Рішення № 30827177, 21.01.2013, Київський районний суд м. Харкова

Справа № 2018/11697/2012

н/п 2/640/267/13

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 січня 2013 року м. Харків

Київський районний суд м. Харкова:

головуючий суддя Золотарьова Л.І.

за участю секретаря - Бломберус С.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення нарахувань за заборгованістю та відшкодування моральної шкоди,-

ВСТАНОВИВ:

26.07.2012 року представник позивача ОСОБА_1 ОСОБА_3 звернувся до суду із позовом, в якому просить стягнути з відповідача проценти за користування коштами в період з 23 квітня по 20 липня 2012 року в сумі 6 609 грн. 84 коп., три проценти річних від суми боргу за період з 23 квітня 2012 року по 20 липня 2012 року в сумі 30 грн. 04 коп., неустойку за період з 23 квітня 2012 року по 20 липня 2012 року в сумі 176 000 грн. 00 коп., моральну шкоду в сумі 17360 грн. 12 коп., а всього 200000 грн., стягнути з відповідача понесені судові витрати в розмірі сплаченого ним судового збору в розмірі 2000 грн. та комісійної винагороди банку за сплату судового збору 20 грн. 00 коп., а всього 2020 грн.

В своїх доводах посилається на те, що 23 листопада 2010 року Київським районним судом м. Харкова винесене Рішення у цивільній справі № 2-3259/10/03 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення суми боргу за Договором позики від 24 червня 2008 року у розмірі 518519 грн. 41 коп., а також держмито в сумі 400 грн. 00 коп. та витрати на ІТЗ забезпечення розгляду справи у розмірі 30 грн. 00 коп. Рішенням апеляційного суду Харківської області від 02 лютого 2011 року стягнуто суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за період з 25 грудня 2008 року по 15 березня 2010 року 342911,90 грн., три проценти річних від простроченої суми 10812,17 грн., неустойку 10000 грн., всього 363724,07 грн. Однак, незважаючи на вказані судові рішення, свої зобов'язання з повернення боргу в розмірі 365544 грн. 07 коп. відповідач не виконав. Оскільки Відповідач свого грошового зобов'язання не виконав, то ці зобов'язання не припинилися.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала в повному обсязі.

Відповідач не з'явився, надав письмовий відзив по справі, у якому позовні вимоги не визнав повністю.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до договору позики, укладеного 24 червня 2008 року між ОСОБА_1 (позикодавцем) та ОСОБА_2 (позичальником), позикодавець передає у власність позичальнику грошові кошти в сумі 970000 грн., що складає еквівалент 200000 доларів США, та строком повернення боргу до 24 грудня 2008 року. (а.с.31)

Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 23.11.2010 року у цивільній справі №2-3259/10/03 позовні ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення суми боргу за договором позики задоволені частково, стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму розмірі 318519,41 грн., держмито у розмірі 400 грн. та витрати на ІТЗ у розмірі 30 грн. (а.с.9)

Рішенням апеляційного суду Харківської області від 02 лютого 2011 року рішення Київського районного суду м. Харкова від 23.11.2010 року змінено в частині суми стягнення стягнуто суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за період з 25 грудня 2008 року по 15 березня 2010 року 342911,90 грн., три проценти річних від простроченої суми 10812,17 грн., неустойку 10000 грн., всього 363724,07 грн.

Як вбачається з письмових заперечень відповідача, факт неповернення заборгованості за договором позики, яке присуджено до стягнення рішеннями судів, відповідачем не оспорююється.

Отже, договірні зобовязання відповідачем не виконані до теперішнього часу.

Зобовязання виникають з підстав, установлених ст.11 цього кодексу, зокрема: договорів та інших правочинів (ч.2 ст.509 ЦК).

Зобовязання перестає діяти в разі його припинення з підстав, передбачених договором або законом (ч.1 ст.598 ЦК).

Підстави припинення зобовязань зазначені в ст.ст.599, 600, 601, 604609 ЦК та не передбачають можливості припинення зобовязання у звязку з ухваленням судом рішення про задоволення вимог кредитора.

За відсутності інших підстав припинення зобовязання, передбачених договором або законом, зобовязання припиняється його виконанням, проведеним належним чином (ст.599 ЦК).

Належним виконанням зобовязання є виконання, прийняте кредитором, у результаті якого припиняються права та обовязки сторін зобовязання.

Саме по собі ухвалення рішення про задоволення вимог кредитора, виконання якого фактично не здійснено, не припиняє зобовязальних правовідносин сторін договору й не звільняє боржника від відповідальності за невиконання ним грошового зобовязання та не позбавляє кредитора права на отримання процентів.

Згідно з ст. 526, 530 ЦК України зобовязання повинні бути виконані належним чином в установлений строк відповідно до умов договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Так, представник позивача просить стягнути з відповідача проценти за користування коштами в період з 23 квітня по 20 липня 2012 року в сумі 6609 грн. 84 коп.

Однак вказані позовні вимоги задоволенню не підлягають з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Як вбачається з вказаної норми договір позики є оплатним, якщо договором не передбачено інше.

Відповідно до п. 2 договору позики, позичальник зобовязується повернути суму грошових коштів (суму позики), без нарахування відсотків в повній сумі. (а.с.31)

Таким чином, укладений договір позики є безпроцентним, тому вимоги позивача про стягнення за договором позики процентів на рівні облікової ставки Національного банку України, заявлені безпідставно та задоволенню не підлягають.

Позовні вимоги щодо стягнення три відсотки річних за період з 23 квітня 2012 року по 20 липня 2012 року підлягають задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як вбачається з рішення Київського районного суду м. Харкова від 23.11.2010 року, заборгованість ОСОБА_2 за позикою (за тілом) становить 295613,70 грн.

Отже, задоволенню підлягають вимоги щодо стягнення трьох відсотків річних за період з 23 квітня 2012 року по 20 липня 2012 року у розмірі 2132 грн. 30 коп. (295613,70 грн. х 0,03 х 88 днів/366 = 2132,30 грн.)

Відповідно до п. 1 договору позики у випадку несвоєчасної сплати будь-яких вказаних платежів позичальник зобовязується сплатити позикодавцю неустойку у розмірі 2000 грн. за кожен день прострочки.

У звязку з цим позовні вимоги щодо стягнення неустойки за період з 23 квітня 2012 року по 20 липня 2012 року в сумі 176000 грн. підлягають задоволенню (2000 грн. х 88 днів = 176000 грн.)

Заява відповідача про застосування строків позовної давності (1,5 років) задоволенню не підлягає, оскільки посилання на те, що перебіг позовної давності почався 22 березня 2010 року (з дати відкриття провадження у цивільній справі) є безпідставним, у звязку з тим, що рішення про стягнення заборгованості за договором позики набуло чинності лише 02 лютого 2011 року, тому перебіг позовної давності починається з 02 лютого 2011 року. Отже, півторарічний строк позовної давності (п.1 договору позики) не минув.

Позовні вимоги щодо стягнення моральної шкоди в сумі 17360 грн. 12 коп. задоволенню не підлягають, оскільки в даному випадку мають місце договірні відносини, а тому відповідальність боржника можлива лише у випадку, встановленому договором. Однак договір позики не містить умов, згідно з якими позичальник повинен відшкодовувати моральну шкоду.

Правовідносини, що існують між сторонами, є зобовязальними. У разі порушення зобовязання моральна шкода може відшкодовуватися лише тоді, якщо це встановлено договором або законом (ст. 611 ЦК).

Оскільки між сторонами існують договірні відносини, які врегульовані норми ЦК України (ст.ст. 625, 1046-1053), що не передбачають такого виду відповідальності позичальника, як відшкодування моральної шкоди. Можливість відшкодування моральної шкоди у таких правовідносинах не виключається у випадку, якщо сторони передбачили таку відповідальність в укладеному договорі.

Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1791 грн. 32 коп. (179132,30 х 2000 / 200000 = 1791,32)

Вимоги про стягнення комісійної винагороди банку за плату судового збору в сумі 20 грн. задоволенню не підлягають, оскільки витрати, повязані зі сплатою судового збору, не є судовими витратами у розумінні ст. 79 ЦПК України.

Суд постановляє рішення в межах заявлених ними вимог і на підставі наданих сторонами доказів.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 79, 88, 212-215 ЦПК України, ст.ст. 526, 530, 598, 599, 625, 1046, 1048, ЦК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 неустойку за договором позики у розмірі 176000 (сто сімдесят шість тисяч) грн. 00 коп., три відсотки річних у розмірі 2132 (дві тисячі сто тридцять дві) грн. 30 коп., судовий збір 1791 (одна тисяча сімсот девяносто одна) грн. 32 коп.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Харківської області через Київський районний суд м. Харкова протягом 10 днів з дня його проголошення.

Головуючий -