Рішення № 30820111, 16.04.2013, Господарський суд Рівненської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013 , м. Рівне, вул. Набережна, 26А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"16" квітня 2013 р. Справа № 918/276/13-г

Господарський суд Рівненської області у складі судді Пашкевич І.О.

при секретарі судових засідань Шарапі О.В.

розглянувши матеріали справи за позовом Комунального підприємства "Рівнерайкомуненергія" до Приватного акціонерного товариства Агрофірма "Зоря ім. Плютинського"

про стягнення в сумі 175 778 грн. 20 коп.

за участю представників:

від позивача: Кухта О.Я., довіреність № 01-10/529 від 01.04.2013 р.;

від відповідача : не з'явився.

Статті 20, 22, 91, 107 Господарського процесуального кодексу України позивачу роз'яснені.

Відводи з підстав визначених статтею 20 ГПК України відсутні.

Обставини справи: В лютому 2013 року Комунальне підприємство "Рівнерайкомуненергія" (далі Підприємство) звернулось до господарського суду Рівненської області з позовною заявою до Приватного акціонерного товариства агрофірми "Зоря ім. Плютинського" (далі Товариство) про стягнення заборгованості за відпуск теплової енергії в сумі 169 097 грн. 75 коп., з яких: 166 004 грн. 43 коп. заборгованість за надані послуги з теплопостачання, пеня в розмірі 2 288 грн. 22 коп., 326 грн. 75 коп. інфляційних втрат та 3% річних в сумі 478 грн. 35 коп. Крім того, просить стягнути з останнього судовий збір.

В обґрунтування зазначеного позову посилається на те, що на виконання умов договорів №21304 від 30.01.2012 року та №21304 від 24.01.2013 року, позивачем за період з жовтня 2012 року по лютий 2013 року було відпущено відповідачу теплову енергію на загальну суму 166 004 грн. 43 коп. У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань за договорами, перед позивачем, утворилась заборгованість в розмірі 166 004 грн. 43 коп. А тому, позивач просить стягнути з відповідача вказану заборгованості, пеню, інфляційні втрати та 3% річних.

Ухвалою господарського суду Рівненської області від 27 лютого 2013 року порушено провадження у справі, розгляд якої призначено на 19 березня 2013 року.

2 квітня 2013 року представником позивача через відділ канцелярії суду подано заяву про збільшення позовних вимог, відповідно до якої у зв'язку зі збільшенням заборгованості останній просить стягнути з Товариства 169 802 грн. 30 коп. заборгованості за надані послуги з теплопостачання, пеню в розмірі 4 802 грн. 41 коп., 326 грн. 75 коп. інфляційних втрат та 3% річних в сумі 960 грн. 45 коп. та 3 381 грн. 96 коп. судового збору. Вказана заява прийнята судом до розгляду.

16 квітня 2013 року представником позивача через відділ канцелярії суду подано заяву про зменшення позовних вимог, відповідно до якої останній просить стягнути з Товариства 169 802 грн. 30 коп. заборгованості за надані послуги з теплопостачання, пеню в розмірі 4 802 грн. 41 коп., 213 грн. 04 коп. інфляційних втрат та 3% річних в сумі 960 грн. 45 коп. та 3 515 грн. 56 коп. судового збору.

Відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Враховуючи вказане, подана позивачем заява про зменшення позовних вимог приймається судом. Як вказано у Постанові Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 року, у разі прийняття судом зміни (в бік збільшення або зменшення) кількісних показників, у яких виражається вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір.

Представник позивача в судовому засіданні 16 квітня 2013 року просив позов задоволити з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог.

Представник відповідача в жодне судове засідання не забезпечив явку свого повноважного представника, відзиву на позов не надав, про день, час та місце слухання справи повідомлявся у встановленому законом порядку, що підтверджується наявними в матеріалах справи повідомленнями про вручення поштового відправлення (а.с. 15, 23, 36).

Оскільки неявка представника відповідача не перешкоджає вирішенню спору по суті, суд на підставі вимог статті 75 ГПК України дійшов висновку про розгляд цієї справи за наявними в ній матеріалами без участі представника відповідача.

Вивчивши подані позивачем письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, місцевий господарський суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню.

В результаті розгляду матеріалів справи господарський суд

ВСТАНОВИВ:

30 січня 2012 року між Підприємством та Товариством (Споживач) було укладено Договір на відпуск теплової енергії №21304 (далі - Договір 1), відповідно до умов якого підприємство зобов'язується надавати Споживачеві послуги з постачання теплової енергії, а Споживач, в свою чергу, зобов'язується прийняти та оплатити теплову енергію за встановленими тарифами в терміни, передбачені цим Договором (п. 1.1 Договору 1) (а.с.11-12).

Договір підписаний уповноваженими представниками та скріплений печатками вказаних юридичних осіб.

Відповідно до п.1.2. Договору 1 відпуск теплової енергії здійснюється після під'єднання і заключення даного Договору між Підприємством і Споживачем на підставі проектної, інвентарної та технічної документації.

Згідно з п.1.3. Договору 1 відповідальність Підприємства і Споживача за технічний стан і обслуговування систем водопостачання та теплоспоживання визначається їх балансовою належністю і додається до даного Договору у вигляді схеми розмежування (додаток №2).

Пунктом 1.4. вказаного договору встановлено, що теплова енергія подається Споживачу на об'єкти визначені у додатку №1 - загальні відомості про об'єкти споживача.

Відповідно до п.2.1. Договору 1 підприємство здійснює відпуск теплової енергії після представлення Споживачем акту технічної готовності об'єкту систем теплопостачання, підписаного представником Підприємства (визначеного наказом директора). Акт подається щорічно до 15 вересня.

24 січня 2013 року між Підприємством та Товариством (Споживач) було укладено Договір на відпуск теплової енергії №21304 (далі - Договір 2), відповідно до умов якого підприємство зобов'язується надавати Споживачеві послуги з постачання теплової енергії, а Споживач, в свою чергу, зобов'язується прийняти та оплатити теплову енергію за встановленими тарифами в терміни, передбачені цим Договором (п. 1.1 Договору 2) (а.с.9-10).

Договір підписаний уповноваженими представниками та скріплений печатками вказаних юридичних осіб.

Відповідно до п.1.2 Договору 2 відпуск теплової енергії здійснюється після під'єднання і заключення даного Договору між Підприємством і Споживачем на підставі проектної, інвентарної та технічної документації.

Згідно з п.1.3 Договору 2 відповідальність Підприємства і Споживача за технічний стан і обслуговування систем водопостачання та теплоспоживання визначається їх балансовою належністю і додається до даного Договору у вигляді схеми розмежування (додаток №2). Теплова енергія подається Споживачу на об'єкти визначені у додатку №1- загальні відомості про об'єкти споживача (п. 1.4 Договору 2).

Відповідно до п.2.1 Договору 2 підприємство здійснює відпуск теплової енергії після представлення Споживачем акту технічної готовності об'єкту систем теплопостачання, підписаного представником Підприємства (визначеного наказом директора). Акт подається щорічно до 15 вересня.

Судом встановлено, що на виконання умов Договору 1 та Договору 2 (далі Договори) Комунальне підприємство "Рівнерайкомуненергія" за період з жовтня 2012 року по березень 2013 року здійснило Приватному акціонерному товариству Агрофірма "Зоря імені Плютинського" відпуск теплової енергії на загальну суму 169 802 грн. 30 коп. що підтверджується наявними у матеріалах справи довідками про кількість використаної теплової енергії (а.с. 51-54), рахунками за послуги теплопостачання, виставленими Підприємством відповідачу (а.с. 46-50), а також карткою рахунку відповідача 361 (а.с. 42).

Про належне виконання позивачем своїх зобов'язань за Договорами щодо відпуску теплової енергії також свідчить відсутність з боку Споживача претензій та повідомлень про порушення постачальником умов даних угод.

Проте Споживач своїх зобов'язання за Договорами належним чином не виконав внаслідок чого у останнього утворилась заборгованість в розмірі 169 802 грн. 30 коп.

Згідно з п.3.2.1 Договорів Споживач зобов'язаний виконувати умови та порядок оплати спожитої теплової енергії в обсягах і в терміни, які передбачені Договором.

Відповідно до п.5.2 Договору 1 розмір щомісячної плати за опалення та підігрів води на момент укладання даного договору становить: а) теплоенергія на опалення при відсутності приладів обліку в розмірі 26,54 грн. в місяць протягом опалювального періоду за 1 м.кв. загальної площі для споживачів 2 групи; б) теплоенергія на опалення: при наявності приладів обліку в розмірі 1017,66 грн. в місяць за 1 Гкал для споживачів 2 групи.

У відповідності до п.5.2 Договору 2 розмір щомісячної плати за опалення та підігрів води на момент укладання даного договору становить: а) теплоенергія на опалення при відсутності приладів обліку в розмірі 26,54 грн. в місяць протягом опалювального періоду за 1 м.кв. загальної площі для бюджетних установ; б) теплоенергія на опалення: при наявності приладів обліку в розмірі 1017,66 грн. в місяць за 1 Гкал для бюджетних установ.

Відповідно п.5.3 Договору 1 Споживач проводить оплату за отриману теплову енергію шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок Підприємства, або в інший спосіб не заборонений чинним законодавством, при цьому Споживач самостійно отримує рахунок. Розрахунковим періодом є календарний місяць. Термін внесення платежів - не пізніше 25 числа кожного місяця (п. 5.4 Договору 1).

Згідно з п. 5.3 Договору 2 Споживач проводить оплату за отриману теплову енергію шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок Підприємства, або в інший спосіб не заборонений чинним законодавством, при цьому споживач самостійно отримує рахунок. Розрахунковим періодом є календарний місяць. Термін внесення платежів - не пізніше 10 числа наступного за розрахунковим (п. 5.4 Договору 2).

На момент розгляду справи, з урахуванням заяви позивача про зменшення позовних вимог, борг відповідача перед позивачем становить 169 802 грн. 30 коп. В матеріалах справи відсутні докази погашення відповідачем вказаної заборгованості.

Частинами 1 та 2 ст. 509 ЦК України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст.526 ЦК України).

Згідно ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Як встановлено судом, між сторонами виникли цивільні права та обов'язки на підставі договорів постачання енергетичними ресурсами через приєднану мережу.

Частиною 1 статті 714 Цивільного кодексу України визначено, що за договором постачання енергетичними ресурсами через приєднану мережу одна сторона зобов'язується надавати другій стороні енергетичні ресурси, передбачені договором, а споживач зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання.

Враховуючи те, що на момент розгляду справи, з урахуванням заяви позивача про зменшення позовних вимог, сума основного боргу відповідача перед позивачем в розмірі 169 802 грн. 30 коп. підтверджена належними доказами, наявними у матеріалах справи, а відповідач на момент прийняття рішення не подав суду документів, які б свідчили про погашення вказаної заборгованості перед позивачем, суд дійшов висновку про обґрунтованість та законність позовних вимог КП "Рівнерайкомуненергія" про стягнення цієї суми, а тому позов у цій частині підлягає задоволенню.

Крім того, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договорами, позивач просить суд стягнути на його користь пеню в розмірімі 4 802 грн. 41 коп., інфляційні втрати в сумі 213 грн. 04 коп. та 3% річних в сумі 960 грн. 45 коп.

Відповідно до п. 6.3.3 Договорів за несвоєчасне проведення розрахунків за теплову енергію Споживач сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, а також 3% річних від простроченої суми, та основний борг з урахуванням індексу інфляції

Відповідно до ст.230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання, або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 6 ст.231 Господарського кодексу України встановлено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до п.6 ст.232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

За прострочення виконання зобов'язання з оплати наданих послуг, позивачем на суму боргу в період з жовтня 2012 року по березень 2013 року нараховано пеню в розмірі 4 802 грн. 41 коп., з яких на суму боргу 13 823 грн. 67 коп. за період з 26.11.2012 року по 01.04.2013 року - 721 грн. 48 коп., на суму боргу 4 446 грн. 11 коп. за період з 26.12.2012 року по 01.04.2013 року - 177 грн. 23 коп., на суму боргу 126 798 грн. 37 коп. за період з 26.01.2013 року по 01.04.2013 року - 3 439 грн. 18 коп., на суму боргу 20 936 грн. 28 коп. за період з 11.02.2013 року по 01.04.2013 року - 430 грн. 19 коп., на суму боргу 3 797 грн. 87 коп. за період з 11.03.2013 року по 01.04.2013 року - 34 грн. 33 коп. (розрахунок на а.с. 28). Проте, судом перевірено розрахунок наданий позивачем, який є не вірним, відтак за розрахунком суду з відповідача підлягає стягненню пеня в сумі 4 799 грн. 99 коп. (розрахунок на а.с. 56).

Частина 2 статті 625 ЦК України передбачає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Наданий позивачем розрахунок 3% річних (а.с. 40) є арифметично вірним, відповідає вимогам чинного законодавства та не суперечить положенням договору, а відтак підлягає задоволенню судом в сумі 960 грн. 45 коп.

Відповідно до правової позиції, викладеної у Інформаційному листі №01-06/928/2012 від 17.07.2012р. Вищого господарського суду України "Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права", при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому, сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця.

У вказаному Інформаційному листі Вищого господарського суду України та постанові по справі №52/30 від 01.02.2012р. Вищого господарського суду України викладена позиція про те, що сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція).

Судом здійснено перерахунок розміру інфляційних збитків та враховано ставки індексу інфляції за весь час прострочення як від'ємного, так і позитивного значення, та за перерахунком суду розмір інфляційних збитків, що підлягає стягненню з відповідача, становить -101,82 грн., що має від'ємне значення, а тому суд відмовляє в задоволені позовних вимог в частині стягнення інфляційних втрат (розрахунок на а.с. 57).

З огляду на вищевикладене в сукупності вбачається, що вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 169 802 грн. 30 коп. та 3% річних в розмірі 960 грн. 45 коп. стверджуються матеріалами справи і підлягають задоволенню, вимога позивача про стягнення з відповідача пені в розмірі 4 802 грн. 41 коп. підлягає частковому задоволенню в сумі 4 799 грн. 99 коп., а вимога про стягнення інфляційних втрат в сумі 213 грн. 04 коп. не підлягає до задоволення.

За ч. 1 ст. 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору у спорах, що виникають при виконанні договорів, покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Відповідно до ст. 44 ГПК України, розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" (далі-Закон), сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Частиною 2 ст. 7 Закону зазначено, що у випадках, установлених пунктом 1 частини першої цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми; в інших випадках, установлених частиною першою цієї статті, повністю.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 Закону ставка судового збору за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру становить 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат. Таким чином позивачу необхідно було сплатити 3 515 грн. 56 коп.

Судом встановлено, що позивачем згідно платіжних доручень №107 від 26.02.2013 року та №235 від 15.04.2013 року сплачено 3 517 грн. 84 коп. судового збору, тобто останнім було зайво сплачено 2 грн. 28 коп.

Враховуючи вищевикладене суд дійшов висновку про необхідність повернення Комунальному підприємству "Рівнерайкомуненергія" зайво сплаченого судового збору з Державного бюджету України в сумі 2 грн. 28 коп.

На підставі ч. 1 ст. 49 ГПК України судовий збір покладається на відповідача пропорційно до задоволених позовних вимог у розмірі 3 511 грн. 25 коп.

Керуючись ст. ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд Рівненської області, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства агрофірми "Зоря ім. Плютинського" (35314, Рівненська область, Рівненський район, село Зоря, пл. Жовтнева, 2, ідентифікаційний код: 25319777) на користь Комунального підприємства "Рівнерайкомуненергія" (35350, Рівненська область, Рівненський район, смт. Квасилів, вул. Молодіжна, 14, ідентифікаційний код: 30547471) 169 802 (сто шістдесят дев'ять тисяч вісімсот дві) грн. 30 коп. основного боргу, 4 799 (чотири тисячі сімсот дев'яносто дев'ять) грн. 99 коп. пені, три проценти річних у розмірі 960 (дев'ятсот шістдесят) грн. 45 коп. та 3 511 (три тисячі п'ятсот одинадцять) грн. 25 коп. судового збору.

3. В решті позову відмовити.

4. Повернути ухвалою господарського суду Рівненської області Комунальному підприємству "Рівнерайкомуненергія" (35350, Рівненська область, Рівненський район, смт. Квасилів, вул. Молодіжна, 14, ідентифікаційний код: 30547471) з державного бюджету України зайво сплачений судовий збір в розмірі 2 (дві) грн. 28 коп. сплачений згідно платіжного доручення №235 від 15.04.2013 року, оригінал якого міститься в матеріалах справи № 918/276/13-г.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено "22" квітня 2013 року.

Суддя Пашкевич І.О.