Постанова № 30819899, 15.04.2013, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 квітня 2013 року м. ПолтаваСправа № 816/854/13-а

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Серги С.М.,

при секретарі - Лайко О.В.,

за участю:

представника позивача - Ніколаєнка Р.В.,

представників відповідача - Гаспаряна С.С, Буйлової С.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Приват-Плюс" до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

26 лютого 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "Приват-Плюс" (далі- позивач, ТОВ "Компанія "Приват-Плюс") звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби (далі- відповідач, ДПІ у м.Полтаві) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0013481502 від 08.02.2013.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на безпідставність висновків перевіряючих щодо завищення податкового кредиту на 22010,00 грн та заниження податку на додану вартість у розмірі 22010,00 грн, оскільки податковий кредит сформований в порядку, встановленому чинним законодавством, на підставі належним чином оформлених податкових накладних. Зазначав про відсутність у відповідача повноважень щодо визнання правочинів недійсними або нікчемними.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги, просив задовольнити їх у повному обсязі з підстав, зазначених у позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечив проти задоволення позовних вимог, посилаючись на безпідставність віднесення позивачем до складу податкового кредиту сум ПДВ, сплачених ТОВ "Валета" за нікчемною операцією з купівлі-продажу товарів.

Розглянувши подані сторонами документи, заслухавши пояснення їх представників, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

21.12.2012-27.12.2012 на підставі наказу від 17.12.2012 № 2516 ДПІ у м.Полтаві проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ "Компанія "Приват-Плюс" з питань правильності визначення, повноти, нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ "Валета".

Судом встановлено, що наказ про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки № 2516 від 17.12.2012 винесений на підставі підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78, статті 79 Податкового кодексу України.

Відповідно до підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, згідно з яким документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких обставин: за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту. Частиною 1 статті 79 Податкового кодексу України передбачено, що документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником органу державної податкової служби рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу.

14.03.2012 представником позивача отримано від ДПІ у м.Полтаві запит від 29.02.2012 про надання інформації щодо взаємовідносин із ТОВ "Валета" у жовтні 2011 року (а.с. 100).

У запиті від 24.05.2012, який отримано представником позивача 11.06.2012, ДПІ у м.Полтаві просить ТОВ "Компанія "Приват-Плюс" надати інформацію щодо взаємовідносин із ТОВ "Валета" за грудень 2011 року (а.с. 101).

26.03.2012 та 12.06.2012 відповідно позивачем надано письмові відповіді на отримані запити (а.с. 52-56, 46-51).

Згідно з пунктом 73.3 статті 73 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право звернутися до платників податків та інших суб'єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про подання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на органи державної податкової служби функцій, завдань, та її документального підтвердження.

Такий запит підписується керівником (заступником керівника) органу державної податкової служби і повинен містити перелік інформації, яка запитується, та документів, що її підтверджують, а також підстави для надіслання запиту.

Аналіз цієї норми вказує на те, що орган Державної податкової служби при оформленні та надісланні обов'язкового письмового запиту суб'єкту господарювання має зазначати, зокрема, підстави для надання відповідної інформації, вичерпний перелік яких встановлено законом.

При дослідженні змісту надісланих запитів від 29.02.2012 та 24.06.2012 судом встановлено, що останні містять вимогу про надання інформації щодо взаємовідносин позивача із ТОВ "Валета", натомість у них відсутні жодні посилання на підставу їх надіслання.

Частиною 5 пункту 73.3 статті 73 Податкового кодексу України передбачено, що у разі коли запит складено з порушенням вимог, викладених в абзацах першому та другому цього пункту, платник податків звільняється від обов'язку надавати відповідь на такий запит.

Відтак, запити ДПІ у м.Полтаві від 29.02.2012 та 24.06.2012 не мали для позивача обов'язкового характеру у зв'язку з порушенням відповідачем вимог чинного законодавства щодо його змісту та не могли бути підставою для проведення документальної перевірки відповідно до підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України.

Разом з тим, ДПІ у м.Полтаві винесено наказ від 17.12.2012 № 2516 про проведення на підставі підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78, статті 79 Податкового кодексу України позапланової невиїзної перевірки ТОВ "Компанія "Приват-Плюс" (а.с.43).

За результатами перевірки складено акт № 46/15.2/34612067 від 04.01.2013, в якому зафіксовано порушення ТОВ "Компанія "Приват-Плюс" приписів статті 44, пунктів 198.1, 198.6 статті 198, пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України в частині завищення податкового кредиту за жовтень, грудень 2011 року на загальну суму 22010,00 грн та заниження податку на додану вартість у розмірі 22010,00 грн.

На підставі акту перевірки № 46/15.2/34612067 від 04.01.2013 ДПІ у м.Полтаві винесено податкове повідомлення-рішення № 0013481502 від 08.02.2013, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 27512,50 грн (22010,00 грн- за основним платежем, 5502,50 грн- за штрафними (фінансовими) санкціями).

Оцінюючи обґрунтованість позовних вимог, суд, крім вищезазначеного, виходить з наступного.

Судом встановлено, що 28.11.2011 між ТОВ "Валета" та ТОВ "Компанія "Приват-Плюс" укладено договір поставки № 149, відповідно до якого ТОВ "Валета" зобов'язувався передати належний йому товар у власність ТОВ "Компанія "Приват-Плюс", а ТОВ "Компанія "Приват-Плюс"- прийняти та оплатити товар (а.с.30).

На виконання досягнутої домовленості позивачем отримано від ТОВ "Валета" товар (папір, бланки, флаера) і проведено його оплату, про що свідчать долучені до матеріалів справи копії видаткових та податкових накладних, платіжних доручень, рахунків-фактур, (а.с.17-20, 31-32, 157-159).

Суд не приймає до уваги твердження представника відповідача щодо відсутності на накладних прізвищ осіб, які брали участь у господарській операцій, та їх підписів, оскільки у судовому засіданні досліджено оригінали податкових та видаткових накладних, на яких зазначені прізвища представників позивача та контрагента та стоять їх підписи. Представник позивача пояснив суду, що на перевірку та до позовної заяви надавалися документи, роздруковані з комп'ютерної бази даних товариства.

Доводи представника відповідача про відсутність у ТОВ "Компанія "Приват-Плюс" розрахункового рахунку № 26000000067943, з якого здійснено перерахування коштів за отриманий товар, спростовуються наданими банківськими виписками по рахунку № 26000000067943, скріпленими печаткою банку (а.с.143-146).

В судовому засіданні представник позивача вказував, що отриманий від ТОВ "Валета" товар (папір, бланки, флаера), оприбутковувався по рахунку № 6851, про що свідчить картка по рахунку 6851 за жовтень 2011 року - січень 2012 року (а.с. 147-156 Т.1), та в подальшому передавався в офіси товариства для використання у господарській діяльності.

Згідно з пунктами 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Включення до складу податкового кредиту декларації з ПДВ за жовтень, грудень 2011 року податку на додану вартість на загальну суму 22010,00 грн здійснено ТОВ "Компанія "Приват-Плюс" на підставі виписаних ТОВ "Валета" податкових накладних, що підтверджується актом перевірки. Накладні містять адресу місцезнаходження покупця, кількість проданих товарів, ціну продажу. Будь-яких порушень щодо оформлення податкової накладної судом не встановлено.

Відповідно до пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Пунктом 184.1 статті 184 Податкового кодексу України визначено, що реєстрація діє до дати анулювання реєстрації платника податку, яка проводиться шляхом виключення з реєстру платників податку

Факту визнання недійсним або анулювання свідоцтва про державну реєстрацію ТОВ "Валета" на момент здійснення господарської операції судом не встановлено.

Отже, в ході судового розгляду доведено, що позивачем правомірно, на підставі належним чином оформлених податкових накладних включено до складу податкового кредиту декларацій з податку на додану вартість за жовтень, грудень 2011 року суму податку на додану вартість у розмірі 22010,00 грн, що підтверджується первинними бухгалтерськими документами.

Відсутність товарно-транспортних накладних позивач не заперечував, пояснивши, що перевезення здійснювались на власному транспорті ТОВ "Компанія "Приват-Плюс" та ТОВ "Валета". Проте, ненадання позивачем товарно-транспортних накладних, з огляду на наявність інших належним чином складених первинних документів, не спростовує фактичне виконання договорів та не може свідчити про безтоварність господарських операцій позивача з ТОВ "Валета", як на тому наголошував представник відповідача.

Суд не приймає до уваги посилання представника позивача про порушення ТОВ "Валета" приписів частини 5 статті 203, частин 1,3 статті 215, статті 216 Цивільного кодексу України з огляду на наступне.

Згідно зі статтею 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним

Частиною 2 статі 215 Цивільного кодексу України визначено, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Зазначені норми можуть використовуватися лише при визнанні правочинів недійсними в судовому порядку.

За приписами статті 20 Податкового кодексу України органам державної податкової служби України не надано повноважень щодо визнання тих чи інших угод (правочинів) недійсними та/або нікчемними.

Крім того, безпідставними є доводи про відсутність у контрагента позивача-ТОВ "Валета" об'єктів оподаткування як на доказ завищення позивачем податкового кредиту та заниження податку на додану вартість, оскільки виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит, за приписами чинного законодавства, не залежить від дотримання вимог податкового законодавства іншими суб'єктами господарювання.

Статтею 61 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, визначено, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Відповідно до статті 17 Закону України 2Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини" практика Європейського Суду з прав людини є джерелом права та свідчить про те, що якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкту, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (рішення Європейського Суду від 09.01.2007 у справі "Інтерсплав проти України").

Таким чином, суд вважає, що відображені в акті перевірки висновки перевіряючих не відповідають фактичним обставинам справи та вимогам правових норм.

Відповідно до статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Проте, в ході судового розгляду жодних доказів на підтвердження правомірності прийнятого податкового повідомлення - рішення відповідачем не надано, у зв'язку з чим позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 4 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені витрати з Державного бюджету України.

У зв'язку з цим, з державного бюджету України на користь позивача підлягають стягненню витрати у вигляді судового збору у розмірі 275,20 грн, сплачені згідно з платіжним дорученням № 104 від 19.02.2013.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Приват-Плюс" до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити.

Податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби від 08 лютого 2013 року № 0013481502 визнати протиправним та скасувати.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Приват-Плюс" витрати у вигляді судового збору у розмірі 275 гривень 20 копійок, сплачені згідно з платіжним дорученням № 104 від 19 лютого 2013 року.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови з одночасним направленням копії скарги до суду апеляційної інстанції.

Повний текст постанови виготовлено 22 квітня 2013 року.

Суддя С.М. Серга