуває, працевлаштувався не офіційно.

Повне визнання винності у вчиненні кримінального злочину є обставиною, що пом'якшує покарання обвинуваченого.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого суд не вбачає.

При призначенні покарання підсудному ОСОБА_1, суд відповідно до вимог ст. ст. 65-68 КК України враховує характер і ступінь суспільної небезпеки скоєного, ступінь тяжкості вчиненого підсудним злочину, який відноситься до категорії середнього ступеня тяжкості злочинів, дані про особу, а також обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання обвинуваченого.

Суд вважає, що з урахуванням тяжкості вчиненого ОСОБА_1 злочину, який в силу ст. 12 КК України віднесено до категорії середнього ступеня тяжкості злочинів, для виправлення ОСОБА_1, йому необхідно обрати покарання, не пов'язане з позбавленням волі, в межах санкції статті Кримінального кодексу України, за якою кваліфіковані його дії.

Враховуючи, що ОСОБА_1, раніше не судимий в порядку ст. 89 КК України, щиро розкаявся у скоєному, сприяв розкриттю злочину, вчинив злочин, не пов'язане з загрозою життю і здоров'ю громадян, не представляє інших загроз соціальній безпеці, виправлення ОСОБА_1 можливе без ізоляції від суспільства. Тому, з урахуванням обставин справи, особи обвинуваченого ОСОБА_1 слід призначити покарання у межах санкції ч.1 ст. 185 КК України у виді штрафу.

Керуючись ст.ст.368-371, 373-375 КПК України, суд -

З А С У Д И В:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні кримінального злочину, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України, призначивши покарання у виді штрафу а розмірі 30 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 510 (п'ятсот десять) гривень.

Судові витрати в сумі 195 (сто дев'яносто п'ять ) гривень 60 (шістдесят) копійок за виробництво товарознавчої експертизи № 134 від 26 березня 2013 стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, що проживає за адресою: АДРЕСА_1, на користь НДЕКЦ для обслуговування ЛУ на Південній залізниці при УМВСУ на залізничному транспорті, код 24134120, р / р 31259272210492, МФО 851011, Банк: ГУДКУ в Харківській області (за експертизу).

Речовий доказ по справі, вказаний на а.с. 58 (гальмівна колодка), передане на зберігання майстру депо Люботин Південної залізниці ОСОБА_2 , вважати повернутим власнику.

На вирок може бути подана апеляційна скарга до Апеляційного суду Харківської області через Люботинський міський суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Судья І. В. Дем`яненко