Постанова № 3081402, 03.03.2009, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95493

ПОСТАНОВА

Іменем України

03.03.09Справа №2а-2713/08/1 Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючої судді Трещової О.Р., при секретарі Єлжовій Н.М, за участю представника позивача - Мирошниченко Семена Семеновича, представника відповідача Анісової Алли Михайлівни,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Державної податкової інспекції у Білогірському районі АР Крим до Кримського Республіканського підприємства «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Білогірська» про стягнення,

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим звернулася з адміністративним позовом Державна податкова інспекція у Білогірському районі АР Крим до Кримського Республіканського підприємства «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Білогірська» про стягнення несплаченого податку з доходів фізичних осіб в сумі 255816,29 гривень.

Ухвалою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 10.09.2008 року відкрито провадження по справі.

Ухвалою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 10.09.2008 року закінчено підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги повністю підтримав та пояснив, що у Кримського Республіканського підприємства «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Білогірська» (далі - КРП «ВПВКГ м. Білогірськ») станом на 01.10.2006 року існує податковий борг з податку з доходів фізичних осіб у сумі 57876,70 гривень а також податок з доходів фізичних осіб за період часу з 01.10.2006 року по 31.12.2007 року, що у загальній сумі складає 255816,29 гривень.

У судовому засіданні представник відповідача позов визнав частково в сумі 60291,73 гривень, що склалася за період нарахування податку з доходів фізичних осіб з вересня 2007 року, тобто за рік до подачі даного позову з урахуванням часткової оплати заборгованості, оскільки вважає, що позивачем порушено строки звернення до суду, передбачені статтею 99 КАС України. В іншій частині проти позову заперечував та просить суд застосувати наслідки пропуску строку звернення до адміністративного суду, передбачені статтею 100 КАС України.

Вислухавши пояснення представників позивача і відповідача, дослідивши матеріали справи та оцінивши доказі по справі в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших субєктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до п. 4 частини 1 статті 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори за зверненням субєкта владних повноважень у випадках, встановлених законом.

Пунктом 7 частини 1 статті 3 КАС України дано визначення субєктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший субєкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Частиною 1,3 статті 4 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» від 04.12.1990 року № 509-ХІІ Державна податкова адміністрація України є центральним органом виконавчої влади. Державні податкові інспекції у районах, містах (крім міст Києва та Севастополя), районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції підпорядковуються відповідним державним податковим адміністраціям в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі.

Відповідно до підпункту 2.1.4 п. 2.1. статті 2 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» № 2191-ІІІ від 21.12.2000 року податкові органи визнані контролюючими органами стосовно податків і зборів (обовязкових платежів), які справляються до бюджетів та державних цільових фондів. Отже, вони наділені компетенцією, визначеною підпунктом 2.2.1 пункту 2.2. статті 2 Закону здійснювати перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати зазначених податків.

Отже, органи державної податкової служби у відносинах з субєктами господарювання, під час реалізації своїх завдань та функцій, встановлених законодавством України, являються субєктами владних повноважень.

Таким чином, судом встановлено, що ДПІ у Білогірському районі АР Крим є органом виконавчої влади та субєктом владних повноважень.

Відповідно до ст.2 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» № 3813 від 24.12.1993 року головним завданням державних податкових інспекцій є здійснення контролю за дотриманням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів податків, зборів та інших платежів і неподаткових доходів (далі - податків, інших платежів) і внесків до державних цільових фондів, встановлених законодавством України.

Пунктом 11 ч. 1 ст. 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» від 4 грудня 1990 року N 509-XII визначено, що податкові органи мають право застосовувати до платників податків фінансові (штрафні) санкції, стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми недоїмки, пені у випадках, порядку та розмірах, встановлених законами України.

Таким чином, судом встановлено, що Державна податкова інспекція в Білогірському районі АРК уповноважена здійснювати контроль за додержанням податкового законодавства.

Відповідно до частини 1 статті 55 Господарського кодексу України субєктом господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обовязків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобовязаннями в межах цього майна, крім випадків встановлених законом. Згідно з п. 1 частини 2 статті 55 ГК України юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, підприємства, створені відповідно до Господарського кодексу України та зареєстровані в установленому законом порядку визнаються субєктами господарювання.

Судом встановлено, що КРП «ВПВКГ м. Білогірськ» є юридичною особою, комунальної форми власності, зареєстрованою Білогірською районною державною адміністрацією АРК 26.04.1994 року, перереєстрація 13.08.2007 року з ідентифікаційним кодом юридичної особи 03332518, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 № 569675 від 13.08.2007 року, довідкою відділу статистики у Білогірському районі Головного управління статистики в АРК №42-11-63/216 від 13.08.2007 року.

Відповідно до довідки відділу статистики у Білогірському районі Головного управління статистики в АРК №42-11-63/216 від 13.08.2007 року КРП «ВПВКГ м. Білогірськ» здійснює збирання, очищення та розподіл води.

Відповідно до статуту КРП «ВПВКГ м. Білогірськ», затвердженого головою РК по ЖКГ в АРК Є.Д. Намяк 05.12.2002 року та зареєстрованого Білогірською районною державною адміністрацією розпорядженням № 149-2р від 18.03.2003 року підприємство здійснює збирання, очищення та розподіл води а також підприємницьку, торговельно-посередницьку діяльність.

КРП «ВПВКГ м. Білогірськ» взято на облік ДПІ у Білогірському районі АРК за № 377 від 16.07.1997 року у якості платника податків, у тому числі платника податку з доходів фізичних осіб.

Таким чином, судом встановлено, що КРП «ВПВКГ м. Білогірськ» є субєктом господарювання, юридичною особою, платником податків, зобовязане виконувати обовязки, покладені на нього законами у звязку зі здійсненням господарської діяльності, а також належного нарахування та сплати податків.

Відповідно до ст. 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до п.2,3 ч.1 ст.9 Закону України «Про систему оподаткування» від 25 червня 1991 року N 1251-XII платники податків і зборів (обов'язкових платежів) зобовязані подавати до державних податкових органів та інших державних органів відповідно до законів декларації, бухгалтерську звітність та інші документи і відомості, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів (обов'язкових платежів); сплачувати належні суми податків і зборів (обов'язкових платежів) у встановлені законами терміни.

Відповідно до п. 4.1.1. статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» платник податків самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає у податковій декларації.

Порядок, підстави та строки сплати податку з доходів фізичних осіб передбачені Законом України « Про податок з доходів фізичних осіб» від 22.05.2003 року № 889 ІV.

Відповідно до пункту 1.2. статті 1 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» податкове зобов'язання - зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України.

Відповідно до пункту 1.3) статті 1 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» податковий борг (недоїмка) - податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання;

Відповідно до пункту 1.6) статті 1 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» примусове стягнення - звернення стягнення на активи платника податків у рахунок погашення його податкового боргу, без попереднього узгодження його суми таким платником податків;

Відповідно до пункту 1.13. статті 1 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» податок з доходів фізичних осіб - плата фізичної особи за послуги, які надаються їй територіальною громадою, на території якої така фізична особа має податкову адресу або розташовано особу, що утримує цей податок згідно з цим Законом.

Пунктом 8.1.1. статті 8 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» передбачено, що, податковий агент, який нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід на користь платника податку, утримує податок від суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену у відповідних пунктах статті 7 цього Закону.

Пунктом 17.1. статті 17 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з доходів у вигляді заробітної плати, є працедавець (самозайнята особа), який виплачує такі доходи на користь платника податку (такої самозайнятої особи).

Судом встановлено, що посадовими особами податкових органів було складено акт про результати виїзної планової перевірки КРП «ВПВКГ м. Білогірськ» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2006 року по 31.12.2007 року (іден.код 03332518) від 26.03.2008 року № 560/23-02/03332518, в якому вказано, що перевірка проводилась з 13.03.2008 року по 26.03.2008 року з відома директора підприємства та в присутності бухгалтера підприємства.

В результаті перевірки було встановлено порушення п.п. 6.3.3 п.6.3 статті 6 Закону України « Про податок з доходів фізичних осіб» від 22.05.2003 року №889- IV.

Судом встановлено, що посадовими особами податкових органів було складено Довідку № 32/17-01/03332518 від 26.-3.2008 року за результатами проведення планової документальної перевірки правильності утримання і своєчасності перерахування до бюджету сум податку з доходів фізичних осіб за період з 01.10.2006 року по 31.12.2007 року (далі Довідка), згідно з якою перевірка проводилась з 13.03.2008 року по 26.03.2008 року з відома директора підприємства та в присутності бухгалтера підприємства. Довідка отримана та підписана керівником КРП «ВПВКГ м. Білогірськ» без заперечень.

В результаті перевірки правильності утримання і своєчасності перерахування до бюджету сум податку з доходів фізичних осіб встановлено порушення п.п. 6.3.2 п.6.3 статті 6 та статті 8 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22.05.2003 року №889- IV.

Отже, КРП «ВПВКГ м. Білогірськ» порушено п. 8.1.2. статті 8 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», згідно з яким податок підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Якщо оподатковуваний дохід нараховується, але не виплачується платнику податку особою, що його нараховує, то податок, який підлягає утриманню з такого нарахованого доходу, підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для місячного податкового періоду.

Відповідно до п.3.1.1 Довідки на 01.10.2006 року (тобто на 1 число місяця, в якому проводилась попередня перевірка) залишок зі сплати податку з доходів фізичних осіб склав 57876,70 гривень. За період з 01.10.2006 року по 01.01.2008 року КРП «ВПВКГ м. Білогірськ» нараховано податку з доходів фізичних осіб в сумі 221910,59 гривень , при цьому сплачено за цей період податку з доходів фізичних осіб в сумі 23971, 00 гривень.

Таким чином розмір податкового боргу з податку з доходів фізичних осіб КРП «ВПВКГ м. Білогірськ» станом на 01.01.2008 року складає 255816, 29 гривень, який згідно з пунктом 3.1.1 статті 3 «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» підлягає примусовому стягненню з активів платника податків.

З`ясовуючи питання про належний розмір суми податку з доходів фізичних осіб, що увійшла до позовних вимог судом встановлено наступне.

Позовні вимоги включають заборгованість КРП «ВПВКГ м. Білогірськ» в сумі 57876,70 гривень зі сплати податку з доходів фізичних осіб на 01.10.2006, яка склалася з урахуванням боргів минулих років, а саме вже станом на 01.01.2005 року залишок по несплаченому податку з доходів фізичних осіб складав 12061,03 гривень та у період з 01.01.2005 по 01.10.2006 року сальдо по сплаті податку з доходів фізичних осіб збільшувалося, оскільки нараховані суми податку не сплачувались чи сплачувались з порушенням, встановленого статтею 8 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» порядку.

Суд критично ставиться до заперечень відповідача, що позивачем пропущено річний строк звернення до суду, передбачений статтею 99 КАС України.

У той же час суд не бере до уваги доводів позивача про відсутність строків стягнення податкової заборгованості зі сплати податку з доходів фізичних осіб, оскільки вони не передбачені Законом України «Про податок з доходів фізичних осіб».

Дійсно, частиною 2 статті 99 КАС України встановлено загальний річний строк звернення до адміністративного суду, а Законом України «Про податок з доходів фізичних осіб» не передбачено будь-яких строків звернення за стягненням, чи строків стягнення заборгованості зі сплати податку з доходів фізичних осіб.

У той же час відповідно до частини 3 статті 99 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи, цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду.

Також, суд звертає увагу учасників процесу, що преамбулою до Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» № 2191-ІІІ від 21.12.2000 року цей Закон визначається як спеціальний з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів).

Як зазначалося раніше податковим зобов'язанням, відповідно до п. 1.2) статті 1 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» є зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України.

Застосовуючи таку дефиницію законодавець навмисно розтлумачив широкий зміст податкового зобовязання, до якого, на думку суду беззаперечно включається заборгованість зі сплати податку з доходів фізичних осіб.

Статтею 15 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» передбачені строки давності та їх застосування.

Пунктом 15.1.1. статті 15 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» визначено, за винятком випадків, визначених підпунктом 15.1.2 цього пункту, податковий орган має право самостійно визначити суму податкових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Законом, не пізніше закінчення 1095 дня, наступного за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, а у разі, коли така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку податковий орган не визначає суму податкових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого податкового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Податкове зобов'язання, відповідно до п. 15.1.2. статті 15 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» може бути нараховане або провадження у справі про стягнення такого податку може бути розпочате без дотримання строку давності, визначеного у підпункті 15.1.1 цього пункту, у разі коли:

- податкову декларацію за період, коли виникло податкове зобов'язання, не було подано;

- судом встановлено скоєння злочину посадовими особами платника податків або фізичною особою - платником податків щодо умисного ухилення від сплати зазначеного податкового зобов'язання.

Судом встановлено відсутність жодної із зазначених підстав. Податкові декларації відповідачем подавалися, їх зміст досліджено у судовому засіданні.

Граничні строки стягнення податкового боргу передбачені п.15.2 статті 15 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» -у разі коли податкове зобов'язання було нараховане податковим органом до закінчення строку давності, визначеного у пункті 15.1 цієї статті, податковий борг, що виник у зв'язку з відмовою у самостійному погашенні податкового зобов'язання, може бути стягнутий протягом наступних 1095 календарних днів від дня узгодження податкового зобов'язання. Якщо платіж стягується за рішенням суду, строки стягнення встановлюються до повного погашення такого платежу або до визнання боргу безнадійним.

Таким чином суд вважає можливим задовольнити позовні вимоги Державної податкової інспекції у Білогірському районі АР Крим в частині стягнення з Кримського Республіканського підприємства «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Білогірська» несплаченого податку з доходів фізичних осіб з урахуванням строків у 1095 календарних днів, а саме з 09.09.2005 року по 01.01.2008 року, оскільки адміністративний позов подано 09.09.2008 року.

Отже, відповідно до додатку № 2 до Довідки залишок заборгованості КРП «ВПВКГ м. Білогірськ» зі сплати податку з доходів фізичних осіб станом на 07.09.2005 року складає 21173,37 гривень. Сальдо на 01.10.2006 року складає 57876,70 гривень. За період з 09.09.2005 року по 01.10.2006 року нараховано податку з доходів фізичних осіб в сумі 36703,33 гривень, а за період з 01.10.2006 року по 01.01.2008 року в сумі 221910,59 гривень. При цьому сума перерахування податку з доходів фізичних осіб КРП «ВПВКГ м. Білогірськ» склала 23971,00 гривень. Таким чином суд вважає можливим задовольнити позовні вимоги в частині стягнення з КРП «ВПВКГ м. Білогірськ» суми несплаченого податку з доходів фізичних осіб в розмірі 234642,92 гривень (((57876,70 гривень - 21173,37 гривень)+221910,59 гривень)- 23971,00 гривень).

Згідно з частиною 4 статті 94 КАС України у справах, у яких позивачем є субєкт владних повноважень, і відповідачем фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

У звязку зі складністю справи судом 03 березня 2008 року оголошена вступна та резолютивна частина постанови, а 06 березня 2008 року постанова складена у повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись статтями 158, 159, 160, 163 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Позовні вимоги задовольнити частково.

2.Стягнути з Кримського Республіканського підприємства «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Білогірська» (ЄДРПОУ 03332518) несплаченого податку з доходів фізичних осіб в сумі 234642,92 гривень на р/р 33212800700068 УДК в АРК м. Сімферополя, код платежу 11010100, до місцевого бюджету м. Білогірськ, МФО 824026, ЕДРПОУ 34740761.

3.В решті позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її складання у повному обсязі, у разі неподання заяви про апеляційне оскарження (апеляційної скарги).

Якщо після подачі заяви про апеляційне оскарження апеляційна скарга не подана, постанова набуває законної сили через 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Протягом 10 днів з дня складення постанови у повному обсязі до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим може бути подана заява про апеляційне оскарження, після подачі якої, протягом 20 днів може бути подана апеляційна скарга.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається в строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя Трещова О.Р.