Рішення № 30813584, 09.04.2013, Галицький районний суд м. Львова

Справа №1304/5264/12

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 квітня 2013 року Галицький районний суд м.Львова в складі:

головуючого-судді - Городецької Л.М.,

при секретарі - Сидорак М.А.,

з участю представника

позивача ОСОБА_1,

відповідачаОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Львові цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Комунального підприємства Львівської обласної ради кінотеатр «Львів» про стягнення грошової компенсації за невикористані ні щорічної відпустки та середнього заробітку за час затримки виплати грошової компенсації,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_3 звернувся в суд з позовом, просить стягнути з КП ЛОР кінотеатр «Львів» на його користь грошову компенсацію за всі невикористані дні щорічної відпустки; стягнути з КП ЛОР кінотеатр «Львів» на його користь середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

В обгрунтування заявлених позовних вимог покликається на те, що він перебував у трудових відносинах з відповідачем працюючи на посаді директора Державного комунального підприємства «Кінотеатр «Львів» , а з 10.05.2011 року на посаді заступника директора цього підприємства шляхом переведення згідно ст. 32 КЗпП України. Наказом № 3-вк від 20.02.2012 р. звільнений з роботи за прогул без поважних причин відповідно до п.4 ст. 40 КЗпП України. Відповідно до довідки Управління культури Львівської обласної державної адміністрації від 12.05.2011 року кількість днів невикористаних щорічних відпусток становить 109 днів за період з 2006 по 30.04.2011 року. Покликається на порушення ст.24 Закону України «Про відпустки», що у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі невикористані ним дні щорічної відпустки.

Позивач покликається на порушення відповідачем ст.ст.47, 116. 117 КЗпП України та стверджує що йому не були виплачені всі розрахункові кошти у день звільнення і він має право на оплату середнього заробітку по день фактичного розрахунку, зокрема з 21.02.12р. по 10.07.12 р. З метою захисту порушеного права звернувся до суду із позовною заявою про скасування наказу про притягнення до дисциплінарної відповідальності, поновлення на роботі та оплату вимушеного прогулу в якому йому відмовлено повністю.

10.07.2012 року позивач уточнив позовні вимоги, просить стягнути з відповідача на його користь грошову компенсацію за всі невикористані дні щорічної відпустки в розмірі 8936,91 грн.; стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за весь час затримки в розмірі 9854,96 грн.

08.04.2013 року позивач подав клопотання, просить стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за час затримки з 21.02.2012 року по 09.04.2013 року в сумі 29879,40 грн.

В судовому засіданні представник позивача уточнені позовні вимоги підтримав повністю, дав пояснення, аналогічні викладеним в уточненнях до позовної заяви. Просить суд позов задоволити.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав. Пояснив, що з відповідачем проведено повний розрахунок, що підтверджується наданими письмовими доказами. Просить в задоволенні позову відмовити.

Заслухавши пояснення учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи в їх сукупності, суд приходить до висновку, що в задоволенні позову слід відмовити, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що позивач перебував у трудових відносинах з відповідачем з 11.12.2009 р. по 20.02.2012 р., працюючи на посаді директора та заступника директора комунального підприємства Львівської обласної ради кінотеатр «Львів». Наказом № 3-вк від 20.02.2012 р. ( а.с.8) звільнений за прогул без поважних причин відповідно до п.4 ст. 40 КЗпП України, що стверджується копією трудової книжки та поясненнями сторін ( а.с.10-12). 31 травня 2012 р. Галицьким районним судом м. Львова винесено рішення по справі № 1304/2302/12 за позовом ОСОБА_3 до КП ЛОР кінотеатр «Львів» про скасування наказу про притягнення до дисциплінарної відповідальності, поновлення на роботі, оплату вимушеного прогулу, яким ОСОБА_3 в задоволенні позовних вимог відмовлено повністю. (а.с. 49-50).

Згідно з статтею 21 Кодексу законів про працю України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

З наданих суду документів вбачається, що ОСОБА_3 у жовтні 2008 року перебував 21 день на санаторно-курортному лікуванні у ДП «Санаторій «Карпати» і з його зарплати було утримано 20% її вартості, про що свідчить власноручно написана заява від 23.06.08р. (а.с.44); з 05.09.10 року 21 день у ДП «Санаторій «Карпати»; наказом№10-вк від 08.08.11р. було надано чергову щорічну основну відпустку тривалістю 28 календарних днів з 09.08.2011 року по 06.09.2011 року. /а.с. 47/.

Крім того з даних книг нарахувань заробітної плати ( а.с. 64-90) за період з 2004-2011 вбачається, що ОСОБА_3 перебував у щорічних основних відпустках та йому нараховувались відповідно до посадового окладу відпускні кошти за час перебування у вказаний період у щорічних відпустках, що підтверджуються довідкою КП ЛОР кінотеатр «Львів» про нарахування відпускних ОСОБА_3 згідно книг нарахувань заробітної плати за період з 2004 по 2011 роки (а.с. 107) Відповідно до наказу №10-вк від 08.08.2011 року про надання відпустки ОСОБА_3 перебував 28 календарних днів у щорічній відпустці. (а.с. 47).

Як вбачається з листа КП ЛОР кінотеатр «Львів» №33-а від 21.02.12 р., ОСОБА_3 був повідомлений про необхідність отримання трудової книжки та розрахункових коштів при звільненні, які ним були отримані 22.02.12 р., про що свідчить особистий підпис на відомості на виплату грошей від 22.02.2012 року. (а.с. 52 цивільної справи № 1304/2302/12).

Відповідно до вимог ч.1 ст. 83 КЗпП України у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей.

Відповідно до ст.116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Згідно ст.117 КЗпП України, у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст.116 КЗпП України, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника.

Відповідно до ч.1 ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Згідно ч.4 ст.60 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Щодо клопотання позивача про поновлення строку звернення до суду, то суд на підставі досліджених у судовому засіданні доказів встановив, що право позивача, про захист якого він просить, відповідачем не порушено, тому приймається рішення про відмову в задоволенні позову саме з цих підстав, а не через пропуск позовної давності.

Таким чином враховуючи вищевказане, суд приходить до переконання про безпідставність позову, оскільки доводи позивача, викладені в обґрунтування позову не відповідають фактичним обставинам справи, так як відповідач при розрахунку позивача діяв в межах закону, провівши усі належні виплати при звільненні в належному розмірі та у встановлені строки, а тому в задоволенні позову слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 4, 10, 16, 60, 169, 212, 215 ЦПК України, ст.ст.21, 116, 117 КЗпП , суд,

в и р і ш и в :

У позові ОСОБА_3 про стягнення грошової компенсації за невикористані ні щорічної відпустки за період з 01.09.2006р. по 30.04.2011 р. та стягнення середнього заробітку за час затримки такої виплати відмовити.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Львівської області протягом десяти днів з дня його проголошення.

СуддяЛ.М.Городецька