Рішення № 30819870, 16.04.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/3751/13 16.04.13

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Модуль-Україна"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Катрейд"

про стягнення 2 470 472,85 грн.

Суддя Бондаренко Г.П.

Представники сторін:

Від позивача Куприянський Б.О. (дов. б/н від 11.03.2013р.)

Від відповідача не з'явився

Відповідно до ст. 85 ГПК України в судовому засіданні 16.04.2013р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Модуль-Україна" (далі по тексту - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Катрейд" (далі по тексту - відповідач) про стягнення основної заборгованості у розмірі 2 470 472, 85 грн. за договором № 12/624 від 22.11.2012 року.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань по оплаті поставленого товару.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.02.2013 року позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 910/3751/13, розгляд справи призначено на 26.03.2013 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.03.2013 року розгляд справи в порядку ст. 77 ГПК України відкладено на 16.04.2013 року, в зв'язку з неявкою представника відповідача в судове засідання, необхідністю надання додаткових доказів по справі, а також витребувано у ДПІ у м. Хмельницькому Хмельницької області Державної податкової служби інформацію щодо вилучених у позивача оригіналів накладних.

05.04.2013 року через відділ канцелярії Господарського суду міста Києва позивачем подано заяву про забезпечення позову.

12.04.2013 року через відділ канцелярії Господарського суду міста Києва ДПІ у м. Хмельницькому Хмельницької області Державної податкової служби подано повідомлення по справі.

В судове засідання 16.04.2013 року представник відповідача не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Відповідно до поданої позивачем довідки ЄДРПОУ, адреса відповідача є тією ж, яка вказана у позовній заяві, а саме: м. Київ, вул. Гарматна, буд. 39-В.

Так, згідно з п. 11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 р. № 01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Відповідно до Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/1228 від 02.06.2006 р. "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році" до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній" і т.п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Слід зазначити, що законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно зі статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

При цьому, судом враховано, що відповідно до п. 3.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відомості про місцезнаходження відповідача є правомірними, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб і фізичних осіб-підприємців на відповідача.

Зважаючи на те, що неявка представника відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

Розглянувши подану позивачем 05.04.2013 року через відділ канцелярії Господарського суду міста Києва заяву про забезпечення позову, суд дійшов висновку, що заява не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до поданої заяви, позивач просить суд вжити заходів до забезпечення позову по справі № 910/3751/13 шляхом накладення арешту на все виявлене майно та грошові кошти (у т.ч. на банківських рахунках), належне ТОВ «Катрейд», на суму 2 470 472, 85 грн.

Відповідно до статті 66 ГПК України заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з ініціативи господарського суду як гарантія реального виконання рішення суду.

Відповідно до Закону України «Про судовий збір» за розгляд заяви про вжиття запобіжних заходів та забезпечення позову справляється судовий збір в розмірі 1, 5 розміру мінімальної заробітної плати. Позивачем не було сплачено судовий збір за розгляд заяви про забезпечення позову.

Відповідно до а. 4 п. 2.22. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу 6 Господарського процесуального кодексу України" № 7 від 21.02.2013 року у разі коли ГПК не передбачено можливості повернення господарським судом заяви у зв'язку з неподанням доказів сплати суми судового збору (наприклад, заяви про забезпечення позову), то суд повинен розглянути зазначену заяву й за відсутності таких доказів, а розподіл відповідних сум судового збору здійснити між сторонами згідно ст. 49 ГПК у залежності від результатів розгляду відповідної заяви; про такий розподіл може бути зазначено і в рішенні (постанові) господарського суду, прийнятому (-ій) за результатами розгляду справи, або в ухвалі, якою закінчується розгляд справи.

Відповідно до а. 2 п. 1 Постанови Вищого господарського суду від 26.12.2011 року № 16 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 33 ГПК, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням:

розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;

забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;

наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову;

імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів;

запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Згідно п. 3 зазначеної постанови достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Обрані заходи до забезпечення позову не повинні мати наслідком повне припинення господарської діяльності суб'єкта господарювання, якщо така діяльність, у свою чергу, не призводитиме до погіршення стану належного відповідачеві майна чи зниження його вартості.

Відповідно до заяви про забезпечення позову від 05.04.2013 року, позивач вважає, що відсутність відповідача за адресою місцезнаходження, яке підтверджується фактом повернення до суду поштового відправлення та ненадання позивачу іншої контактної інформації про себе, свідчить про серйозні наміри відповідача ухилитись від погашення заборгованості перед позивачем. Тобто, заява про забезпечення позову обґрунтована побоюваннями позивача, що невжиття судом віджповідних заходів до забезпечення позову може утруднити чи взагалі зробити неможливим виконаня рішення господарського суду по справі № 910/3751/13, у випадку задоволення позовних вимог, що не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Заявником не наведено суду обґрунтованих підстав, які б унеможливили захист його прав, свобод та інтересів позивачів без вжиття відповідних заходів, не наведено суду належних доказів, також з матеріалів справи судом не встановлено обставин, які б вказували на очевидну небезпеку заподіянню шкоди правам, свободам та інтересам позивачів.

За викладених обставин, заява про забезпечення позову задоволенню не підялагає, витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

22 листопада 2012 року між позивачем, як продавцем та відповідачем, як покупцем укладено Договір 12/624 (далі за текстом - договір), відповідно до п. 1.1 якого по цьому договору продавець зобов'язується передати у власність покупця металопродукцію, пойменовану в подальшому товар, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити його.

Відповідно до п. 2.1. договору поставка товару проводиться у відповідності з видатковими накладними до договору.

Відповідно до п. 4.1. договору покупець оплачує вартість товару на підставі виставленого продавцем рахунку в строк до 20-ти календарних днів з моменту поставки товару.

За твердженням позивача, на виконання умов договору він поставив відповідачу товар на загальну суму 4 441 746, 52 грн.

В якості доказів поставки товару, позивач надав до матеріалів справи копії видаткових накладних № МД-03166 від 23.11.2012 р.; №МД-03180 від 23.11.2012 р., № МД-03169 від 26.11.2012 р.; № МД-03170 від 26.11.2012 р.; № МД-03222 від 26.11.2012 р.; № МД-03190 від 27.11.2012 р.; № МД- 03191 від 27.11.2012 р.; № МД-03192 від 27.11.2012 р.; № МД-03198 від 27.11.2012 р.; № МД-03202 від 28.11.2012 р.;№ МД-03206 від 28.11.2012 р.; № МД-03207 від 28.11.2012 р.; № МД-03254 від 05.12.2012 р.; № МД-03255 від 05.12.2012 р. № МД-03262 від 05.12.2012 р.; № МД-03264 від 06.12.2012 р.; № МД-03284 від 10.12.2012 р.; № МД- 03289 від 10.12.2012 р.; № МД-03296 від 12.12.2012 р.; № МД- 03297 від 12.12.2012 р.; № МД-03303 від 14.12.2012 р.; № МД-03312 від 18.12.2012 р.; № МД-03322 від 19.12.2012 р.; № МД-03324 від 19.12.2012 р.; № МД-03325 від 19.12.2012 р.; № МД-03333 від 20.12.2012 р.; № МД- 03335 від 20.12.2012 р.; № МД-03334 від 21.12.2012 р.; № МД-03346 від 24.12.2012 р.; № МД-03375 від 27.12.2012 р.; № МД-03366 від 27.12.2012 р.; № МД-03379 від 28.12.2012 р.; № МД-0000012 від 14.01.13 р.; № МД-0000013 від 14.01.2013 р.; № МД-0000021 від 15.01.2013 р.; № МД-0000039 від 18.01.2013 р.; № МД-0000040 від 18.01.2013 р. на загальну суму 4 441 746, 52 грн.

Оригінали зазначених вище накладних були вилучені у позивача на підставі протоколу обшуку від 11.01.2013 року СВПМ ДПІ у м. Хмельницьку в рамках здійснення досудового розслідування № 32013240000000003 від 08.01.2013 року.

Відповідно до позовної заяви, відповідач свої зобов'язання із оплати поставленого позивачем товару виконав частково, протягом дії договору № 12/624 від 22.11.2012 року відповідачем перераховано на розрахунковий рахунок позивача грошові кошти на загальну суму 1971273, 67 грн.

Відповідно до Листа ДПІ у м. Хмельницькому Хмельницької області державної податкової служби Вих. № 215/10/09-00/21 від 14.04.2013 року, надісланого в матеріали справи на вимогу ухвали суду від 26.03.2013 року 11.01.2013 року, на підставі ухвали Хмельницького міськрайонного суду від 09.01.2013 року проведено обшук в приміщенні офісу TOB «Модуль Україна» за адресою: Хмельницька область, м. Кам'янець-Подільський, пр-т. Грушевського, буд. 1/14, під час якого вилучено оригінали первинних бухгалтерських документів TOB «Модуль-Україна» по взаєморозрахунках із TOB «Катрейд», у тому числі і накладні, зазначені в ухвалі Господарського суду від 26.03.2013 року.

Як вбачається з наданої вищевказаної відповіді, в накладних від імені TOB «Катрейд» зазначене прізвище директора даного підприємства Безкровного О.Ю., але підписи його в накладних відсутні. Допитаний в ході розслідування кримінального провадження як свідок Безкровний О.Ю. показав, що він не має ніякого відношення до реєстрації та діяльності TOB «Катрейд». Влітку 2012 року він працював на будівництві в м. Києві і для оформлення на роботу надав виконробу копію свого паспорту та ідентифікаційного коду, саме на підставі них невідомі йому особи могли зареєструвати на його ім'я вказане підприємство. При цьому, він ніякого нотаріуса, державного нотаріуса та державну податкову інспекцію не відвідував, юридична та фактична адреси підприємства йому не відомі, ніякі первинні бухгалтерські та податкові документи, податкову та статистичну звітність від імені підприємства він не складав та не підписував. Щодо проведення фінансово-господарських операцій із TOB «Модуль- Україна» Безкровний О.Ю. показав, що дане підприємство та його службові особи йому не відомі, ніяких взаєморозрахунків із TOB «Модуль-Україна» як директор TOB «Катрейд» він не проводив.

Далі, як зазначається у відповіді на запит суду, 29.01.2013 року під час проведення обшуків в офісах «конвертаційного» центру та за місцем проживання його організаторів та працівників вилучено оригінали установчих та реєстраційних документів TOB «Катрейд», чисті аркуші паперу із відтисками печатки TOB «Катрейд», електронний підпис податкової звітності, чорнові записи із анкетними даними Безкровного О.Ю. та зразком його підпису, табличками щодо формування витрат та податкового кредиту по ПДВ даного підприємств, договори на відкриття та обслуговування банківських рахунків, тощо.

Відповідно до зазначеного листа, вказані обставини свідчать про безтоварність господарських операцій із реалізації TOB «Модуль-Україна» продукції для TOB «Катрейд», а також штучне створення заборгованості TOB «Катрейд» перед TOB «Модуль-Україна», яка зі сторони TOB «Катрейд» не підтверджена.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Договір № 12/624 від 22.11.2012р. є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Поряд з цим, стаття 712 ЦК України регулює відносини, що виникають із договору поставки. Так, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.

Судом встановлено, що подані позивачем в матеріали справи копії видаткових накладних № МД-03166 від 23.11.2012 р.; №МД-03180 від 23.11.2012 р., № МД-03169 від 26.11.2012 р.; № МД-03170 від 26.11.2012 р.; № МД-03222 від 26.11.2012 р.; № МД-03190 від 27.11.2012 р.; № МД- 03191 від 27.11.2012 р.; № МД-03192 від 27.11.2012 р.; № МД-03198 від 27.11.2012 р.; № МД-03202 від 28.11.2012 р.;№ МД-03206 від 28.11.2012 р.; № МД-03207 від 28.11.2012 р.; № МД-03254 від 05.12.2012 р.; № МД-03255 від 05.12.2012 р. № МД-03262 від 05.12.2012 р.; № МД-03264 від 06.12.2012 р.; № МД-03284 від 10.12.2012 р.; № МД- 03289 від 10.12.2012 р.; № МД-03296 від 12.12.2012 р.; № МД- 03297 від 12.12.2012 р.; № МД-03303 від 14.12.2012 р.; № МД-03312 від 18.12.2012 р.; № МД-03322 від 19.12.2012 р.; № МД-03324 від 19.12.2012 р.; № МД-03325 від 19.12.2012 р.; № МД-03333 від 20.12.2012 р.; № МД- 03335 від 20.12.2012 р.; № МД-03334 від 21.12.2012 р.; № МД-03346 від 24.12.2012 р.; № МД-03375 від 27.12.2012 р.; № МД-03366 від 27.12.2012 р.; № МД-03379 від 28.12.2012 р.; № МД-0000012 від 14.01.13 р.; № МД-0000013 від 14.01.2013 р.; № МД-0000021 від 15.01.2013 р.; № МД-0000039 від 18.01.2013 р.; № МД-0000040 від 18.01.2013 р., в якості доказу поставки товару відповідачу на загальну суму 4 441 746, 52 грн. не є беззаперечними доказами поставки товару позивачем відповідачу, а також не відповідають оригіналам, оскільки в поданих копіях присутні підписи директора ТОВ "Катрейд", в той же час відповідно до відповіді органу, яким вилучено оригінали, наданої у відповідь на запит суду, підписи уповноваженої особи ТОВ "Катрейд", зокрема директора Безкровного О.Ю. (зазначеного у копіях накладних), на оригіналах відсутні.

Відповідно до ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Таким чином, із аналізу наведеної норми вбачається, що оплаті підлягає саме переданий товар, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити:

назву документа (форми);

дату і місце складання;

назву підприємства, від імені якого складено документ;

зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції;

посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення;

особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Позивачем не доведений факт поставки товару. Надані позивачем копії видаткових накладних на загальну суму 4441746, 52 грн. не приймаються судом, в якості належних та допустимих доказів поставки товару відповідачу, оскільки за даними ДПІ у м. Хмельницькому Хмельницької області державної податкової служби, Безкровний О. Ю., яким відповідно до реквізитів видаткових накладних вони підписані, ніякі первинні бухгалтерські та податкові документи, податкову та статистичну звітність від імені підприємства не складав та не підписував, а отже суд не може прийняти подані копії як такі, що відповідають оригіналу та є належними та допустимими доказами в розумінні статті 34 ГПК України.

Частина 1 ст. 33 ГПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Як вже зазначалося, позовні вимоги не доведені належними та допустимими доказами, обставини справи викладені позивачем в позовній заяві не підтверджені, а отже позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст. 49 ГПК України витрати на оплату судового збору покладаються на позивача, а відповідно до п. 2.22 Постанови Пленуму ВГСУ від 21.02.2013 року за № 7 витрати по слпаті судового збору за поданян заяви про вжиття заходів до забезпечення позову стягуються в дохід державного бюджету.

Виходячи з вищенаведеного та керуючись ст. ст. 4, 49, 66, 67, 75, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. В задоволенні позову відмовити повністю.

2. В задоволенні заяви про вжиття заходів до забезпечення позову- відмовити.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Модуль - Україна" (32300, Хмельницька область, м. Кам'янець - Подільский, пр. Грушевського, 1/14; код ЄДРПОУ 37863825) на користь Державного бюджету України (отримувач платежу: ГУ ДКСУ у м. Києві, код отримавача: 37993783, банк отримувача: ГУ ДКСУ у м. Києві, код банку: 820019, р/р 31215206783001) 1720 (одну тисячу сімсот двадцять) грн. 50 коп. судового збору за розгляд заяви про забезпечення позову.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

6. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 22.04.2013р.

Суддя Г.П. Бондаренко