Ухвала суду № 30817396, 17.04.2013, Апеляційний суд Житомирської області

УКРАЇНА

Апеляційний суд Житомирської області

Справа №0603/2-1862/11 Головуючий у 1-й інст. Потапова Т.М.

Категорія 30 Доповідач Миніч Т. І.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 квітня 2013 року апеляційний суд Житомирської області в складі:

головуючого - судді Миніч Т.І.,

суддів: Трояновської Г.С.,

Борисюка Р.М.,

при секретарі судового

засідання Ямковій О.М.,

з участю представника позивача

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Житомирі апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4

на рішення Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 17 січня 2013 року

у справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, -

в с т а н о в и в:

У травні 2011 року ОСОБА_5 звернувся до суду з позовом. Просив стягнути з відповідача ОСОБА_6 на його користь матеріальну шкоду, завдану пошкодженням автомобіля, в сумі 7000,00 грн., 3000 грн. на відшкодування моральної шкоди та понесені судові витрати. В обґрунтування позову зазначав, що є власником автомобіля НОМЕР_1, який використовував у підприємницькій діяльності (користується послугами радіоефіру таксі « 062»). 06.01.2011 року, виконуючи чергове замовлення, він їхав на власному автомобілі по вул.Луганській в с.Озадівка Бердичівського району. Під час виконання повороту праворуч на вул.Садову водій мотоцикла НОМЕР_2 ОСОБА_6 намагався здійснити обгін його автомобіля на перехресті та вчинив зіткнення з його автомобілем, внаслідок чого останньому заподіяні механічні пошкодження. Постановою судді від 31.01.2011 року ОСОБА_6 визнано винним за ст.124 КУпАП. Заподіяння моральної шкоди він пов"язує з моральними переживаннями з приводу простою автомобіля та втратою заробітку, витрачанням часу на звернення до ДАІ, фахівців по ремонту автомобіля.

В ході розгляду справи ухвалою суду від 26.10.2012 року до участі у справі в якості другого відповідача залучено ОСОБА_3 (а.с.108).

Ухвалою від 07.12.2012 року позов в частині вимог до ОСОБА_6 залишено без розгляду (а.с.155).

Рішенням Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 17 січня 2013 року позов ОСОБА_5 до ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок ДТП задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_5 матеріальну шкоду в сумі 2639,20 грн., що складається з ? частки вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля НОМЕР_1 та ? частки вартості втрати товарного виду автомобіля, а також витрати по сплаті державного мита в сумі 25,50 грн. та ІТЗ в сумі 60 грн.

В решті позовних вимог відмовлено за безпідставністю.

Цим же рішенням зобов'язано ОСОБА_5 після відшкодування ОСОБА_3 матеріальної шкоди повернути йому пошкодженні деталі, які підлягаю заміні, вартістю 229,40 грн. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь НДКЦ при УМВС України в Житомирській області вартість проведеної авто товарознавчої експертизи в сумі 843,84 грн.

У поданій апеляційній скарзі представник ОСОБА_3 - ОСОБА_4 просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове - про відмову в позові за безпідставністю.Вважає рішення незаконним та необґрунтованим, оскільки судом порушено норми матеріального та процесуального права. Зокрема, вважає, що відповідальність по відшкодуванню шкоди має бути покладена на МТСБУ. На думку апелянта, залишення позову без розгляду в частині вимог до ОСОБА_6 протирічить вимогам процесуального закону.

Розглянувши справу в межах доводів, викладених в апеляційній скарзі, суд вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Постановою Бердичівського міськрайонного суду від 31 січня 2011 року ОСОБА_6 визнаний винним за ст.124 КпАП та підданий покаранню у вигляді штрафу в сумі 340 грн. за порушення п.п.12.1,14.2"б",2.3"б" Правил дорожнього руху України, які регулюють порядок обгону на перехресті. Із змісту зазначеної постанови вбачається, що в результаті цього порушення автомобіль НОМЕР_1 зазнав механічних пошкоджень (а.с.6).

Вказана постанова є чинною, а встановлені нею обставини відповідно до ч.4 ст.61 ЦПК додаткового доведення не потребують.

Проте, на підставі заяви представника позивача ухвалою суду від 07.12.2012 року позов в частині вимог до ОСОБА_6 залишено без розгляду (а.с.155). Зазначена ухвала є чинною та сторонами не оскаржується.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про часткове покладення майнової відповідальності за пошкодження належного позивачеві автомобіля на відповідача ОСОБА_3, зважаючи на наступне.

Належність позивачеві пошкодженої автомашини не оспорюється.

Згідно з п.п.1,3 ч.1 ст.1188 ЦК шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Відповідно до ч.2 ст.1187 ЦК шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди, тощо) володіє транспортним засобом, механізмом,іншим об"єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

З матеріалів справи вбачається, що на день ДТП власником мотоцикла ІЖ, р.н.НОМЕР_2 значився відповідач ОСОБА_3 (а.с.58).

Померлий ОСОБА_6, керував мотоциклом без будь-яких правових підстав.

Тому суд правильно вважав, що недбалість власника транспортного засобу, що виразилася в незабезпеченні його схоронності, недотриманні правил зняття з реєстраційного обліку сприяла експлуатації його сторонніми особами, що призвело до скоєння ДТП та обгрунтовано поклав на відповідача обов"язок відшкодувати позивачеві заподіяну шкоду у половинному розмірі. Такий висновок суду узгоджується з положеннями ч.4 ст.1187 ЦК.

Розмір заподіяної позивачеві шкоди визначений висновком експертизи, який відповідачем не спростований (а.с.31).

Доводи апеляційної скарги щодо покладення обов"язку відшкодувати шкоду на МТСБУ не заслуговують на увагу та грунтуються на неправильному тлумаченні вимог закону.

Так, із змісту ст.41.1, 1.7 Закону України „Про обов"язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" випливає, що МТСБУ не виплачує страхове відшкодування у тому випадку, якщо шкоду заподіяно незастрахованому транспортному засобу.

В даному випадку автомобіль позивача не був застрахований (а.с.224).

Інші доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують та на їх правильність не впливають.

Оскаржуване рішення судом першої інстанції ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального права на підставі повно та об"єктивно з"ясованих обставин справи. Зібраним у справі доказам та доводам сторін дана належна оцінка.

Тому підстав для скасування рішення суду апеляційний суд не вбачає.

Керуючись ст.ст. 209,303,304,307,308,313-315 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 відхилити.

Рішення Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 17 січня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий: Судді: