Постанова № 3081396, 12.02.2009, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95493

ПОСТАНОВА

Іменем України

12.02.09Справа №2а-1779/08/8 (15:46) Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим ускладі головуючого судді Кушнової А.О. , при секретарі Дрягіні В.П., розглянув у відкритому судовому засіданніадміністративну справу за позовом Кримського республіканського підприємства "Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Саки"

до Сакської об'єднаної державної податкової інспекції в АРК

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення

за участю представників сторін:

від позивача: Павленко Василь Миколайович, довіреність № 99/01-10 від 18.12.08р.;

від відповідача: Корницька Валентина Миколаївна, довіреність № 3/9/10-00 від 08.01.09р.

Суть спору: КРП «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Саки” звернулось до Окружного адміністративного суду АР Крим з позовом до Сакської обєднаної державної податкової інспекції про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення № 0001501502/0 від 06.08.08 р. на суму 60398,75 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані перевищенням відповідачем своїх повноважень в частині ведення обліку платежів, які надходять від платників, а саме: здійснення органами державної податкової служби перерозподілу податків, які надходять від платників через банківські установи всупереч цільовому призначенню коштів, визначеному платниками податків в платіжних дорученнях, за якими перераховуються кошти.

Відповідач у судове засідання, що відбулося 12.02.09р., надав заперечення на позов, у яких пояснює суду, що вважає, що податкове повідомлення-рішення було винесено відповідно до положень п.п. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України “ Про порядок погашення зобовязань платниками податків перед бюджетами та державними цільовими фондами ” за порушення відповідачем граничних строків сплати узгодженого податкового зобовязання, суми якого були самостійно розраховані позивачем та узгоджені у встановленому законом порядку. Відповідач також зазначає, що відповідно до вищенаведеного закону він має право спрямовувати сплату, направлену платником податку на погашення зобов'язань, які не є податковим боргом, на погашення податкового боргу.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази по справі у їх сукупності, заслухавши представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

Працівниками Сакської ОДПІ в АРКбула проведена невиїзна документальна перевірка з питань своєчасності сплати узгоджених сум податкових зобовязань по ПДВ за серпень 2007р. КРП «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Саки”, в результаті якої складений акт перевірки №1226/15-02/03347678 від 04.08.08р. (а.с. 7).

Перевіркою встановлено порушення п.п. 5.3.1. п.5 3 ст.5 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими зондами".

За результатами проведеної перевірки на підставі акту перевірки №1226/15-02/03347678 від 04.08.08р. було винесено податкове повідомлення-рішення № 0001501502/0 від 06.08.08 р. на суму 60398,75 грн. за затримку граничного строку сплати узгоджених сум податкових зобовязань у вигляді штрафних санкцій з ПДВ в розмірі 50% (а.с.6).

Проаналізувавши матеріали справи та пояснення представників сторін, оцінивши докази по справі у їх сукупності, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших субєктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність субєктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією або законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до п. 1 частини 1 статті 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із субєктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Справою адміністративної юрисдикції (адміністративною справою) є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (п.1 ч.1 ст.3 КАС України).

Пунктом 7 частини 1 статті 3 КАС України визначено поняття субєктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший субєкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Зазначений спір має ознаки публічно-правового спору та підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Оцінюючи правомірність дій відповідача щодо прийняття спірного податкового повідомлення-рішення, суд керувався критеріями, закріпленими у частині 3 статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного субєкта.

Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Стаття 19 Конституції України зобовязує орган влади діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Отже «на підставі» означає, що субєкт владних повноважень повинний бути утворений у порядку, визначеному Конституцією та законами України та зобовязаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.

«У межах повноважень» означає, що суб'єкт владних повноважень повинен вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обовязків, встановлених законами.

«У спосіб» означає, що суб'єкт владних повноважень зобовязаний дотримуватися встановленої законом процедури вчинення дії, і повинен обирати лише встановлені законом способи правомірної поведінки при реалізації своїх владних повноважень.

Суд зясовує, чи використане повноваження, надане субєкту владних повноважень, з належною метою; обґрунтовано, тобто вчинено через вмотивовані дії; безсторонньо, тобто без проявлення неупередженості до особи, стосовно якої вчиняється дія; добросовісно, тобто щиро, правдиво, чесно; розсудливо, тобто доцільно з точки зору законів логіки і загальноприйнятих моральних стандартів; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, тобто з рівним ставленням до осіб; пропорційно та адекватно; досягнення розумного балансу між публічними інтересами та інтересами конкретної особи.

Пунктом 1.2 ст.1 Закону України „Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами” встановлено, що податкове зобовязання це зобовязання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів в порядку і в терміни, визначені цим Законом.

Положеннями ч.3 та ч.4 ст.9 Закону України „Про систему оподаткування” визначено, що зобовязання юридичної та фізичної особи по сплаті податків та зборів (обовязкових платежів) припиняються у звязку зі сплатою податку, збору (обовязкового платежу).

У розумінні Закону України «Про платіжні системи та переказ грошей в Україні» переказ грошей - це рух певної суми грошей з метою її зарахування на рахунок одержувача або видачі йому в наявній формі. Ініціатором переказу вважається особа, яка на законних підставах ініціює переказ грошей шляхом формування і подачі відповідного документа на переказ або використання спеціального платіжного засобу.

Судом встановлено, що підставами для застосування до відповідача штрафних санкцій з ПДВстало порушення відповідачем п.п. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платниками податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, тобто порушення граничного строку сплати узгодженого податкового зобовязання.

Відповідно до п. 17.1.7. ст. 17 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” у разі, коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф у таких розмірах:

-при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі десяти відсотків погашеної суми податкового боргу;

-при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі двадцяти відсотків погашеної суми податкового боргу;

-при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі п'ятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу.

Судом встановлено, що позивачем було подано до установ банку два платіжних доручення на сплату податку на додану вартість із наступним визначенням призначення платежу по сплаті поточних зобов'язань:

-№ 1349 від 18.09.2007р. на суму 80000 грн. «ПДВ за серпень 2007р.» (а.с.10);

-№ 1358 від 20.09.2007р. на суму 59839грн. «ПДВ за серпень 2007р.» (а.с.11).

Судом встановлено, що податкова інспекція нараховувала штрафні санкції у звязку з затримкою сплати узгодженої суми податкових зобовязань, оскільки зараховувала суми податків не в рахунок погашення поточних платежів відповідно призначенню платежів, а в рахунок погашення податкового боргу, що виник раніше, що визнається відповідачем у запереченнях на позов.

Відповідач у запереченнях вказує, що ним по податковій декларації №20142 від 18.09.07р. по терміну сплати 30.09.07р. нараховані узгоджені податкові зобовязання в сумі 139839,00грн., фактично були погашені 26.06.08р. 27168,49грн., 27449,16грн., 27.06.08р. 9270,49, 41203,23грн., 6543,99грн., 04.07.08р. 2819,45грн., 07.07.08р. 6342,63грн.

Враховуючи вищенаведене суд вважає, що застосування штрафних санкцій, передбачених пп. 17.1.7. ст. 17 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” на суму 60398,75грн. за актом перевірки №1226/15-02/03347678 від 04.08.08р. є таким, що не відповідає чинному законодавству України у сфері оподаткування.

Орган податкової служби відповідно до ст. 11 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” не має права визначати або змінювати призначення платежу при сплаті платником податків узгоджених сум податкових зобовязань.

Системний аналіз норм Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” та Інструкції про порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку платежів до бюджету, затвердженої наказом ДПА України від 18.07.2005 N 276, свідчить, що контроль за справлянням податкових зобовязань, що здійснюється органами державної податкової служби України, не передбачає прав податкового органу змінювати призначення платежу, визначеного платником податку у платіжних документах та направляти ці суми на погашення податкового боргу попередніх податкових періодів при веденні оперативного обліку платежів до бюджету.

Відповідно до ст. 177 ЦК України гроші є обєктами цивільних прав, у тому числі права власності.

Відповідно до ст. 3 Закону України “Про платіжні системи та переказ коштів в Україні” кошти існують у готівковій формі (формі грошових знаків) або у безготівковій формі (формі записів на рахунках у банках).

Відповідно до ст. 8 Закону України “Про платіжні системи та переказ коштів в Україні” банк виконує доручення клієнта у точній відповідності з інформацією, що міститься в розрахунковому документі.

Відповідно до ст. 317 ЦК України власник користується своїм майном на свій власний розсуд. Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном, що встановлено ст. 391 ЦК України. Відповідно до ст.ст. 22, 41 Конституції України захист права власності гарантується державою. Кожен має право володіти, користуватись та розпоряджуватися своєю власністю. Відповідно до ст. 47 Господарського кодексу України держава гарантує недоторканість майна і забезпечує захист майнових прав.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що жодна норма податкового законодавства не наділяє органи державної податкової служби розпоряджатися коштами платника податків всупереч його волі, вираженій у призначеннях платежів на платіжних дорученнях, на свій власний розсуд.

Таким чином суд прийшов до висновку про відсутність у відповідача повноважень змінювати призначення платежу, визначене платником податків в платіжних документах.

При таких обставинах суд вважає, що відповідач діяв упереджено, необґрунтовано, без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, без дотримання розумного балансу між публічними інтересами та інтересами конкретної особи, несправедливо.

Судом встановлено, що позивач просить суд визнати недійсним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0001501502/0 від 06.08.08 р. на суму 60398,75 грн., але враховуючи те, що відповідно до п.1 ч.2 ст.162 КАС у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення, приймаючи до уваги те, що у відповідності до ч.2 ст. 11 КАС України суд може вийти за межі позовних вимог якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів позивача, про захист яких він просить, суд вважає можливим вийти за межі позовних вимог та визнати протиправним та скасувати спірне рішення.

Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Приймаючи до уваги, що суд задовольнив позовні вимоги повністю, суд вважає необхідним стягнути з Державного бюджету України на користь позивача судовий збір в розмірі 03 гривні 40 копійок.

У звязку зі складністю справи судом 12.02.2009 року проголошена вступна та резолютивна частина постанови, а 17.02.2009 року постанова складена у повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 158-163 Кодексу адміністративного судочинства, суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Позовні вимоги задовольнити.

2.Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Сакської ОДПІ № 0001501502/0 від 06.08.08 р. на суму 60398,75 грн.

3.Стягнути на користь Кримського республіканського підприємства "Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Саки" (96500, АРК, м. Саки, вул. Промислова, 9, рахунки невідомі) з Державного бюджету України (розрахунковий рахунок 31115095700002; Банк: ГУ ДКУ в АРК Сімферополь; МФО 824026; Отримувач: Держбюджет м. Сімферополь, 22090200; ОКПО 34740405, або іншого рахунку) судовий збір у розмірі 03гривні 40 копійок.

4.Після набрання постановою законної сили за заявою позивача видати виконавчий лист.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня складення у повному обсязі у разі неподання заяви про апеляційне оскарження (апеляційної скарги).

Якщо після подачі заяви про апеляційне оскарження апеляційна скарга не подана, постанова набирає законної сили через 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Протягом 10 днів з дня складення постанови у повному обсязі через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим до Севастопольського апеляційного адміністративного суду може бути подана заява про апеляційне оскарження, після подачі якої протягом 20 днів може бути подана апеляційна скарга.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження (10 днів).

Суддя Кушнова А.О.