Постанова № 30820106, 18.04.2013, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" квітня 2013 р.Справа № 5017/3520/2012Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Ярош А.І.,

суддів Михайлова М.В., Журавльова О.О.,

при секретарі судового засідання Селиверстовій М.В.,

за участю представників сторін:

від позивача: Ільченко В.В., директор;

від відповідача: не з'явився, про час, дату та місце розгляду апеляційної скарги повідомлений належним чином;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „БЛЕК СІ ЛАЙН"

на рішення господарського суду Одеської області від 01 лютого 2013 р.

по справі № 5017/3520/2012

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Профіпартс"

до Товариства з обмеженою відповідальністю „БЛЕК СІ ЛАЙН"

про стягнення 79856,65 грн.,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Профіпартс" звернулось до господарського суду Одеської області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю „БЛЕК СІ ЛАЙН" 79856,65 грн., з яких 45 537,05 грн. заборгованості за договором постачання №Р-600 від 06.06.2011 року, 9 119,28 грн. пені, 1 882,61 грн. 3% річних, 549,18 грн. інфляційних втрат, 22 768,53 грн. штрафу.

Відповідно до заяви про зменшення позовних вимог від 25.01.2013р. (а.с.97-98) позивач просив стягнути з відповідача 78 800,27 грн., з яких 44 480,67 грн. боргу, 9 119,28 грн. пені, 1 882,61 грн. 3% річних, 549,18 грн. інфляційних втрат, 22 768,53 грн. штрафу, посилаючись на оплату ТОВ „Блек Сі Лайн" частину заборгованості в розмірі 1 056,38 грн.

Рішенням господарського суду Одеської області від 01 лютого 2013 року у справі №5017/3520/2012 (суддя Горячук Н.О.) позов задоволено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю „БЛЕК СІ ЛАЙН" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Профіпартс" 44480 грн. 67коп. заборгованості по оплаті за поставлений товар, 9119 грн. 28коп. пені, 1882 грн. 61коп. - 3% річних, 549 грн. 18 коп. інфляційних витрат, 22768 грн. 53 коп. штрафу, 1609 грн. 50 коп. судового збору.

Приймаючи рішення, суд першої інстанції дійшов висновків про те, що представлені матеріали справи засвідчують обґрунтованість позовних вимог, оскільки станом на день розгляду справи відповідач борг не сплатив, та документів, спростовуючих позовні вимоги, не надав.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду першої інстанції, Товариства з обмеженою відповідальністю „БЛЕК СІ ЛАЙН" звернулось до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило його скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги частково, відмовивши в стягненні штрафних санкцій у розмірі 22 768,53 грн.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, апелянт посилався на положення статті 233, 207 ГК України, та зазначав, що суд першої інстанції не встановив майновий стан відповідача, ступінь виконання зобов'язань відповідачем, а також інші інтереси сторін, розмір збитків.

Також скаржник посилався на недійсність договору постачання Р-600 від 06.06.2011 року, оскільки вказаний договір в частині встановлення штрафних санкцій є одностороннім, при цьому, постачальник не несе відповідальності в обсязі відповідальності покупця.

Відповідно до ст. 85 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

Перевіривши матеріали справи, правильність застосування місцевим господарським судом норм процесуального та матеріального права, заслухавши представників сторін, апеляційний господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 06.06.2011р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Профіпартс" та Товариством з обмеженою відповідальністю "БЛЕК СІ ЛАЙН" укладено договір постачання № Р - 600, згідно пункту 1.1 якого постачальник зобов'язується протягом дії договору постачати покупцю товар (запасні частини для вантажних автомобільних та напівпричепів (причепів), автохімію, мастила (оливи), супутні товари для автотранспорту та інше) за його замовленням окремими партіями за цінами, в асортименті (за номенклатурою) та кількості, що остаточно погоджується сторонами в накладних, які є невід'ємною частиною договору, а покупець зобов'язується приймати товар та оплачувати його на встановлених договором умовах.

Відповідно до п.1.2 договору, загальний обсяг та асортимент (номенклатура) товару, що постачається за цим договором, визначається кількістю та асортиментом (номенклатурою) товару, який постачався окремими партіями за всіма видатковими накладними відповідно до умов договору протягом його дії.

Згідно пункту 1.3 договору, загальна сума договору складає суму ціни товару, вказану в видаткових накладних протягом дії договору.

Договір вступає в дію з моменту його підписання повноваженими особами обох сторін та діє до 31 грудня поточного року включно.(п.2.1 договору).

Пунктом 2.3 встановлено, якщо на момент закінчення чергового строку дії цього договору є належна пропозиція однієї із сторін про його розірвання, але сторонами не виконані будь-які взаємні зобов'язання, договір діє до виконання сторонами всіх взаємних зобов'язань і проведення остаточних розрахунків між ними.

Відповідно до пункту 3.1 договору, замовлення на постачання оформлюється покупцем на підставі діючих на цей день цін на товар у постачальника. Покупець оформлює замовлення на бланку, наданому постачальником із зазначенням кодів товарів по каталогу виробника (або коду складу постачальника) та необхідної кількості за позиціями.

Згідно пункту 5.1 договору, покупець зобов'язаний провести повний розрахунок за отриману по накладній партію товару у встановлений сторонами термін.

Пунктами 5.1.1, 5.1.2, 5.1.3, 5.4 договору, при проведенні постачання за умовою 100% передплати згідно рахунка постачальника, товар передається (відпускається) після обов'язкового надходження (отримання) суми перерахованої передплати на банківський рахунок постачальника до моменту відпустку товару по видатковій накладній.

При проведенні постачання з відстроченням платежу покупець сплачує суму ціни товару протягом терміну, зазначеного у видатковій товарній накладній, після приймання зазначеної партії покупцем від постачальника (дати підписання покупцем накладної Постачальника). Відстрочка платежу складає 14 календарних днів з дати виписки видаткової накладної.

При проведенні поставки з оплатою „за фактом отримання товару" (якщо товар відпущений з відстрочкою платежу, але строк розрахунків в накладній не зазначений) покупець повинен сплатити суму ціни товару протягом 14 календарних днів з моменту прийняття зазначеної партії товару.

За погодженням сторін покупець має право проводити розрахунок (повністю або частково) готівкою через касу постачальника у встановленому законодавством порядку, або проводити розрахунок в порядку часткової передплати самостійно.

Відповідно до пунктів 10.2, 10.3, 10.6 договору, сторона, винна в порушенні умов договору, відшкодовує в повному обсязі потерпілій стороні підтверджені документально збитки.

При простроченні оплати товару покупець зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за кожний календарний день періоду прострочення, а також пеню, нараховану на суму заборгованості за кожен календарний день періоду прострочення платежу у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період прострочення, без обмеження строків її нарахування та звернення до суду за її стягненням.

При простроченні оплати більше одного місяця постачальник має право, крім стягнення передбачених п.10.3 суми боргу та пені, додатково стягнути з покупця штраф у розмірі 50 відсотків від суми заборгованості.

Відповідно до ч.1 та ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

На підставі ст.ст. 629, 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Договір є обов'язковим для виконання сторонами. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння заміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Пунктом першим ст. 612 та ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції стосовно обґрунтованості стягнення з відповідача заявленої суми заборгованості, та щодо доводів апеляційної скарги зазначає наступне.

Згідно з ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 33 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За ст.34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ч.1 ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу; якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

У ч.3 ст.551 ЦК України також встановлено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Згідно з п. 3 ч.1 ст. 83 ГПК України, господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

При цьому у п.3.17.4. Постанови Пленуму ВГСУ від 26.12.2011р. №18 „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" встановлено, що вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Судова колегія зазначає, що апелянтом не надано до суду доказів винятковості даного випадку, не надано доказів неможливості виконання зобов'язання в строк, обумовлений договором, не доведено невідповідність розміру штрафних санкцій, оскільки вони передбачені пунктом 10.6 договору, підписаним уповноваженими представниками сторін та скріпленого печатками підприємств, тобто жодним чином не обгрунтовано заяву про зменшення штрафних санкцій, у зв'язку з чим не вбачає підстав для задоволення такої заяви.

Посилання апелянта на положення статті 207 Господарського кодексу України відхиляються судовою колегією з огляду на наступне.

Згідно ст.207 ГК України, господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Недійсною може бути визнано також нікчемну умову господарського зобов'язання, яка самостійно або в поєднанні з іншими умовами зобов'язання порушує права та законні інтереси другої сторони або третіх осіб. Нікчемними визнаються, зокрема, такі умови типових договорів і договорів приєднання, що вимагають від одержувача товару (послуги) сплати непропорційно великого розміру санкцій у разі відмови його від договору і не встановлюють аналогічної санкції для виконавця.

Відповідно до статті 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Таким чином, оскільки умова, встановлена пунктом 10.6 договору, ніким не оспорена в судовому порядку, не визнана судом недійсною та є чинною на момент розгляду справи в суді, то, відповідно, вона повинна виконуватись належним чином учасниками правовідносин за договором постачання №Р-600 від 06.06.201р.

Підсумовуючи вищевикладене, судова колегія дійшла висновків про відсутність підстав, передбачених ст.104 ГПК України, для зміни або скасування оскаржуваного рішення, у зв'язку з чим в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а рішення - залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 83, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „БЛЕК СІ ЛАЙН" залишити без змін.

Рішення господарського суду Одеської області від 01 лютого 2013 року по справі № 5017/3520/2012 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку.

Повний текст постанови підписаний 19.04.2013 року

Головуючий суддя А.І. Ярош

Суддя О.О. Журавльов

Суддя М.В. Михайлов